Тищенко Костянтин Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Костянтин Тищенко)
Перейти до: навігація, пошук
Костянтин Миколайович Тищенко
Tischenko.jpg
Народився 30 липня 1941(1941-07-30) (72 роки)
УРСР м. Глухів, Сумська обл., УРСР
Місце проживання Київ Київ
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Галузь наукових інтересів романістика, сходознавство, германістика, славістика, кельтологія, фінознавство, загальне мовознавство, порівняльне мовознавство, топоніміка
Заклад Київський Університет імені Тараса Шевченка
Alma mater Київський Університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філологічних наук
Відомий завдяки: створенням метатеорії мовознавства (1992), Лінґвістичного музею (1992), системного курсу мовознавства (2007), методу контекстування у топоніміці (2006), експериментальних романських груп (1992).
Нагороди Заслужений працівник освіти України (2008), Орден «За заслуги» III ступеня (2010) та інші

Костянти́н Микола́йович Ти́щенко (*30 липня 1941, Глухів Сумської області) — український мовознавець, педагог, перекладач, доктор філологічних наук (1992), професор (1995). Автор понад 180 праць із метатеорії мовознавства, знакової теорії мови, лінгвістичних закономірностей, з питань оптимізації морфологічних описів мов, лінгвопедагогіки, проблем розвитку мови, романського та східного мовознавства, а також циклів статей з германістики, славістики, кельтології, баскології, фінознавства, балканістики й алтаїстики. Викладач і знавець понад двох десятків різносистемних мов. Читає лекції з загального мовознавства, веде практичні курси французької, італійської, перської, фінської, баскійської, валлійської та інших мов. У 2001–2010 рр. — завідувач і провідний науковий працівник заснованого ним 1992 року Лінгвістичного навчального музею при Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. Від 2011 р. — професор кафедри Близького Сходу.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї архітектора Миколи Павловича (1911–2004) та шкільної вчительки Анни Степанівни (1917–2002). Закінчив київську середню школу № 92 із золотою медаллю. 1963 р. закінчив із відзнакою Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, одержавши спеціальність філолога-романіста, педагога та спеціалізацію в галузі прикладної лінґвістики. Здібного до мов і науки студента направили після служби у війську на викладацьку роботу на кафедру романської філології Київського університету.

Навчався в аспірантурі у проф. А. О. Білецького, який відразу помітив наукові здібності й цілеспрямованість свого аспіранта. За його рекомендацією 1968 року К. Тищенкові доручили керувати діалектологічною експедицією Київського університету ім. Т. Г. Шевченка до 5 міст на кавказькому узбережжі Чорного моря. Тоді було зібрано 10 томів діалектологічних матеріалів для Лінгвістичного атласу Середземномор'я. За високий професіоналізм та проведену величезну роботу над матеріалами з кавказького узбережжя для цього атласу, який готували вчені різних країн, 29-річного кандидата філологічних наук К. Тищенка 1970 року обрали членом його редакційної ради. За рік до цього він захистив кандидатську дисертацію на тему «Дієслівна парадигма романських мов. Зіставно-типологічне дослідження».

З часу закінчення навчання в університеті в 1963 році К. М. Тищенко за винятком дворічної армійської служби весь час працює в цьому навчальному закладі на різних кафедрах: до призову восени 1963 р. — на кафедрі романської філології, після демобілізації — 6 років на кафедрі загального мовознавства і класичної філології, згодом — 15 років на кафедрі теорії та практики перекладу (від 1975 р. — доцентом), потім — знову 8 років на кафедрі романської філології.

Після захисту докторської дисертації на тему „Метатеорія мовознавства” (1992) прийняв пропозицію ректорату очолити кафедру теорії та практики східних мов, згодом реорганізовану в кафедру східної філології, з якої 1995 року виділилася кафедра Близького Сходу. Завідував кафедрою 9 років. Від 2001 року К. М. Тищенко є завідувачем і провідним науковим працівником заснованого ним 1992 року Лінгвістичного навчального музею.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Метатеорія мовознавства[ред.ред. код]

Тищенко К. Метатеорія мовознавства.JPG

Головним науковим досягненням К. М. Тищенка є створення метатеорії мовознавства. Ця концепція стала можливою внаслідок теоретичного переосмислення співвідношень змісту окремих лінгвістичних дисциплін і блоків лінґвістичних знань у системі єдиної науки про мову. Вона вперше стисло описана вченим у вигляді великої матриці у ключовій статті 1989 року. Мовознавство стало першою наукою, для якої опрацьовано метатеорію, що адекватно відображає взаємне розташування і співвідношення нагромаджених досі знань про систему мов світу та їхні властивості. При цьому було виділено зумовлені природою об'єкта сім найзагальніших метаполів лінґвістичних знань (етнопрагматика мови, аксіопрагматика, ідіопрагматика, синтактика, сиґніфіка, генетичне мовознавство, еволюційне мовознавство) та кілька суб'єктно зумовлених видів лінґвістичних знань (галузі, концепції, методи, одиниці, закономірності).

Публікації[ред.ред. код]

  • Програма з основ мовознавства. — К.: КДУ, 1973
  • Робоча програма курсу «Основи мовознавства». — К.: КДУ, 1980.
  • Загальна структура лінгвістичних знань // Мовознавство. — 1989. — № 6. – С. 48–52.
  • Методичні вказівки з системного застосування основної термінології мовознавства // К.: КДУ, 1989.
  • Роль оптимизации дидактической структуры языкознания в совершенствовании филологического образования // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 24. — К.: КГУ, 1990. – С. 100–105.
  • Складники метатеорії мовознавства // Вісник КДУ. Іст.-філол. науки. — Вип. 1. — К.: КДУ, 1991. – С. 90–95.
  • Соціолінгвістика та прагматика у світлі метатеорії мовознавства // Актуальні проблеми соціолінгвістики. — К.: Вища школа, 1992.
  • Метатеорія мовознавства. (Автореферат дис. … докт.філол.н.). — К.: КДУ, 1992.
  • Метатеорія мовознавства. — К.: Основи, 2000.
  • Класифікація законів мовознавства // Наукові вісті НТУУ «КПІ». — 2005, № 2. — С. 130—138.
  • Основи мовознавства: Системний підручник. – К., 2007. – 304 с.

