Географія Боснії і Герцеговини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Знімок території Боснії і Герцеговини з космосу, грудень 2002 року

Боснія і Герцеговина — країна Південно-Східної Європи на Балканському півострові. Країна має вихід до узбережжя Адріатичного моря. Межує з слов'янськими країнами: Хорватією, Сербією, Чорногорією. Площа країни становить 51 197 км².

Назва[ред.ред. код]

Bosnija ta Gerzegovuna.png

Назва країни Боснія і Герцеговина (босн. Bosna i Hercegovina; серб. Босна и Херцеговина; хорв. Bosna i Hercegovina) складається з двох топонімів окремих територій: великої північної частини Боснія й меншої південної Герцеговини.

Назва Боснія вперше згадується в політико-географічному трактаті Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» (між 948 і 952 роками н. е.), в якому описується «маленька країна Bosona (Βοσώνα)» . Імовірно, північна частина сучасної країни названа на честь річки Босна. Філолог Антон Мейер припускає, що гідронім має індоєвропейське коріння *bos або *bogh, що означає річка, що біжить. Інші теорії виводять назву країни від лат. Bosina — кордон, або від слов'янського коріння[1].

З походженням назви Герцеговина пов'язують історичні події у 1440-х роках в Захумле (гора Хум поблизу Блага). Ці землі були приєднані до Боснії, якою керував верховний воєвода Стефан Вукчич Косач. У документі, надісланому імператору Фредеріку IV 1448 року, він підписався як «Герцог Святого Сави, Володар Захумле і Примор'я, Великий князь Боснії». Відтак регіон став називатись як Герцеговина, тобто герцогство[2]. Згодом територія увійшла до складу Османської імперії як санджак Герцеговина у складі Боснійського еялету. Короткий час у 1830-х роках існувала як окремий, напівсамостійний еялет Герцеговина. У 1850-х роках після смерті його правителя, візира Алі-паши Різванбеговича два еялети були об'єднані в єдину країну.

Розташування[ред.ред. код]

Боснія і Герцеговина на півдні, заході й сході межує з Хорватією (932 км), на сході — з Сербією (357км), на південному сході — з Чорногорією (249 км).

Крайні пункти[ред.ред. код]

Геологія[ред.ред. код]

Боснія і Герцеговина розташована в межах Альпійсько-Гімалайського рухомого пояса. Рельєф країни утворився під час альпійської складчастості і продовжує утворюватись під дією сучасних ендогенних тектонічних рухів. Це пояснює високу сейсмічність Динарського нагір'я. 27 жовтня 1969 року катастрофічний землетрус повністю зруйнував місто Баня-Лука.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Надра Боснії і Герцеговини багаті бокситами, міддю, свинцем, цинком, хромом, кобальтом, марганцем, лігніту, бурим вугіллям, залізними, ртутними рудами, кам'яною сіллю. Також серед корисних копалин варто відзначити глину, гіпс, пісок.

Рельєф[ред.ред. код]

Топографічна карта Боснії і Герцеговини

Майже вся територія Боснії і Герцеговини, за винятком півночі лежить в межах Динарського нагір'я, сильно розчленовані хребти якого тягнуться паралельно з північного заходу на південний схід. Між хребтами витягнуті міжгірські улоговини, в яких розташована більшість населених пунктів країни. Висота хребтів знижується від центру до кордону з Хорватією на півночі і півдні. Найвища вершина країни — гора Магліч (2386 м). У горах, складених вапняковими товщами, поширені карстові форми рельєфу (карстові печери, підземні річки, карри), а в міжгірських улоговинах — обширні карстові поля (найбільше Ліваньско-Поле, площею 405 км²). На півночі, в долині річки Сава лежить південна частина Середньодунайської низовини.

Гори[ред.ред. код]

Maglic.jpg Jahorina1.jpg Bijelasnica2.jpg Igman.jpg Vlasulja.JPG
Гора Магліч
Гора Яхоріна
Гора Белашниця
Гора Ігман
Гора Волуяк

Узбережжя[ред.ред. код]

Боснія і Герцеговина має невеликий вихід до Адріатичного моря на півдні Динарського нагір'я, в районі міста Неум (прибережні води належать Хорватії).

Клімат[ред.ред. код]

На більшій частині території Боснії і Герцеговини клімат помірно-континентальний з теплим літом і помірно прохолодною зимою. На південному заході країни клімат субтропічний середземноморський, з сухим жарким літом і теплою вологою зимою. В континентальній частині опади випадають рівномірно протягом року (800–100 мм на рівнинах і 1500–1800 мм в горах), в приадріатичній частини за рік випадає 1600 мм опадів з максимумом у листопаді-грудні.

Гідрографія[ред.ред. код]

Річки[ред.ред. код]

Річки республіки течуть до Дунаю (75%) і Адріатичного моря (25%). На північ течуть річки Уна, Врбас, Босна, Дрина, що впадають в Саву. Річка Неретва впадає в Адріатичне море. На гірських річках, що володіють великим гідроенергетичним потенціалом, побудовано близько 30 ГЕС.

Озера[ред.ред. код]

Ґрунтові води[ред.ред. код]

Ґрунти[ред.ред. код]

Рослинність[ред.ред. код]

Ліси займають близько половини території країни (в основному в горах). Сільськогосподарські угіддя витіснили ліси з рівнин. У нижньому поясі гір на північних схилах ростуть широколистяні ліси, вище 900 м вони змінюються ялицево-смерековими лісами, а вище 1700 м — сосновим криволіссям і субальпійськими луками. Південно-західні схили зайняті вічнозеленою середземноморською рослинністю.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Стихійні лиха та екологічні проблеми[ред.ред. код]

Охорона природи[ред.ред. код]

Фізико-географічне районування[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (босн.) Imamović Mustafa. Historija Bošnjaka. — Sarajevo: BZK Preporod, 1996.
  2. (англ.) Malcolm Noel. Bosnia A Short History. — New York University Press, 1994.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]