Емма Голдман

Емма Голдман
англ. Emma Goldman
Народилася	27 червня 1869(1869-06-27) Ковно, Російська імперія
Померла	14 травня 1940(1940-05-14) (70 років) Торонто, Канада ·інсульт
Поховання	Іллінойс
Громадянство (підданство)	Російська імперія  США
Національність	євреї
Діяльність	політична активістка, анархістка, журналістка, політична філософиня, феміністка, лекторка, видавчиня, антивоєнна активістка, автобіограф, медична сестра, письменниця, філософ
Галузь	філософія
Знання мов	англійська, німецька, російська і Їдиш
Magnum opus	Living My Lifed, Анархізм та інші есе, The Social Significance of the Modern Dramad, Моє розчарування в Росії і Моє подальше розчарування в Росіїd
Конфесія	атеїзм
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Е́мма Го́лдман (Ґо́лдман; 27 червня 1869 — 14 травня 1940) — анархістка, феміністка першої половини XX століття, відома також як Червона Емма. Удостоєна місця в "Поверху спадщини".

Біографія

Емма Голдман народилася у 1869 році в дрібнобуржуазній єврейській родині в Ковно (сучасний Каунас, Литва), де її родина мала невеликий готель. Емігрувала до США в 1885 році і жила у Нью-Йорку, де в 1889 році приєдналася до анархічного руху. Зацікавившись анархізмом після Бунту на Хеймаркеті, Гольдман стала письменницею і відомою лекторкою анархістської філософії, прав жінок і соціальних питань, збираючи тисячні натовпи.

Померла 14 травня 1940 року в Торонто. Американською імміграційною владою був даний дозвіл на її поховання в США, і вона була похована в Форест Парк, штат Іллінойс.

На могилі Емми Голдман написано «Liberty will not descend to a people, a people must raise themselves to Liberty» («Свобода не зійде згори на людей. Люди повинні піднятися до Свободи»).

Депортація в Радянську Росію

Фото Голдман під час висилки в РРФСР. 1919 рік.

Емма Голдман виступає на похоронах П. А. Кропоткіна - останньому публічному заході анархістів в Радянській Росії.

Коли Голдман вийшла з в'язниці, у США розгорнулася антикомуністична кампанія: «Рейди Палмера», спрямовані проти «червоних» - ліворадикальних активістів (як комуністичного, так і анархічного спрямування). В ході цієї кампанії було порушено справу про депортацію Голдман: вона підлягала депортації відповідно до законів про анархізм і підбурювання до заколоту, а також як іноземка, що два або більше разів притягувався до кримінальної відповідальності. В ході процесу звинувачення представлявЕдгар Гувер особисто, котрий охарактеризував Голдман як одного з найнебезпечніших анархістів Америки. 21 грудня 1919 (за три роки до «Філософського пароплава») 249 осіб, включаючи Емму Голдман, Олександра Беркмана і велику групу інших депортованих з числа уродженців колишньої Російської імперії, були посаджені на пароплав «Буфорд» («Червоний / Радянський ковчег») і відправлені в Радянську Росію. «Буфорд» висадив пасажирів у фінському порту Ханко, звідки ті дійшли до Белоострова, де їх з тріумфом зустріли більшовики.

В РРФСР Гольдман їхала, сповнена ейфорії і, незважаючи на свій скепсис до будь-якої держави, готова підтримати більшовиків - хоча шляхи анархістів і марксистів розійшлися ще в Першому Інтернаціоналі. Однак, дійсність виявилася далекою від її уявлень. Прибувши в Петроград, Голман з Беркманом були пригнічені словами партійного функціонера, який назвав свободу слова «буржуазною надмірністю». Вони особисто зустрілися з Леніним, котрий запевняв їх, що революційна влада не може діяти інакше в умовах контрреволюції та іноземної інтервенції.

У відповідь на бажання працювати в ім'я революції радянська влада доручила Голдман і Беркману проїхати по країні з метою збору документів для архіву революції. Незабаром відбулася зустріч Голдман в Гуляйполі з Нестором Махно.

Голдман прожила в Росії два роки (в той час була добре знайома з Джоном Рідом і Луїзою Брайант), але придушення Кронштадтського повстання стало для неї точкою неповернення - як писала сама Голдман, «ідея покинути Росію до цього жодного разу не народжувалася в моїй голові», але після Кронштадту вони з Беркманом прийняли однозначне рішення виїхати. Як тільки став можливий виїзд з Росії за кордон, Голдман і Беркман в грудні 1921 року покинули «першу в світі державу робітників і селян» і направилися до Риги. Свої враження Голдман виклала в серії статей для газети Джозефа Пулітцера «New York World», а потім в книзі «Моє розчарування в Росії» (My Disillusionment in Russia, 1923-1924).

Праці

• Анархізм та інші есе. New York: Mother Earth Publishing Association, 1910.
• Соціальне значення сучасної драми. Boston: Gorham Press, 1914.
• Моє розчарування в Росії. Garden City, New York: Doubleday, Page and Co., 1923.
• Мої подальші розчарування в Росії. Garden City, New York: Doubleday, Page and Co., 1924.
• Проживаючи своє життя. New York: Knopf, 1931.

Посилання

• Емма Голдман — Біографія
• Міхаель Дорфман. Эмма Гольдман — борьба и любовь
• Валентин Андросов. Російська революція: розчарування Емми Голдман // Спільне. — 25 грудня 2017