Лондонське Сіті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лондонське Сіті
City of London
Герб Прапор
Прапор Сіті
Лондонське Сіті
Сіті на мапі Лондона
Сіті на мапі Лондона
Основні дані
51°30′41″ пн. ш. 0°05′30″ зх. д. / 51.51139° пн. ш. 0.09167° зх. д. / 51.51139; -0.09167Координати: 51°30′41″ пн. ш. 0°05′30″ зх. д. / 51.51139° пн. ш. 0.09167° зх. д. / 51.51139; -0.09167
Країна Англія
Населення 7400
Агломерація Великий Лондон
Площа міста 2,90 км²
Густота населення 2759 осіб/км²
Телефонний код  020
Часовий пояс Середній час за Гринвічем і UTC+0
Висота НРМ 20 м
Водойми Темза
Поділ міста Aldersgate[d], Aldgate[d], Portsoken[d] і Bassishaw[d]
Міста-побратими Шанхай
Міська влада
Веб-сторінка cityoflondon.gov.uk

Лондонське Сіті у Вікісховищі?

Ло́ндонське Сі́ті (англ. City of London) — адміністративно-територіальне утворення зі статусом «сіті», церемоніальне графство у центрі регіону Великий Лондон, історичне ядро Лондона, яке сформувалося на основі давньоримського міста Лондініум (Londinium).

Площа у межах Лондонського муру римського походження — 2,9 км², звідси походить прізвисько — «квадратна миля» (англ. Square mile). На схід від Сіті простягається «пролетарський» Лондон — Іст-Енд, а на захід — більш респектабельний Вест-Енд. Девіз Сіті — Domine dirige nos («Направляй нас, Господи»).

Має права церемоніального графства і міського району з особливими історичними привілеями: у Сіті є власна поліція, монарх може в'їхати на територію Сіті тільки з дозволу лорд-мера. Сіті з 1695 року наділено правами окремого міста, і у нього є свій уряд (12 керуючих).

Сіті є великим діловим і фінансовим центром, поряд з Нью-Йорком його вважають світовим фінансовим центром[1]; протягом XIX століття Сіті було головним бізнес-центром світу і продовжує залишатися однією зі столиць світового бізнесу й насьогодні[2].

Постійно в Сіті проживає близько 7 000 осіб (дані 2011 року), але приблизно 316 700 осіб працюють в ньому, в основному в сфері фінансових послуг[3]. Представники юридичних галузей працюють головним чином на півночі та заході Сіті — особливо в Темпл та Ченсері-Лейн, де розташовані Судові інни. Страхові компанії займають східну частину Сіті.

Історія[ред.ред. код]

Див. також: Історія Лондона

Лондініум[ред.ред. код]

Докладніше: Лондініум

Вважають, що Лондініум був заснований як торговий порт близько 47 року н. е. Нові поселення і порт були розташовані в долині річки Уолбрук. Приблизно в 60 або 61 році Лондініум зруйнували іцени на чолі з їх королевою Боудіккою. Проте Лондініум був швидко відновлений. Нове місто стало процвітаючим і зазнало швидкої розбудови, так що до кінця I століття воно було найбільшим населеним пунктом римської Британії, а вже до початку II століття, змінивши Камулодун, стало її столицею[4]

В період розвитку Римського міста в ньому жило 45 000-60 000 осіб. У 190 — 225 роках римляни побудували Лондонський мур. Межі сучасного Сіті багато в чому визначені старими римськими межами, хоча Лондініум не мав ніяких прав на захід від брами Ладгейт і річки Фліт, тим більше що Темза була ширше в той час, і тому берегова межа римського міста була на північ від сьогоденної. Міст через річку побудували близько 50 року по Р.Х.. Його розташування поруч з сучасним Лондонським мостом.

На час будівництва римського муру Лондон переживав занепад. Великі ушкодження йому завдали пожежі та епідемії чуми. У Римській імперії почався довгий період нестабільності і руйнувань, в самій Британії проти римської влади повстав Караузій. В III і IV столітті по Р.Х. Лондон часто зазнавав нападів пиктів, скоттів і саксів. У 410 році по Р.Х. римляни покинули Британію. Багато римських громадських будівель у Лондініумі вже на той час перебували в занепаді і їх мало використовували, а після цього, ймовірно, виявилися покинутими. Центр життя і торгівлі перемістився на захід від Лондініум у Люнденвік.[5]

Англосаксонський період[ред.ред. код]

Табличка на честь відновлення Лондонського Сіті англосаксами.

Альфред Великий, король Уессексу і перший король 'англійців', зайняв і почав заселяти територію всередині римських мурів. У 886 році він призначив свого васала короля Мерсії Етельреда II панувати над ним. Жителі переселялися з англосаксонського поселення Люнденбург («Лондонський порт») у межі римських стін. «Реконструкція» при Альфреді включала в себе відновлення римських фортець, будівництво набережної уздовж Темзи і прокладку нових вулиць.[6].

У X столітті Етельстан дозволив існування в Лондоні восьми королівським монетним дворам, тоді як у місті Вінчестер, столиці Англії, їх було всього шість, що говорить про те, що Лондон мав велике значення. Лондонський міст, який прийшов в занепад і зазнав руйнації після відходу римлян, був перебудований саксами, але періодично зазнав руйнування під час набігів вікінгів[7].

