До Основ'яненка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«До Основ'яненка» — послання, яке написав Тарас Шевченко у 1839 році до Григорія Квітки-Основ'яненка.

Історія створення та публікації[ред. | ред. код]

Вірш Шевченка, написаний в останні місяці 1839 р. в Петербурзі під враженням від надрукованого в журналі «Отечественные записки» (1839, № 10) нарису Г. Квітки-Основ’яненка «Головатий (Нарис для історії Малоросії)»[1], який справив на Тараса Шевченка надзвичайно глибоке враження, він зацікавився постаттю кошового отамана полковника Антона Головатого, мав намір намалювати його портрет, навіть зробив ескіз. Зберігся неповний автограф, за яким вірш друкувався в «Кобзарі» 1860. Частина цього автографа – рядки 16-64 – зберігаються в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Вперше надруковано в «Кобзарі» 1840 р. У книжці «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки»(СПб, 1844) вірш має назву «До українського писаки», у «Кобзарі» 1860 – назву першодруку. В усіх прижиттєвих публікаціях є цензурні купюри (рядки 25-4, 61-62. 68-69), що відновлюються в сучасних виданнях за рукописними вставками в примірнику «Кобзаря» 1860 р. Ф. Лазаревського (зберігається в Інституті літератури імені Шевченка НАН України). У рукопису «Поезія Т. Шевченка. Том первий» Шевченко виправив рядок 49 першодруку «Наш завзятий Головатий» на «Наша дума, наша пісня» (в автографі виправлено рукою Д. Каменецького), Це виправлення порадив зробити П. Куліш у листі до Шевченка 25. 07.1846, пославшись на те, що А. Головатий – маловідома історична постать.

Ідейно-художній зміст[ред. | ред. код]

Вірш адресовано Г. Квітці-Основ’яненку, з яким Шевченко тоді почав листуватися. Твір засвідчує велику повагу автора до письменника, до його внеску в розвиток української культури. Вірш належить до жанру поетичного послання, однак має ширший зміст. Це передусім роздум про історичну долю України, Водночас тут помітна властива ранньому Шевченкові певна романтична ідеалізація історичного минулого. У вірші розробляється мотив самотності, характерний для раннього Шевченка, виразно виявляються риси громадянської музи поета. Урядові кола ще за життя Шевченка відчули ворожу царизмові політичну тенденцію твору.

Культурні інтерпретації[ред. | ред. код]

Цензурну історію вірша та історію його тексту дослідив В. Бородін.

Музику до твору писали К. Вільбоа, М.В. Лисенко, Г. Давидовський, Я. Степовий та ін.

Література[ред. | ред. код]

• Бородін В.С. Шевченко і царська цензура.- К., 1964.

• Бородін В.С. Над текстами Т.Г. Шевченка К., 1971.

• Івакін Ю.О. «До Основ’яненка» // Шевченківський словник. Том перший, - К., 1977. – с. 192.

• Івакін Ю.О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії до заслання.- К., 1964.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Головатый (матеріалъ для исторіи Малороссіи). Грыцька Основьяненко / Отечественныя записки, учено-литературный журналъ на 1839 годъ. Издаваемый Андреемъ Краевскимъ. Томъ IV. — С. Петербург. В Гутенберговой типографіи. 1839. — II. Науки. — С. 1—29.(рос.)