Географія Азербайджану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Географія Азербайджану
Географічне положення Азербайджану
Географічне положення Азербайджану
Географічне положення
Континент Азія / Європа
Регіон Кавказ
Координати 40°30′ пн. ш. 47°30′ сх. д. / 40.500° пн. ш. 47.500° сх. д. / 40.500; 47.500
Територія
Площа 86 600 км² (113-те)
 • суходіл 99,5 %
 • води 0,5 %
Морське узбережжя 713 км
Державний кордон 2468 км
Рельєф
Тип гірський, рівнинний на сході
Найвища точка гора Базардюзю (4485 м)
Найнижча точка Каспійське море (-28 м)
Клімат
Тип субтропічний
Внутрішні води
Найдовша річка Кура (1512 км)
Найбільше озеро озеро Сарису (166,8 км² км²)
Інше
Природні ресурси вуглеводні, вуглеводні, залізні руди, руди кольорових металів, боксити
Стихійні лиха посухи
Екологічні проблеми катастрофа Апшеронського півострова, забруднення ґрунтів

Азербайджан — західноазійська країна, що знаходиться на крайньому заході континенту, на межі між Азією та Європою . Загальна площа країни 86 600 км² (113-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 82 629 км², а на поверхню внутрішніх вод — 3 971 км²[1]. Площа країни у 3 рази більша за площу Одеської області України.

Назва[ред. | ред. код]

Офіційна назва — Республіка Азербайджан, Азербайджан (Azarbaycan Respublikasi, Azarbaycan)[2]. Назва країни Азербайджан означає — земля вогнів, або країна вічного вогню, що може бути пов'язано із зороастрийськими храмами вогню в цьому регіоні. В античних грецьких і римських джерелах країна зветься Атропатеною[3]. Існує версія, що назва країни походить з класичної перс. آذربایجان‎ та виводиться від імені останнього ахеменідського сатрапа Мідії Атропата, який уперше в 320 році до нашої ери створив у північній частині Мідії незалежну державу. Топонім Атурпатакан утворений за допомогою середньоперського патронімічного суфікса -акан від власного імені Атурпат, що також означає захищений (святим) вогнем. Після завоювання Ірану Арабським халіфатом у VII століттіVIII столітті, топонім Атурпатакан під впливом арабської мови трансформувався в Адарбайджан (араб. آذربایجان‎)[3].

Існує також теорія, що Азербайджан є отюрченою формою зарабізованої версії перського топоніма Âzarâbâdagân (Азар — вогонь; âbâdag — місце відправлення культу і суфікс множини), або країна вічного вогню, що може бути пов'язано із зороастрійськими храмами вогню в цьому регіоні.

Історія дослідження території[ред. | ред. код]

Географічне положення[ред. | ред. код]

Азербайджан — західноазійська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на заході — з Вірменією (спільний кордон — 996 км) і Грузією (428 км), на півдні — з Іраном (689 км), на півночі — з Російською Федерацією (338 км), на південному заході (Нахічевань) — з Туреччиною (17 км). Загальна довжина державного кордону — 2468 км[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану, на сході омивається водами внутрішнього Каспійського моря[4][5]. Довжина узбережжя внутрішнього Каспійського моря — 713 км[1].

Крайні пункти[ред. | ред. код]

Час[ред. | ред. код]

Час у Азербайджані: UTC+4 (+2 години різниці часу з Києвом)[6].

Геологія[ред. | ред. код]

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Надра Азербайджану багаті на ряд корисних копалин: нафту, природний газ, залізну руду, кольорові метали, боксити[7].

Сейсмічність[ред. | ред. код]

Вулканізм[ред. | ред. код]

Рельєф[ред. | ред. код]

Азербайджан — гірська країна, де високі хребти і плоскогір'я поєднуються з рівнинами і низовинами. Приблизно 60 % всієї території займають гори, а 40 % — низовини (головним чином Кура-Араксинська низовина). Середні висоти — 384 м; найнижча точка — рівень вод Каспійського моря (-28 м); найвища точка — гора Базардюзю-Дагі (4485 м).

