Турківський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Турківський район
Turkivskyi rayon gerb.png Turkovskii rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Львівська область
Код КОАТУУ: 4625500000
Утворений: 1939
Населення: 50 300 (на 1.08.2013)
Площа: 1193 км²
Густота: 42.2 осіб/км²
Тел. код: +380-3269
Поштові індекси: 82500—82566
Населені пункти та ради
Районний центр: Турка
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 31
Міста: 1
Смт: 1
Села: 65
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 82500, Львівська обл., Турківський р-н, м. Турка, вул. С. Стрільців, 62, 3-14-92
Веб-сторінка: Турківська РДА
Голова РДА: Бегей Богдан Іванович
Голова ради: Лило Юрій Дмитрович

Ту́рківський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця України, що входить до Львівської області. Районний центр — Турка. Район був заснований у 1939 році на основі польського Турчанського повяту(пол.) на початку Другої світової війни.

Географія району[ред.ред. код]

Турківський район розташований на південному заході області, у географічній зоні Українських Карпат з висотами 500–1400 м н.р.м. Його поверхню утворюють гірські масиви: низькі — Верхньодністровські Бескиди (у верхній течії Дністра) та Турківська Верховина, середні — Сколівські Бескиди і Верховинський Вододільний хребет, на якому неподалік від села Верхнє Гусне є найвища вершина Бещад — Пікуй (1408 м н. р. м.). Найбільші річки — Дністер (тут розташовані його витоки), Стрий, Сян.

Адміністративний поділ району[ред.ред. код]

  • Центр району: місто Турка
  • Боринська селищна рада (смт Бориня)
  • Бітлянська сільська рада (Бітля, Сигловате)
  • Боберківська сільська рада (Боберка, Дністрик-Дубовий)
  • Верхненська сільська рада (Верхнє, Нижнє, Яворів)
  • Верхньовисоцька сільська рада (Верхнє Висоцьке)
  • Верхньогусненська сільська рада (Верхнє Гусне, Нижнє Гусне)
  • Верхньояблунська сільська рада (Верхня Яблунька)
  • Вовченська сільська рада (Вовче)
  • Головська сільська рада (Головське, Зубриця, Кринтята)
  • Завадівська сільська рада (Завадівка, Лосинець, Мельничне, Ясенка-Стецьова)
  • Ільницька сільська рада (Ільник, Закіпці, Ліктів, Радич)
  • Ісаївська сільська рада (Ісаї)
  • Карпатська сільська рада (Карпатське)
  • Комарницька сільська рада (Комарники, Буковинка, Закичера, Зворець)
  • Красненська сільська рада (Красне)
  • Кривківська сільська рада (Кривка, Івашківці)
  • Ластівківська сільська рада (Ластівка, Коритище, Свидник)
  • Либохорська сільська рада (Либохора)
  • Лімнянська сільська рада (Лімна, Бережок, Жукотин)
  • Мохнатська сільська рада (Мохнате, Матків)
  • Нижньовисоцька сільська рада (Нижнє Висоцьке, Заріччя, Ропавське, Штуковець, Яблунів)
  • Нижньотурівська сільська рада (Нижній Турів, Верхній Турів)
  • Нижньояблунська сільська рада (Нижня Яблунька)
  • Присліпська сільська рада (Присліп)
  • Риківська сільська рада (Риків, Багнувате, Межигір'я)
  • Розлуцька сільська рада (Розлуч)
  • Сянківська сільська рада (Сянки, Біньова)
  • Хащівська сільська рада (Хащів, Лопушанка)
  • Шандровецька сільська рада (Шандровець)
  • Шум'яцька сільська рада (Шум'яч)
  • Ясеницька сільська рада (Ясениця, Кіндратів)
  • Явірська сільська рада (Явора, Мала Волосянка, Стоділка)

Історія району[ред.ред. код]

Населення району сформувалось завдяки річкам Літмир, Яблунька (або Турка), Стрий, які послужили заселенню Турки. На їхніх берегах осідали першопроходці племен бойків. Місто отримало назву від турів, які паслися на прибережних рівнинах. Початок заселення багатьох сіл Турківщини припадає на час існування Давньоруської держави.

У XV столітті землі Русі даруються польсько-литовським королем своїм васалам. Перша писемна згадака про Турку відноситься до 1431 року.

У 1538 році відбулося розмежування земель королівських від панських. Перебуваючи в складі Польсько-Литовського князівства, землі Турківщини були власністю короля і окремо шляхти.

Тоді ж відбулося прокладання через гори «Тесаної дороги» по давньому руському путі.

Будівництво церков та надання парафій послужило закладанню нових сіл на королівських землях. Королівські землі належали до Самбірської економії та об'єднувались у країни: Волосянську, Гвоздецьке, Ільницьку, Либохірську, Розлуцьку. 19 сіл, в тому числі Турка, були приватними. Щоб захистити край від нападів, на русько-угорському пограниччі заснована 1674 року регулярну оборону кордонів з комендатурою в Турці.

В 1730 році Турка стає містом і отримує магдебурзьке право. Розвивається торгівля, ремесла, формується центр міста з ратушею і замком. До складу міста входять: Старе село, Слобода, Середня Турка, Горішня Турка. В 1772 році Турківщина, як і вся Галичина, входить до Австро-Угорської імперії.

В Турці ліквідовується уряд воєводів і старост, залишено тільки суддів, які попередньо мусили присягнути австрійській короні. В 1781 році створюється патрімональне начальство, або домінія. В Турківському районі тоді було 16 доміній.

