Теорія лабораторного витоку COVID-19

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Уханьський інститут вірусології

Теорія лабораторного витоку COVID-19 або гіпотеза лабораторного витоку — це ідея про те, що SARS-CoV-2, вірус, який спричинив пандемію коронавірусної хвороби, походить із лабораторії. Це твердження є дуже суперечливим; більшість вчених вважають, що вірус поширився в людській популяції внаслідок природного зоонозу (передача безпосередньо від інфікованої тварини до людини), подібно до спалахів SARS-CoV і MERS-CoV, і узгоджується з перебігом інших пандемій в історії людства.[1] Наявні дані свідчать про те, що носіями вірусу SARS-CoV-2 спочатку були кажани, і він поширився на людей від інфікованих диких тварин, які функціонували як проміжні господарі, з ринку морепродуктів Хуанань в Ухані в грудні 2019 року.[2][3] Як потенційні проміжні господарі були визначені кілька видів тварин-кандидатів.[4][3][5][6][7][8][9] Немає жодних доказів існування SARS-CoV-2 в будь-якій лабораторії до пандемії[10][11][12], або того, що в будь-якій лабораторії траплялися будь-які підозрілі випадки порушення біозахисту.[13]

Багато запропонованих сценаріїв витоку з лабораторії характерні для теорій змови.[14] Головним з цього для багатьох є недоречна підозра щодо близькості спалаху до вірусологічного інституту, який вивчає коронавіруси, Уханьського інституту вірусології. У більшості великих китайських міст є лабораторії, які вивчають коронавіруси[10][15], і спалахи вірусів зазвичай починаються в сільській місцевості, але вперше їх помічають у великих містах.[16] Якщо спалах коронавірусу станеться в Китаї, існує висока ймовірність, що він станеться поблизу великого міста, а отже, поблизу лабораторії, що вивчає коронавіруси.[16][17] Ідея витоку з уханьської лабораторії також отримала підтримку через секретність проведення заходів проти епідемії китайським урядом.[10][18] Теорія витоку з лабораторії була описана як расистська та ксенофобська; віра в теорію витоку з лабораторії пов'язана з недовірою до уряду та антикитайськими настроями, і розпалила ці настрої.[19] Вчені з Уханьського інституту вірусології раніше збирали пов'язані з SARS коронавіруси від кажанів у дикій природі, і твердження, що вони також проводили нерозкриту ризиковану роботу з такими вірусами, є центральними для деяких версій ідеї.[20][21] Деякі версії, зокрема ті, що згадують геномну інженерію, ґрунтуються на дезінформації або спотворенні наукових доказів.[22][23][24]

Думка про те, що коронавірус був випущений з лабораторії (випадково чи навмисно), виникла на початку пандемії.[25][26] Вона набула популярності в США завдяки просуванню консервативними діячами на початку 2020 року[27], розпалюючи напруженість між США та Китаєм.[28] Вчені та засоби масової інформації рішуче відкинули це як теорію змови.[29][30] Ідея випадкового витоку відродилася у 2021 році.[31] У березні Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) опублікувала звіт, у якому назвала таку можливість «надзвичайно малоймовірною», хоча генеральний директор ВООЗ заявив, що ці висновки не були остаточними.[32] Подальші плани перевірок лабораторій були відхилені Китаєм.[18][33]

Більшість вчених скептично відносяться щодо можливості лабораторного походження, посилаючись на відсутність будь-яких підтверджуючих доказів лабораторного витоку та велику кількість доказів на підтримку зоонозів.[11] Хоча деякі вчені погоджуються, що витік даних з лабораторії слід розглядати в рамках поточних розслідувань[34][35], політизація цієї теорії залишається проблемою.[36][37] У липні 2022 року дві статті, опубліковані в «Science», описали нові епідеміологічні та генетичні докази, які свідчать про те, що пандемія, ймовірно, почалася на оптовому ринку морепродуктів Хуанань, а не походила з лабораторії.[12][38]

Передумови[ред. | ред. код]

Основна гіпотеза походження SARS-CoV-2 полягає в тому, що він стає заразним для людей через природне поширення (зооноз). Те, що він став заразним для людей внаслідок витоку з лабораторії, де його досліджували, є позицією меншості. Наявні докази підтверджують зооноз.[14][39] Хоча походження SARS-CoV-2 остаточно невідоме, аргументи, які використовуються на підтримку лабораторного витоку, характерні для конспірологічного мислення.[14]

Зоонози[ред. | ред. код]

Більшість нових інфекційних хвороб починаються з передачі від тварин[36], і, крім того, вони поширюються спонтанно (або через контакт із дикими тваринами, що складає більшість випадків, або з тваринами, вирощеними на фермах).[40][41] Наприклад, поява вірусу ніпа у штаті Перак в Малайзії, і спалах SARS-CoV у провінції Гуандун в Китаї у 2002 році, були природним зоонозом, який простежується в дикій природі.[40] Вчені вважають, що COVID-19 «імовірно походить від тварин».[41] Її класифікували як зоонозну хворобу (природно передається від тварин до людини). Деякі вчені заперечують цю класифікацію, оскільки природне походження не підтверджено.[42][41] Початкове джерело передачі вірусу людині залишається неясним, так само як і те, чи став вірус патогенним (здатним викликати захворювання) до або після факту поширення вірусу.[43][44][45]

Кажани є великим резервуаром бетакоронавірусів, і вважаються найбільш вірогідним природним резервуаром SARS‑CoV‑2.[46][47] Відмінності між коронавірусами кажанів і SARS-CoV-2 дають можливість припустити, що люди могли бути інфіковані через проміжного хазяїна.[48] Дослідження природного резервуару вірусу, який спричинив спалах SARS у 2002 році, призвело до виявлення багатьох коронавірусів, схожих на SARS, що циркулюють у кажанів, більшість з яких виявлено у підковиків. Аналіз показує, що вірус, зібраний у Rhinolophus affinis у печері поблизу міста Тонгуань у провінції Юньнань, позначений RaTG13, має 96 % схожість із SARS-CoV-2.[49][50][51] Геном вірусу RaTG13 був найближчою відомою послідовністю до SARS-CoV-2 до відкриття BANAL-52 у підковиків у Лаосі[52][46][53], хоча він не зовсім є його прямим предком.[23] Інші близькоспоріднені послідовності також були ідентифіковані у зразках місцевих популяцій кажанів у провінції Юньнань.[54] Один із таких вірусів, RpYN06, має 97 % ідентичності з SARS-CoV-2 в одній великій частині свого геному, та 94 % ідентичності в цілому. Такі «фрагменти» дуже ідентичних нуклеїнових кислот часто вважаються доказом спільного предка.[55][56]

