Французьке мистецтво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жак-Луї Давід. «Паріс і Єлена», 1788

Францу́зьке мисте́цтво — візуальні та витончені мистецтва населення Франції. Історичні дослідження французького мистецтва зазвичай починаються з передроманського, романського та готичного мистецтв, але деякі дослідники включають також доісторичне, кельтське та римське мистецтва в межах Франції.

Періодизація

«Королівські стилі»[1]
  • Стиль Людовика IX Святого (1226—1270) — «високий стиль» французької готики.
  • Паризька школа (XIV століття) — епоха короля Карла IV Красивого.
  • Стиль Карла V Мудрого (правив у 1364—1380 рр.) (фр. Le style de Charles V) — розквіт французької високої готики. Меценат-король перебудував Лувр, щоб розмістити там свою бібліотеку в тисячу томів, включаючи античних авторів, запрошував живописців і скульпторів, колекціонував шпалери, посуд, ювелірні вироби. Також його меценатами були його брати герцог Філіп Бургундський і герцог Жан Берийський. При паризькому дворі формувалася оригінальна школа книжкової мініатюри (Жан Пюселль, Андре Боневе, Жакмар де Есден).
  • Стиль Карла VII (фр. Le style de Charles VII; правив у 1422—1461) — стиль пізньої французької готики, період французького проторенесансу. До цього часу відносяться твори архітектури, в яких проявилися нові риси ренесансного мислення — будівля госпіталю в Боне, споруди в Бурже.
  • Стиль Людовика XI (1461—1483) — французький Проторенесанс, є перехідним між стилями Карла VII і Карла VIII.
  • Стиль Карла VIII (фр. Le style de Charles VIII; правив у 1483—1498) — перехідний історико-регіональний стиль від пізньої французької готики до мистецтва епохи французького Ренесансу, пов'язаний з тим, що після Італійських воєн король повернувся під враженням від італійського мистецтва. Він привіз у свій замок Амбуаз двадцять два італійських майстра, щоб оформити нові інтер'єри та парк регулярного стилю «на італійський манер». У замку Амбуаз були розміщені колекції італійських килимів, меблів, картин. Це справило значний вплив на розвиток французького придворного мистецтва. В архітектурі того часу нові ренесансні мотиви декору «накладалися» на традиційні форми середньовічних будівель і еклектично чергувалися з елементами готики.
  • Стиль Людовика XII (1498—1515) — початок французького Ренесансу, з елементами полум'яніючого стилю, що доходить до свого кінця. Італійські війни сприяли проникненню до Франції мотивів італійської класики, які тут химерно поєднувалися з готичною та середньовічною будівельними конструкціями.
  • Стиль Франциска I (1515—1547) — розквіт французького Ренесансу, школа Фонтенбло.
  • Стиль Генріха II (фр. Le style Henri II, правив у 1547—1559) — стиль зрілого французького Ренесансу. При королі та його дружині Катерині Медичі в країну прибувають італійські художники, відбувається відродження національного мистецтва. Було збудовано замок Ане для фаворитки Діани де Пуатьє (1542—1552); західний фасад Лувру в Парижі, Квадратний двір (1546—1555), «Фонтан Невинних», павільйон, прикрашений рельєфами із зображеннями німф, тритонів і наяд (1547—1550), шведська зала Лувру з каріатидами; резиденцію у Фонтенбло.
  • Стиль Карла IX (фр. Le style de Charles IX; правив у 1560—1574) — стиль пізнього французького Ренесансу. Десятирічне правління короля проходило під егідою його матері-італійки Катерини Медичі, тому вплив італійської культури був дуже значним. Для королеви-матері архітектор Ф. Делорм побудував навпроти Лувру палац Тюїльрі, причому королева сама брала участь у проектуванні. У роки правління Карла IX, був завершений «Квадратний Двір» Лувру, найбільш стара зі збережених частин нинішнього ансамблю.
  • Стиль Генріха IV (фр. Le style Henri IV; правив у 1589—1610) — стиль пізнього французького Ренесансу. Мистецтво розвивалося завдяки Нантського едикту про свободу віросповідання (1598) і основи торгової Ост-Індійської компанії (1604). Основна течія — Друга школа Фонтенбло, що формувалася під впливом французького бароко. Надалі мистецтво Франції розвивалося під впливом маньєристичних і барокових тенденцій.
  • Стиль Людовика XIII (1610—1643) — пізній Ренесанс з елементами маньєризму та бароко, перехідний період від пізнього Ренесансу до Великого стилю. Завершено будівництво Лувру та мисливського замку у Версалі в пізньоготичному стилі з ренесансним декором.
  • Великий стиль (фр. Grand maniere, Le style Louis Quatorze) — стиль епохи правління Людовика XIV (1643—1715), що з'єднував елементи класицизму та бароко.
  • Стиль Людовика XV (1715—1774) — рококо.
    Регентство (фр. Régence; 1700—1730)
  • Стиль Людовика XVI (фр. Louis Seize; 1774—1792) — неокласицизм.
Революція
  • Стиль Директорії (фр. Le Style de Directoire, лат. Directorium; 1795—1799) — проміжний перед ампіром, є продовженням неокласицизму, тільки більш строгим, суворим і аскетичним. Смута в країні не сприяла створенню Великого стилю, а помірність і простота класицизму епохи Просвітництва беруть нормативний характер. Білі та сірі стіни, чисті площини з нейтральними кольорами з лінійним обрамленням поєднуються з орнаментом Стародавнього Риму.
  • Стиль Консульства (1799—1804)
XIX століття

