Поселення Кукутень-Трипільської культури
| Трипільська культура (4800 - 3000 рр. до н.е.) |
|---|
 Характерний зразок кераміки культури Трипілля-Кукутень |
| Розділи |
| Пов'язані статті |
Вивчення поселень Кукутень-Трипільської культури дає важливу інформацію про ранню історію Європи. Кукутень-Трипільська культура, яка існувала на території сучасних південно-східних європейських держав Молдови, Румунії та України в епоху неоліту та мідного віку, приблизно з 5500 до 2750 років до нашої ери, залишила тисячі руїн поселень, що містять велику кількість археологічних артефактів, засвідчуючи їх культурні та технологічні характеристики.[2]
Останні дослідження (2014 р.) свідчать, що деякі з найбільших мега-міст містили до 3 000 споруд і, можливо, від 20 000 до 46 000 мешканців. Майданецьке поселення могло містити майже 3 000 будинків і населення від 12 000 до 46 000 осіб, а середня кількість населення становила 29 000 осіб. Доброводи і Тальянки приблизно з населенням до 16 200 і 21 000 осіб.[3][4][5]
З точки зору загального розміру, деякі з Кукутень-Трипільських пам’яток, такі як Тальянки (з населенням 15 000 осіб і площею приблизно 450 гектарів – 1100 акрів) в Уманському районі України, є такими ж великими (або, можливо, навіть більшими), як і більш відомі міста-держави Шумеру на Родючому півмісяці, а ці східноєвропейські поселення передували шумерським містам більш ніж на півтисячоліття. Причина, чому академіки не визначили гігантські поселення Кукутень-Трипільської культури «містами», полягає у відсутності переконливих доказів внутрішньої соціальної диференціації чи спеціалізації.[6] Однак серед вчених точаться дебати щодо того, чи слід називати ці поселення протомістами.[7] Поселення Кукутені-Трипілля зазвичай розташовувалися в місцях, де геоморфологія створювала природні бар’єри для захисту ділянки, переважно з використанням високих річкових терас або країв каньйонів. Природні перешкоди доповнювали огорожами, земляними валами та ровами або ще складнішими дерев'яними та глиняними валами.[8] Роль укріплень, знайдених на цих поселеннях, ймовірно, полягала в захисті стада домашніх тварин племені від диких хижаків.[9] Інші гіпотези свідчать про те, що укріплення були для захисту від ворожих нападів або як засіб для збору громади.[8] Роль цих укріплень, однак, досі є предметом дискусій серед науковців.
Найпоширенішою схемою забудови поселень Кукутені-Трипілля було розміщення більшості будівель круговою схемою навколо центральної споруди; деякі приклади такого розташування були знайдені в Тирпешті, Іоблоні, Березівці, Онопрієвці та Решкані.[8] Найдавніші села складалися з десяти-п'ятнадцяти хат, збудованих з тину та глини. У період свого розквіту поселення розширювалися до кількох сотень великих хатин, іноді двоповерхових. Ці будинки зазвичай опалювалися піччю, мали круглі вікна. У деяких хатах були печі, які використовувалися для випалювання характерної кераміки, якою відома Кукутень-Трипільська культура.
Ці поселення періодично зазнавали актів руйнування та відтворення, оскільки кожні 60–80 років їх спалювали, а потім відбудовували. Деякі вчені припустили, що жителі цих поселень вірили, що кожен будинок символізує органічну, майже живу істоту. Кожен будинок, включаючи його керамічні вази, печі, статуетки та незліченну кількість предметів, зроблених із швидкопсувних матеріалів, розділяв те саме коло життя, і всі будівлі в поселенні були фізично пов’язані між собою як більша символічна сутність. Як і у випадку з живими істотами, поселення, можливо, також мали життєвий цикл смерті та відродження.[10]
Коли поселення ставали більшими, будинки розташовувалися двома еліптичними рядами, розділеними проміжком у 70-100 метрів (220-320 футів). Кожне домогосподарство було майже повністю самодостатнім у цих громадах, наче замість того, щоб жити в межах поселення, кожна сім'я жила далеко від міста і сусідів у сільській місцевості. У цих поселеннях бракувало громадської інфраструктури, що змушувало мешканців включати всі аспекти свого життя у власне житло; печі, грубки, робочі та спальні зони містилися в одному просторі зі священними вівтарями сім'ї. Таким чином, будівлі поєднували в собі і священні вівтарі, і житло. Таким чином, будівлі включали в себе як сакральне, так і профанне, що деякі представники влади вважають доказом на користь того, що мешканці розглядали свої будинки як живі істоти.[11]
Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
Існування поселень-гігантів було відкрито в 1960-х роках, коли військовий топограф К.В. На деяких аерофотознімках Шишкін помітив наявність своєрідних плям.[7]
Вчені висувають дві теорії щодо поштовху до формування великих поселень Кукутені-Трипілля:
- Що вони створювалися у відповідь на загрозу загарбників або напади людей з відкритих степів.