Предок SARS-CoV-2, ймовірно, отримав «загальний» зв'язок з декількома різними видами через адаптивну еволюцію кажанів і проміжного виду-господаря.[57][58][59] Оцінки, засновані на геномних послідовностях і відстеженні контактів, встановили точку переходу SARS-CoV-2 на людей між серединою жовтня та серединою листопада 2019 року.[60][61] Дехто з вчених (таких як Ентоні Фаучі та Роже Фрутос із Французького сільськогосподарського науково-дослідного центру міжнародного розвитку) припустили, що повільна, непомітна циркуляція у меншій кількості людей до того, як порогова подія (така як реплікація у більшій кількості хостів у великому місті, зокрема Ухань) може пояснити невиявлений період адаптації.[29]

Перші відомі випадки зараження людини SARS-CoV-2 були виявлені в Ухані в Китаї в грудні 2019 року.[49] Оскільки багато з перших інфікованих були працівниками ринку морепродуктів Хуанань[62][63], спочатку припускали, що вірус міг походити від диких тварин, які продаються на ринку, включаючи циветових, єнотоподібних собак, кажанів або панголінів.[45][48] Подальший аналіз навколишнього середовища виявив присутність SARS-CoV-2 на ринку, з найбільшою поширеністю в районах ринку, де утримувалися тварини, відомі як джерела інфекції SARS-CoV-2.[3][64] Ранні випадки захворювання людей групувалися навколо ринку та включали інфікування з двох окремих ліній SARS-CoV-2.[3][64] Ці дві лінії показали, що вірус активно заражав популяцію тварин на ринку, і що постійний контакт між цими тваринами та людьми сприяв багаточисельній передачі вірусу людям.[3][64] Проте в той час, як інших диких тварин, сприйнятливих до інфекції SARS-CoV-2, як відомо, продавали на ринку Хуанань, кажанів і панголінів на ринку не продавали.[65][3]

Уханьський інститут вірусології[ред. | ред. код]

Уханьський інститут вірусології та Уханьський центр контролю захворювань розташовані за кілька кілометрів від початкового осередку пандемії, оптового ринку морепродуктів Хуанань в Ухані, і саме ця близькість полегшила утвердження теорій змови, які припускають, що лабораторія повинна бути джерелом вірусу.[14] Однак вірусологічні лабораторії часто будують поблизу місць потенційного спалаху. Прихильники теорії витоку з лабораторії зазвичай не згадують, що у більшості великих китайських міст є лабораторії з дослідження коронавірусів.[15] Спалахи вірусу, як правило, починаються в сільській місцевості, але спочатку помічаються у великих містах.[16] Австралійський психолог Стефан Левандовскі та його колеги пишуть, що саме по собі місце розташування інституту є «буквально випадковим» і використання його як апріорного доказу витоку з лабораторії символізує різновид поєднаної помилки, яка часто спостерігається, живлячи переконання теоретиків змови.[14]

Філогенетичне дерево SARS-CoV-2 і близькоспоріднених бетакоронавірусів (ліворуч) і їх географічне походження (праворуч)

Уханьський інститут вірусології проводив дослідження коронавірусів кажанів, схожих на SARS, з 2005 року[66], і брав участь в експериментах 2015 року, які деякі експерти (зокрема Річард Ебрайт) охарактеризували як експерименти з посилення функції.[21][67] Інші експерти (включаючи Ральфа Баріка) заперечували характеристику, вказуючи на те, що експерименти, про які йде мова (за участю химерних вірусів), проводилися не в уханьському інституті, а в Університеті Північної Кароліни в Чапел-Гілл, чий інституційний комітет з біобезпеки оцінив експерименти не як експеримент з посилення функції.[68] Барік визнав ризики, пов'язані з такими дослідженнями, написавши: «Наукові експертні комісії можуть вважати, що подібні дослідження, що створюють химерні віруси на основі циркулюючих штамів, є занадто ризикованими для подальшого… Потенціал підготовки та пом'якшення майбутніх спалахів слід зважити проти ризику створення більш небезпечних патогенів».[21][69]

Той факт, що лабораторія знаходиться в Ухані — місті, де стався перший спалах пандемії[70], і той факт, що дослідження у цій лабораторії проводилися за менш суворими рівнями біобезпеки 2 і 3[21][71], призвів до припущень, що SARS-CoV-2 міг вийти з лабораторії в Ухані.[20] Річард Ебрайт сказав, що однією з причин, чому інколи використовуються лабораторії нижчого, другого рівня біобезпеки, є вартість і незручність приміщень з високим рівнем захисту.[21][72] Австралійська вірусолог Даніель Андерсон, яка була останнім іноземним вченим, який відвідав уханьську лабораторію до пандемії, сказала, що лабораторія «працювала так само, як і будь-яка інша лабораторія з високим ступенем захисту». Вона також сказала, що в лабораторії були «суворі протоколи безпеки»..[73] Ринок морепродуктів Хуанань, можливо, служив лише відправною точкою для вірусу, який уже циркулював в Ухані, сприяючи швидкому поширенню спалаху.[43][74]

Попередні випадки витоку з лабораторії та теорії змови[ред. | ред. код]

Інциденти з витоком з лабораторії вже траплялися в минулому.[75][76] У 1979 році в радянській дослідницькій установі стався витік сибірки, щонайменше 68 людей померли. Спалах ящуру у Великій Британії у 2007 році був спричинений дірявою трубою в лабораторії з високим рівнем безпеки.[77] Вірус SARS вирвався принаймні один раз, а ймовірно двічі, з лабораторії високого рівня біобезпеки в Китаї.[78][11][79]

