Група 3 періодичної системи елементів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
H   He
Li Be   B C N O F Ne
Na Mg   Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Uuh Uus Uuo
 
  * La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
  ** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr
Група 3 періодичної таблиці

Група 3 періодичної системи елементів — група хімічних елементів, до яких належать Скандій (Sc) та Ітрій (Y), а також, в залежності від підходу деякі або всі лантаноїди та актиноїди. IUPAC точно склад групи не визначає. Відповідні клітинки в періодичній таблиці заповнені астерисками, а лантаноїди та актиноїди винесені в окремі рядки. За старою класифікацією цю групу називали побічною підгрупою III групи, або підгрупою скандію.

Існують різні трактування лантаноїдів та актиноїдів щодо їх приналежності до групи 3: a) — не включати їх, б) — включати їх усіх, в) — включати тільки перші елементи із відповідних рядків: Лантан й Актиній, г) — включати тільки останні елементи із відповідних рядків: Лютецій та Лоуренсій.

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Для елементів групи властива присутність одного d-електрона на передостанній електронній оболонці. Для лантаноїдів та актиноїдів поступово починає заповнюватися f-підоболонка. Винятком є Лоуренсій, у якому замість d-підоболонки одним електроном заповнена 7p підоболонка внаслідок релятивістського ефекту[1][2].

Елементи групи мають високу хімічну активність, блоковану утворенням оксидних плівок на поверхні. Вони тугоплавкі метали. У хімічних сполуках вони здебільшого мають ступінь окиснення +3, хоча відомі деякі сполуки з меншим ступенем окиснення. Оксиди елементів групи зазвичай мають основні властивості, але оксид скандію амфотерний[3].

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Eliav E., Kaldor U.; Ishikawa Y. Transition energies of ytterbium, lutetium, and lawrencium by the relativistic coupled-cluster method // Phys. Rev. A. — 52 (1995) С. 291–296. DOI:10.1103/PhysRevA.52.291.
  2. Zou Yu, Froese Fischer C. Resonance Transition Energies and Oscillator Strengths in Lutetium and Lawrencium // Phys. Rev. Lett.. — 88 (2002) (18). DOI:10.1103/PhysRevLett.88.023001. PMID 12005680.
  3. Cotton, S. A. (1994). «Scandium, Yttrium and the Lanthanides: Inorganic and Coordination Chemistry». Encyclopedia of Inorganic Chemistry. John Wiley & Sons. ISBN 0-471-93620-0. 

Література[ред.ред. код]

  • Ахметов Н. С. Загальна та неорганічна хімія. — М.: Вища школа, 2001. — ISBN 5-06-003363-5
  • Лідин Р. А.. Довідник із загальної та неорганічної хімії. — М.: колоси, 2008. — ISBN 978-5-9532-0465-1
  • Некрасов Б. В. Основи загальної хімії. — М.: Лань, 2004. — ISBN 5-8114-0501-4
  • Спіцин В. І., Мартиненко Л. І. Неорганічна хімія. — М.: МДУ, 1991, 1994.
  • Турова Н. Я. Неорганічна хімія в таблицях. Навчальний посібник. — М.: ЧеРо, 2002. — ISBN 5-88711-168-2
  • Greenwood, Norman N.; Earnshaw, Alan. (1997), Chemistry of the Elements (2nd ed.), Oxford:Butterworth-Heinemann, ISBN 0-08-037941-9
  • F. Albert Cotton, Carlos A. Murillo, and Manfred Bochmann, (1999), Advanced inorganic chemistry. (6th ed.), New York:Wiley-Interscience, ISBN 0-471-19957-5
  • Housecroft, C. E. Sharpe, A. G. (2008). Inorganic Chemistry (3rd ed.). Prentice Hall, ISBN 978-0-13-175553-6


Реторта Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.