Максиміліанівська вулиця
| Максиміліанівська вулиця Харків | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Нагірний район |
| Район | Київський |
| Назва на честь | Максиміліан Гельферих, Максиміліан Раупаха |
| Колишні назви | |
| Раковського, Ольмінського | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 320 м |
| Координати початку | 50°00′09″ пн. ш. 36°14′46″ сх. д. / 50.00250° пн. ш. 36.24611° сх. д. |
| Координати кінця | 50°00′05″ пн. ш. 36°15′00″ сх. д. / 50.00139° пн. ш. 36.25000° сх. д. |
| поштові індекси | 61024 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Ярослава Мудрого» (160 м) |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 2 до № 22 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450225 |
| Мапа | |
 | |
 Максиміліанівська вулиця у Вікісховищі | |
Максиміліанівська вулиця — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від вулиці Григорія Сковороди і йде на південний схід до Політехнічної вулиці.
Максиміліанівська вулиця почала забудовуватись приблизно у 1880-і роки, що було пов'язане із заснуванням Харківського технологічного інституту. Назва вулиці походила від імені землевласника Максиміліана Карловича Раупаха, ділянки що пролягали цією вулицею були оформлені на його жінку Юлію.
У 1924—1936 роки вулиця мала назву Раковського.
У 1936 р. вулиці було присвоєне ім'я революційного діяча М. С. Ольмінського, яку вона носила впродовж 1936—1941, 1943—2015 років.
Впродовж 1941—1943 років назву Максиміліанівська було тимчасово повернено.
20 листопада 2015 р. згідно із законом про декомунізацію вулиці було повернено стару назву — Максиміліанівська[1], але вже на честь Максиміліана Гельфериха, видатного бельгійського промисловця і мецената, хоча на цій вулиці у своєму маєтку мешкав не Максиміліан, а його рідний брат Генрих Гельферих[2].
- Буд. № 2 — На розі з вул. Григорія Сковороди, 70, стоїть особняк, який належав Генріху Гельфериху. Вже після здобуття Україною незалежності особняк було реконструйовано з надбудовою. Тепер у ньому розміщується Національна академія правових наук України.
- Буд. № 9 — У цьому будинку жив П. Д. Гайдамака, композитор і громадський діяч.
- Буд. № 10, 13, 18 — Пам'ятки архітектури Харкова, житлові будинки поч. XX століття. Архітектори невідомі.
- Буд. № 11 — Пам. арх. Особняк, 1899 р., арх. О. М. Бекетов. Колись належав М. Сомову, професорові Харківського імператорського університету. Нині тут міститься Харківське медичне товариство. Пам. арх. постраждала в результаті ремонту 1996 р. (гостроверха покрівля вежі була замінена пласкою). 16 травня 2018 року на будинку встановлено меморіальну дошку на честь В. А. Франковського, лікаря і філантропа, одного із засновників Харківського медичного товариства[3].
- Буд. № 15 — Пам. арх. Житловий будинок поч. XX ст. Нині гуртожиток. На будинку встановлена меморіальна дошка з написом: «У цьому будинку в 1924—1934 рр. знаходилося Генеральне консульство, а у 1934—1937 рр. — Консульство Республіки Польща у Харкові. Останнім консулом у 1936—1937 рр. був Тадеуш Бжезінський, батько видатного американського політика польського походження Збігнєва Бжезінського.»
- Буд. № 19 — Пам. арх. Особняк, 1910 р., арх. Ю. С. Цауне.
- Буд. № 22 — Пам. арх. Особняк, 1912 р., арх. В. Г. Глуш. Нині Генеральне консульство Російської Федерації[4]. В лютому 2021 року поруч із Генконсульством РФ встановили банер із зображенням Кримського півострова і написом «Крадене»[5]. На банері також розміщена емблема контррозвідки Служби безпеки України.
-
Буд. № 11 -
Буд. № 13 -
Буд. № 18 -
Буд. № 19 -
Меморіальна дошка композиторові Петру Гайдамаці, буд. № 9 -
Меморіальна дошка, присвячена Консульству Республіки Польща, буд. № 15 -
Щит із зображенням Кримського півострова і написом «Крадене» поруч із Генконсульством РФ -
Пам'ятник М. Булгакову з котом Бегемотом у дворі буд. № 18
.jpg)
- ↑ Реєстр актів харківської міської ради. Про перейменування об'єктів топоніміки міста Харкова. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Будинок Германа Гельфериха [Архівовано 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.] moreinfo.ua
- ↑ Історія Харкова у пам'ятних дошках. Франковський В. А.
- ↑ Генеральное консульство Российской Федерации в Харькове (Украина). Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
- ↑ Софія Цвєткова (27 лютого 2021). «Крадене». Біля консульства РФ у Харкові розмістили банер із зображенням Криму. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 11 червня 2021.
- Улицы и площади Харькова. Историко-информационный справочник [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Харьков: новое о знакомых местах. Шарм и шрамы улицы Ольминского(рос.)
- Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: Улица консулов и репрессий(рос.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
