Північнокарельська держава

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тимчасовий уряд Карелії
Karjalan väliaikainen hallitus
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg
21 липня 1918 – 10 грудня 1920 Flag
Прапор Герб
Прапор Герб
Itä-Karjala.sijainti.png
   Райони, контрольовані Північнокарельської державою
   Біломорська Карелія
   Олонецька Карелія


Столиця Ухта
Мова(и) фінська, російська
Площа 50 000
Населення 100 000
Форма правління Республіка

Північнокарельська держава, часто Біломорська Карелія (рос. Беломорская Карелия; карел. і фін. Vienan Karjala) — держава, створена 1919 року. Площа Біломорської Карелії становить 66935 км², а населення — близько 100 000 жителів. 1920-го окупована комуністичною РСФСР шляхом прямої збройної інтервенції. Нині територія Біломорської Карелії тимчасово перебуває в межах маріонеткової Республіки Карелія і Мурманської області Російської Федерації. Окремі території Північно-Карельської Держави входять до складу Фінляндії (комуни Суомуссалмі і Кугмо).

У московській колоніальній традиції Біломорська Карелія ототожнюється з так званою Архангельською Карелією та іменується регіоном Східної Карелії, яка в імперії була поділена на п'ять волостей і перебувала у складі Архангельської губернії.

Передумови виникнення[ред. | ред. код]

Передумови до виникнення незалежної карельської держави виникли ще 1906, коли в Таммерфорсі, на території Великого князівства Фінляндського, 34 серпня був створений Союз біломорських карелів. 1911 діяльність Союзу була заборонена, однак пізніше він відродився у вигляді Карельського просвітницького товариства, що брало безпосередню участь у створенні Біломорської Карелії.

Після Жовтневого перевороту в Петербурзі, Карелія зазнавала систематичного терору большевиків. Це прискорило рішення карелів про створення власної держави на півночі своєї країни.

Союз із Фінляндією[ред. | ред. код]

Вагомим чинником стабільності Біломорської Карелії були фінські військові загони, які були направлені на територію Північної Карелії з Фінляндії. Наприкінці березня 1918 загін фінського охоронного корпусу під командуванням полковника Мальма визволив від банд московських большевиків столицю Північної Карелії — містечко Ухту, а потім і Вокнаволок. У селах і волостях організовано ефективне місцеве самоврядування під керівництвом освічених активістів карельського національного руху ще з часів Петербурзької імперії. Передпарламентом держави став Ухтинський комітет (Uhtuan Toimikunta), який очолював Туйску та Пааво Агава.

Північно-Карельська держава припинила своє існування через повторну агресію РСФСР 1920 року з наступною окупацією краю, яка тривала до 1941-го. Втретє Біломорська Карелія окупована московськими військами Сталіна 1944 року. Нині перебуває в зоні окупації Російської Федерації.

Посилання[ред. | ред. код]