Високе середньовіччя та початок Нового часу[ред.ред. код]

Мапа Лондону в 1300 році.
Мапа, що показує територію поширення великої лондонської пожежі.
В 1666 році пожежа знищила 80% міста.

Після битви при Гастінгсі, Вільгельм I Завойовник рушив на Лондон з боку Саутерку, але йому не вдалося ні захопити Лондонський міст, ні зломити дух лондонців. Врешті-решт він переправився через Темзу в Валлінгворді і розграбував навколишні землі. Аби не допустити продовження війну, Едгар Етелінг, Едвін з Мерсії та Моркар нортумбрийський здалися Вільгельму у Беркхемстеді.[8] В 1075 році Вільгельм видав спеціальний статут для жителів Лондона; Лондонське Сіті залишалося містом, не до кінця підвладне новому уряду. Територію Сіті не враховано у книзі страшного суду.

В 1130 році Генріх I ввів посаду шерифа, який контролює жителів Лондона разом з графством Мідлсекс; це не значило те, що Сіті потрапляло до залежності від графства, але тільки те, що дві ці одиниці адміністративно розглядалися як одна — до прийняття в 1888 році закону про місцеве самоврядування.[9] З 1141 року громадяни Сіті становлять єдину спільноту. Ця «комуна» перетворилася в лондонську міську корпорацію. Громадяни отримали право обирати мера за згодою короля в 1189 році — і самостійно в 1215 році.

Сіті має поділ на 25 старих адміністративних районів, кожен був під орудою олдермену. Тінг також формально проводили. Багато з середньовічних традицій продовжують існувати і до цього дня, демонструючи унікальність Сіті і його корпорації.

Декілька разів місто зазнала жахливі пожежі, одні з найважкіших трапилися в 1123 році і знову в 1666 році, коли сталася Велика лондонська пожежа. Після пожежі 1666 року було складено декілька планів з перепланування вулиць міста і перебудови його в стилі ренесансу з площами і бульварами. Ці плани не були приведені в життя, і середньовічне планування міста збереглося майже в первісному вигляді.

До кінця XVI-го століття Лондон став великим центром банківської справи, міжнародної торгівлі та комерції. У 1565 році сер Томас Грешем заснував Королівську біржу, що стала центром торгівлі для лондонських ділків та отримала королівське заступництво в 1571 році.[10] Хоча вона втратила своє первинне значення, але й в наш час ріг Корнхгілл і Треднідл вважають географічним центром банківських і фінансових послуг в Сіті, поряд з Банком Англії, який з 1734 року розташовано навпроти біржі.

Розбудова Лондона[ред.ред. код]

XVIII століття було періодом швидкої розбудови Лондону, що відбиває збільшення чисельності населення, ранні паростки промислової революції і роль Лондона, як столиці Британської імперії. Міські райони мали розбудову за межі Сіті, особливо в Вест-Енд та Вестмінстер.

В 1708 році в день народження Крістофера Рена завершили спорудження його шедевру, собору Святого Павла. Проте перша служба в соборі пройшла 2 грудня 1697 року більш ніж за 10 років до закінчення будівництва. Ця споруда замінила оригінальний собор Св. Павла, знищений під час великої пожежі 1666 г. Його вважають одним з кращих прикладів архітектури бароко Великої Британії.[11]

В XIX-му столітті було продовжено разбудову Лондону. У східному лондонському порту все сторіччя будували доки, необхідні місту, так як старий порт вже не міг впоратися з обсягом торгівлі. Поява залізниць і метро збільшило можливості Лондона до розширення.[12]

До середини XIX-го століття Сіті стало лише невеликою частиною зростаючого мегаполіса.

XX сторіччя[ред.ред. код]

В 1894 році була безуспішно прийнята спроба об'єднати Сіті і довколишнє графство Лондон. Лондонське Сіті вижило і існує до сьогодення, незважаючи на зростання Лондона і численні реформи місцевого управління. Що до представництва в парламенті, то жителі Сіті обирали чотирьох членів нереформованої палати громад навіть після прийняття закону про вибори 1832 року й протягом XX століття.[13] На початок ХХІ сторіччя Сіті входить в один виборчий округ з Вестмінстером і члени парламенту обираються спільно.

Населення Лондона впало в XIX столітті і продовжувало зменшуватися в XX через те, що люди переїжджали з Лондона в передмістя і багато будинків зносили для побудови сучасних офісних будівель. Найбільша житлова частина Сіті — Барбікан — побудована в 1965—1976 роках.[14] Там живе більшість населення Сіті.

Сіті, як і багато інших районів Лондона та інших британських міст, зазнало великомасштабних і вельми руйнівних повітряних бомбардувань під час другої світової війни. Зараз це відомо як лондонський бліц[15] Собор Святого Павла залишився цілим, але багато частин Сіті було зруйновано. Особливо важкі рейди наприкінці грудня 1940 року призвели до вогненного смерчу, який отримав назву "другої великої лондонської пожежі". Перше десятиліття після війни було присвячено відновленню Сіті. У деяких районах (наприклад в Барбікан) різко змінився міський ландшафт. Замість зруйнованих історичних будівель будували великомасштабні, сучасні офіси. Проте, в частині Сіті, що не сильно постраждало від бомбардувань зберегли багато історичних будівель. Вуличне планування, багато в чому зберегло середньовічний характер, змінилася не набагато, хоча виразно присутні повоєнні модерністські зміни, внесені, наприклад, в Патерностер-сквер.

