Окопи (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Окопи
Панорама села над Збручем, серпень 2007
Панорама села над Збручем, серпень 2007
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Мельнице-Подільська селищна громада
Основні дані
Засноване 1692
Населення 557
Територія 1.541 км²
Густота населення 361.45 осіб/км²
Поштовий індекс 48758
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°32′18″ пн. ш. 26°25′42″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
149 м
Водойми Збруч, Дністер
Відстань до
районного центру
51 км
Найближча залізнична станція Іване-Пусте
Відстань до
залізничної станції
24 км
Місцева влада
Адреса ради 48758, с. Вигода
Карта
Окопи. Карта розташування: Україна
Окопи
Окопи
Окопи. Карта розташування: Тернопільська область
Окопи
Окопи
Мапа

CMNS: Окопи у Вікісховищі

Око́пи (колишня назва Око́пи Свято́ї Трі́йці, пол. Okopy Świętej Trójcy) — село в Україні, у Мельнице-Подільській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Мельнице-Подільської селищної громади  [1]

Населення — 557 осіб (2001).

Околиці Окопів — зона відпочинку, що належить до регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон». Неподалік від села розташована пам'ятка природи — Силурійські відклади в Окопах.

Назва[ред. | ред. код]

Перша назва поселення — «Окопи Гори Святої Трійці» — походила від того, що фортеця розташовувалася на горі Трійця. Теперішня назва — скорочена — від окіп «оборонна траншея»[2].

Географія[ред. | ред. код]

Космічний знімок села Окопи

Село розташоване на відстані 363 км від Києва, 127 км — від обласного центру міста Тернополя та 40 км від міста Борщів, на півострові, між річками Збруч та Дністер, на південному сході району на межі між Тернопільською, Хмельницькою і Чернівецькою областями.

Окопи є найсхіднішим населеним пунктом Тернопільської області.

Історія[ред. | ред. код]

Кам'янецька брама (XIX століття)

Поблизу Окопів виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури і фракійського гальштату. Трипільське поселення — одне з найраніших в Україні, матеріали розкопані тут датуються 5265-5269 рр. до н. е.

Замок, відомий в польській науковій літературі як Окопи Святої Трійці, побудований на місці давньоруського городища. Створювали цю твердиню за сприяння великого коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Яна Яблоновського та воєводи київського Марціна Концького для блокування доріг, що вели до захопленого тоді турками Кам'янця.

25 березня 1692 року Яблоновський заклав перший камінь нової фортеці. 6 тижнів ціла армія насипала тут вали та будувала оборонні споруди. Вже на кінець жовтня будівництво було повністю завершене. Коронний гетьман Яблоновський Станіслав Ян назвав нову фортецю «Окопи Гори і Трійці — Блокада Кам'янця», згодом перейменував на «Окопи Святої Трійці». Креслення форту виконав М.Контський (зберігається у відділі рукописів Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника). 1-й комендант фортеці — полковник М.Брант.

1693 року гарнізон Окопів успішно воював із турецько-татарськими ордами; влітку того ж року відбив напад турецько-татарських військ під проводом Мустафа-аги.

Львівська брама

1694 у Торуні (Польща) видали повість «Кам'янецька брама», присвячену форту.

У вересні 1699 року в Окопах відбувся сейм.

1700 населений пункт отримав магдебургію з правом щотижневих торгів і двох річних ярмарків. Того ж року Польща повернула собі Кам'янець-Подільський, і стратегічне значення Окопів різко зменшилося. Через нестачу коштів фортеця почала занепадати. 1769 року, переслідуючи барських конфедератів, її взяли російські війська під проводом генерала Ізмайлова.

Після переходу Галичини під владу Габсбурґів 1783 Окопи відвідав австрійський імператор Йосиф ІІ.

У 1870-х роках відомий львівський краєзнавець А. Шнайдер запропонував для Окопів проєкт герба із зображенням Святої Трійці (з натяком на давню назву містечка «Окопи Святої Трійці»). Проєкт не було затверджено; місцева громада користувалася «написовою» печаткою без герба (ЛНБ ім. В.Стефаника. - Відділ рукописів. - Ф. 144. - Оп. 7. - Спр. 1. - Арк. 17).

До 1914 через Окопи пролягав кордон між Російською імперією й Австро-Угорщиною; від 1921 річкою Збруч пролягав кордон між СРСР та Польщею, річкою Дністер — з Румунією (2002, відновлено пам'ятний знак «Півень, що на три держави піяв»; нині тут межа між Тернопільською, Хмельницькою і Чернівецькою областями).

В Окопах 27 лютого 1918 УГА на чолі з командантом Осипом Микиткою перейшли р. Збруч і вирушили в напрямку м. Кам'янець (нині Кам'янець-Подільський Хмельницької області) на допомогу військам УНР.

У міжвоєнний період діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші товариства.

До 2015 року належало до Вигодської сільської ради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Мельнице-Подільської селищної громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Борщівського району, село увійшло до складу Чортківського району[3].

22 січня 2022 року відбулася акція єднання делегацій Хмельниччини, Тернопільщини та Буковини з нагоди 103-ї річниці проголошення Акту Злуки українських земель на межі Тернопільщини. З нагоди святкування Дня Соборності України встановлено спільний рекорд України. За ініціативою голів Хмельниччини, Тернопільщини та Буковини, у селі Окопи, яке в давнину називалося містом Святої Трійці, на межі трьох областей, у місці, де колись проходив кордон трьох держав, засвічено найбільший в Україні трисвічник, виготовлений у формі Тризуба. Його розміри 750 см х 1,8 м. Свічі єдності запалили від Вифлеємського вогню, який передали українським громадам представники Пласту. Ініціаторами встановлення рекорду були очільники трьох обласних державних адміністрацій: Сергій Гамалій, Володимир Труш та Сергій Осадчук[4].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 588 осіб, з яких 268 чоловіків та 320 жінок[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 556 осіб[6]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[7].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Костел

Збереглися дві брами: західна — Львівська і східна — Кам'янецька (реставровані 1905), залишки стіни дозорної вежі.

Є костел (1693), церква святої Трійці (1780, мурована), 2 каплички (2002 та 2004).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (кінець 1980-х), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Працюють ЗОШ І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, аптека, 3 торговельні заклади.

Відомі особи[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021. 
  2. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 125.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. День Соборності: На межі областей зустрілися представники Хмельниччини, Тернопільщини й Буковини і встановили рекорд [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.] // depo.ua, 2022-01-22
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]