Підлисся

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Підлисся
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Золочівський
Рада/громада Білокамінська сільська рада
Код КОАТУУ 4621880404
Облікова картка [1] 
Основні дані
Засноване 1550[1]
Населення 297[1]
Площа 0,948 км²
Густота населення 356,54 осіб/км²
Поштовий індекс 80710[2]
Телефонний код +380 3265
Географічні дані
Географічні координати 49°56′01″ пн. ш. 24°49′07″ сх. д. / 49.93361° пн. ш. 24.81861° сх. д. / 49.93361; 24.81861Координати: 49°56′01″ пн. ш. 24°49′07″ сх. д. / 49.93361° пн. ш. 24.81861° сх. д. / 49.93361; 24.81861
Середня висота
над рівнем моря
235[3] м
Відстань до
обласного центру
73 км
Відстань до
районного центру
20 км
Найближча залізнична станція Ожидів
Відстань до
залізничної станції
5,5 км
Місцева влада
Адреса ради 80710, Львівська обл., Золочівський р-н, с. Білий Камінь, тел. 5-86-18[4]
Сільський голова Важний Володимир Михайлович[4]
Карта
Підлисся. Карта розташування: Україна
Підлисся
Підлисся
Підлисся. Карта розташування: Львівська область
Підлисся
Підлисся

Підлисся у Вікісховищі?

Підли́сся — село в Україні у Золочівському районі Львівської області. Відстань до райцентру становить 20 км, до колишнього райцентру Олеська — 9 км, що проходить автошляхом місцевого значення. Відстань до найближчої залізничної станції Ожидова становить 5,5 км.

Підлисся разом з селами Бужок, Черемошня, Гавареччина, Розваж, Білий Камінь належать до Білокамінська сільська рада.[4] Населення становить 297 осіб.[1]

Географія[ред. | ред. код]

Підлисся на півночі межує з Ожидовом, на півдні — з Розважем, на північному заході — з Закомар'ям, а на сході — з Юськовичами.

Село своєю основною частиною пролягло вздовж північно-західної частини низькогірного пасма Вороняків. Саме пасмо, що складається з гір висотою від 370 до 440 метрів над рівнем моря та простягається вздовж долини гірського Бугу зі сходу (смт. Олесько) на захід, де закінчується в околицях Білого Каменя.

Однією з найвідоміших гір в північно-західній частині низькогірного пасма Вороняків є Підлиська гора, що знаходиться на схід від Підлисся та висота якої становить 372 метри над рівнем моря.

З півдня село оточують болота, з заходу — пісковики та мішаний ліс, місцями на пісковиках ростуть сосни, зі сходу — орні землі.

Неподалік Підлисся, біля західної частини Вороняків проходить лінія головного європейського вододілу. Дотичною цій лінії слугує відомча дорога, що проходить у південно-західному напрямку від західної частини Вороняків до Ожидова, звідти у північно-західному напрямку до Йосипівки та Підлисся і вже звідти описує західну границю Ожидова у напрямку залізничної станції. Оскільки на цьому напрямку вододіл є дуже невиразним, навіть у найвищих точках сягає меж від 243 до 246 метрів над рівнем моря та розділяє басейни Західного Бугу та Стиру, тим самим розділяючи води басейнів Балтійського та Чорного морів.

Води, що збираються біля південно-західної частини Вороняків, підземною течією несуться та впадають до річки Слотвина, яка починається в межах Ожидова. Оскільки ця річка не маючи, ані відповідного витоку, ані регульованого русла, розливається в ожидівських, підлиських та закомар'янських лісах, утворюючи болото. Далі тече переважно на захід рівнинною територією Надбужанської котловини, через села Гумниська, Чучмани та впадає в Західний Буг у місті Буську.

Води, що збираються біля південно-східної частини Вороняків, підземною течією несуться та впадають до так званих Йосипівських боліт, де об'єднуються з водами Стиру.