Загальне мовознавство[ред.ред. код]

Тищенко К. Основи мовознавства.png

Опрацюванння метатеорії мовознавства стало можливим шляхом паралельної рефлексії над загальнотеоретичними лінґвістичними курсами, які К. М. Тищенко викладав перед тим упродовж 25 років. По дворічній армійській службі (1963–1965) та після вступу до аспірантури, на запрошення проф. А. О. Білецького і під його керівництвом К. М. Тищенко від 1965 року почав викладати теоретичні курси загального мовознавства і вступу до мовознавства для студентів I і V років навчання тодішнього філологічного факультету і факультету іноземних мов КДУ. Дотепер, за 42 роки викладання цих дисциплін проф. К. М. Тищенком, їх прослухали і склали іспити понад 5 тисяч студентів[Джерело?].

Публікації[ред.ред. код]

  • Про формалізацію апарату дослідження синтетичних форм словозміни // Мовознавство. — 1968. — № 3.
  • Поиск оптимального морфологического конструкта языка для минимизации описания событий // Информация в организаци и проведении науч. исслед.- К.: ИНИ АН УССР, 1968.
  • Складокількість як критерій зіставно-стилістичної типологїї // Теор. проблеми лінгв. стилістики. — К.: Наук. думка, 1972. – С. 104–123.
  • Системная модель искусственного языка // Языки эконом. управл. и проектирования систем. — М.: Наука, 1973. – С. 84–91 (співавтор).
  • Об одном способе квантитативной характеристики уровней языка // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 8. — К.: КГУ, 1974. – С. 11–14.
  • Про синтетичну концепцію лінгвістичного знака // Вісник КДУ. Романо-герм. філ. — Вип. 9. — К.: КДУ, 1975. – С. 13–16.
  • Рец. на кн.: Белецкий А. А. Лексикология и теория языкознания (ономастика) // Вопросы языковой структуры. — К.: КГУ, 1976.
  • Количество во взаимосвязи с качеством и мерой в языке // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. Вып.13. — К.: КГУ, 1979. – С. 3–6.
  • О фонологическом приложении закона Вебера-Фехнера // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — К.: КГУ, 1980 Вып. 14. – С. 6–8.
  • Лінгвістичний знак як єдність знаків мови і мовлення // Мовознавство. — 1980. — № 1. – С. 30–34.
  • О диалектической сущности синтактики // Содержательные аспекты языковых единиц. — К.: КГУ, 1982. – С. 5–9.
  • Перевод и адаптация // Теория и практика перевода. — Вып. 8. — К.: КГУ, 1982 (співавтор).
  • О структуре и переводе названий документов патентной информации // Теория и практика перевода. — Вып. 10. — К.: КГУ, 1983. – С. 18–28 (співавтор).
  • Рец. на кн.: 3орівчак Р. П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія // Мовознавство. — 1984. — № 4.
  • Методичні вказівки по вдосконаленню використання в навчальному процесі світоглядної та лінгвістичної проблематики праць класиків марксизму-ленінізму. — К.: КДУ, 1985.
  • Категории политэкономии как имманентная основа патентной классификации // Науковедение и информатика. Вып. 28. — К.: Наук. думка, 1986. – С. 62–67 (співавтор).
  • О диалектике языкового содержания // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 21. — К.: КГУ, 1986. – С. 3–7.
  • Об инвариантной последовательности развития речи в филогенезе и онтогенезе (тезисы) // Актуальные лингвометодич. и психолого-педагогич. проблемы ускор. обучения взрослых. — К.: КГУ, 1990. – С. 6.
  • Програма курсу «Основи наукових досліджень». — К.: КДУ, 1991.
  • Про книгу «Ф. де Сосюр. Курс загальної лінгвістики» (післямова) // Ф. де Сосюр. Курс загальної лінгвістики. — К.: Основи, 1998.
  • Ф. де Сосюр. Курс загальної лінгвістики (пер. з фр., коментар і наук. редакція). — К.: Основи, 1998 (співперекладач).
  • Лекції з генетичного мовознавства. Передісторія мовлення, палеосигніфіка, історична синтактика. — К.: ВЦ «Київський ун-т», 1999. — 53 с.
  • Мови Європи. Атлас-календар 2001. — К., Львів: Кальварія.

Романістика[ред.ред. код]

Філолог-романіст за освітою, К. М. Тищенко є автором численних публікацій з французької, італійської, португальської та інших романських мов. Викладав французьку мову й переклад у 1963–1990 рр. Опублікував низку власних літературних перекладів з французької, португальської та італійської мов. У серпні 1998 року забезпечував португальський переклад для урядової делегації України на Всесвітній виставці Expo '98 у Лісабоні.

Публікації[ред.ред. код]