У рельєфі виділяються 4 частини:

Узбережжя[ред. | ред. код]

Острови[ред. | ред. код]

Клімат[ред. | ред. код]

Територія Азербайджану лежить у субтропічному кліматичному поясі[8]. Влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною[9]. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів, можливе випадіння снігу[9].

  • На південному сході, поблизу узбережжя Каспійського моря — район вологих субтропіків.
  • На Куро-Араксинській низовині — сухий субтропічний (січень +1 °C, липень +26 °C; опадів 200—400 мм на рік);
  • На Ленкоранській низовині — вологий субтропічний, з опадами 1 400—1 700 мм;
  • У передгірських і гірських районах — помірний, помірно холодний і холодний (пересічна температура січня від 0 °C до —10 °C; липня — від +20 °C до +10 °C і нижче, опадів — від 400 до 1 300 мм).

Азербайджан є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[10].

Внутрішні води[ред. | ред. код]

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 34,68 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 14,277 тис. км² зрошуваних земель[1].

Річки[ред. | ред. код]

Річки країни належать безстічній області Каспійського моря. Азербайджан є країною малих гірських річок (понад 1000). Більшість річок Азербайджану належать басейну Кури.

Озера[ред. | ред. код]

У Азербайджані налічується приблизно 250 озер, найбільші з них — озеро Хаджікабюль (16 км²) і озеро Беюкшор (10 км²).

Болота[ред. | ред. код]

Льодовики[ред. | ред. код]

Ґрунтові води[ред. | ред. код]

Ґрунти[ред. | ред. код]

Ґрунти Азербайджану різноманітні. В низовинах переважно сіроземи й лучні ґрунти, солончаки з напівпустельною та степовою рослинністю, вище, до 500 м, — каштанові; на схилах гір, до 2 000—2 200 м, — бурі гірськолісові з широколистяними лісами (бук, граб, дуб). Вище 2 000—2 200 м — гірськолучні ґрунти й субальпійські та альпійські луки, яйлаги — літні пасовища. На Ленкоранській низовині жовтоземні субтропічні ґрунти, які використовують для вирощування чаю, цитрусових та ін.

Рослинність[ред. | ред. код]

В Азербайджані налічується понад 400 видів дерев і чагарників. Особливо розвинута лісова рослинність на південних схилах Головного Кавказького хребта. На схилах Талишу район вологих субтропіків. У широколистяних лісах зустрічаються релікти третинного часу (залізне дерево, дуб каштанолистий, дзелква, шовкова акація та ін.).

Земельні ресурси Азербайджану (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 57,6 %,
    • орні землі — 22,8 %,
    • багаторічні насадження — 2,7 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 32,1 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 11,3 %;
  • інше — 31,1 %[1].

Тваринний світ[ред. | ред. код]

У зоогеографічному відношенні територія країни лежить на межі Європейської лісової провінції Циркумбореальної підобласті і Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області[9].

Охорона природи[ред. | ред. код]

Азербайджан є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред. | ред. код]

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • екологічну катастрофу Апшеронського півострова, на якому розташовані такі великі міста, як Сумгаїт і Баку, внаслідок більш ніж сторічної інтенсивної експлуатації нафтових ресурсів, що призвела до забруднення вод Каспійського моря і водоносних горизонтів, ґрунтів, повітря;
  • забруднення ґрунтів продуктами нафтопереробки, пестицидами (ДДТ) і дефоліантами, що використовувались при вирощуванні бавовника.

Фізико-географічне районування[ред. | ред. код]

У фізико-географічному відношенні територію Азербайджану можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Azerbaijan, Geography. Factbook.
  2. Котляков В. М., 2006.
  3. а б Поспелов Е. М., 2005.
  4. Атлас світу, 2005.
  5. Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 17 March. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. Азербайджан // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  9. а б в ФГАМ, 1964.
  10. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  11. Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]