Турка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Турка
Modern Turka coat.gif Turka prapor.png
Герб Турки Прапор Турки
Панорама Турки, серпень 2008 року
Панорама Турки, серпень 2008 року
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область Львівська область
Район/міськрада Турківський район
Код КОАТУУ 4625510100
Перша згадка IX століття
Населення 7114 (01.01.2011)[1]
Площа 3 км²
Поштові індекси 82500
Телефонний код +380-3269
Координати 49°09′27″ пн. ш. 23°01′21″ сх. д. / 49.15750° пн. ш. 23.02250° сх. д. / 49.15750; 23.02250Координати: 49°09′27″ пн. ш. 23°01′21″ сх. д. / 49.15750° пн. ш. 23.02250° сх. д. / 49.15750; 23.02250
Висота над рівнем моря 557 м
Водойма річка Стрий, з його притоками р. Яблунька та р. Літмир.
Відстань
Найближча залізнична станція Турка
До обл./респ. центру
 - залізницею 145 км
 - автошляхами 136 км
Міська влада
Адреса 82500, Львівська обл., Турківський р-н, м. Турка, пл. Ринок, 26
Міський голова Касюхнич Юрій Ігорович

Ту́рка (раніше Турка над Стрийом, пол. Turka, Turka nad Stryjem, нім. Turka, англ. Turka, фр. Tourka, їдиш — טורקא) — місто в Карпатах, адміністративний центр Турківського району Львівської області, неофіційна столиця Бойківщини.

Назва[ред.ред. код]

За найвірогіднішою версією назву місто одержало від первісних диких биків — турів, які водилися в навколишніх лісах.

За іншою версією вона походить від назви воріт-веж «турія», «тур'я», «турня», які стояли при в'їзді в місто. Назва

міста не має нічого спільного з турками[2].

Розташування[ред.ред. код]

Місто розташоване на півдні Львівщини, у Карпатах, на лівому березі річки Стрий, з його притоками р. Яблунька та р. Літмир, між горами Шименка, Кичера, Вінець та Осовня. Місто розташоване за 137 км від Львова, за 107 км від Ужгорода, за 75 км від Дрогобича, на висоті 557 метрів над рівнем моря.

Місце розташування первинного сторожового поселення, з якого постало місто Турка, визначалося проходженням по території Карпат долиною Стрия між горами Пікуй і Галич так званого «Руського Путі» — торгового шляху доби неоліту, який через Турку сполучав Західну Європу з Угорщиною, Семиградщиною, Молдавією та Балканами. На укріплення і розростання первинного поселення мали суттєвий вплив формування новішого торгового шляху — Ужоцького шляху, який від Перемишля чи Львова через Турку та Ужоцький перевал вів до Закарпаття.[3]

Поселення[ред.ред. код]

Турка належить до типового бойківського скупченого поселення, яке характеризується первинним розташуванням в улоговині, при злитті рік, багатовуличним плануванням, компактністю.[4]. Геометрично має форму неправильного багатокутника, вулиці сходяться в центрі міста, своїм розташуванням нагадують хаотичну сітку, розташовану вздовж берегів річок. Площа міста становить 0.003 тис. га[5].

З кінця XVII ст. Турка складається з кількох частин: Горішня Турка (над рікою Літмир), Середня Турка (над рікою Яблунька), Нижня Турка (над ріками Яблунька і Стрий),Слобода (над рікою Стрий), Звіринець, Городище, Торговиця, Ровінь, Завалина, Старе Село.

Демографія[ред.ред. код]

У місті проживає 7306 осіб у 1114 будинках (2006 р.) 99% населення складають українці.

Динаміка населення у минулому:

Історія[ред.ред. код]

Герб XVI
Герб Турки польського періоду (1928) р.

Свою історію місто починає з IX століття від древньо-руського поселення, яке розташовувалось на Руському Путі. На Круг-Городищі стояла військова залога, охороняла цей шлях. Поруч на Старому Селі стояла сторожова вежа, на якій під час приближення до поселень ворогів запалювали багаття, попереджаючи про небезпеку жителів долини річок Стрий і Яблунька. Те, що на території міста було городище княжої доби, підтвердили археологічні розкопки на Круг-Городищі, Ровені та між урочищем Лікоть і Торговицею. Знайдені дрібні уламки гончарних виробів XIIXVI ст. на присадибних ділянках цього терену свідчать, що поселення тут були довготривалими і досить великими. Археологічні розкопки Львівської експедиції ІСН АН України в 1991 році виявили на Ровені пам'ятки середини кам'яного віку — мезоліту (IX-IV ст. до н. е.). В 1995 році в районі впадіння річки Яблунька в Стрий відкрито поселення перших століть нової ери.

