Малинище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малинище
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район Бродівський
Громада Пеняківська сільська рада
Код КОАТУУ 4620384403
Основні дані
Населення 18
Площа 0,06 км²
Густота населення 300 осіб/км²
Поштовий індекс 80664[1]
Телефонний код +380 3266[2]
Географічні дані
Географічні координати 49°55′26″ пн. ш. 25°15′45″ сх. д. / 49.92389° пн. ш. 25.26250° сх. д. / 49.92389; 25.26250Координати: 49°55′26″ пн. ш. 25°15′45″ сх. д. / 49.92389° пн. ш. 25.26250° сх. д. / 49.92389; 25.26250
Середня висота
над рівнем моря
372 м[3]
Відстань до
обласного центру
108 км[4]
Відстань до
районного центру
28 км[5]
Найближча залізнична станція Броди
Відстань до
залізничної станції
28 км
Місцева влада
Адреса ради 80664, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Пеняки, тел. 3-25-38[6]
Сільський голова Гавришко Микола Богданович[6]
Карта
Малинище. Карта розташування: Україна
Малинище
Малинище
Малинище. Карта розташування: Львівська область
Малинище
Малинище
Мапа

Мали́нище — село в Україні, у Бродівському районі Львівської області. Населення становить 18 осіб. Орган місцевого самоврядування — Пеняківська сільська рада, якій підпорядковано села Пеняки, Літовище, Малинище, Чепелі.[6]

Географія[ред. | ред. код]

Північну частину місцевості займають ліси, переважно дубові, у яких також зростають липи, клени, берези, граб та бук, зокрема, ліс Паньківщина.

Населення[ред. | ред. код]

У 1880 році мешкало 177 осіб в ґміні та 9 осіб мешкали на панському дворі, з них 139 римокатоликів. У 1931 році в селі було 36 дворів, де мешкало 176 осіб.

Археологічні дослідження[ред. | ред. код]

у 2008 році в результаті досліджень багатошарової пам’ятки Малинище І Бродівським загоном археологічної експедиції Львівського національного університету імені Івана Франка були отримані нові матеріали до вивчення давнього населення верхнього Надсереття.[7]

Поселення Малинище І розташоване на південно-східній околиці села Малинище. В географічному плані ця територія розташована у південно-західній частині Вороняцького горбогір’я, характерними рисами якого є лісистість та доволі значні абсолютні висоти (450 метрів над рівнем моря). Поверхня Вороняків горбисто-пасмова, розчленована долинами річок і балок (так званими прохідними долинами). Переважають місцевості крутосхилих пагорбів з ясно-сірими та сірими лісовими ґрунтами під буковими і грабово-буковими лісами, а також пологосхилими темно-сірими, сірими лісовими та чорноземними ґрунтами під дубово-грабовими лісами і сільськогосподарськими угіддями.[8]

Культурний шар пам’ятки (товщина культурного шару була у межах 40—70 см) локалізується на східному та південному схилах мисового підвищення, оточеного зі сходу та півдня старицею безіменного струмка, а із заходу — потоком Серет Малий (басейн верхньої течії річки Серет). Зі сходу і півдня вона добре захищена від несприятливих погодно-кліматичних умов пагорбами, які домінують над цією територією. У зв’язку із вигідними топографічними особливостями свого розташування місцевість неодноразово заселялася в різні історичні періоди. Зокрема, у результаті попередньої розвідки 2008 року, тут були виявлені матеріали доби мезоліту, бронзової доби, висоцької та вельбарської культур та Київської Русі (ХІІ—ХІІІ століть).[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Бродівський район
  2. Коди автоматичного мiжмiського зв'язку: Львівська область
  3. Прогноз погоди в с. Малинище
  4. Маршрут «Малинище — Львів»
  5. Маршрут «Малинище — Броди»
  6. а б в Пеняківська сільська рада
  7. Онищук Я., Ляска В., Вітвіцька Г. Дослідження пам'ятки Малинище І у верхів'ї р. Серет // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Вип. 15. — 2011. — С. 320.
  8. Природа Львівської області / за ред. К. І. Геренчука. — Львів : ЛДУ імені Івана Франка, 1972. — 29, 119 с.
  9. Онищук Я. Археологічні пам’ятки Бродівського району Львівської області (за матеріалами Бродівського історико-краєзнавчого музею) // Археологічні дослідження Львівського університету. — 2008. — Вип. 11. — С. 181—182.

Джерела[ред. | ред. код]