Про нешкідливі контакти з патогенними мікроорганізмами (які не призводять до інфікування), ймовірно, не повідомляється, враховуючи негативні наслідки таких подій для репутації установи та низький ризик широкого поширення епідемій.[80] Епідеміолог Марк Ліпсіч і бактеріолог Річард Ебрайт сказали, що ризик лабораторно отриманої інфекції (особливо з модифікованими збудниками) більший, ніж прийнято вважати.[81][82]

Жодна епідемія ніколи не була викликана витоком нового вірусу. Єдиним випадком можливості лабораторноого витоку інфекції, яка призвела до епідемії, — це епідемія грипу від 1977 року, яка, ймовірно, була спричинена витоком штаму H1N1, який циркулював природним шляхом до 1950-х років.[10] Попередні спалахи нових захворювань, таких як СНІД, грип H1N1/09, SARS та Ебола, були предметом теорій змови та тверджень про те, що збудник був створений у лабораторії або поширився з неї.[83][84][11] Пізніше було загальноприйнято, що кожна з них має природне походження.[24]

Запропоновані сценарії[ред. | ред. код]

Теорія витоку з лабораторії — це не окремий запропонований сценарій, а набір різноманітних запропонованих сценаріїв у спектрі, на одному кінці якого несподіваний витік у результаті законного дослідження; з іншого — розробка та випуск китайської біологічної зброї. Хоча запропоновані сценарії теоретично підлягають дослідженню на основі доказів, незрозуміло, чи можна будь-який з них достатньо сфальсифікувати, щоб заспокоїти прихильників витоку з лабораторії, і вони харчуються псевдонауковими та конспірологічними думками.[14] Немає жодних доказів того, що будь-яка лабораторія мала зразки SARS-CoV-2 або вірогідного вірусу-предка до початку пандемії COVID-19.[10]

Різні джерела висунули гіпотезу, що SARS-CoV-2 міг просочитися з Уханьського інституту вірусології чи іншої лабораторії в Ухані, наприклад Центру контролю захворювань Уханя. Теорії різняться щодо того, був це навмисний вчинок чи нещасний випадок. Теорії також різняться щодо того, чи був вірус модифікований людиною до того, як він потрапив у навколишнє середовище. До січня 2020 року деякі прихильники лабораторних витоків просували наратив із конспірологічними компонентами; такі наративи часто підтримувалися за допомогою «расистських вкидів, які припускають, що епідеміологічні, генетичні чи інші наукові дані були навмисно приховані або змінені, щоб приховати походження вірусу».[15] Американський медичний блогер Девід Горскі посилається на «кричущий антикитайський расизм і ксенофобію, що стоять за теорією витоку з лабораторії, прихильники якої часто приписують мерзенне приховування китайському уряду».[85] Використання ксенофобської риторики також спричинило зростання антикитайських настроїв.[19]

У соціальних мережах набула широкого поширення думка про те, що COVID — це китайська біологічна зброя, і це узгоджується з риторикою про те, як жовта небезпека загрожує білим людям.[86] Історик науки Фред Купер та його колеги пишуть, що у Великій Британії ставлення до китайців уже давно заплямовано ксенофобськими стереотипами. Купер проводив паралель між розповіддю про витік інформації з уханьської лабораторії та махінаціями вигаданого суперлиходія Фу Манчу, який є експертом у «смертоносному застосуванні тварин і біологічних агентів» і який був зображений на телевізійних шоу як такий, що погрожує Заходу смертельними хворобами.[87]

Джерела[ред. | ред. код]

У перші дні пандемії COVID-19 припущення про лабораторний витік обмежувалися конспірологічними частинами Інтернету, зокрема сайтами 4chan та Infowars, але ідеї почали набувати більшого розголосу після звинувачень щодо «китайської біологічної зброї» були спочатку опубліковані Great Game India, а потім дубльовані на Red State Watch та Zero Hedge. Від них ідея набула поширення в засобах масової інформації, та була підтримана американськими консервативними політичними діячами.

Ідея розділилася на кілька варіантів, зокрема про те, що азіати мають імунітет до COVID-19, або що китайці мають секретну вакцину, яка готова до використання. Тогочасний американський президент Дональд Трамп використовував антикитайську риторику (наприклад, «грип Кунг»), щоб підживити цю ідею, і сказав на прес-конференції у квітні 2020 року, що він має документи, які підтверджують ідею про те, що SARS-CoV-2 походить з Уханьського інституту вірусології. У відповідь на цю політизовану обстановку більшість провідних наукових та медіа-джерел припустили, що ідея витоку з лабораторії була не більше ніж расистською пропагандою, і до літа 2020 року ця ідея була в основному відкинута, аж поки наступний американський президент Джо Байден наказав розслідувати походження COVID у 2021 році.[88]

Випадковий витік природного вірусу[ред. | ред. код]

Частина оглядачів припускають, що вірус поширився на людей через випадкове зараження лабораторних працівників під час контакту зі зразком, взятим у дикої тварини, або прямий контакт із твариною, що утримується в неволі, або її респіраторними краплями чи фекаліями.[29] Колишній директор Центрів з контролю та профілактики захворювань Роберт Р. Редфілд заявив у березні 2021 року, що, на його думку, найімовірнішою причиною появи вірусу був витік з лабораторії, що не «передбачає жодної навмисності», і що як вірусолог він не вважав, що це мало біологічний сенс щоб вірус був настільки ефективним у передачі від людини до людини ще від раннього спалаху. Згідно із статтею в «The Guardian», той факт, що вченим не вдалося знайти проміжного хазяїна, який отримав вірус від кажанів і передав його людям, є доказом, який підтверджує витік інформації з лабораторії.[89][90] CNN опублікувало відповідь Ентоні Фаучі, який сказав, що вірус міг адаптуватися для «ефективного поширення» серед людей двома способами, або «в лабораторії», або через більш імовірну можливість «нижче порогу визначення» поширення в суспільстві, що залишалося непоміченим протягом кількох тижнів або місяців, перш ніж його було вперше клінічно виявлено.

