Карельське повстання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карельське повстання
Громадянська війна у Росії
Bolshevikki juliste-Itä-Karjala.jpg
Радянський плакат 1922 року (авт. Микола Миколайович Когоут)
Дата: 6 листопада 1921 — 21 березня 1922
Місце: Східна Карелія
Результат: Перемога РРФСР
Сторони
KarelianNationalFlag.svg Північнокарельська держава
* Фінляндія Фінські волонтери
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918-1920).svg РРФСР
Командувачі
KarelianNationalFlag.svg Василь Левонен (Ідеологічний лідер)
KarelianNationalFlag.svg Ялмарі Таккінен (Воєначальник)
KarelianNationalFlag.svg Оссіппа Боріссайнен (Член ради)
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918-1920).svg Олександр Гнатович Седякин (грудень 1921)
Військові сили
KarelianNationalFlag.svg 2500 осіб
Фінляндія 550 осіб (на листопад 1921)
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918-1920).svg 13000 осіб
Втрати
50 вбитих
150 поранених
500 обморожені
352 вбитих та зниклих безвісти
1042 поранених[1]
Біломорська та Олонецька Карелія на карті розпаду Російської імперії

Карельське повстання (Друга радянсько-фінська війна) — збройний конфлікт між Радянською Росією і Північнокарельською державою за підтримки фінських волонтерів на заключному етапі Громадянської війни в Росії.

Предісторія[ред.ред. код]

На початку XIX століття, після приєднання Фінляндії до Російської імперії, між Фінляндією і Олонецкою губернією починають встановлюватися тісні зв'язки, в тому числі культурні, що супроводжувалися двосторонньої міграцією населення і змішаними шлюбами.

До початку XX століття а у Фінляндії сформувалася численна та активна карельська діаспора.

В 1906 році в Тампере пройшов установчий з'їзд «Союзу біломорських карелів». З'їзд затвердив статут, головною метою якого було проголошено об'єднання споріднених карельського і фінського народів, що населяли Олонецьку та Архангельську губернії, поліпшення духовного і матеріального становища біломорських карелів. Союз об'єднував близько 750 осіб, як громадян Фінляндії, так і підданих Російської Імперії. Пізніше члени «Союзу біломорських карелів» зіграли важливу роль в Карельському повстанні, ставши його ідейними натхненниками та організаторами. Крім членів Союзу, в підготовці повстання брали участь члени «Карельського академічного товариства» (фін. Akateeminen Karjala-Seura, AKS), шюцкора, «Братів по ненависті» (фін. Vihan veljet) та інших організацій.

Не менш важливу роль у повстанні зіграла фінська діаспора, яка проживала на території Карельської трудової комуни і мріяла про «Велику Фінляндію», межа якого повинна була пройти по Неві, Свірі та від Повенца до Онезької затоки Білого моря.

10 жовтня 1920 року в Гельсінкі був створений «Карельський союз», до керівництва якого увійшли представники правлячих кіл Фінляндії.[2]

Причини війни[ред.ред. код]

  • Невдоволення населення східної Карелії нестачею продовольства, важким економічним становищем, недоліками в політиці радянської влади;
  • Бажання виправити «ганебний мир» Тартуського договору, прагнення до створення «Великої Фінляндії» серед фінської політичної еліти та емігрантів зі східної Карелії.

Пов'язані нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Krivosheyev, Grigoriy (1997b). Soviet Casualties and Combat Losses in the Twentieth Century (вид. 1st). Greenhill Books. ISBN 1-85367-280-7. (англ.)
  2. Білофінська авантюра в Карелії 1921–1922 років // Радянська історична енциклопедія / редколл., Гл. ред. Е. М. Жуков. Т. 2. — М .: Велика Радянська енциклопедія, 1962. — С. 275–277.
  3. П. А. Кабанов. Сталеві перегони. М., «Воениздат», 1973. стор.45