В 1970-х розгорнулося будівництво високих офісних будівель, наприклад 183-метрова, 47-поверхова Вежа-42, перший хмарочос у Великій Британії..[16]

Будівництво офісних приміщень відбулось в центральних, північних і східних частинах Сіті, де розташовані Хмарочос Мері-Екс та Ерон-Тауер.

Герб, девіз та прапор[ред.ред. код]

Прапор Сіті
Герб Сіті

Корпорація лондонського Сіті має повний герб, що складається з щита, на якому розташовуються смуги, нашоломнику, щитотримачів у вигляді драконів з кожного боку і девізу під щитом[17][18][19]

Герб Сіті з'явився в «незапам'ятні часи» у геральдичній палаті. Його вже використовували в 1381 році, так як став частиною нового оздоблення мерії, встановленого 17 квітня того року. Цей герб мав білий щит з червоним хрестом і прямим червоним мечем у першій чверті. Оздоблення поєднувало в собі символи двох святих покровителів Лондона і Англії: хрест святого Георгія та меч — символ мучеництва святого Павла. Герб 1381 роки замінив більш ранній, знайдений в статуті 1319 року, на якому зображували св. Павла, що тримає меч.[18][19] Існує помилкова думка про те, що меч може бути символом вбивства лордом-мером Лондона Вільямом Уолвортом ватажка селянського повстання Уота Тайлера. Проте герб був введено ще за декілька місяців до цієї події, і меч не може ототожнюватися з кинджалом Уолворта[18][20][21][22].

Нашоломник і щитотримач з'явилися в XVII столітті, але до 30 квітня 1957 року використовувалися неофіційно, поки не були підтверджені геральдичної палатою.[17][18][19]

Нашоломник є короною, з якої виходить драконівське крило, що несе хрест св. Георгія. Воно позначає владу перів королівства. Перший варіант нашоломнику з'явився в 1539 році на новій печатці уряду. Він представляв собою якийсь дивний об'єкт з хрестом. Згодом він перетворився в драконівське крило, і саме в такому вигляді в 1633 році його зображували на гербі на фронтсіпсе четвертого видання книги Джона Стоу Огляд Лондона. Офіційно використання нашоломнику підтвердили в 1957 році.[17] Проте існують більш ранні герби, на яких вже представлено нашоломник, що відносять до часу Стюартів або григоріанського періоду.

На печатці 1381 року щит підтримують два леви. Але до 1609 року це вже два справжніх Щитотримачі, два білих дракона з червоними хрестами на крилах.[19][21] Ймовірно, дракони з'явилися під впливом легенди про св. Георгія і дракона.[18][20]

Девіз Сіті написано латиною і звучить як «Domine dirige nos», що можна перекласти як «Господи, направляй нас». Він був прийнятий в XVII столітті, а найранніші його згадки датують 1633 роком.[19][21]

Малюнок щита також є малюнком прапора.

Уряд[ред.ред. код]

Гілдхолл — церемоніальний та адміністративний центр Сіті.
Меншн-хаус — офіційна резиденція лорда-мера.
Лорд-мер лондонського Сіті Джон Стюттард на параді на честь лорда-мера в 2006 році.

Лондонське Сіті має унікальний політичний статус, що простежується з часів англосаксів і відбиває його особливі відносини з короною. Історично система управління Сіті не є чимось незвичайним, але її не змінив закон про муніципальну реформу 1835 року і ненабагато поміняли пізніші реформи.

Сіті є під орудою Муніципальної корпорації лондонського Сіті, очолюваної лорд-мером Лондона (не варто плутати з недавно створеною посадою мера Лондона), якого вважають очільником Сіті та представляє інтереси жителів за його межами. На відміну від інших сучасних англійських органів місцевого самоврядування корпорація ділиться на дві ради: на (в основному церемоніальну) раду Олдерменів і міську раду. Рада олдерменув обирається від районів, від кожного району (незалежно від розміру) обирається один Олдермен.[23]

Сіті — церемоніальне графство, хоча замість лорда-намісника в ньому існує комісія намісника, очолювана лордом-мером. У Сіті також є два шерифа[24].

Лорда-мера, шерифів та деяких інших посадових осіб обирає особливий виборчий орган — Загальний зал. У нього входять найстаріші члени так званих ліврейних компаній (спадкоємці середньовічних професійних цехів).

Адміністративні округи[ред.ред. код]

Сіті складається з 25 округів, сучасні межі яких встановлені в 2003 році, хоча їх кількість і назви залишилися колишніми. Це залишки старої державної системи, що дозволяє маленьким районам існувати окремо в рамках більшого міста[25]. Вони існують окремо у виборчих і політичних питаннях, а також як церемоніальні, географічні та адміністративні підрозділи. Кожен округ має олдермену, який раніше обирався довічно, а зараз має переобиратися що 6 років. Округи всі також мають Бідла. Ця стара посада в наш час носить скоріше церемоніальний характер, а функції управління в основному несе на собі Уордмоут, щорічні збори виборців, представників і офіційних осіб (збори відбуваються в кожному окрузі окремо)[26].

Поділ на округи дуже старий звичай, та їх кількість змінювали тільки 3 рази: 1394 році Фаррінгдон розділили на Фаррінгдон Зовнішній і Фаррінгдон Внутрішній; в 1550 році крім Бриджа Внутрішнього був створений Бридж Зовнішній[27]; і в 1978 році ці два округи злилися в єдиний Бридж[28].

