Карельське повстання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Карельське повстання
Громадянська війна в Росії
Bolshevikki juliste-Itä-Karjala.jpg
Радянський плакат 1922 року (авт. Микола Миколайович Когоут)
Дата: 6 листопада 1921 — 21 березня 1922
Місце: Східна Карелія
Результат: Перемога РРФСР
Сторони
KarelianNationalFlag.svg Північнокарельська держава
* Фінляндія Фінські волонтери
Flag of Russia (1918–1920).svg РРФСР
Командувачі
KarelianNationalFlag.svg Василь Левонен (Ідеологічний лідер)
KarelianNationalFlag.svg Ялмарі Таккінен (Воєначальник)
KarelianNationalFlag.svg Оссіппа Боріссайнен (Член ради)
Flag of Russia (1918–1920).svg Олександр Гнатович Седякин (грудень 1921)
Військові сили
KarelianNationalFlag.svg 2500 осіб
Фінляндія 550 осіб (на листопад 1921)
Flag of Russia (1918–1920).svg 13000 осіб
Втрати
50 вбитих
150 поранених
500 обморожені
352 вбитих та зниклих безвісти
1042 поранених[1]
Біломорська та Олонецька Карелія на карті розпаду Російської імперії

Карельське повстання (Друга радянсько-фінська війна) — збройний конфлікт між Радянською Росією і Північнокарельською державою за підтримки фінських волонтерів на заключному етапі Громадянської війни в Росії.

Предісторія[ред.ред. код]

На початку XIX століття, після приєднання Фінляндії до Російської імперії, між Фінляндією і Олонецкою губернією починають встановлюватися тісні зв'язки, в тому числі культурні, що супроводжувалися двосторонньої міграцією населення і змішаними шлюбами.

До початку XX століття а у Фінляндії сформувалася численна та активна карельська діаспора.

В 1906 році в Тампере пройшов установчий з'їзд «Союзу біломорських карелів». З'їзд затвердив статут, головною метою якого було проголошено об'єднання споріднених карельського і фінського народів, що населяли Олонецьку та Архангельську губернії, поліпшення духовного і матеріального становища біломорських карелів. Союз об'єднував близько 750 осіб, як громадян Фінляндії, так і підданих Російської Імперії. Пізніше члени «Союзу біломорських карелів» зіграли важливу роль в Карельському повстанні, ставши його ідейними натхненниками та організаторами. Крім членів Союзу, в підготовці повстання брали участь члени «Карельського академічного товариства»[2] (фін. Akateeminen Karjala-Seura, AKS), шюцкора, «Братів по ненависті» (фін. Vihan veljet) та інших організацій.

Не менш важливу роль у повстанні зіграла фінська діаспора, яка проживала на території Карельської трудової комуни і мріяла про «Велику Фінляндію», межа якого повинна була пройти по Неві, Свірі та від Повенца до Онезької затоки Білого моря.

10 жовтня 1920 року в Гельсінкі був створений «Карельський союз», до керівництва якого увійшли представники правлячих кіл Фінляндії.[3]

Причини війни[ред.ред. код]

  • Невдоволення населення східної Карелії нестачею продовольства, важким економічним становищем, недоліками в політиці радянської влади;
  • Бажання виправити «ганебний мир» Тартуського договору, прагнення до створення «Великої Фінляндії» серед фінської політичної еліти та емігрантів зі східної Карелії.

Пов'язані нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Krivosheyev, Grigoriy (1997b). Soviet Casualties and Combat Losses in the Twentieth Century (вид. 1st). Greenhill Books. ISBN 1-85367-280-7. (англ.)
  2. User, Super. Забута історія карельського чину проти більшовиків — Часопис Січовик. sichovyk.com.ua (uk-ua). Процитовано 2017-12-04. 
  3. Білофінська авантюра в Карелії 1921–1922 років // Радянська історична енциклопедія / редколл., Гл. ред. Е. М. Жуков. Т. 2. — М .: Велика Радянська енциклопедія, 1962. — С. 275–277.
  4. П. А. Кабанов. Сталеві перегони. М., «Воениздат», 1973. стор.45