Архітектура

Храми

Найдавніші художні пам'ятки Франції ставляться до гальсько-римського періоду. Від цього часу дійшло до нас у ній кілька залишків релігійних споруд, з яких найкраще зберігся храм в Німі, побудований у коринфському стилі, відомий під назвою «Квадратний дім» (фр. Maison carrée).

Як і всі країни, що одержали християнство з Риму, Галлія запозичила тип перших церков від Італії, де і з будівлі судового трибуналу утворилася давньохристиянська базиліка. В епоху вторгнення франків в Галлію там існувало багато базилік, але жодна з них не вціліла.

Споруди військового та цивільного характеру

Крім храмових пам'яток, в історії французької архітектури важливе місце займають споруди військового та цивільного характеру. Римляни перенесли в Галлію, як і в усі завойовані ними країни, типи громадських будівель різного роду.

Від цивільних будівель римської епохи у Франції збереглися досить численні залишки, наприклад, величезні міські ворота часів Августа, тріумфальні арки в Оранжі та Карпантрасі, акведуки поблизу Німу, Ліону та Меца, театри в Оранжі та В'єнні, амфітеатри в Арлі, Німі та Сенті, терм імператора Юліана в Парижі тощо.

Палаци та замки

У Франції знаходиться велика кількість палаців та замків, які відображують довгу та багату історію країни. Найвідоміші з них:

Палаци
Замки
  • Шомон-сюр-Луар — знаменитий завдяки щорічному Міжнародному садовому фестивалю [3].
  • Шенонсо — один з найбільш улюблених, відомих і відвідуваних пам'яток Франції. Є приватною власністю, але відкритий для відвідування.
  • Амбуаз — королівський замок, відомий також як останній притулок Леонардо да Вінчі [4].
  • Ле-Мон-Сен-Мішель — невеликий скелястий острів, перетворений на острів-фортецю.
  • Шамбор — найбільший з усіх замків Луари. Був побудований за наказом Франциска I, який хотів бути ближче до коханої дами — графині Турі, яка жила неподалік.
  • Баржем — споруда на півдні країни, розташована на висоті 1097 метрів над рівнем моря [5].

Скульптура

Твори кельтської скульптури зникли у Франції майже безслідно. Вівтарі, цисти, саркофаги тощо відрізняються ремісничим виконанням.

Музика

Докладніше: Французька музика

Французька музика черпає витоки з фольклору кельтських і германських племен, які жили у давні часи на території нинішньої Франції. Зі становленням Франції в період Середньовіччя у французькій музиці злилися народні музичні традиції численних регіонів країни. Французька музикальна культура розвивалася, взаємодіючи також з музикальними культурами інших європейських народів, зокрема італійського та німецького. Починаючи з другої половини XX століття, музикальна сцена Франції збагатилася музичними традиціями вихідців з Африки. Вона не залишається осторонь світової музичної культури, увібравши в себе нові музичні тенденції та надавши особливого французького колориту джазу, року, хіп-хопу тощо.

Популярна музика

Саме з французької музики пішов один з піджанрів поп-музики, який зараз символізується з цією країною, — шансон. Зараз шансоном називають популярну французьку музику, що зберігає специфічну ритміку французької мови, відрізняючись від пісень, написаних під впливом англомовної музики. Серед найвідоміших виконавців шансону — Едіт Піаф, Джо Дассен, Жак Брель, Шарль Азнавур, Лео Ферре, Мірей Матьє, Патрісія Каас.

Електронна музика

Один з найвідоміших французьких електронників, Жан-Мішель Жарра, входить до книги рекордів Гіннеса, як музикант, що збирав на своїх шоу найбільшу кількість глядачів [6]. У 1990-ті роки окремим явищем став французький хауз, що відрізняється ряснотою ефектів фейзера та частотних зрізів, властиві євродиско 1970-х років. Засновниками цього напрямку вважаються «Daft Punk», «Cassius» і «Etienne de Crécy». Сучасна електронна музика представлена діджеями: Давідом Ґетою, Бобом Сінклером, Дельфіною Шанеак, Давідом Вендеттою, Pakito, Лораном Вольфом.