На початок ХХІ сторіччя кожна палата обирає Олдермена до ради олдерменів та людей до загальної ради корпорації. Кількість людей, що округ посилає до ради Сіті (від 2 до 10), залежить від його розміру (не географічне, а кількості людей, що мають право голосу).

Вибори[ред.ред. код]

У Сіті існує унікальна виборча система. Велика частина виборців — бізнесмени, а також компанії, розташовані в Сіті. У різних виборчих округах, сформованих ще в середньовіччі, голосують нерівна кількості людей. У виборах беруть участь як працюють в Сіті бізнесмени, так і що проживають на її території.

Основною причиною голосування не проживаючих в Сіті людей є те, що вдень населення Сіті складає близько 330 000 чоловік, які і користуються найбільшою кількістю послуг, що надаються, на противагу постійно проживаючим там 7000. Проте, система виборів довгий час була предметом суперечок. Голосування за принципом працюючих було скасовано на всіх інших британських виборах в органи місцевого управління в 1969 році.

В 2002 році акт парламенту[29] реформував систему голосування для обрання членів муніципальної корпорації лондонського Сіті. Відповідно до нової системи, кількість що не проживають виборців зросла з 16000 до 32000. Раніше безправні фірми отримали право не тільки голосування, але і висунення своїх кандидатур на вибори.

Компанії з кількістю менше 10 співробітників можуть висунути 1 особу; від 10 до 50 можуть висунути одного кандидата від кожних 5 співробітників; а ті, де працюють понад 50 чоловік можуть висунути 10 кандидатур і ще по додатковому від кожних 50 осіб.

Така форма голосування давно скасована в інших частинах Великої Британії. Її противники стверджують, що вона є причиною інституційної інерції[30].

Обов'язки Корпорації[ред.ред. код]

Ліденхолльський ринок — історичний ринок на Грейсчерч-стрит

Корпорація володіє двома ринками в межах Сіті — Смізфілд-маркет та Леденхолл-маркет. Корпорація володіє рядом місць за межами Сіті, включаючи різні парки та ліси в околицях Великого Лондона, а також більшою частиною Еппінг-форест, Хемпстед-Хіт, а також безліччю публічних місць у Північній Ірландії, навіть почесним ірландським товариством. Вона також володіє Старим Спітафілдським ринком та Біллінсгейтським рибним ринком, що розташовані у сусідньому з Сіті лондонським боро, Тауер-Хемлетс. Корпорація також є власником і спонсором Олд-Бейлі, центрального кримінального суду Англії та Уельсу.[31]

У Сіті є своя власна незалежна поліція, Поліція Лондонського Сіті.[32]Решту Великого Лондону охороняє міська поліція, що базується у новому Скотланд-Ярді. У Сіті розташована одна лікарня — Шпиталь Святого Варфоломія, відомий також як Бартс. Шпиталь відкрито в 1123 році

Географія[ред.ред. код]

Лондонський Сіті — найменше за популяцією і площею англійське церемоніальне графство та четверте за щільністю населення.[33] З 326 англійських дистриктів він другий найменший за населенням після Сіллі і найменший за площею. Лондонський Сіті також другий найменший за населенням британський сіті після Сент-Дейвідсу в Уельсі.

Межі[ред.ред. код]

Межі Лондонського Сіті. Межі, що були до 1994 року, вказані червоним
Дракон на в'їзді у Сіті з боку Темпл-Бара

Із заходу, де Сіті межує з Вестмінстером, межа перетинає набережну Вікторії у напрямку від Темзи, прямує західніше Міддл-Темпл, потім повертає вздовж Стренд і потім на північ по Ченсері-Лейн, де Сіті межує з Кемденом. Межа прямує на схід уздовж Холборн до Холборн-Циркус і потім на північний схід по Чатерхаус-стрит. На розі Чатерхаус-стрит та Фаррінгдон-роад Сіті межує з Іслінгтон. Межа прямує на північ по Олдерсгейт і повертає на схід, стаючи Госвелл-роад. Захід Балтік-стрит — найпівнічніша точка Сіті. Межа включає весь Барбікан і прямує на захід уздовж Ропермейкер-стрит і її продовження на іншій стороні Мургейту. Потім вона прямує на північ до межі з Хакнеєм, потім на схід, на північ, знову на схід по закутках, північну межу що утворює Воршип-стрит, що обмежує будинки Бродгейта. Потім межа повертає на південь до Нортон-фолгейт, де Сіті межує з Тауер-Хемлетс. Вона прямує на південь, обмежуючи Бішопгейт, і деякий час прямує то на південь, то на південний схід по Міддлсекс-стрит. Потім вона повертає на південний захід, перетинає Міноріес, відсікаючи від Сіті Тауер, а потім досягає Темзи. Потім межа Сіті прямує по середині річки.

Сквери та вуличні скульптури[ред.ред. код]

Площа Фінсбері, найбільше відкрите публічне місце в Сіті, вид з вежі-42

В межах Сіті немає значних парків, але є декілька скверів і відкритих просторів, багато з яких утримаються корпорацією. Вони варіюються від справжніх скверів, таких як Фінсбурі-серкус, до церковних садків. Водні об'єкти і твори мистецтв часто розташовані на території дворів..[34]

Клімат[ред.ред. код]

Історично, найближчою метеостанцією був Лондонський погодний центр, розташований на розі Кінгсвей та Холборн, але спостереження припинилися в 2010 році. Зараз офіційні дані надає Сент-Джеймс-парк.