Вірусолог Стівен Голдштейн з Університету Юти розкритикував наукову основу коментарів Редфілда, заявивши, що білок шиповидних відростків SARS-CoV-2 дуже ефективний при переході між господарями, і не слід дивуватися тому, що він ефективно передається між людьми. Голдштейн зазначив, що «якщо людський вірус [такий як SARS-CoV2] може поширюватися серед норок, немає підстав припускати, що вірус кажанів [також SARS-CoV2] не може передаватись серед людей. Ми, люди, можемо думати, що ми дуже особливі, але для вірусу ми просто ще один хазяїн серед ссавців».[91]

Дослідження ВООЗ[ред. | ред. код]

Глобальне дослідження походження SARS-CoV-2, ініційоване ВООЗ, проведене спільною групою китайських і закордонних вчених і опубліковане у березні 2021 року[34][92], оцінило появу внаслідокз лабораторного інциденту як «дуже малоймовірне» і не підтверджене жодними наявними доказами[46][93], хоча у звіті зазначено, що ця можливість не може можна повністю виключити без додаткових доказів.[29] У звіті зазначено, що передача вірусу людині через проміжну тварину-господаря є найбільш вірогідним поясненням, з найімовірнішим зараженням від кажанів. Походження через ланцюжок поставок харчових продуктів і ринок морепродуктів Хуанань вважалося менш імовірним.[46]

Невелика група дослідників заявила, що вони не будуть довіряти висновкам звіту, оскільки його контролює уряд Китаю, а деякі спостерігачі вважали, що заява ВООЗ передчасна.[18] Інші вчені визнали цей звіт переконливим і заявили, що немає доказів лабораторного походження вірусу.[92][10]

Генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус заявив, що команда зіткнулася з труднощами з доступом до необроблених даних про ранні випадки COVID-19, і що найменш вірогідна гіпотеза, витік з лабораторії, потребує додаткового дослідження, оскільки «будуть здійснені додаткові дані та дослідження, потрібні, щоб дійти більш надійних висновків».[32][34][94] Керівник слідчої групи ВООЗ Пітер Бен Ембарек, сказав, що «співробітник лабораторії заразився під час роботи в печері, збираючи зразки від кажанів. Хоча такий сценарій є витоком з лабораторії, він також відповідатиме нашій першій гіпотезі прямої передачі вірусу від кажана до людини».[95] Сполучені Штати, Європейський Союз та 13 інших країн розкритикували дослідження, проведене ВООЗ, закликаючи до прозорості з боку китайського уряду та доступу до необроблених даних і оригінальних зразків. Залучені до розробки доповіді ВООЗ вчені, включно з Лян Ваньяном, Джоном Вотсоном і Пітером Дашаком, заперечили критику та сказали, що доповідь є прикладом співпраці та діалогу, необхідних для успішного продовження розслідування цього питання.[96]

15 липня 2021 року генеральний директор ВООЗ Тедрос Аданом Гебреїсус заявив, що теорію про витік даних про лабораторний витік COVID-19 була передчасно відкинута ВООЗ після його попередніх заяв про те, що потенційний витік вимагає «подальшого розслідування, можливо, із залученням додаткових спеціалістів за участю спеціалістів-експертів».[97] Він запропонував другий етап розслідування ВООЗ, який, за його словами, повинен детальніше розглянути ідею витоку з лабораторії, і попросив китайський уряд бути «прозорим» і оприлюднити відповідні дані.[98] Пізніше 17 липня керівник ВООЗ закликав провести «аудит відповідних лабораторій і дослідницьких установ» у районі перших випадків COVID-19.[99] Уряд Китаю відмовився, заявивши, що це виявило «неповагу» та «зарозумілість до науки».[100][101] США розкритикували позицію Китаю щодо подальшого розслідування походження як «безвідповідальну» та «небезпечну».[102]

У червні 2022 року Наукова консультативна група ВООЗ з походження нових патогенів опублікувала попередній звіт, у якому закликала глибше розслідувати можливість лабораторного витоку.[103] Голова групи сказав на прес-конференції, що «найвагомішим доказом все ще є зоонозна передача».[104] AP описало звіт як «різку зміну» попередньої оцінки ВООЗ[103], а журнал «Science» описав реакцію вчених як неоднозначну.[104]

На початку 2023 року ВООЗ припинила своє початкове розслідування походження SARS-CoV-2, делегувавши роботу своєму постійному комітету, Науковій консультативній групі з походження нових патогенів. Ця робота буде спрямована на встановлення хронології COVID-19, пошук подібних вірусів і проведення подальших лабораторних досліджень на зразках тварин і людей.[105]

Мідний рудник Моцзян[ред. | ред. код]

Члени групи інтернет-активістів DRASTIC, які відстоюють теорію витоку з лабораторії[106][107], висловили занепокоєння з приводу респіраторного спалаху, який стався навесні 2012 року поблизу покинутої мідної шахти в Китаї, яку розслідувала група під керівництвом Ши Чженлі. Група Ши зібрала зразок вірусної РНК і назвала його RaBtCoV/4991.[23] Пізніше група Ши опублікувала статтю про вірус під назвою «RaTG13» у журналі «Nature» у лютому 2020 року.[108] Завдяки порівнянню послідовностей стало зрозуміло, що «RaBtCoV/4991» і «RaTG13», ймовірно, були одним і тим же вірусом. Ши сказала, що перейменування було зроблено, щоб відобразити місце походження та рік вірусу.[109]

Деякі прихильники теорії, включаючи Ніколаса Вейда та псевдоанімного члена DRASTIC «TheSeeker268», стверджували, що перейменування було спробою приховати походження вірусу та приховати його зв'язок із лабораторним походженням спорідненого вірусу SARS-CoV-2.[110] Вчені заявили, що RaTG-13 має надто далекий зв'язок, щоб бути пов'язаним із походженням пандемії, і його неможливо змінити в лабораторії для створення SARS-CoV-2[111] Пізніше журнал «Nature» опублікував додаток до статті про RaTG13 за 2020 рік, у якому йдеться про ймовірний зв'язок із шахтою, у якому Ши каже, що там був зібраний вірус, але він, швидше за все, не був причиною хвороб шахтарів. Згідно з додатком, проведені лабораторні дослідження сироватки крові робітників показали негативний результат, «антитіл до коронавірусу, схожого на SARS, не виявлено».[109]