- Що вони з’явилися внаслідок природного розвитку та зростання, що включало загрозу міжплемінних воєн з боку інших поселень Кукутені-Трипілля, оскільки зростання населення чинило економічний та соціальний тиск на обмежені ресурси території.[7]
Український археолог Іван Черняков пояснює великі розміри деяких поселень Кукутені-Трипілля їхньою сільськогосподарською системою, на яку вплинули кліматичні зміни протягом багатьох років.[12] Це можна побачити, досліджуючи історичні та сучасні зміни рівня моря в Чорному морі.[12]
Деякі з цих великих поселень включають:
- Тальянки, Україна - бл. 3700 р. до н.е. - до 21 000 мешканців, до 2700 будинків, площа 450 га (1100 акрів).[6] Тальянки були найбільшим трипільським поселенням близько 3700 р. до н.е., після початку регулярних розкопок у 1981 р. було досліджено понад 42 одиниці житла і кілька ям.
- Доброводи, Україна - бл. 3800 р. до н.е. - до 16 200 мешканців, займала площу 250 га (600 акрів, досліджені залишки 5 жител).[6]
- Майданецьке, Україна – с. 3700 до н.е. – до 46 тис жителів, з 29 000 як найбільш вірогідним (імовірно, між 6000 і 9000 жителів) біля 3600–3500 до н.е., досліджено 34 будинків і 12 ями (1972–1991)[7] до 3 тис будинків, і займав площу 270 га (660 акрів). [6]
- Небелівка, Україна - бл. 4000 р. до н.е., до 300 га (740 акрів) і 15 000 жителів.
- Веселий Кут, Україна — площа 150 га.
- Косенівка, Україна — площа 120—180 га.[7][13]
Британсько-українська археологічна експедиція 2009 року, організована Джоном Чепменом і Михайлом Відейко, зосередилася на 300-гектарному мега-кластері Небелівка в Кіровоградській області, що дозволило створити геофізичну ділянку площею 15 га з понад 50 спаленими спорудами і невеликою кількістю незгорілих, а також ямами та іншими аномаліями. Були розкопані залишки одного будинку. Це поселення, датоване періодом B II Трипільської культури, було найбільшим у період близько 4000 років до нашої ери.
З мегапоселеннями культури Кукутені-Трипілля, що розпочалися у 4300 році до н.е., період дуже великих поселень триватиме майже 2 000 років. На сьогоднішній день (2014 рік) у Молдові, Україні та Румунії виявлено понад 2 440 поселень Кукутень-Трипілля. 194 (8%) з цих поселень мали площу понад 10 гектарів між 5000-2700 роками до н.е. і більше 29 поселень мали площу в діапазоні 100-450 гектарів і 2 800 будинків.[14][15][16][17]
Поселення були переважно адміністративними, військовими та релігійними центрами, а не ремісничими. Типова трипільська ієрархія була однією домінуючою «столицею» з населенням до 15 тис. осіб і площею понад 100 гектарів, ця столиця була оточена містами-супутниками, як правило, розміром 10–40 га та селами в межах 2–7 гектарів. Столиця контролювала території на відстані до 20 км (12,5 миль) від центру.[18]
Останні дослідження вказують на те, що поселення мали трирівневу ієрархію поселення з можливістю існування державних суспільств. Розкопані мегаспоруди дозволяють припустити наявність громадських будівель для зустрічей чи церемоній.[19]
Нижче наведено список найбільших населених пунктів із приблизним часом піку чисельності населення. Пам’ятайте, що оцінки населення стародавніх поселень завжди слід сприймати з обережністю, з різними інтерпретаціями в залежності від дослідника.