Сіті розташовано в зоні океанічного клімату (по Кеппену «Cfb»). Середня температура в ньому трохи вище, ніж в окраїнних районах. Наприклад, в серпні середній мінімум температури в Сіті[35]становив 14,7 & nbsp; ° C, тоді як в Грінвічі і Незроуві 13,3 & nbsp; ° C[36][37],а в Уїслї 11,6 °C[38]. Всі дані відносяться до періоду спостережень 1971-2000 років.

Клімат Лондонського Сіті 1971–2000, 43m asl
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Середній максимум, °C 8,3 8,5 11,1 13,5 17,1 20,0 22,6 22,5 19,3 15,3 11,2 9,1
Середній мінімум, °C 3,7 3,4 5,0 6,4 9,4 12,3 14,6 14,7 12,5 9,6 6,2 4,7

Державні послуги[ред.ред. код]

Поліція та безпека[ред.ред. код]

У Сіті діє власна поліція Лондонського Сіті, окрема від Metropolitan Police Service, що захищає весь інший Великий Лондон. У веденні поліції Сіті знаходяться 3 поліцейських дільниці, розташованих на Сноу-Хілл, Вуд-стрит та Бішопгейт. На службі є 813 поліцейських офіцерів, 85 спеціальних констеблів і 48 офіцерів підтримки. Працююча тільки на території Лондонського Сіті, поліція є найменшою на території Англії та Уельсу як по географічній площі, так і за кількістю офіцерів.[39]

Поліцейські носять темно-сині мундири як під час чергування, так і вдома. Для відмінності чергуючих офіцерів вони мають носити наручні пов'язки з біло-червоними смугами. Особистий номер у поліцейських Сіті не білий, як у столичних полісменів, а жовтий — тризначний у констеблів і двозначний у сержантів. Також під час патруля поліцейські надягають шоломи прусського зразка.

Сіті грає роль фінансового центру Сполученого Королівства і займає одне з найважливіших місць в економіці країни, збираючи близько 2,5% від валового національного продукту Великої Британії,[40]. Через це воно і стало мішенню політичного насильства. На початку 1990-х Тимчасова ІРА організувала вибухи декількох бомб в Сіті, таких як Бішопгейтський вибух 1993.

Пожежна служба[ред.ред. код]

У Сіті спостерігається великий ризик виникнення пожежі, особливо у Соборі Святого Павла, Олд-Бейлі, Меншен-хаусі, Гуідхоллі та у численних висотних будівлях. У Сіті є тільки одна пожежна станція в Доугейті[41] В основному Сіті покладається на пожежні служби навколишніх районів. Всього за 2006/2007 рік відбулося 1814 випадків виникнення пожежі — найменше число серед лондонських боро. З 2003 по 2007 не відбулося жодної смерті під час пожежі[41]

Демографія[ред.ред. код]

Населення між 1800 і 2000 роком

За даними, опублікованими Office for National Statistics, в 2011 році в Сіті проживало близько 7 000 осіб;[42] приблизно стільки ж проживало під час перепису в 2001 році.[43] У 2001 році етнічні групи в складі населення розподілялися так: 84,6% — білі, 6,8% — індо-пакистанці, 2,6% — чорношкірий, 2,3% — змішані раси, 2,0% — китайці та 1 ,7% — інші групи.[43]Праворуч представлений графік чисельності населення Сіті з 1801 року на основі десятирічних переписів. У першій половині XIX століття чисельність стабільно тримається на рівні 120 000-140 000 чоловік, однак вона різко знизилася з 1851 по 1991 рік і лише трохи зросла між 1991 і 2001 роком.

Люди, що працюють в Сіті, мають вищий середній тижневий валовий дохід, ніж люди у Лондоні та Великої Британії (Англія, Уельс та Шотландія): £ 773.30 в порівнянні з £ 598.60 і £ 491.00 відповідно.[44] Проте існує значна гендерна нерівність у заробітках (£ 1,085.90 у чоловіків і £ 653.50 у жінок).[44] За результатами перепису 2001 року Сіті значно виділяється серед 376 районів Англії та Уельсу.[43]У Сіті найбільше (пропорційно до загальної кількості сімей) число сімей без автомобіля або фургона, людей-одинаків, людей з вищою освітою і найвищий показник перенаселеності.[43] Також Сіті лідирує серед районів Великого Лондона за кількістю проживаючих атеїстів і кількістю працюючих.[43]

Економіка[ред.ред. код]

Як і Нью-Йорк, Сіті є однією з фінансових столиць світу; тут розташовані штаб-квартири багатьох банків і страхових установ, Лондонська фондова біржа (акції і облігації), і Lloyd's of London (страхування) та банк Англії. У Сіті знаходяться офіси понад 500 банків, і він є визнаним лідером по торгівлі єврооблігаціями, валютного обміну, підписанню ф'ючерсних контрактів і глобальному страхуванню. У 2009 році ВВП Лондонського Сіті склав 2,4% від ВВП Великої Британії.[3]

Лондон є найбільшим у світі валютним ринком, причому більша частина торгів відбувається у Лондонському Сіті. За даними 2009 року, з $ 3,98 мільярдів щоденного глобального обороту, на торгах в Лондоні пораховано $ 1,85 мільярда, або 36,7% від загальної суми..[3] Фунт стерлінгів, валюта Великої Британії, займає четверте місце в світі по купівельному і третє по використанню як резервної валюти.

