Лукаші (Баришівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лукаші
Церква Архістратига Михаїла у центрі села
Церква Архістратига Михаїла у центрі села
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада/громада Лукашівська сільська рада
Код КОАТУУ 3220283401
Основні дані
Засноване приблизно 1600 року
Перша згадка 1650
Населення 1292
Площа 4,22 км²
Густота населення 306,16 осіб/км²
Поштовий індекс 07513
Телефонний код +380 4576
Географічні дані
Географічні координати 50°27′45″ пн. ш. 31°26′25″ сх. д. / 50.46250° пн. ш. 31.44028° сх. д. / 50.46250; 31.44028Координати: 50°27′45″ пн. ш. 31°26′25″ сх. д. / 50.46250° пн. ш. 31.44028° сх. д. / 50.46250; 31.44028
Середня висота
над рівнем моря
115 м
Водойми Річка Сухоберезиця
Місцева влада
Адреса ради 07513, Київська обл., Баришівський р-н, c.Лукаші, вул.Єдності,2 , тел. 3-82-74
Карта
Лукаші. Карта розташування: Україна
Лукаші
Лукаші
Лукаші. Карта розташування: Київська область
Лукаші
Лукаші

Лукаші у Вікісховищі?

Лукаші́ — село Баришівського району Київської області. Адміністративний центр Лукашівської сільської ради.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване за 20 км на північний Схід від смт Баришівка. Через усе село з Півночі на Південь повільною течією протікає невеличка річка Сухоберезиця. Завдяки шлюзам Сухоберезиця скоріше не річка, а поєднані між собою ставки з повільною течією.

Вулиці села:

Леніна, Жукова, Чича, Щорса, Кірова, Шевченка, Будьоного, Павлоградська.

Історія[ред. | ред. код]

Засновники села[ред. | ред. код]

Село засноване родиною Лукашів — посполитими селянами з Правобережжя в кінці XVI — на початку XVII століття. Родини Лукаша та інші сім'ї були незаможними. Як не дивно, але нащадки засновників у 1767 році через втрату землі були закріпачені у своєму ж селі. У 1753 році Лукаші втрачають власне житло (самостійний двір) І стають підсусідками у теж посполитих Хотенків, а згодом у рідному селі стають кріпаками.

Перша писемна згадка[ред. | ред. код]

Найдавнішими документальними підтвердженнями існування Лукашів є карта Гійома Боплана. Її видрукували у Варшаві в 1650 році, там зустрічається село під назвою Łikacz.[1][2]

У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується село Лукашово. У ньому було 25 дворів: у 17 дворах було 24 вола та 9 коней, 7 дворів було «ґрунтовими» (без орної худоби), а 1 двір був «бобильським» (без землі). Усіх 25 чоловіків названо поіменно.[3]

Незважаючи на те, що село було засновано посполитими, в історію Лукаші увійшли як козацьке село. А все тому, що верства козаків складала переважну більшість населення. Перші козаки з'явилися в селі у другій половині XVII ст. Відомі такі козацькі прізвища: Журба, Бутько, Ганжа, Ладан, Мороз, Голінко, Тарасенко, Бей, Шапран, Павленко, Очеретько, Яценко, Рунець, Цись. Із давніх посполитих родів відомі такі прізвища, як Лукаш, Цуран, Шевченко, Хотенко, Хвартушний та інші.

В складі Березанської сотні[ред. | ред. код]

Лукаші. Церва Архістратига Михаїла. 1894-96 рр.
Лукаші. Церва Архістратига Михаїла. 1894-96 рр.

У XVII ст. Лукаші були приписані до Березанської сотні Переяславського полку. Із 1709 року село починає згадуватися в офіційних документах, що збереглися в державних архівах. На 1716 рік 16 дворів у Лукашах належали нащадкам переяславського полковника Дмитрашка-Райча. У 1752 році в селі було 43 двори і проживали 490 осіб. У 1790 р. число дворів зменшилось до 36, хоча населення збільшилось майже удвоє і становило 920 осіб. Це було зумовлено системою подвірного оподаткування. Коли ввели подушне оподаткування, потреба купчитися відпала. У 1801 році в 39 дворах проживало 924 особи, а вже у 1840 році Лукаші складались із 139 дворів, в яких проживало понад 1000 осіб. У 1859 році загальна кількість дворів становила 155, а населення — 1236 осіб.

Радянські часи[ред. | ред. код]

Воєнні роки[ред. | ред. код]

Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, село Лукаші, біля сільської ради
Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Другої світової війни, село Лукаші, біля сільської ради

Із 1914 року на фронтах Першої світової війни у складі Російської армії воювали і гинули вихідці з Лукашів. В роки німецької окупації багато місцевих жителів влилося до партизанського загону ім. Щорса, яким командував Герой Радянського Союзу О. Є. Кривець. На фронтах війни 1941—1945 рр. загинуло 230 лукашівців, 175 юнаків та дівчат під час окупації насильно вивезено на роботи до Німеччини.(джерело?)

Голодомор[ред. | ред. код]

Найтрагічніша сторінка в історії Лукашів — Голодомор 1932—1933 рр., під час якого тут померло понад 500 осіб.(джерело?)

Радгосп ім. Леніна[ред. | ред. код]

У селі розташовувалась центральна садиба радгоспу ім. Леніна, який обробляв 8905 га землі, в тому числі 5439 га орної. Провідними сільськогосподарськими культурами були картопля та овочі. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

Економіка[ред. | ред. код]

Функціонують підприємства:

  • ТОВ «Фірма Олеандр», СТОВ «Лукашівська» — вирощування зернових культур,
  • ТОВ «Агрофірма Боровик» — сфера розсадництва,
  • ПНПВ «МВК» — виробництво меблів,
  • ТОВ «Фермерський двір» — птахівництво

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Заклад освіти — Лукашівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад» (директор — Руденко Олександр Петрович). Є відділення зв'язку, два ФАПи.

Транспорт[ред. | ред. код]

Функціонує автобусне сполучення зі столицею та районним центром. Село лежить на автошляху Київ — Згурівка з відгалуженням на Баришівку. Найближча залізнична станція Баришівка — за 20 км.

Церква Архістратига Михаїла[ред. | ред. код]

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Археологічні[ред. | ред. код]

На території села археологами виявлено поселення Пізньотрипільської і Черняхівської культур, поселення ІІ тисячоліття до Різдва Христового, а також три поселення часів Київської Русі.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятник на честь загиблих — на прямокутному постаменті встановлена скульптура воїна у шинелі, за плечима — плащ-накидка, в касці, у руках — автомат. Скульптура — з залізобетону, постамент — цегляний, оцементований.

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net
  2. Мапа Боплана 1670
  3. Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933, с. 335-336.

Посилання[ред. | ред. код]