Очевидно, місто засноване в період з 1280 по 1320 рік, коли Лев Галицький приєднав до свого князівства Закарпаття, в тому числі і територію теперішньої Турківщини, яка перебувала в Кавкасійських горах (Карпати). В цьому часі, зміцнюючи свої кордони та охорону Руського Шляху, ним були засновані сасівські села-гнізда: Явора, Ільник, Комарники, Висоцьке та Турка. Із села-гнізда Турка, (тепер Коломийський район, Івано-Франківська область), яке перебувало на південно-східному кордоні Галицького князівства з Османською імперією, пересилилась сасівська родина, вони ж отримали групове відсільне прізвище Турецькі, які отримали право, на заснування села-гнізда, яке тепер називається Турка. Давній польський історик Ян Длугош стверджує, що князь Лев на самому верху гори Пікуй поставив кам'яний стовп з руським написом, який значив межу його володінь. Вищеназвані поселення теперішньої Турківщини можна віднести до найдавніших княжих поселень.

Перша відома письмова згадка про Турку датується 27 червня 1431 року. Тоді польський король Владислав II Ягайло в Медиці надав привілей (грамоту) на володіння Туркою і навколишніми селами феодалові Ваньчі Валаху (лат. - Vancza Valachus ) та його синам Хотку, Іванку і Янку. Цей привілей був підтверджений польським королем Владиславом III Варненчиком (пол. - Władysław III Warneńczyk ) в 1444 на користь братів Хотка і Янка, і повторно — королем Зигмунтом I (пол. -Zygmunt I Stary) в 1519. В 1730 році власник Турки Антоній Калиновський (пол. - Antoni Kalinowski) посприяв отриманню містом (Магдебурзьського права) і перемістив до Турки свою резиденцію. Калиновський також запросив до Турки отців-єзуїтів, за свої кошти спорудив для них дерев'яний костел та підтримав створення у місті місії єзуїтів. У 1743 році єпископ Вацлав Сераковський передав єзуїтам опіку над нечисленними міськими римо-католиками. В 1749 році в місті була заснована католицька парафія, яка проіснувала до моменту розпуску австрійським урядом ордену єзуїтів. Єпископ Йосип Керський 22 жовтня 1773 року відновив парафію у Турці — отець Михайло Ключевич, колишній єзуїт, став місцевим парохом.

З 1730 року походять перші згадки про поселення в місті перших єврейських родин[12]. В середині XVIII століття в Турці проживало 25 єврейських родин.

До 1772 року Турка входила до складу Перемишльської землі (пол. - Ziemia przemyska) Руського воєводства (пол. -województwo ruskie) I Речі Посполитої (пол. - Rzeczpospolita).

Від 1772 до Першого поділу Польщі (пол. - I rozbiór Polski) місто входило до складу Королівства Галичини і Лодомерії. В 1778 році був збудований мурований римо-католицький костел, в XIX столітті закладений міський єврейський цвинтар, в 1903 році єврейська ґміна отримала незалежність. Від 1905 року через місто проходить залізнична колія, що сполучає Ужгород з Самбором, функціонує приміщення залізничного вокзалу.

В міжвоєнні часи Турка була головним містом Турчанського повіту Львівського воєводства в Польщі (II Речі Посполитій). В місті працювали повітовий суд, податковий уряд, приватна гімназія. В 1921 році в місті налічувалося 10 030 мешканців, у тому числі 4201 єврей. В цьому часі старостою був Тадеуш Завістовський (пол. - Tadeusz Zawistowski), головою міста — Міхал Грудзінський (пол. - Michał Grudziński).

У вересні 1939 року Турка потрапила до територій, що згідно з пактом Молотова-Ріббентропа відійшли до СРСР. Від 4 грудня 1939 перебувала у складі Дрогобицької області УРСР. Після нападу Німеччини на СРСР місто перебувало під німецькою окупацією, з 1 серпня 1941 у складі Самбірського повіту (нім. - Landkreis Sambir), Дистрикту Галичина Генерального Губернаторства. В січні 1942 р. в Турці відбулися масові акції знищення гітлерівцями євреїв. В серпні 1942 німецькі окупанти вивезли до табору смерті в Белжці (нім. - Sonderkommando Belzec der Waffen-SS; пол. - Bełżec) близько 4000 євреїв. В грудні 1942 решту турківських євреїв було депортовано до гетто в Самборі.

26 вересня 1944 року місто було зайняте радянськими військами.

Після II світової війни Турка знову ввійшла до складу УРСР, спочатку в межах Дрогобицької, а згодом Львівської області. Після проголошення в 1991 незалежності України місто надалі залишається адміністративним центром Турківського району Львівської області.

Транспорт[ред.ред. код]

Через Турку проходять загальнодержавні транспортні комунікації:

Добратися до Турки з Львівського або Ужгородського напрямків можна автобусом, автомобільним або залізничним транспортом. Зі Львова до Турки від Головного залізничного вокзалу також зручно добиратися маршрутними таксі, які відходять щопівгодини.
Пасажирські транзитні поїзди, що проходять через Турку:

Приміські електропоїзди до Турки по Львівській залізниці[16]

З території Європейського Союзу до Турки можна добратися[17]:

Транспортні послуги пасажирам в Турці надають залізнична та автобусна станції. Міжміські перевезення здійснюють кілька фірм-перевізників маршрутними таксі на напрямках «Турка — Львів», «Турка — Дрогобич», «Турка — Самбір», «Турка — Ужгород». З Турки до більшості сіл Турківського району також курсують маршрутні таксі. Міський транспорт представлений виключно таксі.