У 1991 році, в декількох милях на схід від Сіті було побудовано Кенері-Ворф, який став ще одним центром фінансових послуг Лондона. Там розташовано багато банків та інших установ, що раніше розташовувалися в межах Сіті. Хоча і Сіті і Кенері-Уорф потужно розвиваються, Корпорація Сіті прийшла до висновку, що її політика може змусити деякі компанії віддати перевагу конкурентам як майданчика для контори.

Штаб-квартири[ред.ред. код]

У Сіті розташовані штаб-квартири багатьох світових компаній, включаючи Aviva,[45] BT Group,[46] Lloyds Banking Group,[47] Old Mutual,[48] Prudential,[49] Standard Chartered,[50] та Unilever.[51]

У Сіті розташовані штаб-квартири ряду найбільших світових юридичних фірм, серед них Allen & Overy, Freshfields Bruckhaus Deringer, DLA Piper, Hogan Lovells, Linklaters, Eversheds та Slaughter and May.

Архітектура[ред.ред. код]

Поряд з Саутерком та Вестмінстером лондонський Сіті є одним з трьох центрів, з яких сформувався Лондон. З Саутворком його з'єднує мальовничий Тауерський міст, а з Вестмінстером — вулиця Фліт-стрит, за межами міського муру (точніше, Темпл-Бар, «застави Темпла») переходить в Стренд. Про середньовічний період історії Сіті нагадує Лондонський Тауер — пам'ятник Всесвітньої спадщини.

До 80 відсотків історичної забудови Сіті було знищено Великою лондонською пожежею (1666), після чого основні будівлі, включаючи і міський собор Святого Павла, були відбудовані заново під керівництвом архітектора Крістофера Рена.

Пожежа, бомбардування та повоєнна перебудова призвели до того, що в Сіті залишилося досить мало незайманих історичних будівель. До наших днів дійшли такі, як Монумент в пам'ять про Велику лондонську пожежу («монумент»), Собор Святого Павла, Гуїдхолл, Королівська біржа, Меншин-хаус та безліч церков, побудованих Крістофером Реном, творцем собору Святого Павла. Неподалік від Лондонського Тауера можна побачити залишки Римських мурів. Архітектурні об'єкти привертають в Сіті туристів, археологів і дослідників.

Для архітектурного вигляду Сіті характерні різкі контрасти пам'ятників старовини (особливо реновського класицизму) з ультрасучасними будівлями, такими, як хмарочос Мері-Екс.

Вигляд на схід з мосту Ватерлоо.

Хмарочоси[ред.ред. код]

Хмарочос Мері-Екс, відомий також як «огірок».

Побудовані[ред.ред. код]

Кількість високих будівель і хмарочосів Сіті, в основному розташовані у фінансовому секторі, зростає. В основному хмарочоси зосереджені у східній частині Сіті, яку прийнято вважати його фінансовим ядром. На півночі є три висотних житлових будинки та комерційна вежа CitiPoint. 13 найвищих побудованих хмарочосів (понад 100 метрів) на початок ХХІ сторіччя:

Назва будівлі Зображення Висота
в метрах
Поверховість Рік будівництва Примітка
1 Leadenhall Building[en] Cheesegrater and Gherkin.jpg 225 01.046 2014
2 Heron Tower[en] Heron Tower, London.jpg 202 01.046 2011
3 Tower 42[en] Tower42sunny.JPG 183 07.047 1980 Також відома як NatWest Tower. Найвища будівля, побудована в Лондоні в 1980-х роках[52][53].
4 Сент-Мері Екс 30 30 St Mary Axe, 'Gherkin'.JPG 180 09.040 2003 Також відома як Swiss Re building або Gherkin.
5 Broadgate Tower[en] Broadgate Tower.jpg 161 14.035 2008 [54][55].
6 CityPoint[en] City Point.jpg 127 11.036 1967 [56][57]
7 Willis Building[en] Willis Building City of London.JPG 125 29.026 2007 [58][59]
8= Cromwell Tower Crowell Tower, London.jpg 123 08.042 1973 [60][61]
8= Lauderdale Tower Barbican Estate Tower 2005.jpg 123 06.043 1974 [62][63]
8= Shakespeare Tower Barbican Estate Tower 2007.jpg 123 05.043 1976 [64][65]
9 Aviva Tower[en] Aviva Tower.jpg 118 28.028 1969 На середину 2010-х має назву St. Helen’s[66][67].
10 Собор Святого Павла Cathédrale St-Paul - entrée principale.jpg 111 38.0N/A 1710 Найвища релігійна споруда у Лондоні. Була найвищою будівлею, побудованим у Лондоні в 1700-х роках[68][69].
11 99 Bishopsgate[en] 99bishopsgate.jpg 104 31.026 1976 [70][71]
12 Stock Exchange Tower[en] Former London Stock Exchange Building - geograph.org.uk - 1501273.jpg 100 26.027 1970 Реконструйовано в 2007 році[72][73].

