Гольмій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гольмій (Ho)
Атомний номер 67
Зовнішній вигляд
простої речовини
Порівняно м'який,
ковкий , глянцюватий
сріблястий метал
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
164,93032 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 179 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
574,0(5,95) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Xe] 4f11 6s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 158 пм
Радіус іона (+3e) 89,4 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
1,23
Електродний потенціал Ho←Ho3+ -2,33В
Ступені окиснення 3
Термодинамічні властивості
Густина 8,795 г/см³
Питома теплоємність 0,164 Дж/(K моль)
Теплопровідність (16,2) Вт/(м К)
Температура плавлення 1747 K
Теплота плавлення n/a кДж/моль
Температура кипіння 2968 K
Теплота випаровування 301 кДж/моль
Молярний об'єм 18,7 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки гексагональна
Період ґратки 3,580 Å
Відношення c/a 1,570
Температура Дебая n/a K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Гольмій (Ho) – хімічний елемент з атомним номером 67, проста речовина якого є рідкісноземельним металом. Голмій належить до лантаноїдів. Його густина 8780 кг/м³, температура плавлення 1460 °C. Він легко піддається механічній обробці, хімічно активний; при високих температурах взаємодіє з киснем, галогенами, на повітрі окиснюється. Вміст Гольмію в земній корі 1,3·10-7 % за масою. Рудні мінерали: монацит, ксенотим, евксеніт. Використовується в люмінофорах.

Історія[ред.ред. код]

У 1878 році швейцарські хіміки Марк Делафонтен та Жак-Луї Соре відкрили цей елемент спектроскопічно та назвали його ›X‹. У 1879 незалежно від них Гольмій відкрив шведський хімік Пер Теодор Клеве і виділив його у вигляді жовтого оксиду із забрудненого ербію (окиду ербію). Клеве використав розроблену іншим шведським хіміком Мосандером (Carl Gustaf Mosander) методику: спочатку відділив всі відомі речовини і отримав залишок який теж розділився на два. Перший коричневий — називає його Гольмія а другий зелений — Тулія.
Тільки у 1911 році вдалося іншому шведському хіміку Гольмбергу отримати чистий оксид гольмію. Металевий гольмій вперше отримали лише у 1940 році.

Гольмій

Походження назви[ред.ред. код]

Від латинізованої назви Стокгольма – лат. Holmia - Гольмія.

Отримання[ред.ред. код]

Після дещо складного процесу відділення від попутних елементів, переводять оксид гольмію за допомогою HF у фторид. Після чого відновлюють кальцієм до металу. Решту кальцію із сплаву відганяють плавкою у вакуумі.

Хімічні властивості[ред.ред. код]

Гольмій повільно, а при високій температурі активно реагує з киснем повітря з утворенням гольмій (ІІІ) оксиду:

4 Ho + 3 O2 → 2 Ho2O3

Повільно реагує з водою, однак реакція пришвидшується при нагріванні з утворенням гідроксиду:

2 Ho + 6 H2O → 2 Ho(OH)3 + 3 H2

Гольмій реагує з галогенами:

2 Ho + 3 F2 → 2 HoF3 [сіль розового кольору ]
2 Ho + 3 Cl2 → 2 HoCl3 [сіль жовтого кольору]
2 Ho + 3 Br2 → 2 HoBr3 [сіль жовтого кольору ]
2 Ho + 3 I2 → 2 HoI3 [сіль жовтого кольору ]

Ho реагує з розбавленою сульфатною кислотою з утворенням Ho(III) іону який забарвлює розчин у жовтий колір (існує як [Ho(OH2)9]3+ аква-комплекс)

2 Ho + 3 H2SO4 → 2 Ho3+ + 3 SO2−4 + 3 H2

Застосування[ред.ред. код]

Сплави Г. із залізом, кобальтом і нікелем перспективні як магнітні матеріали.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Хімічні реакції гольмію на webelements.com (англ.)