Ітрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ітрій (Y)
Атомний номер 39
Зовнішній вигляд
простої речовини
сріблястий, в'язкий, досить
хімічно активний метал
Yttrium sublimed dendritic and 1cm3 cube.jpg
Властивості атома
Атомна маса
(молярна маса)
88,90585 а.о.м. (г/моль)
Радіус атома 178 пм
Енергія іонізації
(перший електрон)
615,4(6,38) кДж/моль (еВ)
Електронна конфігурація [Kr] 4d1 5s2
Хімічні властивості
Ковалентний радіус 162 пм
Радіус іона (+3e)89,3 пм
Електронегативність
(за Полінгом)
1,22
Електродний потенціал 0
Ступені окиснення 3
Термодинамічні властивості
Густина 4,47 г/см³
Питома теплоємність 0,284 Дж/(K моль)
Теплопровідність (17,2) Вт/(м К)
Температура плавлення 1795 K
Теплота плавлення 11,5 кДж/моль
Температура кипіння 3611 K
Теплота випаровування 367 кДж/моль
Молярний об'єм 19,8 см³/моль
Кристалічна ґратка
Структура ґратки гексагональна
Період ґратки 3,650 Å
Відношення c/a 1,571
Температура Дебая n/a K
Періодична система елементів
H He
Li Be B C N O F Ne
Na Mg Al Si P S Cl Ar
K Ca Sc Ti V Cr Mn Fe Co Ni Cu Zn Ga Ge As Se Br Kr
Rb Sr Y Zr Nb Mo Tc Ru Rh Pd Ag Cd In Sn Sb Te I Xe
Cs Ba * Hf Ta W Re Os Ir Pt Au Hg Tl Pb Bi Po At Rn
Fr Ra ** Rf Db Sg Bh Hs Mt Ds Rg Cn Uut Fl Uup Lv Uus Uuo
* La Ce Pr Nd Pm Sm Eu Gd Tb Dy Ho Er Tm Yb Lu
** Ac Th Pa U Np Pu Am Cm Bk Cf Es Fm Md No Lr

Загальна інформація[ред.ред. код]

Ітрій (рос. иттрий, англ. yttrium, нім. Yttrium n) — хімічний елемент, символ Y, ат. н. 39; ат. м. 88, 9059; легкий і м'який сріблясто-білий метал. Належить до рідкісноземельних елементів. Густина 4,469, т-ра плавлення 1528 °C, кипіння 3322 °C. Окиснюється на повітрі; при кімнатній т-рі поглинає Н2; реаґує з Н2О, О2, HCI, HNO3 i H2SO4.

Основні сполуки — оксиди, карбонати, фосфати, флуориди.

Історія[ред.ред. код]

Назва Ітрій походить від шахти Іттербю (Ytterby) яка розташована неподалеку столиці Швеції Стокгольма. Він вперше відкритий Йоганом Ґадоліном в мінералі Ітербіт. У 1824 році Фрідріх Вьолєр (Friedrich Wöhler) добув спочатку брудний ітрій відновивши його калієм з хлориду ітрію. Лише у 1842 році Карлу Ґуставу Мосандеру вдалося відділити від ітрію ербій та тербій та отримати таким чином чистий ітрій.

Походження назви[ред.ред. код]

Від назви селища Іттербю в Швеції.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Кларк І. 28·10-4 % за масою. Відомо 65 мінералів І. Гол. мінерали, які містять до 25% Y: титаноніобати (ферґусоніт, евксеніт), фосфати (ксенотим,черчит), карбонати (тенгерит, Y-сінхізит), силікати (гадолініт, ітріаліт, гелландит), флуориди (гагарініт, Y-флюорит).

Отримання[ред.ред. код]

Після дещо складного процесу відділення від попутних елементів за допомогою іонного обміну переводять з суміші у оксид ітрію, потім за допомогою HF у фторид. Після чого відновлюють кальцієм. Решту кальцію із сплаву відганяють плавкою у вакуумі.

Застосування[ред.ред. код]

Пром. значення мають розсипи ферґусоніту (США, КНР) і ксенотиму (Малайзія та ін.). У підвищених кількостях (0,1-1,0%) І. зустрічається в цирконі, сфені, апатиті, евдіаліті, уранініті і може вилучатися при їх переробці. Застосовують з іншими рідкісноземельними елементами для легування алюмінію, модифікації чавуну тощо.


Література[ред.ред. код]