Хронологія найвищих будівель та споруд[ред.ред. код]

Біла вежа Тауера була найвищою спорудою в Лондоні з 1098 по 1310 рік
Назва будівля Період Висота
в метрах
Поверховість Прим.
Біла вежа 1098—1310 01.027 03.0 [74]
Старий Кафедральний собор Святого Павла[en][A] 1310—1666 07.0150[B] 08.0 [75]
Саутваркський собор 1666—1677 02.050 04.0 [76]
Монумент в пам'ять о Великій лондонській пожежі 1677—1683 03.062 05.0 [77]
Сент-Мері-ле-Боу 1683—1710 04.072 06.0 [78]
Собор Святого Павла 1710—1962 05.0111 07.0 [69]
CityPoint 1967—1980 06.0122 01.035
Tower 42[en] 1980—2010 08.0183 09.047
Heron Tower 2010—сьогодення 09.0202 02.046

Транспорт[ред.ред. код]

Рейковий[ред.ред. код]

Сім з одинадцяти ліній лондонського метрополітену прямують під Сіті, та одинадцять станцій метро.

Дві станції Доклендське легке метро є у Сіті: Бенк-енд-Моньюмент та Тауер-Гейтвей.

Три станції далекого прямування: Ліверпуль-стрит (потяги в основному до Ессексу та Східної Англії, включаючи Аеропорт Саутенд), Фенчерч-стрит (потяги до Східного Лондону та Південного Ессексу) та Кеннон-стрит (потяги на південь).

Моргейт — кінцевий пункт для приміських потягів з Гертфордшира, а два наскрізні маршрути прямують переважно під землею уздовж головних осей:

Північна лінія сполучає з двома іншими головними залізничними станціями, Юстон та Ватерлоо) остання також має пряме сполучення з Сіті через Лінія Ватерлоо-енд-Сіті.

Автострада[ред.ред. код]

У Сіті мають початок національні автостради A1, A10, A3, A4 та A40. Сіті розташовано у зоні Протизаторний збір в Лондоні, за винятком невеликої секції A1210 / A1211, які є частиною внутрішньої кільцевої дороги. Наведені мости, перелічені із заходу на схід (за течією), перетинають річку Темза: міст Блекфріарс, залізничний міст Блекфріарс , Міст Міленіум (пішохідний міст), міст Саутуарк, залізничний міст Кеннон-стрит та Лондонський міст; Тауерський міст розташований не в Сіті. Сіті, як і більшість центральних районів Лондона, добре обслуговується автобусами, включаючи нічні автобуси. Два автовокзали розташовані в Сіті, Олдгейт на східній межі з Тауер-Гамлетс та Ліверпуль-стрит біля залізничної станції. У Сіті є 20 пунктів прокату велосипедів London Cycle Network[79]


