Протактиній
Протакти́ній (рос. протактиний, англ. protactinium, нім. Protaktinium n) — радіоактивний хімічний елемент. Символ Pa, атомний номер 91.
Зміст |
Загальна характеристика [ред.]
Атомна маса 231,0359. Належить до актиноїдів. Відомо 20 ізотопів масовим числом 216—218, 222—238. У природному стані виявлено 2 ізотопи — найстійкіший — 231Pa (період напіврозпаду — 32500 років) і 234Ра. Світло-сірий метал. Густина 15,370. tпл близько 1570 °C; tкип близько 4500 °C. До 1170 °C має стійку тетрагональну кристалічну ґратку, вище — кубічну.
Протактиній — один з найменш поширених на Землі елементів, його вміст в уранових рудах і мінералах становить 3•10-7 % від присутнього в них урану. Середній вміст у земній корі 10-10 % (мас).
Високотоксичний. ГДК 231Pa у повітрі і відкритих водоймах відповідно 5,6•10-7 і 12,2 Бк/л.
Історія [ред.]
Відкритий 1918 року одночасно німецькими і англійськими ученими (О.Ган, Л.Майтнер і Ф.Содді, Дж.Кранстон).
Походження назви [ред.]
Названий протактинієм, оскільки в ряді розпаду урану розташований перед актинієм.
Отримання [ред.]
З природної сировини протактиній виділяють із застосуванням методів осадження, екстракції і йонообмінної хроматографії. 231Ра може бути отриманий при переробці ядерного палива реакторів із торієво-урановим циклом.
Застосування [ред.]
Біологічна роль [ред.]
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет - Донецьк:»Вебер», 2008. – 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