Випадкове вивільнення генетично модифікованого вірусу[ред. | ред. код]

Одна з теорій змови, яка поширюється на підтримку лабораторного походження, передбачає, що SARS-CoV-2 був розроблений для дослідження посилення функції коронавірусів.[112] Експерти сперечаються щодо точного значення «посилення функції».[68][113][114] Згідно із заявами, надісланими електронною поштою директором Центру нових інфекційних захворювань Уханьського інституту вірусології Ши Чженлі, її лабораторія не проводила жодних неопублікованих експериментів посилення функції на коронавірусах, і всі співробітники та аспіранти інституту дали негативний результат тестування на коронавірус у перші дні пандемії.[115]

Місце розщеплення FURIN[ред. | ред. код]

Філогенетичне дерево, що відображає наявність (червоний) або відсутність (чорний) місця розщеплення FURIN в різних бетакоронавірусах. Від У та ін.[116]

Один з аргументів на користь витоку з лабораторії базується на припущенні про те, що в генетичному складі вірусу SARS-CoV-2 є щось «неприродне», що свідчить про те, що він був створений за допомогою генної інженерії.[14] Деякі твердження про біоінженерію зосереджуються на наявності двох послідовних кодонів цитозин-гуанін-гуанін (CGG) у РНК вірусу, точніше в основному місці розщеплення білка FURIN.[23][11] Кодон CGG є одним із кількох кодонів, які під час трансляції передаються амінокислотою аргінін, і це найменш поширений кодон аргініну в патогенних бетакоронавірусах людини.[117] Частково ця відсутність кодонів CGG у патогенних для людини коронавірусах пояснюється природним відбором; B-лімфоцити в організмі людини розпізнають ділянки на геномі вірусу, де C і G знаходяться поруч (так звані CpG-острівці).[29][118] Кодон CGG становить 5 % кодонів аргініну в геномі SARS-CoV і 3 % кодонів аргініну в геномі SARS-CoV-2.[23]

Прихильники штучно створеного вірусу, зокрема журналіст Ніколас Вейд, кажуть, що два таких незвичайних кодони поспіль є доказом лабораторного експерименту; через низьку ймовірність того, що пара кодонів CGG зустрічається в природі, і, навпаки, загальне часте використання кодонів CGG для аргініну в роботі з генним матеріалом.[23][11] Це було спростовано вченими[119][120], які зазначали, що кодон CGG також присутній (і навіть частіше) в інших коронавірусах, включаючи MERS-CoV[121], і те, що кодон рідкісний, не означає, що він не може бути присутнім у природі.[122][120] Якби кодон CGG був створений у вірусі, він мав би мутувати з вірусу, оскільки він циркулював серед людей у ​​дикій природі протягом кількох років, але сталося навпаки.[122] Фактично, наявність сайту розщеплення FURIN, який відповідає за значне збільшення трансмісивності, значною мірою переважує будь-які несприятливі імунні відповіді В-лімфоцитів, спричинені генетичними послідовностями, які це кодують.[118][29]

Іншим джерелом припущень є сама наявність місця розщеплення FURIN.[116][24] Воно відсутнє у найближчих відомих родичів SARS-CoV-2 (але присутній в інших бетакоронавірусах, наприклад BtHpCoV-ZJ13).[123] Ця аномалія, швидше за все, є результатом рекомбінації[116][124], і не викликає подиву, оскільки генетична лінія цих вірусів не була належним чином досліджена, або секвенована.[125][126] Це звичайне явище серед інших коронавірусів (включаючи MERS-CoV, HCoV-OC43, HCoV-HKU1, і з'являється майже ідентичним чином у HKU9-1), ділянці передують короткі паліндромні послідовності, що вказують на природні рекомбінації, спричинені простими еволюційними механізмами. Крім того, неоптимальна конфігурація та погане націлювання на ділянку розщеплення для людей або мишей у порівнянні з відомими прикладами (такими як HCoV-OC43 або HCoV-HKU1), разом із складною та обтяжливою молекулярною біологією, яка вимагала б це, не узгоджується з тим, чого можна очікувати від створеного вірусу.[127]

Проєкт DEFUSE був відхиленою грантовою заявкою DARPA, в якому пропонувалося взяти зразки коронавірусів кажанів з різних місць Китаю.[128] Документ про відхилену пропозицію був опублікований у пресі DRASTIC у вересні 2021 року.[129] Співрозслідувачі відхиленої пропозиції включали Пітера Дашака з EcoHealth Alliance, Ральфа Баріка з Університету Північної Кароліни, Ліньфа Вана з медичної школи в Сінгапурі та Ши Чженлі з Уханьського інституту вірусології.[106] Грантоотримувачі запропонували оцінити здатність вірусів кажанів інфікувати клітини людини в лабораторії за допомогою химерних коронавірусів, які були мутовані в різних місцях, і створити вакцини на основі білка шиповидних відростків вірусу (а не цілого вірусу), яка буде введена кажанам у дикій природі, щоб зменшити ймовірність майбутніх спалахів серед людей.[130] Одна із запропонованих змін полягала в тому, щоб модифікувати коронавіруси кажанів, щоб вставити сайт розщеплення для протеази FURIN на з'єднанні S1/S2 білка шиповидних відростків (S) вірусу. Немає доказів того, що будь-які генетичні маніпуляції або зворотна генетика (техніка, необхідна для створення химерних вірусів) пов'язаних із SARS коронавірусів кажанів коли-небудь проводилися в уханьському інституті.[106][131] Усі наявні докази вказують на те, що сайт розщеплення FURIN SARS-CoV-2 є результатом природної еволюції.[116][124][127]

Точка зору політиків і влади[ред. | ред. код]

