Голота Ілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ілля Голота — канівський полковник, наказний гетьман (травень — червень 1649).

Походив із козаків. Його брат Григорій діяв разом із ним, а після загибелі Іллі став брагинським полковником.

На початку національної революції Ілля Голота приєднався до Богдана Хмельницького. Ілля Голота діяв на Сіверщині.

В умовах контрнаступу військ Речі Посполитої Ілля Голота виступив за негайну війну.

Наприкінці травня 1649 року Ілля Голота з великим загоном запорожців прибув із Січі на козацьку раду на Маслів Став (нині село Маслівка Миронівського району Київської області). Там Богдан Хмельницький призначив його наказним гетьманом. Голота очолив авангард українського війська, яке мало вести наступ на Загаль[be], Речицю, Вільно (нині Вільнюс), а потім іти на береги Вісли.

Козаки Голоти, а також українські та білоруські селяни та міщани (всього близько трьох тисяч) уночі проти 17 червня 1649 року спробували штурмом узяти Загаль, але зазнали поразки. У ході битви Голоту тяжко поранили, він потрапив у полон. Згодом поляки стратили його: посадили на палю.

Поховано Голоту під Загалем в одній із семи братських могил повстанців.

У масовій культурі[ред.ред. код]

Вірогідно, Ілля Голота є героєм народної думи про козака Голоту.

Також, про нього написала твір українська письменниця Марія Пригара під назвою «Козак Голота».

Джерела та література[ред.ред. код]