| 5000–4600 до нашої ери | 4300–4000 до нашої ери | 4000–3600 до нашої ери | 3600–3200 до нашої ери | 3200–2750 до нашої ери |
|---|---|---|---|---|
| Могильне. 500–800 | ||||
| Веселий Кут. 5000–7500 | ||||
| Небелівка. 10 000–15 000 | ||||
| Трипілля. 6600–10000 | ||||
| Миропілля. 6600–10000 | ||||
| Харківка. 3300–6500 | ||||
| Глибочок. 3300–6500 | ||||
| П'янешкове. 3300–6500 | ||||
| Вільховець. 3300–6500 | ||||
| Федорівка, Україна. 3300–6500 | ||||
| Томашівка. 6600–10000 | ||||
| Майданецьке поселення. 10 000–46 000 | ||||
| Доброводи. 10 000–16 200 | ||||
| Тальянки. 6 300–15 000–30 000 | ||||
| Христинівка. 3300–6500 | ||||
| Володимирівка. 3300–6500 | ||||
| Перегонівка. 3300–6500 | ||||
| Владиславчик. 3300–6500 | ||||
| Чичиркозівка. 10 000–15 000 | ||||
| Квітки. 5000–7500 | ||||
| Ксаверове. 3300–6500 | ||||
| Ялтушків. 3300–6500 | ||||
| Сушківка. 3300–6500 | ||||
| Стіна, Україна. 3300–6500 | ||||
| Романівка. 3300–6500 | ||||
| Розсохуватка. 3300–6500 | ||||
| Аполянка. 3300–6500 | ||||
| Аполянка. 3300–6500 | ||||
| Косенівка. 3300–6500 | ||||
| Кочержинці. 3300–6500 |
-
Взаємопов'язані будинки на Майданецькому городищі. На основі дослідження 1996 року українського вченого Михайла Відейка. [6] -
Реконструкція інтер’єру будинку в Археологічному музеї П'ятра-Нямц, Румунія. -
Масштабне відтворення Кукутень-Трипільського села. -
-
Реконструкція громадського будинку - святині з Майданецькому.
_Maydanets.jpg)
Зрештою, великий масштаб поселень Кукутень-Трипілля міг сприяти занепаду їхнього суспільства, згідно з теорією, яка пов'язує їхній розпад з екологічним фактором.[20] Через драматичну глобальну зміну клімату близько 3200 р. до н.е. територія Кукутені-Трипільської культури могла бути занурена в руйнівний кліматичний катаклізм «пиловового казана». З їхньою залежністю від сільського господарства для виробництва продуктів харчування, прогодувати численних мешканців цих великих поселень було б неможливо, що призвело б до драматичного кінця землеробського суспільства Кукутені-Трипілля і заміни його на більш пристосованим до посушливого клімату скотарським кочовим суспільством прото-індоєвропейців, яке прийшло слідом за ним.[21]
Нещодавні дослідження, засновані на геофізичній розвідці та розкопках низки великих поселень або "мегаполісів", свідчать про те, що вони занепали частково через процес соціального дроблення, оскільки нові ієрархічні моделі прийняття рішень були відкинуті громадами, політично організованими в автономні сегментовані лінії.[22]
Дивись також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ superimposed on modern state and provincial borders; following Igor Manzura, “Steps to the Steppe: Or, How the North Pontic Region was Colonized,” Oxford Journal of Archaeology XXIv.4 (2005), pp. 313–338.
- ↑ Mallory, James P (1989). In search of the Indo-Europeans: language, archaeology and myth. London: Thames and Hudson. ISBN 0-500-05052-X. OCLC 246601873.
- ↑ Diachenko, Aleksandr; Francesco Menotti (2012). The gravity model: monitoring the formation and development of the Tripolye culture giant-settlements in Ukraine. Journal of Archaeological Science. 39 (8): 2810—2817. doi:10.1016/j.jas.2012.04.025.
- ↑ Müller, Johannes. High precision Tripolye settlement plans, demographic estimations and settlement organization.
- ↑ Müller, Johannes; Rassmann, Knut; Videiko, Mykhailo (22 січня 2016). Trypillia Mega-Sites and European Prehistory: 4100-3400 BCE. ISBN 9781317247913.
- ↑ а б в г д Khol, Philip L. (2002). Archeological transformations: crossing the pastoral/agricultural bridge. Iranica Antiqua. Leiden: E.J. Brill. 37: 151—190. OCLC 60616426. Процитовано 21 листопада 2009.
