Середньостогівська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Середньостогівська культура
Зображення
Місце розташування Північне Причорномор'я
Наступний Ямна культура
Час/дата початку 45 століття до н. е.
Час/дата закінчення 3500 до н. е.
Стверджується у Encyclopedia of Indo-European Cultured, Українська радянська енциклопедія і Енциклопедія українознавства
CMNS: Середньостогівська культура у Вікісховищі
Середньостогівська культура 4 тисячоріччя до Р. Х.

Середньостогівська культура — археологічна культура мідної доби (енеоліту) степової й лісостепової України та Нижнього Подоння Росії.

Дослідження[ред. | ред. код]

Історія України
Малий герб України
 
ХронологіяБитвиІсторія культури
Категорія КатегоріяP history.svg ПорталІнші країни

Культура названа за епонімним поселенням Середній Стіг-ІІ (острів у межах Запоріжжя на північному сході від острова Хортиця), що його досліджувала Дніпробудівська експедиція у 19271933.

Історія й результати досліджень описані в праці Дмитра Телегіна «Середньостогівська культура епохи міді» (1973).

Поширення[ред. | ред. код]

Поширена у степу та лісостепу Наддніпрянщини (південь Херсонської, Дніпропетровської, північ Запорізької, Кіровоградської, Полтавської, схід Черкаської та схід Київської областей), у Північному Приазов'ї, у Подінців'ї та у Нижньому Подонні (Ростовська область).

Середньостогівська культура існувала із середини 5 до середини 4 тисячоліття до н. е., тобто 4500 — 3500 роках до н. е.

Господарство[ред. | ред. код]

При розкопах у Середньому Стозі і пізніше в інших місцевостях (понад 100 поселень, могильників тощо) виявлено поховання з трупопокладенням у ґрунтових могилах або кам'яних скринях, із скорченими кістяками, посипаними червоною[1] охрою, й зі знаряддями праці, посудом і прикрасами з міді, статуетки людей, тварин тощо.

Його основним заняттям було скотарство, головне конярство (вперше в Європі тут приручено коня до їзди) та рибальство.

Населення Середньостогівської культури жило у сусідстві з трипільськими та з етнічно чужими племенами інших культур.

Вважається, що племена середньостогівської культури брали участь у формуванні племен ямної культури.

Родовід[ред. | ред. код]

Виниклала на основі неолітичної пра-балто-слов'янської[джерело?] дніпро-донецької-культури.

Виникла внаслідок розпаду нижньодіньської культури на середньостогівську та репінську.

Передує ямній культурі. За більш сучасною думкою ямній передувала репінська культура.

Тамара Мовша виділяє у середньостогівській культурі дві лінії — квітянсько-деріївську й скелянсько-стогівську, котрі фактично виступають як дві археологічні культури.

Микола Мерперт вважав, що у Нижній Наддніпрянщині існувала середньостогівська культура, риси котрої пересікаються з давньоямними пам'ятками Волзько-Уральському та Волзько-Донському степовому межиріччях проте в них відсутностя ритуальної єдність. У той самий час на Доні та Дінці продовжувала існувати Дніпро-донецька культура. Складання ямної культури і першу хвилю поширення давньоямних племен він пов'язував з виникненням відтворювального господарства та курганного обряду поховань у Волзько-Уральському та Волзько-Донському степовому межиріччях.

Доволі скоро хвиля давньоямних племен сягає Передкавказзя та Північно-Західного Надчорномор'я та далі, що позначається появою тут найдавніших підкурганних поховань та конеголових скіпетрів. У процесі змішання та асиміляції зникають середньостогівська культура та з'являється та ритуальна єдність, що засвідчує появу давньоямної культурно-історичної спільноти.[2]

Дмитро Телегін у 1960-их роках об'єднав великий пласт енеолітичних пам'яток ямної культури у середньостогівську культуру. У межах цієї культури він виділив три локальних варіанти:

  • дніпровський (Середній Стіг, Стрільча Скеля, Деріївка),
  • осколо-донецький (Олександрія і її аналоги),
  • нижньодінський (Костянтинівка).

У часовому плані він виділив два періоди: дошнуровий (волоський) та шнуровий (деріївський), кожен з яких складався з двох етапів. Таким чином, те що Валентин Даниленко розглядав як фази формування ямної культури, Дмитро Телегін вважає етапами розвитку середньостогівської культури. За Телегіним після середньостогівської культури слідує ямна культура. Таким чином відкриття середньостогівської культури вилучило численні пам'ятки та звузило у часі ямну культуру.

Згодом місцевий варіант середньостогівської культури набув статусу окремої археологічної культури — Костянтинівської.

Вважається, що саме середньостогівці дали початок північноєвропейській расі кордидів.[3]

Поховання[ред. | ред. код]

Племена Середньоостогівської культури померлих ховали у підземних могилах без курганних насипів у скрюченому положенні на боці, посипали померлих охрою. Біля померлих ставили посуд, знаряддя праці, зброю, статуетки людей та тварин. Під час II фази розвитку цієї культури (4000-3500 до н. е.) у похованнях з'являється посуд зі своєрідною шнуровою керамікою та кам'яні бойові сокири, що може бути свідченням експансії індоєвропейських племен.