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Global Financial Centres 7. Z/Yen. 2010. Архів оригіналу за 2012-11-05. Процитовано 2010-04-21. 
  2. Dunton, Larkin (1896). The World and Its People. Silver, Burdett. с. 24. 
  3. а б в Research and statistics FAQ. The City of London. Архів оригіналу за 2008-11-19. Процитовано 2012-02-23.  Проігноровано невідомий параметр |deadlink= (довідка)
  4. http://www.thebritishmuseum.ac.uk/explore/highlights/highlight_objects/pe_prb/t/tombstone_of_gaius_julius_alpi.aspx
  5. Museum of London — Roman London: A Brief History www.museumoflondon.org.uk
  6. Vince, Alan, Saxon London: An Archaeological Investigation, The Archaeology of London series (1990)
  7. http://www.litmir.net/br/?b=118601&p=33 Походы викингов
  8. http://www.berkhamsted.co.uk/localhistoryberkhamsted.htm The Historic Town of Berkhamsted
  9. Victoria County History: A history of the County of Middlesex: Vol 2 pp15-60 paragraph 12, [1]
  10. Офіційний сайт Королівської біржі
  11. http://www.stpauls.co.uk/ Офіціальний сайт
  12. ЛОНДОН. Лондон столиця Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії і найбільше місто на Британських островах
  13. Історія місцевого самоврядування Лондонського Сіті
  14. BBCRussian.com - Архитектура Лондона. Архів оригіналу за 2013-02-02. Процитовано 2013-01-25. 
  15. Juliet Gardiner: The Blitz: The British Under Attack. Harper Press, London 2010, ISBN 978-0-00-724077-7
  16. Diagram of London skyscrapers на сайті SkyscraperPage
  17. а б в Briggs, Geoffrey (1971). Civic and Corporate Heraldry: A Dictionary of Impersonal Arms of England, Wales and Northern Ireland. London: Heraldry Today. с. 240. ISBN 0-900455-21-7. 
  18. а б в г д Beningfield, Thomas James (1964). London, 1900-1964: Armorial bearings and regalia of the London County Council, the Corporation of London and the Metropolitan Boroughs. Cheltenham and London: J Burrow & Co Ltd. с. 21–23. 
  19. а б в г д The City Arms. Corporation of London Records Office. Архів оригіналу за 2006-09-26. Процитовано 17 April 2011.  Проігноровано невідомий параметр |deadlink= (довідка)
  20. а б Scott-Giles, C Wilfrid (1953). Civic Heraldry of England and Wales, 2nd edition. London: J M Dent & Sons. с. 245–246. 
  21. а б в Fox-Davies, A C (1915). The Book of Public Arms, (вид. 2). London: T C & E C Jack. с. 456–458. 
  22. Crosley, Richard (1928). London's Coats Of Arms And The Stories They Tell. London: Robert Scott. с. 14–21. 
  23. Корпорація на сайті Сіті
  24. Титули шерифа та олдермена в Лондон-сіті: історія (англ.)
  25. The City of London — a history Borer, M.I.C. : New York,D.McKay Co, 1978 ISBN 0-09-461880-1 p112
  26. City of London Corporation Ward Motes
  27. Guildhall Library Manuscripts Section City of London wards
  28. Bridge Ward Club History of the Bridge wards
  29. HMSO ''City of London (Ward Elections) Act 2002 (2002 Chapter vi)''. Opsi.gov.uk. 2011-10-21. Архів оригіналу за 2012-12-23. Процитовано 2011-10-30. 
  30. Shaxson, N. (2011). Treasure islands: Tax havens and the men who stole the world. London: The Bodley Head.
  31. James, David (31 January 2010). It's murder every day in the Old Bailey. The Sunday Times magazine (London: Times Newspapers). с. 20–26. Процитовано 7 February 2010. 
  32. Police Reform and Social Responsibility Act 2011. Legislation.gov.uk. 2011-10-26. Архів оригіналу за 2012-12-25. Процитовано 2011-10-30. 
  33. Національне статистичне агентство Великої Британії (Office for National Statistics (ONS) (2007)[2]
  34. Gardens of the City of London. Gardens of the City of London. Архів оригіналу за 2013-01-05. Процитовано 2011-10-30. 
  35. Aug Min. YR.NO. Архів оригіналу за 2013-01-05. 
  36. Aug Min. MetOffice. Архів оригіналу за 2013-01-05. 
  37. Aug Min. MetOffice. Архів оригіналу за 2013-01-05. 
  38. Aug Min. MetOffice. Архів оригіналу за 2013-01-05. 
  39. Офіційний вебсайт поліції лондонського Сіті
  40. Key facts. Cityoflondon.gov.uk. Архів оригіналу за 2013-01-20. Процитовано 2011-10-30. 
  41. а б London Fire Brigade - City of London Profile. London-fire.gov.uk. Архів оригіналу за 2007-10-05. Процитовано 2011-10-30.  Проігноровано невідомий параметр |deadlink= (довідка)
  42. https://www.ons.gov.uk/peoplepopulationandcommunity/populationandmigration/populationestimates/datasets/populationestimatesforukenglandandwalesscotlandandnorthernireland
  43. а б в г д City of London Census 2001 profile. Census 2001. The Office for National Statistics. Архів оригіналу за 2013-01-20. Процитовано 2010-10-23. 
  44. а б Labour Market Profile: City of London. nomis. The Office for National Statistics. Процитовано 2010-10-24. 
  45. Contact us. Aviva. Архів оригіналу за 2013-01-20. Процитовано 15 August 2010. 
  46. Contact BT. BT Group. Архів оригіналу за 2013-01-20. Процитовано 15 August 2010. 
  47. Company Contacts. Lloyds Banking Group. Архів оригіналу за 2013-01-20. Процитовано 15 August 2010. 
  48. Investor Relations Contacts. Old Mutual. Архів оригіналу за 2013-01-20. Процитовано 15 August 2010. 
  49. Contact. Prudential. Архів оригіналу за 2013-01-20. Процитовано 15 August 2010. 
  50. Contact Us. Standard Chartered. Архів оригіналу за 2013-01-20. Процитовано 15 August 2010. 
  51. Unilever registered offices[недоступне посилання з 01.10.2011 — історія]
  52. Tower 42 (en). Emporis.com. Процитовано 2 июня 2012. 
  53. Tower 42 (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  54. Broadgate Tower (en). Emporis.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  55. Broadgate Tower (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  56. CityPoint (en). Emporis.com. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2 июня 2012. 
  57. CityPoint (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  58. The Willis Building (en). Emporis.com. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2 июня 2012. 
  59. The Willis Building (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  60. Cromwell Tower (en). Emporis.com. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2 июня 2012. 
  61. Cromwell Tower (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  62. Lauderdale Tower (en). Emporis.com. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2 июня 2012. 
  63. Lauderdale Tower (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  64. Shakespeare Tower (en). Emporis.com. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2 июня 2012. 
  65. Shakespeare Tower (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  66. Aviva Tower (en). Emporis.com. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2 июня 2012. 
  67. St. Helen's (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  68. St. Paul's Cathedral (en). Emporis.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 6 July 2008. 
  69. а б St. Paul's Cathedral (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  70. 99 Bishopsgate (en). Emporis.com. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2 июня 2012. 
  71. 99 Bishopsgate (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  72. Stock Exchange Tower (en). SkyscraperNews.com. Архів оригіналу за 2012-09-11. Процитовано 2 июня 2012. 
  73. Stock Exchange Tower (en). Emporis.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 2 июня 2012. 
  74. The Tower of London (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 6 July 2008. 
  75. Old St. Paul's Cathedral (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-09-23. Процитовано 6 July 2008. 
  76. Southwark Cathedral (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-10-06. Процитовано 30 June 2008. 
  77. The Monument (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-10-06. Процитовано 30 June 2008. 
  78. Church of St. Mary-Le-Bow (en). SkyscraperPage.com. Архів оригіналу за 2012-10-06. Процитовано 30 June 2008. 
  79. Barclays Cycle Hire Scheme map of docking station locations
Велика Британія Це незавершена стаття з географії Великої Британії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.