Культура[ред.ред. код]

Турка є неформальною столицею Бойківщини — «Серцем Бойківського краю».
З 1992 року в Турці відбуваються Всесвітні бойківські фестини — свято на яке з'їжджаються бойки з усього світу на фестиваль і конгрес. Це справжнє дійство народної культури, ке триває 2-3 дні й дарує людям багато музики, спів, танців, витворів народних умільців і майстрів бойківської кухні. На Бойківських фестинах, як у люстрі відбиваються дбайливо збережені звичаї, традиції та обряди бойків, їхнє колоритне вбрання, говірки, темперамент. На сьогодні в Турці відбулися вже четверті Всесвітні бойківські фестини.
В Турці функціонують громадські культорологічні організації «Бойківщина XXI століття» й «Центр Європи», які опікуються підготовкою та проведенням неординарних культурних заходів — щорічної «Бойківської ватри» та щоп'ятирічних Всесвітніх Бойківських фестин.
Гордістю мешканців Турки є Народний музей «Бойківщина», який діє при Центральній районній бібліотеці в будівлі міської ратуші[18]. Експозиція музею розміщена за розділами: «Історія Турки від давніх часів до сьогодення», «Етнографія: одяг, предмети побуту, знаряддя домашнього вжитку», «Кімната засобів праці в натуральному господарстві», «Кімната Михайла Зубрицького», «Українська діаспора». У музеї функціонують постійні виставки: «Бойківська ноша», «Предмети побуту домашнього вжитку бойків», «о. Михайло Зубрицький — етнограф, дослідник бойківського краю» . Експозицію музею становлять 1600 експонатів, серд яких 1350 — особливо цінних. Упродовж 11 років музей проводить літературно-краєзнавчий конкурс імені Мирона Утриска, видає вісник конкурсу «з вершин і низин». Тут щороку відбуваються виставки картин талановитих художників та робіт майстрів ужиткового мистецтва.
У м. Турка 4 серпня 2005 року в межах програми Першого світового конгресу бойків було відкрито «Музей бойківської книги»[19].Широку й цікаву експозицію музею, розміщеного в районному Народному домі, створено членами об'єднання «Письменники Бойківщини». Тут зібрано літературні твори, рецензії, відеокасети, примірники письменницької сторінки «Трембіта» в газеті «Голос Самбірщини», публікації з періодичних видань, фотоальбоми.
В Турці знаходиться головний офіс Всеукраїнського Об'єднання «Письменники Бойківщини»[20]. Об'єднання створене 18 липня 2003 року. Серед п'ятдесяти членів об'єднання є члени Національної спілки письменників України, Української Асоціації письменників, Національної спілки журналістів України, члени та керівники регіональних творчих товариств, активісти різноманітних культурних громадських організацій України та зарубіжжя. Загальний літературний фонд «Письменників Бойківщини» налічує понад 300 книг. У їхньому доробку сотні публікацій у газетах і журналах, історичних та краєзнавчих розвідок, рецензій тощо. В об'єднанні проводяться конкурси: літературний — імені І. Франка (тут засновано премію ім. Івана Франка), фольклорно-етнографічний конкурс «Бойківський світ» імені Михайла Зубрицького.
Серед інших закладів культури — Народний дім і музична школа.

Пам'ятки культури, архітектура[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Парламентські посли від Турки[ред.ред. код]

  • Тарчановський Симон - український селянин з Лемківщини, громадський діяч, посол до Галицького сейму 1-го скликання.[21]

Фотографії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Неофіційний сайт Турківщини
  3. Перемишльська земля
  4. Бойки і Бойківщина. Історико-етнографічні розвідки.
  5. Облікова картка м. Турка у Верховній Раді України.
  6. Турка(пол.) у «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich», druk «Wieku» Nowy-Świat Nr 59, Warszawa 1880
  7. The American Jewish Year Book, 5677, September 28, 1916, to September 16, 1917, Edited by Cyrus Adler for the American Jewish Committee, Philadelphia,The Jewish Publication Society of America
  8. Turka (Ukraina) (поль.)
  9. Головне управління статистики Львівської області
  10. Облікова картка м. Турка у Верховній Раді України.
  11. [Гайда Ю. Турка — нова столиця Бойківщини. Туристичний довідник.- Ужгород: Патент, 2006. — С.3]
  12. Турка на сайті Єврейського історичного інституту
  13. Поїзд № 601/602(601Л)
  14. Поїзд № 601/602(601Ш)
  15. Поїзд № 529(529)
  16. Розклад приміських поїздів по Львівській залізниці
  17. Пункти пропуску через державний кордон України
  18. музей «БОЙКІВЩИНА»
  19. Новостворені і не створені музеї Львівщини
  20. Твори закарпатців увійшли до збірки письменників Бойківщини «Золоті обереги»
  21. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с.103-105, 185

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]