  • Формальная морфология латинского глагола (тезисы) // ІІІ Всесоюз. конф. по вопросам классич. филологии. — К.: КГУ, 1966.
  • Глагольная парадигма романских языков (Автореферат дис. … канд. филол. н.). — К.: КГУ, 1969.
  • Morphologie optimale de synthèse du verbe français // Вісник КДУ. Романо-герм. філол. № 7. — К.: КДУ, 1973.
  • Про автора (післямова) // Ж. Рейш. Гризіться, панове [Роман]. — К.: Дніпро, 1974.
  • Atlante linguistico mediterraneo. — Firenze: Olschi, 1978 — … Від 1978 р. вийшло 23 випуски; видання триває (співавтор).
  • Предельно информативное описание морфологии французского глагола // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 15. — К.: КГУ, 1981. – С. 75–78.
  • Португальська мова // УРЕ. — Т.9. — К., 1983.
  • Провансальська мова і література // УРЕ. — Т.9. — К., 1983 (співавтор).
  • Ретороманські мови // УРЕ. Т.9. — К., 1983.
  • Учбові завдання до інтенсивного курсу французької фонетики. — К.: КДУ, 1983.
  • Учбові завдання до інтенсивно-корективного курсу французької базисної граматики. — К.: КДУ, 1984.
  • Интенсивный курс французского языка. Учебник для вузов. — К.: Вища школа, 1984 (співавтор).
  • Общероманские закономерности современных глагольных парадигм (тезисы) // Методич. рекомендации по курсам романского языкозн. Ч.1. — К.: КГУ, 1985.
  • Українсько-французький словник. — К.: Рад. школа, 1986 (співавтор).
  • Программа комплексного изучения четырех романских языков. — К.: КГУ, 1988 (співавтор).
  • Українсько-французький словник. — Ірпінь: Перун, 1994 (співавтор).

Італознавство[ред.ред. код]

Тищенко К. Італія і Україна.gif

Дослідження з італознавства: «Морська і рибальська лексика Кавказького узбережжя Чорного моря» (1976), «Італійська мовна присутність в Україні» (доповідь на 72 конгресі Спілки Данте Аліґієрі у Трієсті, 1996), «Формальна морфологія італійського дієслова» (2003); розділ «Дієслівна парадигма італійської мови» (в дисертації 1969 р.), «Сільвано Чеккеріні та його твори» (післямова; 1973), «Живий слід Риму в мові й географічних назвах України»; переклади з італійської (Р.Проді, К.Ґоці, Ф.К'єза). Засновник і президент мовно-культурної Спілки Данте Аліґієрі у Києві (з 1994; від 2002 почесний президент), К. М. Тищенко 35 років викладав італійську мову в Київському університеті ім. Т. Шевченка(з 1965) і на курсах Спілки Данте Аліґієрі у Києві (з 1994).

Публікації[ред.ред. код]

  • Учебный частотный словарь-минимум для студентов, изучающих итальянский язык. — К.: КГУ, 1969
  • Сільвано Чеккеріні та його твори (післямова) // С. Чеккеріні. Помилуваний смертю [Роман]. — К.: Рад. письм., 1973.
  • Lessico marinaro e peschereccio del littorale Caucasico del Mar Nero // Bolletino dell'Atlante ling. Mediterraneo. — Firenze: Olschi, 1976.
  • Atlante linguistico Mediterraneo. — Firenze: Olschi, 1978 — … Від 1978 р. вийшло 23 випуски; видання триває (співавтор).
  • Італійська мова. // УРЕ. Т.4. — К., 1979.
  • La presenza linguistica e culturale italiana in Ucraina // Pagine della Dante. № 2/95. — Roma, 1995.
  • La presenza linguistica e culturale italiana in Ucraina // Quaderni della Dante. № 4/96. — Roma, 1996.
  • La morfologia formale del verbo italiano // Lingua e letteratura italiana dentro e fuori la penisola. Atti del III Congresso degli Italianisti Europei. — Cracovia, 2003. — P. 521—527.
  • Топонімічні сліди Риму в сарматському ареалі II ст. н. е. // VIII сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей. — К., 2004. — С. 150—153.
  • Живий слід Риму в мові і географічних назвах України // Дивослово. — 2004. — № 10. — С. 67-73.
  • Етномовна історія прадавньої України. – К.: Аквілон-Плюс, 2008. – 480 с.
  • Українська частка історії Риму // Україна: Наука і культура. Вип. 34. – К., 2008. – С. 214-233.
  • Італія і Україна: Тисячолітні етномовні контакти. — К.: Аквілон-Плюс, 2009. — 192 с.
  • Іншомовні топоніми України: Етимологічний словник-посібник. – Тернопіль, 2010. – 240 с.

Славістика[ред.ред. код]

Тищенко К. Мовні контакти.jpg

Дослідження К.М.Тищенка зі слов'янських мов присвячені окремим аспектам їх викладання для іноземців та мовно-культурним контактам слов'ян з їхніми історичними сусідами.

Публікації[ред.ред. код]

  • Флективно-акцентуационные типы русского субстантивного склонения // Рус. языкознание. — Вып. 6. — К.: КДУ, 1983. – С. 17–24.
  • Частотна українська граматика. Препринт. — Львів, 1989.
  • Граматичні таблиці української мови // Словник фр.-укр., укр.-фр. — Ірпінь: Перун, 1994. — С. 505—517.
  • Механіка млинова (народна термінологія і номенклатура вітряків) // Пам'ятки України. — 1998. — № 3-4.
  • Литва на Сіверщині. Топонімічні свідчення // Пам'ятки України. — 2001. — № 1.
  • Нове тисячоліття української мови // Урок української. — 2002. — № 3.
  • «Науковий патріотизм» або чому наука складніша від міфотворчості? // Україна молода. — 2002. — 16 лютого.
  • Поки живі українські діалекти — живе Україна // Дивослово. — 2002. — № 6. — С. 13-16.
  • Нові підходи в дослідженні берестяних грамот. Давньоновгородсько-українські мовні паралелі // Пам'ятки України. — 2002. — № 2. — С. 172—179.
  • Лідсько-лоївське відлуння берестейських говірок // Пам'ятки України. — 2002. — № 3-4. — С.36-39.
  • Історичний вплив української мови на російську // Урок української. — 2004. — № 11-12. — С. 47-51.
  • Запозичення з української до сусідніх мов // Урок української. — 2005. — № 1-2. — С. 55-58.
  • Походження назв літописних слов'янських племен (1) // Народна творчість та етнографія. — 2005. — № 6. — С. 171—183.
  • Походження назв літописних слов'янських племен (2) // Народна творчість та етнографія. — 2006. — № 2. — С. 150—168.
  • Тринадцять миттєвостей життя [Спогади про О. Л. Рибалка] // Правдиве українське серце: Олександр Рибалко. – К., 2010. – С. 669–675.
  • Костянтин Тищенко. Всеслов'янськість мови українців. Український тиждень № 39 (256) 28.09.2012-4.10.2012.
  • Костянтин Тищенко. Гени, мова, Україна. Український тиждень № 16 (233). 20-26.04.2012.