Ситуація знову розпалила дискусію щодо експериментів з посилення функції, хоча інтенсивна політична риторика навколо цього питання загрожувала залишити серйозне дослідження щодо політики в цій сфері.[132] Дослідники стверджують, що політизація дебатів ускладнює процес, і що слова часто перекручуються, щоб стати «кормом для теорій змови».[133][24][29] Ідея експерименту, проведеного в 2015 році з коронавірусами, схожими на SARS, які є джерелом пандемії, була повідомлена в британських таблоїдах на початку пандемії.[134] Вірусолог Анджела Расмуссен писала, що це малоймовірно через інтенсивну перевірку та державний нагляд, якому підлягають дослідження щодо посилення функцій, і що малоймовірно, щоб дослідження коронавірусів, які важко отримати, могли відбуватися поза увагою спостерігачів.[70]

Сенатор від штату Кентуккі Ренд Пол заявив, що Національний інститут охорони здоров'я США фінансував дослідження посилення функції в Ухані, звинувативши дослідників, зокрема епідеміолога Ральфа Баріка, у створенні «супервірусів».[113][68] І Фаучі, і директор Національного інституту охорони здоров'я Френсіс Коллінз заперечували, що уряд США підтримує такі дослідження.[113][114][135] Барік також відкинув звинувачення Пола, заявивши, що дослідження його лабораторії міжвидової передачі коронавірусів кажанів не кваліфікуються як посилення функції. У той час як у дослідженні химерних коронавірусів кажанів у 2017 році Уханьський інститут вірусології назвав Національний інститут охорони здоров'я спонсором, фінансування Національного інституту охорони здоров'я стосувалося лише збору зразків. Видання Washington Post прокоментувало, що «фінансування „EcoHealth“ було пов'язане не з експериментами, а зі збором зразків», і що «заяви про дослідження Баріка здаються надмірними».[68] У жовтні 2021 року речник Національного інституту охорони здоров'я визнав, що EcoHealth Alliance надав нові дані, які демонструють, що в експерименті на мишах коронавірус спричинив більшу втрату ваги, ніж очікувалося.[136] Це було описано як несподіваний наслідок дослідження, а не його передбачуваний результат або компонент початкової пропозиції щодо фінансування.[137] Важливо, що речник Національного інституту охорони здоров'я сказав, що цей висновок було надано в останньому звіті про прогрес і не було доступним до попередніх заяв про експерименти в Уханському інституті охорони здоров'я.[138]

У серпневому проміжному звіті від серпня 2021 року, автором якого є представники меншості республіканських членів комітету у закордонних справах Палати представників США, сказано, що лабораторне походження вірусу SARS-CoV-2 є більш імовірним, ніж природне.[139][140] У цьому звіті стверджувалося, що SARS-CoV-2 з'явився у людей в результаті дослідження посилення функції вірусу RaTG13, зібраного в печері в провінції Юньнань у 2012 році, який згодом був випадково вивільнений орієнтовно до 12 вересня 2019 року, коли база даних Уханського інституту вірусології зникла з мережі.[141][142] Звіт за серпень 2021 року в основному спирається на наявні публічні дані в поєднанні з внутрішніми документами КПК до та під час перших днів пандемії.[143] Проміжний звіт було опубліковано одночасно зі спільним розслідуванням «ProPublica» та «Vanity Fair».[144][145] Відразу після публікації звіт був різко розкритикований експертами з дипломатії та китайської мови за неправильний переклад та неправильне тлумачення китайських документів.[146][147] Бактеріолог і прихильник теорії витоку з лабораторії Річард Ебрайт розкритикував звіт за збір вже існуючих і раніше досліджених доказів як нової інформації.[139] Біолог-еволюціоніст Майкл Воробей прокоментував, що документ виглядає або як «цинічна спроба отримати голоси республіканців» на проміжних виборах у листопаді 2022 року, або як «купка співробітників, які не мають здібностей зрозуміти науку, які натрапили на купа дезінформації та сповнених дезінформації твітів».[148] Вірусолог Анжела Расмуссен описала звіт як «незручне використання грошей і ресурсів платників податків».[139] Остаточна версія звіту була опублікована 18 квітня 2023 року. Остаточна версія підтвердила проміжну позицію про те, що пандемія почалася внаслідок лабораторного інциденту восени 2019 року, на основі того, що комісія назвала «переважанням непрямих доказів».[149]

Розвідувальні органи[ред. | ред. код]

У США кілька розвідувальних агенцій оцінили ймовірність витоку лабораторних даних щодо SARS-CoV-2. Такі оцінки не є еквівалентами наукової діяльності, але зважують правдивість джерел як основу для складання розвідувального звіту.[150]

У звіті за серпень 2021 року, зробленому на прохання президента Байдена, було оцінено, що уряд Китаю не знав наперед про спалах COVID-19.[151] Загалом у звіті немає переконливих висновків щодо походження вірусу. З 8 зібраних команд 4 (і Національна рада розвідки) були схильні, з низькою впевненістю, підтримувати зоонозне походження, 3 не змогли дійти висновку, а одна (ФБР) з помірною впевненістю підтримала витік вірусу з лабораторії.[152][153][154] Британські спецслужби вважають «можливим», що епідемія почалася з витоку з китайської лабораторії.[155]

У лютому 2023 року газета «The Wall Street Journal» повідомила, що міністерство енергетики США на основі нових даних розвідки змінило свою точку зору з «невизначеної» на «низьку впевненість», що пандемія виникла внаслідок витоку вірусу з лабораторії.[156][157][158] У розвідувальному співтоваристві «низький рівень довіри» означає, що інформація надходить із джерел низької якості або інших ненадійних джерел.[159] Після цих звітів директор ФБР Крістофер Рей повторив оцінку бюро, заявивши, що уряд Китаю робить усе можливе, щоб перешкодити будь-якому розслідуванню.[160][161] Радник Білого дому з національної безпеки Джейк Салліван відповів на звіт, сказавши, що «деякі елементи розвідувального співтовариства дійшли одних висновків, деякі інших. Деякі з них сказали, що їм просто недостатньо інформація для достовірності», і все ще «немає остаточної відповіді» на питання про походження пандемії.[157][162] Переоцінка відновила політичні дебати навколо цього питання в США.[163][164][165]