Господарство[ред. | ред. код]

Племена середньостогівської культури вели напівкочовий спосіб життя — займалися скотарством та землеробством (яке грало другорядну роль). Розводили овець, кіз, свиней, коней. Є гіпотеза, що саме ці племена вперше в історії світу приручили коней. Вирощували пшеницю, ячмінь, просо, горох.

Антропологія[ред. | ред. код]

В антропологічному аспекті носії середньостогівської культури являли собою змішування двох расових типів: неолітичного населення півдня України з домішкою середземноморських європеоїдів і пізніх кроманьйонців північної гілки європеоїдів. У часи неоліту представниками цього кроманьйонського типу на землях України були носії дніпро-донецької культури.

Витоки середньостогівської культури Д. Я. Телегін бачив у сурській (сурсько-дніпровській) культурі неоліту — він простежував паралелі у формі посуду, технології його виготовлення (гостородонність глеків, орнаментація, переважно у верхній треті прокресленим ямкомим або гребінчастим орнаментом, наявність потовчених мушель у глині та ін.) Як для сурської так і для середньостогівської культури характерний високий розвиток техніки обробки кістки, спільність техніки обробки рогу, однакові типи знарядь з цього матеріалу — мотики, рибальські гачки та ін. Але в Надпоріжжі — основному районі сурської культури — між періодом її існування та та появою перших пам'яток середньостогівської культури помітний суттєвий хронологічний розрив, який характеризується пануванням тут пам'яток середнього етапу дніпро-донецької культури

Мистецтво[ред. | ред. код]

Своєрідним для середньостогівської культури є відчутні взаємовпливи з трипільською, зокрема в низці подніпровських художніх пам'яток. Рання середньостогівська кераміка, що значно еволюціонувала, охарактеризована гостродонністю, S-подібним профілем з основними складовими формами — тулубом із виразними плічками та високими вінцями, що формувалися в лійчасту або пряму шийку (ранній етап), плоскодонністю, з асортиментом півсферичних та плоскодонних мисок, кубків, глечиків, орнаментованих у верхній частині горизонтальними, інколи вертикальними смугами орнаменту, що ніби «одягали» посудину згори (другий етап). Ранній орнамент складався з дрібних накольчастих, гребінцевих, ямкових, лінійних мотивів, що утворювали різноманітні комбінації: прямі, скісні, пунктирні лінії, зигзаги, фестони тощо. На середньому етапі культури з'явився гусеничний (відтиск перевитого шнура) та шнуровий (відтиск плетеного шнура) орнамент (Дереївка, Молюховий Бугор). Шнуровий орнамент середньостогівської кераміки вважають найдавнішим у Європі; на зазначеному етапі він визначав її художню специфіку. За характером шнуровий орнамент прямолінійний (смуги, що оперізують посудину, у верхній частині чергують з рядами зигзагів або дрібних мотивів); іноді це серпоподібні елементи або відтиски вузликів, сітка, вертикальні прямі стовпчики тощо. Загалом новий спосіб орнаментації співзвучний традиційним прокресленим та штампованим мотивам і композиціям. Розпис у середньостогівській кераміці невідомий. Глиняна пластика середньостогівської культури нечислена. Найкраще вона представлена в знахідках із Дереївського поселення (могильника). Це керамічні, кам'яні, кістяні антропоморфні та зооморфні зображення. З керамічних зооморфних зображень особливо виразною є невелика фігурка дикого кабана, що за силуетом нагадує статуетку із середньотрипільського поселення Пенежкове. Серед творів дрібної кам'яної пластики показовий уламок із талькового сланцю у вигляді зображення риби. Своєрідним видом пластики з рогу є псалії — частина найдавнішої в Європі кінської збруї для верхової їзди. До антропоморфних керамічних витворів належить орнаментоване зображення жіночої фігурки — схематичне, з двома смугами наколів, перехрещених на грудях, які, вірогідно, зображують деталь культового одягу жриці. Подібні хрестоподібні перев'язи спостерігаються ще на трипільських статуетках[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. СЕРЕДНЬОСТОГІВСЬКА КУЛЬТУРА. resource.history.org.ua. Процитовано 2019-03-23. 
  2. Старожитності: Проблема систематики пам'яток пізнього енеоліту - ранньої бронзи. Старожитності. четвер, 14 вересня 2017 р. Процитовано 2017-09-26. 
  3. Історія Хортиці. khortitsa.org (uk). Архів оригіналу за 2017-09-27. Процитовано 2017-09-26. 
  4. Історія українського мистецтва: у 5 томах / голов. ред. Г. Скрипник, ред. т. Р. Михайлова, Р. Забашта. — К. : НАН України. ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2008. — Т. 1: Мистецтво первісної доби та стародавнього світу. — С. 98-99. — ISBN 966-024-103-8.

Посилання[ред. | ред. код]