Германістика[ред.ред. код]

Тищенко К. Халіфат і сівера.jpg

Кілька публікацій з германістики відображають окремі сторони наукових інтересів К. М. Тищенка і пов'язані переважно з мовно-історичними питаннями.

Публікації[ред.ред. код]

  • «Скандинавщина в Давній Руси» [О. Партицького]: повернення через 113 років // Стоголосник. — 2000. — № 3-4. — С. 63-77.
  • І букмол і нюношк // Стоголосник. — 2000. — № 3-4. — С. 110—119.
  • Тюринґи — ґерманське плем'я з гунськими зв'язками // Етнічна історія народів Європи. — Вип. 18. — К., 2005. — С. 11-18.
  • Невловима Сівéра і Сіверщина // Історико-культурні надбання Сіверщини у контексті історії України. — Глухів, 2006. — С. 9-19.
  • Етномовна історія прадавньої України. – К.: Аквілон-Плюс, 2008. – 480 с.
  • Топоніми від основи Pers-/ Pars- у Швеції // Східний світ. №3/2010. – С. 208-216, І-IV.
  • Перські селища у Швеції // XIV сходознавчі читання А. Кримського (тези доповідей). – К., 2010. – С. 75–78.
  • Халіфат і сівера: Топонімічний слід в Україні. – К.: Аквілон-Плюс, 2011. – 496 с.

Кельтологія[ред.ред. код]

Перші в Україні фахівці з валлійської мови були підготовані також у стінах Лінґвістичного музею. З педагогічної співпраці з історичним факультетом у 1990-х роках виріс цілком новий спецкурс «Вступ до кельтології», опрацьований вперше в Україні для студентів, які роком раніше записалися до К. М. Тищенка на факультативний практичний курс валлійської мови.

Публікації[ред.ред. код]

  • До етимології етноніма кіммерійців // Східний світ, № 2'97. — К., 2000. — С. 106—111.
  • Кельтські етимології. І. Етнос (1-3) // Мовознавство. — 2003. — № 4. — С. 3-16; № 5. — С. 35-43; № 6. — С.42-54.
  • Кельтські назви селищ на витоках річок України // Народна творчість і етнографія. — 2003. — № 5-6. — С.63-73; 2004. — № 3. — С. 109—119.
  • Топонімічні сліди кельтських сусідів скіфів // VII сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей. — К., 2003. — С. 136.
  • Про кельтську спадщину деревлян // Україна. Наука і культура. — Вип. 32. — К., 2004. — С. 150—179.
  • Ім'я Глухова серед однотипних назв // Збереження історико-культурних надбань Сіверщини. — Глухів, 2004. — С. 9-18.
  • Мовні дарунки давніх сусідів: від скіфів до хозарів // Урок української. — 2004. — № 5, 6. — Вкладка, с. 1-32.
  • Аналоги кельтських місцевих назв України в топонімії Росії // Київський географічний щорічник. — № 3, 2003. — К., 2004. — С. 166—185.
  • Мовні свідки формування українців // Дивослово. – 2007. – № 7. – С. 36–44.

Баскологія[ред.ред. код]

К. М. Тищенко підвищував кваліфікацію з баскійської мови в Доностії-Сан-Себастьяні та Віторії-Ґастейсі у 1991 і 1996 роках. Підготував перших в Україні фахівців із практичним знанням баскійської мови.

Публікації[ред.ред. код]

  • Общие лексические изоглоссы восточнославянских и иберо-кавказских языков // Вопросы языковой структуры. — К.: КГУ, 1976. – С. 45–51.
  • Баскійський досвід мовного будівництва // Урок української. — 2000. — № 8.
  • Логіка суджень у прислів'ях басків // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. праць. — Вип. 9. — К.: КНЛУ, 2003. — С. 366—376.
  • Найдовша мовна й культурна традиція в Европі: баски // Пам'ятки України. — 2003. — № 4. — С. 74-101.
  • [Примітки й добір ілюстрацій до статті:] Хв. Вовк. Біля моря — між басками // Пам'ятки України. — 2003. — № 4. — С. 102—124.

Фінознавство[ред.ред. код]

К. М. Тищенко викладає фінську мову як факультативну дисципліну в Київському університеті від 1985 р. Проте з переходом декана факультету проф. О. Є. Семенця на дипломатичну роботу ці курси втратили організаційне сприяння деканату. Від 1995 р. вчений співпрацює з товариством «Україна-Фінляндія», за підтримки якого вперше дістав від Посольства Фінляндії офіційне визнання своєї зведеної групи київських студентів КПІ і КНУ: він викладав їм фінську мову від квітня 1998 р. Праці з фінознавства: „Частотний словник фінського словотвору” (2004, співавтор Б. Рудий). Дослідження укр. мовою: «Ранні фінські запозичення з індоєвропейських мов», «Протофінська мовна присутність у Європі»; англ. мовою: «Прафінсько-індоєвропейські мовні зв'язки», «Фінські й саамські мовні та генетичні контакти». Редактор укр. перекладів книг: Юссіла О., Гентіля С., Неваківі Ю. «Від Великого князівства до сучасної держави. Політична історія Фінляндії від 1809 року»; Ґуммерус Г. «Україна в переломні часи. Шість місяців на чолі посольства у Києві».

