Голубиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Голубиця
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Бродівський
Рада/громада Голубицька сільська рада
Код КОАТУУ 4620381601
Основні дані
Засноване 1494
Населення 897
Територія 2,422 км²
Густота населення 123 осіб/км²
Поштовий індекс 80663[1]
Телефонний код +380 3266
Географічні дані
Географічні координати 49°55′09″ пн. ш. 25°09′53″ сх. д. / 49.91917° пн. ш. 25.16472° сх. д. / 49.91917; 25.16472Координати: 49°55′09″ пн. ш. 25°09′53″ сх. д. / 49.91917° пн. ш. 25.16472° сх. д. / 49.91917; 25.16472
Водойми р. Грабарка
Відстань до
обласного центру
114 км
Відстань до
районного центру
23 км
Найближча залізнична станція Броди
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради 80630, Львівська область, Бродівський район, с. Голубиця; тел. 3-26-74
Сільський голова Крутяк Любов Степанівна[2]
Карта
Голубиця. Карта розташування: Україна
Голубиця
Голубиця
Голубиця. Карта розташування: Львівська область
Голубиця
Голубиця

Голуби́ця — село в Україні, у Бродівському районі Львівської області. Село Голубиця та Жарків підпорядковані Голубицькій сільській раді. Населення становить 897 осіб.[2]

Топоніми[ред. | ред. код]

Скоріш за все, назва походить від слова «голуб».

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датується 1494 роком.[3]

За інформацією, наведеною у Географічному словнику Королівства Польського та інших слов'янських теренів: Голубиця це село у Бродівському повіті над річкою Серет, в 5 км на північний захід від Пеняк (...) До 1687 року село належало королю Янові III Собеському, котрий місцеву церкву з парафією віддав васіліянам підгорецьким, актом фундації, виданим у Золочеві, 15 жовтня 1687 року.[4]

Синопсис підгорецького монастиря містить інформацію про те, що протягом 21 квітня — 24 серпня 1692 року ікона Найсвятішої Діви Марії з голубицької церкви плакала, а свічки під нею загорялися самі собою:

«...образ Пречистої Діви сльозами плакав, ...свічки ніким не запалювані по декілька разів при цій святій іконі загорялися, ...багато недужих людей, що з вірою приходили до цього святого образу, відповідно до свого прохання від різноманітних недуг зцілялися....»

Грамотою від 14 квітня 1694 року львівський єпископ Йосиф Шумлянський проголосив ікону чудотворною. 17 квітня цього ж року її було урочисто перенесено із парафіяльної церкви в Голубиці до Підгорецької чернечої обителі у старовинну церкву, а трохи згодом — до нового монастирського храму Благовіщення Пресвятої Богородиці.[5]

У 1850-х роках власником села Голубиці був граф Володимир Дідушицький.[6]

У селі ще залишилися свідки подій у Гуті-Пеняцькій.

Через село проходив фронт і велися активні бойові дії. В навколишніх лісах велися бої усіх учасників війни (червоноармійці — гітлерівці — повстанці — вояки польської АК).

За радянської влади в селі утворено колгосп ім. ХХІ з'їзду КПРС, що спеціалізувався на вирощуванні зернових та технічних культур і тваринництві.[3]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Храм Різдва Пресвятої Богородиці (УГКЦ), дерев'яний, споруджений у 1989 році.[7] Використовується вірними парафії Різдва Пресвятої Діви Марії.[8] У 1942 році була збудована дерев’яна церква, а 7 квітня 1944 року, на свято Благовіщення вона згоріла. Парох о. Микола Рихлецький відправляв служби в плебанії до 1973 року. У 1989 році дали до с. Пеняки православного священика о. Богдана Чурила. Він приїжджав до Голубиці і вже навесні того ж року він зареєстрував парафію РПЦ та дістав дозвіл на будівництво церкви. Будівництво дерев’яної церкви громада розпочала на тому ж місці, де стояла стара дерев’яна церква і у 1989 році церква була збудована. 1990 року мешканці поділились на греко-католиків і православних. Дві громади користувалися храмом почергово до 1993 року.[9] У 1992-1994 роках православна громада[7] збудувала кам’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці на фундаменті, який був закладений 1935 році при о. Миколі Рихлецькому. У 2002 році була збудована та освячена дзвіниця. Настоятелем греко-католицького храму є о. Ярослав Бордюг[9], а православного — декан підкамінський, митрофорний протоієрей о. Степан Періг.[10]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Село відоме знаним родом Федюків. Серед них відомий український художник Микола Федюк. В селі діє музейна кімната Миколи Федюка.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]