- ↑ а б в г д Videĭko, Mikhailo Yu (2002). History of Discovery and Investigations [Trypillian proto-cities: History of investigations] (укр.). Kiev: Tovarystvo Kolo-Ra. с. 103—125. OCLC 52587844.
- ↑ а б в Bailey, Douglass W. (2005). Prehistoric figurines: representation and corporeality in the Neolithic. London; New York: Routledge. OCLC 56686499.
- ↑ Marinescu-Bîlcu, Silvia (1981). Tîrpeşti: from prehistory to history in eastern Romania. British archaeological reports international series (англ.). Т. 107. Oxford: British archaeological reports (B.A.R.). ISBN 0-86054-125-8. OCLC 16546798.
- ↑ Gheorghiu, Dragoş (2006), A fire cult in South European Chalcolithic traditions? On the relationship between ritual contexts and the instrumentality of fire, у Barrowclough, David A.; Malone, Caroline (ред.), Explorations into the conditions of spiritual creativity in prehistoric Malta, Cult in context: comparative approaches to prehistoric and ethnographic religious practices, Oxford: Oxbow, с. 269—284, ISBN 978-1-84217-303-9, OCLC 309578661, архів оригіналу за 11 травня 2008
- ↑ Menotti, Francesco (2007), The Tripolye house, a sacred and profane coexistence!, WAC-6 Sixth World Archaeological Congress, 6th World Archaeological Congress (WAC6), Dublin, OCLC 368044032
- ↑ а б Mantu, Cornelia-Magda (2000). Cucuteni–Tripolye cultural complex: Relations and synchronisms with other contemporaneous cultures from the Black Sea area. Studia Antiqua et Archaeologica. Iași, Romania: Iași University. VII: 267. OCLC 228808567.
- ↑ Müller, Johannes; Rassmann, Knut; Videiko, Mykhailo Yu (22 січня 2016). Trypillia Mega-Sites and European Prehistory: 4100-3400 BCE. ISBN 9781317247920.
- ↑ Videiko, M. Yu (2011). Trypillia culture proto-cities after 40 years of invistigations. Trypillian Civilization journal.
- ↑ Rudenko, Anatoly (2014). Trypillian giant settlements.
- ↑ Kohl, Philip L. (2007). The Making of Bronze Age Eurasia. Cambridge University Press. ISBN 9781139461993.
- ↑ Baumer, Christoph; Tauris, I.B. (2012). The History of Central Asia: The Age of the Steppe Warriors. ISBN 9781780760605.
- ↑ Videiko, M. Yu. Trypillia culture proto-cities: After 40 years of investigations. Trypillian Civilization Journal. ISSN 2155-871X.
- ↑ Chapman, John; Videiko, Mikhail; Gaydarska, Bisserka; Burdo, Natalia; Hale, Duncan; Villis, Richard; Swann, Natalie; Thomas, Nathan; Edwards, Patricia (2014). The planning of the earliest European proto-towns: A new geophysical plan of the Trypillia mega-site of Nebelivka, Kirovograd Domain, Ukraine. Antiquity. 88 (339).
- ↑ Anthony, David W. (2007). The horse, the wheel, and language: How Bronze Age riders from the Eurasian steppes shaped the modern world. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-05887-0.
- ↑ Todorova, Henrietta (1995). Bailey, Douglass W.; Panayotov, Ivan (ред.). The Neolithic, Eneolithic, and Transitional in Bulgarian prehistory. Prehistoric Bulgaria. Monographs in world archaeology. Prehistoric Press (22): 79—98. ISBN 1-881094-11-1.
- ↑ Hofmann, Robert; Müller, Johannes; Shatilo, Liudmyla; Videiko, Mykhailo; Ohlrau, René; Rud, Vitalii; Burdo, Nataliia; Corso, Marta Dal; Dreibrodt, Stefan (25 вересня 2019). Governing Tripolye: Integrative architecture in Tripolye settlements. PLOS ONE (англ.). 14 (9): e0222243. doi:10.1371/journal.pone.0222243. ISSN 1932-6203. PMC 6760824. PMID 31553745.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
- Культура Кукутені Сторінка Міністерства культури Франції про культуру Кукутень-Трипілля (англійською).
- ТРИПІЛЛЯ - АРАТТА
- Трипільські агроміста – перші міста-держави
- Археологія Середнього Придніпров'я
| ||||||||||
