Вербівчик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Вербівчик
Церква Воскресіння Господнього
Церква Воскресіння Господнього
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Бродівський
Рада/громада Вербівчицька сільська рада
Код КОАТУУ 4620380701
Облікова картка [3] 
Основні дані
Засноване 1463[2]
Населення 437[1]
Площа 0,924[3] км²
Густота населення 472,94 осіб/км²
Поштовий індекс 80673[4]
Телефонний код +380 3266[5]
Географічні дані
Географічні координати 49°52′19″ пн. ш. 25°19′17″ сх. д. / 49.87194° пн. ш. 25.32139° сх. д. / 49.87194; 25.32139Координати: 49°52′19″ пн. ш. 25°19′17″ сх. д. / 49.87194° пн. ш. 25.32139° сх. д. / 49.87194; 25.32139
Відстань до
обласного центру
125 км
Відстань до
районного центру
35 км
Найближча залізнична станція Броди
Відстань до
залізничної станції
35 км
Місцева влада
Адреса ради 80673, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Вербівчик; тел. 3-86-34[6]
Сільський голова Саква Василь Васильович[7]
Карта
Вербівчик. Карта розташування: Україна
Вербівчик
Вербівчик
Вербівчик. Карта розташування: Львівська область
Вербівчик
Вербівчик
Мапа

Вербівчик у Вікісховищі?

Ве́рбівчик — село в Україні, у Бродівському районі Львівської області. Відстань до райцентру становить 35 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Броди становить 35 км.

Село Вербівчик, а також Орихівчик та Стиборівка підпорядковані Вербівчицькій сільській раді.[6] Населення становить 437 осіб.[1]

Назва[ред. | ред. код]

Колись поселення називалося Озерне через те, що воно знаходилося за ставком неподалік Шишківців. Після чергового нападу турків Озерне було повністю спалене і люди більше тут не селилися, а перейшли нижче по течії, і на пустирі заснували нове поселення. В долині річки, на заболоченій місцевості, було безліч верб, і через це нове поселення назвали Верним, а з часом назва трансформувалася у Вербівчик.[8]

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на горбистій місцевості. Через село протікає річка Самець — ліва притока Серету (басейн Дністра).[8]

Історія[ред. | ред. код]

В урочищі Баранівка села Вербівчик виявлено поселення кінця бронзової — початку залізної доби. Можливо це поселення було багатошаровим, але наразі ще не ідентифіковане за культурною приналежністю.[9]

Перша згадка датується 1463 роком.[2]

1872 року в селі відкрилася однокласна школа з руською (українською) мовою викладання.[10]

боротьба УПА проти комунізму

22.VIII.[1947 р.] в с. Вербівчику арештував участковий Андреєнко громадянку Гетьман Анну, закидаючи її саботаж у виконанню державних обов’язків. Того ж дня покликав він до себе дві учительки, Федоренко Галю і Гречану Марусю, в якій справі – невідомо.

24.VIII.[1947 р.] до вище згаданого села приїхали прокурор, судія Шевченко, участковий Андреєнко та якийсь Іванович Іван, які зграбили у селянина Биця Матвія молотілку, січкарню та свиноматку з маленькими поросятами і це все забрали з собою до р[айо]ну.

25.VIII.[1947 р.] той же участковий Андреєнко виганяв в тому ж селі всіх людей до відставлювання контингенту на зсипний пункт. При тому він побив та арештував Сагана Михайла за це, що його жінка називала большевиків грабіжниками, злодіями і т. д. Причиною цього був, як звичайно, зависокий контингент. Його по тижневі ув’язнення випущено.

28.VІІІ.[1947 р.] згаданий вже повище участковий ограбив зі збіжа Вільчинську Параньку, селянку с. Вербівчик за це, що вона не вспіла на час здати контингенту. Роз’ярена жінка почала називати їх грабіжниками, бандитами, яких ще світ ніколи не бачив і мабуть що й не буде бачити. Большевики казали її зв’язати та відставити до прокурора, на що дістали відповідь, що прокурор такий самий бандит, як і вони і що вона його не боїться.

31.VIII.[1947 р.] в повище згаданому селі ограбили большевики за нездачу контингенту Шлапак Марію (матір впавшого повстанця), забираючи її останню корову та збіж[ж]а, і арештували Панькевич Григорія та Саган Івана.