У червні 2023 року офіс директора національної розвідки розсекретив свій звіт про походження вірусу відповідно до Акту Конгресу, який зобов'язує його зробити це.[166] У звіті зазначено, що хоча теорію витоку з лабораторії не можна виключити, загальна оцінка Національної ради з розвідки та більшості джерел (з низькою достовірністю) полягає в тому, що пандемія, швидше за все, почалася як зооноз.[167][168] Не було знайдено доказів того, що SARS-CoV-2 або вірус-попередник існували в лабораторії, і не було жодних доказів будь-якого інциденту з біобезпекою. Прихильники гіпотези витоку з лабораторії відреагували, звинувативши агентства у змові з китайцями або в некомпетентності.[13] Висвітлюючи історію для «Sydney Morning Herald», її науковий репортер Ліам Меннікс написав, що доповідь США поклала кінець справі про витік інформації з лабораторії, і що вона закінчилася «не вибухом, а скиглінням».[168][13]

Теорії з точки зору генної інженерії[ред. | ред. код]

Найперша відома зареєстрована згадка про будь-який тип теорії витоку з лабораторії з'явилася у вигляді твіту, опублікованого 5 січня 2020 року від користувача з Гонконгу на ім'я @GarboHK, який натякнув, що китайський уряд створив новий вірус і навмисно його випустив.[25][26] Пізніше подібні ідеї були формалізовані в препринті, опублікованому на BioRxiv 31 січня 2020 року, дослідниками з Індійського технологічного інституту, які стверджували, що виявили подібність між геномом нового коронавірусу та ВІЛ. Стаття була швидко відкликана через порушення в «технічному підході та… інтерпретації результатів» дослідників".[169][170] Ці погляди особливо просував Люк Монтаньє, суперечливий французький вірусолог і лауреат Нобелівської премії, який стверджував, що SARS-CoV-2 міг бути створений під час досліджень вакцини проти ВІЛ/СНІДу.[171][172] Біоінформаційний аналіз показує, що загальні послідовності короткі, що їх подібність недостатня для того, щоб підтвердити гіпотезу спільного походження, і що ідентифіковані послідовності були незалежними вставками, які відбувалися в різні моменти під час еволюції коронавірусів.[29][173][174] Пізніше такі заяви були оприлюднені декількома активістами проти вакцинації, такими як Джуді Міковіц і Джеймс Лайонс-Вейлер, які стверджували, що SARS-CoV-2 був створений у лабораторії[175], а Міковіц пішов далі, та заявив, що вірус був створений навмисно та навмисно випущений.[176][11] Аналіз Вейлера, де він стверджував, що довга послідовність у середині білка шиповидних відростків вірусу не була виявлена ​​в інших коронавірусах і є доказом лабораторної рекомбінації, був відхилений вченими, які виявили, що таку послідовність також було виявлено в багатьох інших коронавірусах, що свідчить про те, що вона «широко поширений» у природі.[175]

Китайська дослідниця Янь Лімен була першим прихильником проведеної з певною метою генної інженерії, опублікувавши навесні 2020 року широко критиковані препринти на користь теорії витоку з лабораторії.[177][178] Після того, як вона опублікувала свої препринти, деякі політичні діячі (зокрема Стівен Беннон і Гуо Венгуй) улітку 2020 року організували їй втечу до США, щоб взяти участь у турі з виступами для правих засобів масової інформації для відволікання уваги від того, як адміністрація Трампа бореться з епідемією COVID-19.[179] Згідно слів науковими рецензентами з Центру охорони здоров'я Джонса Гопкінса, в статті Янь опубліковано «суперечливу та неточну інформацію, яка не підтверджує їхні аргументи»[178], тоді як рецензенти з «Rapid Reviews: COVID-19» видавництва MIT Press критикували її препринти за те, що в них не показано «достатніх наукових доказів на підтримку [їх] тверджень».[177]

У вересні 2022 року комісія журналу «Lancet» опублікувала широку доповідь про пандемію, включаючи коментарі щодо походження вірусу під керівництвом голови групи, економіста Джеффрі Сакса. У доповіді припускається, що вірус міг походити з американської лабораторії, ідея, яку Сакс пропагує з кінця 2020 року, зокрема в 2022 році в подкасті теоретика змови проти вакцинації Роберта Ф. Кеннеді-молодшого. Реагуючи на звіт комісії, вірусолог Анджела Расмуссен прокоментувала, що це, можливо, був «один із найганебніших моментів для журналу щодо його ролі керівника та лідера в оприлюдненні важливих висновків про науку та медицину». Вірусолог Девід Робертсон сказав, що посилання на участь американської лабораторії є «дикими припущеннями» і що «справді прикро бачити таку потенційно впливову доповідь, який сприяє подальшій дезінформації щодо такої важливої ​​теми».[180]

Навмисне вивільнення[ред. | ред. код]

Історик науки Наомі Орескес сказала, що вона не знає жодного надійного вченого, який підтримує точку зору, що вірус був випущений навмисно, тоді як версія про те, що вірус міг вийти з лабораторії випадково, більш правдоподібна.[181]

У США сенатор Марша Блекберн запропонувала законопроєкт, який дозволить людям подавати позови проти Китаю за використання «біологічної зброї», заявивши, що «Китай має 5000-річну історію шахрайства та крадіжки. Деякі речі ніколи не зміняться».[182]

Продовження в 2022 році[ред. | ред. код]

У червні 2022 року ВООЗ оприлюднила доповідь, в якій виступає за додаткове розслідування теорії витоку з лабораторії.[183] У відповідь на доповідь речник МЗС Китаю Чжао Ліцзянь назвав теорію витоку з лабораторії «брехнею, вигаданою антикитайськими силами в політичних цілях, яка не має нічого спільного з наукою».[184]