Публікації[ред.ред. код]

  • Друга іноземна мова: фінська. Навч. програма для студ. Інституту міжнародних відносин. — К.: КНУ, ІМВ, 2000.
  • Ранні фінські запозичення з індоєвропейських мов // Етнічна історія народів Європи. — Вип. 5. — К.: КНУ, 2000.
  • Найдавніші іранізми фінської мови // IV сходознавчі читання А.Кримського. Тези міжнар. наук. конф. — К., 2000.
  • Мовні свідчення протофінської присутності у Західній Європі // Етнічна історія народів Європи. — Вип. 9. — К.: КНУ, 2001.
  • Східні запозичення у фінському словнику і словотворі // VI сходознавчі читання А. Кримського. Тези міжнар. наук. конф. — К., 2002. — С. 103—105.
  • Proto-Finnic and Indo-European Linguistic and Genetic Contacts // Етнічна історія народів Європи. — Вип. 14. — К., 2003. — С. 52-60.
  • Suomen kielen sananjohdon taajuuskirja. A Frequency Dictionary of Finnish Word Building (співавтор Б. Рудий). — К., 2004.
  • Мовні контакти: свідки формування українців. — К.: Аквілон-Плюс, 2006. — 416 с.
  • A Frequency Dictionary of Finnish Word Building // Organization and Development of Digital Lexical Re-sources. MONDILEX Second Open Workshop. Kyiv, Ukraine, 2-4 February, 2009. Proceedings. – K., 2009. – P. 85-87 (coauthor B. Rudyj).

Іраністика[ред.ред. код]

Тищенко К. Етномовна історія.jpg
Тищенко К. Перська сатрапія.TIF

У 1994 році К. М. Тищенко стає провідним науковим спеціалістом Інституту сходознавства, заступником голови докторської спецради, регулярно публікує статті з нової для себе наукової області — іраністики, щороку виступає з доповідями на міжнародних сходознавчих читаннях у Звенигородці й Києві, 1997 р. представляє українське сходознавство на 35-му світовому конгресі орієнталістів у Будапешті. Об'єднавши зусилля з колеґами — В. С. Рибалкіним, О. I. Редьком, А. П. Зєнцевим, — вчений відновлює викладання перської мови в Київському університеті, а невдовзі очолює кафедру сходознавства (тепер — кафедра Близького Сходу, по якій він одержує 1995 р. звання професора).

Публікації[ред.ред. код]

  • Східні мови і метатеорія мовознавства // Східний Світ. — 1994. — № 1-2. – С. 103–111.
  • Іранські ізоглоси слов'янських мов // Східний Світ. — 1994. — № 1-2.
  • Державні мови та етносоціальні стосунки (на матеріалі країн Сходу) // Мова державна — мова офіційна. Зб. матеріалів наук. конф. — К.: Просвіта, 1995. – С. 133–136.
  • Оптимальна морфологія перського дієслова // Вісник КДУ. Іноз. філологія. — Вип. 25. — К.: КДУ, 1995.
  • Формальна морфологія перського дієслова // Східний Світ. — 1995. — № 1. – С. 63–67.
  • Чи утворюють перські географічні назви лексичну підсистему? // Східний Світ. — 1996. — № 2.
  • Oro delle steppe dell'Ucraina. — Vicenza.: Ed. Fiera di Vicenza, 1997.
  • Gold of the Ukrainian Steppe. — Vicenza.: Ed. Fiera di Vicenza1997.
  • Лекції з лінгвістики для сходознавців. — К.: КНУ, 1998. — 40 с.
  • Мовно-історичний огляд Каспїйсько-Чорноморського регіону // Чорноморсько-Каспійський регіон: умови та перспективи розвитку. — К.: Вид-во «АМЕС», 1998.
  • Морфологічна структура сучасної перської лексики // ІІІ сходознавчі читання А.Кримського. Тези міжнар. наук. конф. — К., 1999 (співавтор).
  • Службові дієслова у підсистемі дієслів перської мови // ІІІ сходознавчі читання А.Кримського. Тези міжнар. наук. конф. — К., 1999 (співавтор).
  • До етимології етноніма кіммерійців // Східний світ, № 2'97. — К., 2000. — С. 106—111.
  • Найдавніші іранізми фінської мови // IV сходознавчі читання А.Кримського. Тези міжнар. наук. конф. — К., 2000.
  • Давні іранізми у виробничій лексиці фінської мови // V сходознавчі читання А.Кримського. Тези міжнар. наук. конф. — К., 2001.
  • Східні запозичення у фінському словнику і словотворі // VI сходознавчі читання А. Кримсь-кого. Тези міжнар. наук. конф. — К., 2002. — С. 103—105.
  • Мовні дарунки давніх сусідів: від скіфів до хозарів // Урок української. № 5 6, 2004. — Вкладка, с. 1-32.
  • Ґорґани, Свірж, Стрибіж: наші вічні сусіди – іранці // Східний світ. – 2008. – № 1. – С. 170–180.
  • Етномовна історія прадавньої України. – К.: Аквілон-Плюс, 2008. – 480 с.
  • Поляни і Кияни як реалії зороастризму в топонімії України (тези) // ХІІ сходознавчі читання А. Кримського (тези доповідей). – К., 2008. – С. 103–108.
  • Зороастрійський пласт топонімії Європи // Studia linguistica. – Vol. 2. – K., 2009. – C. 348–355.
  • Половці, половина, поляни (тези) // ХІІІ сходознавчі читання А. Кримського (тези доповідей). – К., 2009. – С. 44–48.
  • Східний світ в українській топонімії (І, ІІ) // Східний світ. – 2009. – № 3. – С. 179–198.
  • Парфія і волхви // Мови і культури у новій Європі: Контакти і самобутність. Зб. наук. доповідей. – К., 2009. – С. 628–638.
  • Іншомовні топоніми України: Етимологічний словник-посібник. – Тернопіль, 2010. – 240 с.
  • Давній Схід у словнику і топонімії України // Мовні та літературні зв'язки України з країнами Сходу / За ред. І. П. Бондаренка. – К., 2010. – С. 7–57.
  • Забуті ґабри-вигнанці // Україна. Наука і культура. – Вип. 35. – К., 2010. – С. 218–248.
  • Топоніми від основи Pers-/ Pars- у Швеції // Східний світ. – 2010. – №3. – С. 208–216.
  • Перські селища у Швеції // XIV сходознавчі читання А. Кримського (тези доповідей). – К., 2010. – С. 75–78.
  • Халіфат і сівера: Топонімічний слід в Україні. – К.: Аквілон-Плюс, 2011. – 496 с.
  • Перська сатрапія над Дніпром: Топонімічні контексти (Розшир. текст доп. на Міжнар. міжгалуз. наук. конф. "Топоніміка і контекстуальний метод К. М. Тищенка", Київ, КНУТШ, 20 квіт. 2012 р.). – К.: НТУУ "КПІ", 2012. – 119 с.

