Союз народів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Союз народів (фр. Union des Nationalités, Office Central des Nationalités, Bureau des Nationalités) — організація, що існувала у 1912–1919 роках та мала на меті сприяти національному самовизначенню народів Центральної та Східної Європи.

Історія[ред.ред. код]

Юозас Габріс, засновник Союзу

Союз було засновано у 1912 році в Парижі за ініціативи литовського націоналіста Юозаса Габріса[en]. У Франції Союз отримав підтримку від ліво-центристських сил, видавав журнал Les Annales des Nationalités. Союз організував п'ять Конгресів народів (1912, 1915, 1916, 1918, 1919).

Хоч Союз і налагодив зв'язки із антиколоніальними рухами Індії та Єгипту, його діяльність концентрувалася навколо народів Центральної та Східної Європи, що входили до складу Австро-Угорської та Російської імперій, у першу чергу — литовців та українців. Представники польського національного руху не увійшли до Союзу через несумісність їхньої ідеології з ідеєю литовської державності.

Видана Союзом у 1918 році етнографічна карта Європи за авторством Габріса наводить значно більшу ніж на професійних картах етнічну територію литовців.

Початково Союз орієнтувався на французьку та американську підтримку національних свобод. З початком Першої світової війни у його діяльності виявилися проблеми, оскільки різні сторони конфлікту підтримували національні рухи різних народів (Антанта — чехів, словаків, югославів; Центральні держави — кавказців, мусульман Росії, литовців, латвійців, естонців, українців та, до певної міри, поляків).

Третя конференція народів була проведена 27-29 червня 1916 року у нейтральній Лозанні (Швейцарія), де незадовго до того була заснована Ліга інородницьких народів Росії та вів діяльність Дмитро Донцов. На ній були представлені у першу чергу народи Російської імперії, також були присутні баскська, каталонська, туніська, єгипетська, єврейська та інші делегації. Серед делегатів були лідери національних рухів народів Росії, зокрема Акчура Юсуф та Антанас Сметона.

Союз відкрив у Лозанні Центральну бібліотеку народів (Librairie Centrale des Nationalites). Після окупації Литви Німеччиною у 1917 році Габріс спробував знову змінити орієнтацію Союзу на профранцузьку, однак його діяльність була скомпрометована і не отримала підтримки.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]