Вся Галичина була розділені на 18 «циркулів», а ті підпорядковувалися мандаторіям. Весь тягар державної влади фактично лежав на мандаторіальних урядниках. Мандаторій становив першу державну інстанцію, другою був начальник циркуля, а третьою — губернатор у Львові, який підлягав безпосередньо цісареві.

В 1848 році Турківський повіт займає територію від Тершова на півночі до Івашківців на півдні, від Головського на сході до Дидьової на заході.

Третиною площі земель володіли 4 панські родини. Обрання першої повітової Руської Ради відбулося в 1848 році. В 1865 році влада разом з актами державного районного уряду перейшла до канцелярій. Трохи пізніше утворилися староства.

До 1867 року Турка складалась з кількох окремих ґмін. Кожна з них керувалася війтом і присяжними, асесорами і радою, мала свою ґмінну печатку.

В 1880 році в Турці було 656 будинків, 4634 жителів у ґміні.

В 1884 році в Турківському повіті було 24 однокласні школи, 5 кузень, одна цегельня, 5 парових тартаків, 5 водних тартаків.

На той час Турківський повіт нараховув 72 ґміни.

В 1903 році було відкрито в Турці кредитну касу, а ще через два роки — лікарню.

В 1904 році була збудована залізниця, яка з'єднала Турку зі Львовом і Закарпаттям.

На початку XX століття в Турці проживало понад 6 тисяч чоловік. В самому повіті (1905 р.) було 2 сільськогосподарських і 125 промислових підприємств, на яких працювало 607 робітників. Діяло також 69 водяних млинів, 7 млинів з тартками, 9 каменоломень, 2 цегельні, 4 водяні тартаки, 8 парових тартаків і фабрика газованої води.

На весні 1919 року Західна Україна була захоплена Польщею. На Турківщині тривала активна визвольна боротьба. В 1931 році в Турці відбулася демонстрація безробітних усього повіту, на яку вийшло 2 тисячі чоловік.

В 1931 році в м. Турці було 1324 будинки. В повіті проживало близько 114457 чоловік. Сільське населення мешкало в 17475 будинках.

В 1938 році в Турці було понад 10 тисяч мешканців.

В 1940 році територія теперішнього Турківського району була поділена на Боринський і Турківський райони.

До Боринського району входило 24 сільські ради, до Турківського — 25. Проіснував Боринський район до 1959 року. В 1959 році обидва райони були об'єднані.

В грудні 1962 року Турківський і Старосамбірський райони об'єднані з центром в місті Старий Самбір.

В 1965 році знову був утворений Турківський район.

1 грудня 1991 року 99,6% населення Турківщини віддало свої голоси за незалежність України.

Що цікавого[ред.ред. код]

Пам'ятки природи[ред.ред. код]

  • «Довбушева криниця» у с. Розлучі
  • Гора Лиса (689 м)
  • Витік р. Дністра на околиці с. Вовче, на південно-західному схилі Розлуцького хребта, на висоті 760 м.
  • Гора Розлуч (933 м)
  • Гора Пікуй (1408 м)

Культові споруди[ред.ред. код]

  • Синагога (XIX ст.) — м. Турка, вул. Джерельна
  • Дерев'яні церкви Церква Покрова Богородиці (1780 р.) — м. Турці
  • Церква перенесення мощей св. Миколая (1750 р.) — м. Турка, вул. Шептицького
  • Церква св. Миколая (1739 р.) у Середній Турці
  • Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1750 р.) у Горішній Турці
  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці (XV ст.—1507 р.) у с. Верхнє Висоцьке
  • Церква св. архангела Михайла і дзвіниця (1663 р.) у с. Ісаї
  • Церква св. архангела Михайла / Св. апостолів Петра і Павла (1871 р.) у с. Зубриця
  • Церква св. Миколи / св. Івана Богослова (1886 р.) у с. Головське
  • Церква св. Дмитра (1892 р.) у с. Лосинець
  • Церква покрови Пресвятої Богородиці (1875 р.) у с. Лопушанка
  • Церква Собору Пресвятої Богородиці (1877 р.) у с. Хащів
  • Церква Собору св. Івана Хрестителя (1881 р.0 у с. Лімна
  • Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (1680 р.) у с. Вовче (Середа)
  • Церква Різдва св. Івана Хрестителя (1895 р.) у с. Присліп
  • Церква і дзвіниця Собору Пресвятої Богородиці (1902 р.) у с. Мохнате
  • Церква св. в.м.ч. Дмитра (1838 р.) у с. Матків
  • Церква і дзвіниця Пресвятої Трійці (1903 р.) у с. Нижнє Гусне
  • Церква Собору Пресвятої Богородиці і дзвіниця (1798 р.) у с. Либохора
  • Церква Св. архангела Михайла (1922 р.) у с. Либохора
  • Церква св. архангела Михаїла (1921 р.) у с. Івашківці
  • Церква св. Миколи і дзвіниця (1816 р.) у с. Комарники
  • Церква і дзвіниця зіслання Святого Духа (1814 р.) у с. Нижнє Висоцьке
  • Церква св. апостолів Петра і Павла (1870 р) у с. Нижнє
  • Церква св. архангела Михайла (1772 р.) у с. Карпатське
  • Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1838 р.) у с. Яблунів
  • Церква Собору Пресвятої Богородиці (1788 р.) у с. Верхня Яблунька
  • Кам'яні церкви Успенський костьол (1778 р.) — м. Турка
  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці і дзвіниця (XVII–XVIII ст.) у с. Верхнє Висоцьке
  • Церква св. Миколи (1842 р.) у с. Бітля
  • Церква Преображення Господнього (1820 р.) у с. Нижня Яблунька

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]