Арабістика[ред.ред. код]

Тищенко К. Арабський пласт.jpg

Публікаціі К. М. Тищенка з арабістики також стосуються переважно історичних аспектів слов’яно-арабських контактів перської доби й пізнішого часу (пік припадає на роки арабо-хозарської війни 710–737 рр.).

Публікації[ред.ред. код]

  • Арабський пласт топонімії України VII–XIII ст. – К., 2008. – 64 с.
  • Араби на півночі // Східний світ. – 2009. – № 1. – С. 88–108.
  • Іншомовні топоніми України: Етимологічний словник-посібник. – Тернопіль, 2010. – 240 с.
  • Східний світ в українській топонімії (IV-VI) // Східний світ. – 2010. – № 1. – С. 152–172.
  • Давній схід у словнику і топонімії України // Мовні та літературні зв'язки України з країнами Сходу / За ред. І. П. Бондаренка. – К., 2010. – С. 7–57.
  • Забуті ґабри-вигнанці // Україна. Наука і культура. – Вип. 35. – К., 2010. – С. 218–248.
  • Топонімія Глухівщини у світлі арабських студій // Сіверщина в історії України. – Вип. 3. – К.-Глухів, 2010. – С. 75–79.
  • «Чижі» – християни, «Шуби» – партизани VIII століття // Дивослово. – 2011. – №7. – С. 32–37.
  • Аббасиди проти Омейядів: топонімічний слід в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Історія. – 2011. – №106. – С. 57–60.
  • Халіфат і сівера: Топонімічний слід в Україні. – К.: Аквілон-Плюс, 2011. – 496 с.

Алтаїстика[ред.ред. код]

Кілька статей К. М. Тищенка присвячені переважно історичним аспектам слов'яно-алтайських контактів часів раннього середньовіччя та доби переселення народів.

Публікації[ред.ред. код]

  • Гунські і аварські топоніми Сіверщини // Збереження історико-культурних надбань Сіверщини. — Глухів, 2005. — С. 14-24.
  • Гунсько-аварські топоніми у Європі // Вісник Львівського ун-ту. Серія філол. — Вип. 36. — Львів, 2005. — С. 28-48.
  • Монґольська топонімія у Центральній Європі // IX сходознавчі читання А. Кримського. — К., 2005. — С. 93-96.
  • Анти і хохли — гунські назви-ровесниці // Східний світ. — 2006. — № 2. — С. 159—166.
  • Назви з Глухівщини в колі гунських топонімів Європи // Сіверщина в контексті історії України. – Суми, 2007. – С. 23–37.
  • Сорокові Бальчики: алтайські топоніми Сумщини // Сіверщина в історії України. – Вип. 2. – К.–Глухів, 2009. – С. 24–31.
  • Половці, половина, поляни (тези) // ХІІІ сходознавчі читання А. Кримського (тези доповідей). – К., 2009. – С. 44–48.
  • Східний світ в українській топонімії (ІІІ. Алтайський світ) // Східний світ. – 2009. – №4. – С. 157–176.
  • Іншомовні топоніми України. Етимологічний словник-посібник. – Тернопіль, 2010. – 240 с.
  • Давній Схід у словнику і топонімії України // Мовні та літературні зв'язки України з країнами Сходу / За ред. І. П. Бондаренка. – К., 2010. – С. 7–57.
  • Етапи формування корпусу для частотного словника корейської мови // Мовні і концептуальні картини світу (КНУТШ). – Вип. 28. – К., [2010]. – С. 372–377 (співавтор К. М. Білошицький).

Топонімічні студії[ред.ред. код]

Тищенко К. Іншомовні топоніми України.jpg
Тищенко К. Еламські дієслівні основи.jpg

Ця група публікацій відображає результати застосування нового перспективного методу дослідження топонімічних систем, опрацьованого К. М. Тищенком за ці роки. На І-й Міжнародній конференції «Актуальні проблеми давньої історії» (м. Київ, 2007 р.) вчений презентував цей новий метод топонімічного контексту, сутність якого полягає у врахуванні семантичних зв'язків між сусідніми географічними назвами як членами топонімічної системи. За матеріалами досліджень випущено компакт-диск «Інтерактивна стратиграфія топонімії Сіверщини» (2006 р., комп. графіка Б. Рудого). З метою популяризації здобутків топоніміки як допоміжної історичної дисципліни серед старших школярів у співпраці з Інститутом інформаційних технологій і засобів навчання АПН України (Н. Т. Задорожна зі співробітниками) К. М. Тищенко і колектив музею створили у 2007 р. навчальний фільм «Мовні дарунки давніх сусідів. Від італіків до аланів», розміщений тепер на сайті www.itcomp.edu-ua.net.

