Малинище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малинище
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Золочівський
Громада Підкамінська селищна громада
Код КАТОТТГ UA46040110140086534
Основні дані
Населення 18
Площа 0,06 км²
Густота населення 300 осіб/км²
Поштовий індекс 80664[1]
Телефонний код +380 3266[2]
Географічні дані
Географічні координати 49°55′26″ пн. ш. 25°15′45″ сх. д. / 49.92389° пн. ш. 25.26250° сх. д. / 49.92389; 25.26250Координати: 49°55′26″ пн. ш. 25°15′45″ сх. д. / 49.92389° пн. ш. 25.26250° сх. д. / 49.92389; 25.26250
Середня висота
над рівнем моря
372 м[3]
Відстань до
обласного центру
108 км[4]
Відстань до
районного центру
28 км[5]
Найближча залізнична станція Броди
Відстань до
залізничної станції
28 км
Місцева влада
Адреса ради 80664, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Пеняки[6]
Сільський голова Гавришко Микола Богданович[6]
Карта
Малинище. Карта розташування: Україна
Малинище
Малинище
Малинище. Карта розташування: Львівська область
Малинище
Малинище
Мапа

Мали́нище — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області. Населення становить 18 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Пеняківська сільська рада, якій підпорядковувались села Пеняки, Літовище, Малинище, Чепелі.[6]

Географія[ред. | ред. код]

Північну частину місцевості займають ліси, переважно дубові, у яких також зростають липи, клени, берези, граб та бук, зокрема, ліс Паньківщина.

Населення[ред. | ред. код]

У 1880 році мешкало 177 осіб в ґміні та 9 осіб мешкали на панському дворі, з них 139 римокатоликів. У 1931 році в селі було 36 дворів, де мешкало 176 осіб.

Археологічні дослідження[ред. | ред. код]

у 2008 році в результаті досліджень багатошарової пам’ятки Малинище І Бродівським загоном археологічної експедиції Львівського національного університету імені Івана Франка були отримані нові матеріали до вивчення давнього населення верхнього Надсереття.[7]

Поселення Малинище І розташоване на південно-східній околиці села Малинище. В географічному плані ця територія розташована у південно-західній частині Вороняцького горбогір’я, характерними рисами якого є лісистість та доволі значні абсолютні висоти (450 метрів над рівнем моря). Поверхня Вороняків горбисто-пасмова, розчленована долинами річок і балок (так званими прохідними долинами). Переважають місцевості крутосхилих пагорбів з ясно-сірими та сірими лісовими ґрунтами під буковими і грабово-буковими лісами, а також пологосхилими темно-сірими, сірими лісовими та чорноземними ґрунтами під дубово-грабовими лісами і сільськогосподарськими угіддями.[8]

Культурний шар пам’ятки (товщина культурного шару була у межах 40—70 см) локалізується на східному та південному схилах мисового підвищення, оточеного зі сходу та півдня старицею безіменного струмка, а із заходу — потоком Серет Малий (басейн верхньої течії річки Серет). Зі сходу і півдня вона добре захищена від несприятливих погодно-кліматичних умов пагорбами, які домінують над цією територією. У зв’язку із вигідними топографічними особливостями свого розташування місцевість неодноразово заселялася в різні історичні періоди. Зокрема, у результаті попередньої розвідки 2008 року, тут були виявлені матеріали доби мезоліту, бронзової доби, висоцької та вельбарської культур та Київської Русі (ХІІ—ХІІІ століть).[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Бродівський район
  2. Коди автоматичного мiжмiського зв'язку: Львівська область
  3. Прогноз погоди в с. Малинище
  4. Маршрут «Малинище — Львів»
  5. Маршрут «Малинище — Броди»
  6. а б в Пеняківська сільська рада
  7. Онищук Я., Ляска В., Вітвіцька Г. Дослідження пам'ятки Малинище І у верхів'ї р. Серет [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Вип. 15. — 2011. — С. 320.
  8. Природа Львівської області / за ред. К. І. Геренчука. — Львів : ЛДУ імені Івана Франка, 1972. — 29, 119 с.
  9. Онищук Я. Археологічні пам’ятки Бродівського району Львівської області (за матеріалами Бродівського історико-краєзнавчого музею) [Архівовано 28 липня 2018 у Wayback Machine.] // Археологічні дослідження Львівського університету. — 2008. — Вип. 11. — С. 181—182.

Джерела[ред. | ред. код]