Файл:Joedassin.jpg
Файл:Jean Michel Jarre 2008.jpg

Живопис

Одним з найкращих досягнень Франції XV сторіччя є мініатюрний живопис. У цей час тісно взаємодіють нідерландська та французька школи мініатюристів, інколи їх не можна розрізнити між собою [7].

Одним із шедеврів цього живопису є ілюстрації до рукописної книги «Великих французьких хронік». Ця книга була виготовлена для бургундського герцога Філіппа Доброго. Головний художник цього твору, Сімон Марміон, виконав п'ятнадцять мініатюр, інші сімдесят п'ять — його помічники. У роботі зображена історія країни, починаючи з легендарного походження франків на троянців, і закінчуючи подіями Столітньої війни з Англією [7].

Один з головних суперників Марміона в мистецтві мініатюри, Жан Фуке, майже одночасно з «Великими хроніками» ілюструє аналогічний за тематикою кодекс. Ці ілюстрації розкішніші, вільніші, більш цілісні. Фуке також писав портрети — короля Карла VII, диптиха Ет'єна Шевальє [7].

Живопис у XVII столітті у Франції представлений ​​класиками Ніколою Пуссеном і Клодом Лорреном. У XVIII столітті на основі бароко виник стиль рококо. У ньому писали Антуан Ватто, Франсуа Буше та Жан Оноре Фрагонар. Наприкінці століття сформувався неокласицизм, основоположником якого став Жак Луї Давід. Теодор Жеріко та Ежен Делакруа - найбільш видатні діячі напрями романтизму. Реалізм представлений творчістю живописців Гюстава Курбе і Оноре Дом'є.

Франція - батьківщина імпресіонізму. На засадах цього напрямку стояли видатні діячі мистецтва XIX-XX століть - Клод Моне, Едгар Дега, П'єр Огюст Ренуар. Творчістю Жоржа Брака та Пабло Пікассо, який переїхав до Франції, було покладено початок кубізму, одному з течій авангарду. Найбільшим художником фовізму став Анрі Матісс. Марсель Дюшан стояв біля витоків дадаїзму та сюрреалізму.

Сімон Марміон підносить герцогу манускрипт
Хронік. (Мініатюра з «Великих хронік»,
Російська національна бібліотека,
Санкт-Петербург)
Жан Фуке. «Взяття Ієрусалиму» (Мініатюра)

Музеї

За кількістю музеїв Париж, столиця Франції, займає перше місце в світі [8]. Найвідоміші з них:

Лувр
Музей д'Орсе

Велика кількість музеїв також знаходиться в інших містах країни:

Примітки

  1. ↑ Королівські стилі — традиційна для історії мистецтва Франції назва ряду історико-регіональних художніх стилів починаючи з епохи Відродження або раніше — з епохи Готики, відповідних років правління французьких королів. Ця особливість пов'язана з тим що, на відміну від Італії, де відродження мистецтва проходило на хвилі демократичного руху міст і їх боротьби за незалежність, французька ренесансна культура носила виключно придворний, аристократичний характер і висловлювала ідеологію абсолютизму королівської влади (Власов В. Г. Великий енциклопедичний словник образотворчого мистецтва у 8 т.(рос.)).
  2. ↑ Собор Нотр-Дам у Страсбурзі (рос.)
  3. ↑ Замок Шомон-сюр-Луар (рос.)
  4. ↑ Замок Амбуаз (рос.)
  5. ↑ Замок Баржем (рос.)
  6. ↑ Рекодсмен Книги Гіннеса заспівав для киян (рос.)
  7. ↑ а б в Образотворче мистецтво Франції доби Відродження
  8. ↑ Франція. Музеї Франції (рос.)

Джерела

  • Anthony Blunt. Art and Architecture in France 1500—1700 ISBN 0-300-05314-2 (англ.)
  • André Chastel. French Art Vol I: Prehistory to the Middle Ages ISBN 2-08-013566-X (англ.)
  • André Chastel. French Art Vol II: The Renaissance ISBN 2-08-013583-X (англ.)
  • André Chastel. French Art Vol III: The Ancient Régime ISBN 2-08-013617-8 (англ.)
  • Ильина Т. В. История искусств. Западно-европейское искусство. Москва, Высшая школа, 1983.
Франція Франція в темах 
Географія
Історія
Французи
Демографія
Державний
устрій
Право
Економіка
Соціальна система
Громадянське суспільство
Культура
Релігія
Збройні сили
Інші теми
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Французьке_мистецтво&oldid=7903832