Публікації[ред.ред. код]

  • Литва на Сіверщині. Топонімічні свідчення // Пам'ятки України. — 2001. — № 1.
  • Литовські назви на карті Глухівщини // Збереження історико-культурних надбань Глухівщини. Матеріали І НПК. — Глухів, 2002. — С. 30-36.
  • Слов'янські вектори топонімії Сіверщини // Збереження іст.-культурних надбань Глухівщини. Матеріали ІІ НПК. — Глухів, 2003. — С. 14-20.
  • Топонімічні сліди кельтських сусідів скіфів // VII сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей. — К., 2003. — С. 136.
  • Ім'я Глухова серед однотипних назв // Збереження історико-культурних надбань Сіверщини. — Глухів, 2004. — С. 9-18.
  • Топонімічні сліди Риму в сарматському ареалі II ст. н. е. // VIII сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей. — К., 2004. — С. 150—153.
  • Живий слід Риму в мові і географічних назвах України // Дивослово. — 2004. — № 10. — С. 67-73.
  • Про географічні назви Конотопщини // Київський географічний щорічник. — 2004. — № 4. — С. 134—142.
  • Гунські і аварські топоніми Сіверщини // Збереження історико-культурних надбань Сіверщини. — Глухів, 2005. — С. 14-24.
  • Гунсько-аварські топоніми у Європі // Вісник Львівського ун-ту. Сер. філолог. — Вип. 36. — Львів, 2005. — С. 28-48.
  • Дописемна історія в місцевих назвах Путивльського Посем'я // Путивльський краєзнавчий збірник. — Вип. 2. — Суми, 2005. — С. 4-19.
  • Монґольська топонімія у Центральній Європі // IX сходознавчі читання А. Кримського. — К., 2005. — С. 93-96.
  • Контури лексико-топонімічної стратиграфії України і етногенез українців // Народна творчість та етнографія. — 2005. — № 5. — С. 31-44.
  • У цих назвах подих історії // Конотопщина: час, події, долі. — Київ, 2005. — С. 24-26.
  • Мовні контакти: свідки формування українців. — К.: Аквілон-Плюс, 2006. — 416 с.
  • Невловима Сівéра і Сіверщина // Історико-культурні надбання Сіверщини у контексті історії України. — Глухів, 2006. — С. 9-19.
  • Східні й західні церкви IV—VI ст. в топонімії України (1) // Східний світ. 2006, № 4. — С. 137—147; 2007, № 1. — С. 127—134.
  • Прадавні сліди кельтів у топонімії Туреччини // Східний світ. — 2006. — № 1. — С. 171—187.
  • Українська частина іранської топонімії Європи // Східний світ. — 2006. — № 3,. — С. 148—156.
  • Про походження назви Батурина // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції з нагоди 295-ї річниці з дня смерті гетьмана України Івана Мазепи та 10-річчя заповідника «Гетьманська столиця» (Батурин, 25-26. 05. 2004). — Ніжин, 2006. — С. 174—179.
  • Топонімічна картина минулого // Сумський район: Мій край слобожанський. — К., 2006.
  • Еламські дієслівні основи у топонімії України. – Київ-Львів, 2011. – 24 с.
  • Генетична апробація студій словникових контактів і топонімії України. – К.: НТУУ "КПІ", 2012. - 48 с.

Викладацька діяльність[ред.ред. код]

К. М. Тищенка 1988 і 1990 рр. визнано лауреатом конкурсів на найкращого викладача тодішнього Міністерства вищої освіти СРСР. Незмінно схвальні відгуки одержував він і за кордоном, коли 1976 року читав лекції з загального мовознавства в Краківському університеті, 1991 р. — лекції з метатеорії мовознавства в Університеті Країни басків (Іспанія) чи 1996 р. — у Ґранадському університеті (спецкурс «Баскійсько-кавказькі мовні зв'язки»). Підготував 6 кандидатів наук. Дбаючи про надійну фактологічну мовну базу для своїх теоретичних курсів, вчений постійно займається самоосвітою, підвищує кваліфікацію на мовних курсах в Італії, Іспанії, Ірані, Фінляндії. К. Тищенкові чужий дух колекціонерства мов: він прагне передати свої знання іншим. Це він ще від 1965 року першим почав викладати в Київському університеті італійську мову у факультативних групах, через які досі пройшли вже понад 1300 студентів, а від 1970-х рр. запровадив новий жанр аудиторних занять — ознайомчі та оглядові лекції з типологічно різноманітних мов світу, зокрема — турецької, грузинської, гінді, суахілі, нідерландської, португальської, польської, білоруської, українських діалектів. Плакатні ілюстрації саме до цих занять започаткували нині славетну «Ґалерею мов світу» в музеї.

Експериментальні романські групи[ред.ред. код]

Разом зі своїм колеґою-романістом доц. I. I. Магушинцем К. М. Тищенко стає ініціатором створення 1985 року експериментальних романських груп (ЕРГ), організованих для дослідження низки методичних проблем викладання мов. Окрім основної іноземної мови, слухачі цих груп вивчали паралельно (доти вважалося, що таке в принципі неможливо) по 4 романські мови, наприклад, до анґлійської — ще французьку, італійську, іспанську, португальську. Всупереч сумнівам скептиків, десятки студентів цих груп склали державні іспити з усіх цих мов 1989 і 1991 рр. До речі, це були перші — і чи не єдині — відкриті іспити в університеті.

Публікації[ред.ред. код]

  • Лингвостатистические законы и содержание обучения языку // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 19. — К.: КГУ, 1985. – С. 3–8.
  • О комплексном изучении языков // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 20. — К.: КГУ, 1986 (співавтор).
  • Роль интенсивного этапа в многоаспектном преподавании иностранных языков // Сб. науч. трудов МГПИИЯ. — № 280. — Москва: МГПИИЯ, 1986 (співавтор).
  • Экспериментальная романская группа ЭРГ: освоение резервов интенсификации // Вестник КГУ. Романо-герм. фил. — Вып. 22. — К.: КГУ, 1988. – С. 109–114 (співавтор).
  • Программа комплексного изучения четырех романских языков. — К.: КГУ, 1988 (співавтор).
  • Пределы действия законов Йеркса-Додсона в обучении языку (тезисы) // Методич. указания по пробл. препод. ин. яз. в вузе. — К.: КГУ, 1989. – С. 5–6.