Історія[ред. | ред. код]

У 1866 році в селі було відкрито парафіяльну школу та позичкову касу з капіталом в 166 золотих ринських.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]

У 1959 році в Підлиссі відкрито літературно-меморіальний музей Маркіяна Шашкевича, а у 1962 році, на подвір'ї музею встановлене бронзове погруддя поету, авторства скульптора Дмитра Крвавича.

Релігія[ред. | ред. код]

Наприкінці ХІХ століття в селі були лише греко-католицька (українська) та римо-католицька (польська) громади.

Греко-католицька громада с. Підлисся мала свою парафію, до якої також належало сусіднє село Розваж. Згідно, з даними 1880 року, в селі мешкало 432 особи, з них: 401 — українці, 16 — поляки та 15 — юдеї. Тобто українська громада була найчисельнішою в селі. У 1735 році була побудована дерев'яна церква Преображення Господнього та належала греко-католицькій громаді. Римо-католицька громада мала свою парафію та костел Святої Трійці в Олеську.

На сьогоднішній день в селі існує три релігійних громади, а саме:

Богослужіння громад Української Греко-католицької церкви та Української Автокефальної православної церкви проводяться в церкві Преображення Господнього.

Християни віри Євангельської мають в селі свій молитовний будинок. Перший молитовний будинок знаходився у дуже скромному будиночку, який громаді подарувала родина Дем'яна Сисуна. Але минав час, і будиночок поступово руйнувався і необхідно було шукати нове місце для молитов. Знайшлося дуже гарне обійстя родини Павла та Ганни Кіт, де був великий, гарний будинок, сад та інші надвірні споруди. Оскільки власники вже давно виїхали до с. Красне і будинок стояв пусткою, вирішено було тут створити молитовний будинок.

Персоналії[ред. | ред. код]

Село Підлисся, що мальовниче розкинулось біля підніжжя Білої Гори — батьківщина українського поета Маркіяна Шашкевича, що увійшов в історію української культури як духовний просвітитель, натхненник національного пробудження Галичини.

6 листопада 1811 року в родині священика народився видатний культурно-громадський діяч, письменник-демократ і зачинатель нової української літератури на західноукраїнських землях. Маркіян Шашкевич разом із друзями-однодумцями Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким організували гурток «Руська Трійця», який повів боротьбу за збереження української мови, відстояв українську абетку і фонетичний правопис. У 1837 році видав першу в Західній Україні книжку українською мовою — альманах «Русалка Дністровая», уклав першу українську читанку. Рік виходу альманаху — визначна віха в історії української літератури.

Помер Маркіян Шашкевич 7 червня 1843 року і похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

У 1911 році, з нагоди 100-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича на Білій Горі біля Підлисся, на кошти, що зібрали прихожани місцевої церкви та сприяння осередків «Просвіти», було встановлено величний пам'ятник у вигляді хреста на масивному гранітному постаменті. Висота пам'ятника, що символізує прагнення до сонця, правди, освіти, культури, прогресу, становить 25 метрів.

На відкритті пам'ятника виступив великий, збірний хор з представників співочих гуртків дванадцяти читалень «Просвіти» з навколишніх сіл (Олесько, Соколівка, Сасів, Білий Камінь, Ожидів, Розваж, Бужок, Кути, Підгірці, Ушня, Цішків, Юськовичі), який налічував близько 150 осіб та є першим масовим у Галичині хором, на той час.[5]

Відтоді, традиційно, у липні відбувалися прощі на Білу (Підлиську) гору, щоб вшанувати Будителя Галицької землі. Останнє Маркіянове свято відбулося 14 вересня 1941 року. Влаштувало його товариство ім. М. Шашкевича у Золочеві під керівництвом адвоката Теодора Ваньо.