5.ІХ.[1947 р.] в тому ж самому селі награбили большевики вісім фір збіж[ж]а та відставили до р[айо]ну, як рівно ж арештували Різника Степана, Антоновича і Попович Анну, за те, що ставили спротив грабіжникам

12.VІІ.[19]48 [р]. до с. Вербівчик приїхав прокурор з кількома бійцями, який за нездачу контингенту арештував громадян: Орла Андрея, Букич Олексу, Мартинюка Івана та Савича Івана, арештованих відставив до р[айо]ну.

14.VІІІ.[19]48 [р]. в с. Вербівчик начальник МГБ арештував громадян: Луця Івана, Сарахмана Василя, Шлапака Василя та ще кількох осіб, яких по тр[ь]ох денних допитах звільнили.

11.ІХ.[19]48 [р]. до с. Вербівчик, приїхали уповноважені по контингенті Лєбер і Контрибуц з групою большевиків, які через цілий день грабили в селян збіжжя, які не вирівняли контингенту. В гром[адянина] Байсаревич Івана забрали 3 ц. жита, в Цінцірук Івана – 1 ц. жита, в Дручка Івана, Яремчука Василя та багатьох інших забрали останнє зерно, яке селяни мали приготоване до насіння. Того дня награбили около 100 ц. збіжжя. Зігнали фіри та, насильно вручивши селянам прапори, кличі, та портрети Лєніна і Сталіна, організовано відставляли «добровільну здачу» хліба державі. В той же час уповноважений по контингенті Рудь почав дзвонити по всіх с[ільських] радах, які розположені при шосі до Бродів, щоби селяни виходили дивитися, як село Вербівчик «добровільно» і з ентузіязмом везе хліб державі.

.(https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_24_Zolochivska_Okruha_OUNOrhanizatsiini_dokumenty_1941-1952.pdf)

За радянських часів в селі діяв колгосп «Україна», що спеціалізувався на рільництві. З допоміжних підприємств при колгоспі діяли пилорама, цегельня, столярна та ремонтна майстерні.[2]

Медицина[ред. | ред. код]

В селі діє комунальна установа «Фельдшерсько-акушерський пункт» (керівник Бакай Г. З.).[11]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква Воскресіння Господнього, споруджена 1879 року на цвинтарі, що на околиці села.[12]

Нині церква належить парафії Воскресіння Господнього УГКЦ (парох о. Ярослав Войтів)[13], чисельністю 197 вірян.[14]

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Зварич Ігор — український політик, президент Української асоціації хутровиків, народний депутат України V, VI скликань, доктор політичних наук, кандидат економічних наук.[15]
  • Панькевич Олег — український політик.
  • Писаревич Григорій (1927 — 14.11.1949; псевдо — «Степовий») — діяч ОУН, закінчив 7 класів народної школи, з 1942 член Юнацтва ОУН, з 1944 в УПА на теренах Тернопільщини, провідник Черницького куща ОУН (весна-осінь 1949).
  • Сех Ірина — український політик, рідна сестра Олега Панькевича.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Повний перелік населених пунктів Бродівщини
  2. а б в Вербівчик/ІМСУ... — С. 167.
  3. а б Облікова картка
  4. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Бродівський район
  5. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Бродівський район
  6. а б Вербівчицька сільська рада
  7. Обрані на посаду сільського голови: Львівська область. Архів оригіналу за 4 квітень 2018. Процитовано 25 грудень 2018. 
  8. а б Лаврін П. Легенди про походження окремих населених пунктів Брідщини // Брідщина — край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (матеріали четвертої краєзнавчої конференції, присвяченої Дню пам'яток історії та культури / Стрільчук В., Корчак А., Ковальчук Г., Ханакова Н., Ульянов В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 64-66.
  9. Археологія міста Броди
  10. SgKP... — S. 402.
  11. Комунальна установа Фельдшерсько-акушерський пункт с. Вербівчик Бродівського району Львівської області
  12. Памятники истории и культуры Украинской ССР... — С. 321.
  13. Релігійна організація «Релігійна громада Української греко-католицької церкви парафії Воскресіння Господнього у с. Вербівчик Бродівського району Львівської області»
  14. Конфесійні громади Бродівського району
  15. Зварич Ігор Теодорович

Джерела[ред. | ред. код]