Участь у відродженні сходознавства[ред.ред. код]

Внаслідок проголошення незалежності України перед філологами також відкрилися несподівані перспективи й виникли нові історичні завдання. Після півстолітньої перерви в Києві було відновлено Інститут сходознавства, пов'язаний з ім'ям академіка А. Кримського, знову починає видаватися його журнал «Східний Світ». Спільно з директором Інституту сходознавства, колишнім останнім аспірантом А. Кримського, акад. О. Й. Пріцаком, а також проф. О. Є. Семенцем, В. С. Рибалкіним, Б. П. Яценком, I. В. Бичком, В. Ф. Резаненком і М. Д. Волковим вчений обґрунтовує перед адміністрацією університету потребу створити окремий факультет для підготовки фахівців з орієнталістики (1995): від 2003 року це відділення східних мов і літератур Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Лінґвістичний навчальний музей[ред.ред. код]

Лінгвістичний музей.jpg

1992 р. К. М. Тищенко підготував і захистив докторську дисертацію на тему «Метатеорія мовознавства». I того ж року заснував концептуально новий підрозділ університету, — перший у світі Лінґвістичний навчальний музей, незмінним директором якого є досі. Теоретично обґрунтував його структуру і за попередні десятки років разом зі своїми студентами підготував понад 300 великоформатних кольорових планшетів теперішньої експозиції музею. У першому залі розгорнуто стаціонарну і змінну експозицію «Галерея мов світу» і «Сім галузей лінґвістичних знань», у другому залі — «Найдавніші мовні колективи Європи», у третьому залі мовних контактів — „Історія запозичень слів до українського словника” на основі спеціально проведених студій. Про відкриття музею Київський університет повідомив 165 університетів світу. За 19 років діяльності музею його відвідало понад 10 тис. екскурсантів з 32 країн. Визнанням музею стала Премія ради вчених товариств Америки (ACLS), одностайно присуджена йому 1999 р. В офіційному документі ACLS лінґвістичний музей названий «the finest of the intellectual leadership» (найблискучішим досягненням у галузі інтелектуального лідерства)[Джерело?].

Публікації[ред.ред. код]

  • Лінгвістичний навчальний музей // Національний університет ім. Т. Шевченка. Довідник. — К.: КНУ, 1996.
  • Про лінгвістичний музей // Пам'ятки України. — 1998. — № 3-4.
  • Лінгвістичний навчальний музей // Київськ. нац. університет ім. Т. Шевченка. Довідник. — К.: КНУ, 1999.
  • Європейський рік мов // Євробюлетень, травень. — К., 2001.
  • Європейський рік мов в українському вимірі // Дивослово. — 2001. — № 12.
  • Додаток. Міжфакультетський Лінгвівстичний навчальний музей Київського університету (з офіційного звіту) // Метатеорія мовознавства. – К.: Основи, 2000. – С. 342–350

Виступи на міжнародних конференціях[ред.ред. код]

Ставши «виїзним», вчений з верхом надолужує вимушену мовчанку попередніх десятиліть, виступає на міжнародних конференціях з доповідями: «Мовні проблеми радянських німців» (Віторія-Ґастейс, Іспанія, 1991 р.), «Італійська мовна і культурна присутність в Україні» (Трієст, 1995 р.), «Кількісний вимір лексичних відстаней між мовами» (Ґранада, 1996 р.), «Іраністичні арґументи давності української мови» (Будапешт, 1997 р.). Також виступав з доповідями на міжнародних мовознавчих конгресах у Ґраці (Австрія), Кракові (з італознавства, 2001), Львові (2009, 2010, 2011), на краєзнавчих конференціях у Глухові й Батурині, провів низку передач з топонімії на Тернопільському обласному телебаченні (2009–2011).

Громадська робота[ред.ред. код]

У 1989 р. К. М. Тищенко з однодумцями зумів відновити в Києві по 70-річній перерві французький культурний центр «Альянс Франсез» і став його відповідальним секретарем. Заснувавши ініціативну групу, відновлює 1993 р. київський осередок італійської мовно-культурної «Спілки Данте Аліґієрі», президентом якої був до 2000 р. (відтоді почесний президент), друкується в «Зошитах Данте», перекладає каталоги перших виставок України в Італії та Італії в Україні, виступає з доповіддю на 72-му всесвітньому конгресі Спілки в Італії, викладає на організованих при Посольстві Італії в Києві італійських мовних курсах. К. М. Тищенко — член ради Товариства української мови Київського університету, виступає з публікаціями про мовну політику в різних державах світу.

Відзнаки й нагороди[ред.ред. код]

Тищенко К. Вручення нагороди.jpg

Спеціальні проекти[ред.ред. код]

Публічні лекції[ред.ред. код]

Інтерв'ю[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Лінґвістичний сайт Костянтина Тищенка
  • Список наукових праць К.М. Тищенка (хронологічний).
  • Клименко Н. До вершин мовознавчої теорії (Післямова) // Тищенко К. Метатеорія мовознавства. — К., 2000. — С. 297—307.
  • Клименко Н. Унікальний світ впорядкованої мовної стихії // Україна. Наука і культура. — Вип. 32. — К., 2004. — С. 141—149.
  • Марченко М. Професор Костянтин Миколайович Тищенко // Євробюлетень. Інформ. бюлетень Представництва Європ. Комісії в Україні. Травень, 2001. — С. 7-9.
  • Масенко Л. Системний підручник - ситемні знання [Рец. на: Тищенко К. Основи мовознавства: Системний підручник (К., 2007)] // Дивослово. - 2008. - № 6. - С. 59.
  • Тищенко К. М. // Хто є хто в Україні. — К.: К. І. С., 2004. — С. 845; — К.: К. І. С., 2000. — С. 484; — К.: К. І. С., 1997. — С. 514.
  • Тищенко К. М. // Українська мова. Енциклопедія. Вид. 2. — К., 2005. — С. 687.
  • Окремі е-публікації К.М. Тищенка.