Від часу проголошення незалежності України відновилось паломництво на Білу (Підлиську) гору, яка за своєю суттю стала другим Каневом, місцем традиційних прощ. Щороку, у першу неділю серпня, під час Золочівських фестин, сюди приїжджають та приходять тисячі і тисячі людей, щоб віддати шану нашому великому землякові о. Маркіянові Шашкевичу.[6] Зокрема, в останній день проведення щорічних Золочівських фестин «Наші» відбувається піша хода учасників фестивалю від центру села, де розташовано музей-садибу М. Шашкевича до пам'ятника-хреста на Білій горі. Тут традиційно проводиться літературно-мистецьке свято «Світло Маркіяна».[7]

В селі народився український науковець, ботанік-орхідолог, кандидат біологічних наук Михайло Загульський.

Господарство[ред. | ред. код]

У 1940 році, на базі бідняцьких господарств сіл Підлисся та Розваж, було створено колгосп ім. 17 вересня, що згодом отримав «Акт на вічне користування землею». Колгосп діяв до 1958 року. Потім в результаті укрупнення колгоспу у Білому Камені, цей колгосп та колгоспи ім. Й. Сталіна (с. Білий Камінь), ім. Лесі Українки (с. Черемошня), ім. С. Кірова (с. Бужок) було об'єднано в один колгосп, який у 1961 році отримав назву «Дружба», а у 1963 році — перейменовано на «Серп і Молот». Колгоспна контора знаходилася у Білому Камені.

29 лютого 2006 року в Підлиссі було створено селянське фермерське господарство «Жолоб», яке очолила Софія Олександрівна Пряхіна. Підприємство спеціалізується, як на вирощуванні зернових культур — пшениці, ячменю, жита, овса, кукурудзи, сої, а також й технічних культур — картоплі, соняшнику, ріпаку.[8]

Транспорт[ред. | ред. код]

Доїхати до села зі Львова можна лише автомобілем, тому що автобусні маршрути зі Львова (ті, що їдуть через Ожидів) найближче зупиняються біля покажчика «Підлисся — рідне село Маркіяна Шашкевича», що на повороті з траси «Київ — Чоп» в бік Білого Каменя, Золочева, а місце зупинки знаходиться на відстані чотирьох кілометрів від села.

Через село курсує, двічі на день, автобусний маршрут сполученням Золочів — Олесько (через Йосипівку, залізничну станцію «Ожидів», Підлисся, Розваж, Бужок, Білий Камінь, Жуличі, Почапи, Хільчиці і у зворотньому напрямку).

Кому до вподоби піші екскурсії, то до Підлисся від на повороту з траси «Київ — Чоп» по трасі «с. Ожидів — Білий Камінь — Золочів» відстань становить 4 км, а від залізничної станції «Ожидів» по трасі «ст. Ожидів — Білий Камінь — Золочів» — 5,5 км.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Грабовецький В. Підлисся. Ілюстрований літопис оселі Маркіяна Шашкевича. Його життя, творчість та вшанування. До 195-річчя від дня народження. — Івано-Франківськ, 2006. — 210 с.
  • Золочівщина її минуле та сучасне / Болюбаш В. — Нью Йорк-Торонто-Канберра : видавництво Спілки «Гомін України», 1982. — 661 с. — ISBN 0-9690239-2-8.
  • Подорожі по Львівщині: краєзнавчо-туристичний нарис / Тимчишин Я., Савка М., Тимошенко П. — Львів : Каменяр, 1967. — 384 с. — 50 000 прим.
  • Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Львівська область / Тронько П. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.
  • Юречко Ю. Білий Камінь: відгомін віків. — Золочів, 2006. — 224 с. — 500 прим.
  • Мартиник Б. Там, де жив він // «Експрес» — Львів: 13-20 січня 2011.
  • Проща на Підлиську гору // Народне слово — Золочів: 4 липня 2016. — № 31 (9524).
  • Podlesie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1887. — T. VIII : Perepiatycha — Pożajście. (пол.) — S. 422. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]