У липні 2022 року в журналі «Science» з'явилися дві статті, в яких аналізуються всі наявні епідеміологічні та генетичні докази найперших відомих випадків в Ухані. На основі двох різних аналізів автори обох робіт дійшли висновку, що спалах почався на оптовому ринку морепродуктів Хуанань, і не був пов'язаний з жодною лабораторією. Третій рукопис (препринт)[185] був з дослідженнями зразків РНК, взяті безпосередньо з ринку навесні 2020 року, і показав виявлену РНК SARS-CoV-2 у зразках навколишнього середовища, зібраних із стійл для тварин і стічних колодязів на ринку.[186][15] Виявлена ​​РНК була дуже схожа на РНК вірусів, які інфікували пацієнтів на початку спалаху, які захворіли після того, як були присутні на ринку.[187][188] Жодного вірусу не було виявлено в зразках, узятих безпосередньо від тварин на ринку. Вірусолог Сіднейського університету та співавтор обох публікацій Едвард С. Холмс прокоментував, що «теорія витоку з лабораторії прозвучала як сирена» та «Немає електронних листів. Немає жодних наукових доказів. Немає абсолютно нічого».[189]

Політична, академічна та медійна зацікавленість[ред. | ред. код]

Перші повідомлення засобів масової інформації, які припускають витік SARS-CoV-2 із лабораторії, з'явилися в Daily Mail і The Washington Times наприкінці січня 2020 року..[25] В інтерв'ю журналу Science від 31 січня 2020 року професор Річард Ебрайт сказав, що існує ймовірність того, що SARS-CoV-2 потрапив до людини внаслідок аварії в лабораторії в Ухані, і що всі дані про послідовність генома та властивості вірусу «відповідають проникненню в популяцію людей як природним шляхом, так і внаслідок лабораторного викиду».[190] У повідомленні від Caixin від 5 лютого 2021 року ці дані описані як чутки, що походять з двох джерел: препринтна стаття індійського вченого, опублікована на bioRxiv, яку пізніше було відкликано, і повідомлення BBC China.[191][192] 8 лютого 2023 року виконуючий обов'язки директора Національного інституту охорони здоров'я США свідчив перед очолюваним республіканцями комітетом Палати представників, що віруси, які досліджувалися в лабораторії Уханьського інституту вірусології, «не мають стосунку» до SARS-CoV- 2 і що припущення про еквівалентність було б схожим на «слова, що людина еквівалентна корові».[193]У липні 2021 року опитування Harvard — Politico показало, що 52 відсотки американців вважають, що COVID-19 походить від лабораторного витоку, тоді як 28 відсотків вважають, що COVID-19 походить від інфікованої тварини в природі.

На початку 2021 року після відновлення обговорення в засобах масової інформації знову розгорілись дебати шодо цієї гіпотези.[194] Поновлення інтересу було викликано двома подіями. По-перше, у статті, опублікованій у травні в «The Wall Street Journal», повідомлялося, що в листопаді 2019 року працівники лабораторії Уханьського інституту вірусології захворіли на хворобу, симптоми якої були схожі на COVID-19. Повідомлення ґрунтувалося на неофіційних брифінгах з представниками розвідки.[194][110][195] Ці випадки передували офіційним звітам уряду Китаю, в яких говорилося, що перші відомі випадки були в грудні 2019 року, хоча неопубліковані урядові дані свідчать про те, що перші випадки були виявлені в середині листопада.[196][197] «The Guardian» заявила, що ця стаття мало підтвердила, з точки зору хороших, якісних доказів, можливість витоку з лабораторії[198]; у розсекреченому звіті Національної ради розвідки також говориться, що той факт, що працівники лабораторії були госпіталізовані, не пов'язаний із походженням спалаху.[199] По-друге, було показано, що Пітер Дашак, головний організатор заяви в The Lancet у лютому 2020 року, не розкрив своїх зв'язків з Уханьським інститутом вірусології.[31][194][110][200] Пізніше «The Lancet» опублікував доповнення, в якому Дашак описав свою попередню співпрацю з китайськими дослідниками.[201]

Після публікації доповіді, підготовленої ВООЗ, політики, ведучі ток-шоу, журналісти та деякі вчені зробили заяви, що SARS-CoV-2 міг походити з Уханьського інституту вірусології.[36] Група DRASTIC також зробила внесок у їх просування, зокрема через Twitter.[202] У липні 2021 року опитування Гарвардського університету і Politico показало, що 52 % американців вважали, що COVID-19 виник внаслідок лабораторного витоку, тоді як 28 % вважали, що COVID-19 походить від інфікованої тварини в природі.[203] До березня 2023 року відсоток американців, які вірять у лабораторне походження, подвоївся (з 30 % до 60 %) порівняно з 3 роками тому, а відсоток американців, які вірять у природне походження, зменшився вдвічі (з 40 % до 20 %).[204]

Науковий педагог Геслі Мачадо Сілва описує ідею китайського вірусу як частину «хрестового походу в соціальній мережі» з ксенофобією, схожого на надуманий сценарій фільму, який, тим не менш, зібрав багато мільйонів прихильників в Інтернеті. Сілва закликає пандемію стати часом для людства, щоб стати «кращим, а не можливістю розпалювати ненависть».[205]

Після травня 2021 року деякі засоби масової інформації пом'якшили попередні формулювання, які описували теорію лабораторного витоку як «розвінчану» або «теорію змови».[206] Однак переважаючою науковою точкою зору залишається те, що хоча випадковий витік і можливий, проте малоймовірний.[36]

Китайсько-американські відносини[ред. | ред. код]

Походження COVID-19 стало джерелом суперечок у відносинах між Китаєм і США. Теорія витоку з лабораторії була оприлюднена на початку 2020 року політиками та засобами масової інформації Сполучених Штатів, зокрема президентом США Дональдом Трампом, іншими відомими республіканцями та консервативними засобами масової інформації (такими як експерт Fox News Такер Карлсон і колишній видавець Breitbart News і головний стратег Білого дому Стівен Беннон).[194][110] Трамп також назвав вірус «грипом кунг»[207], і його адміністрація також висловила намір запровадити санкції проти Китаю.[208] У квітні 2020 року Трамп заявив, що має докази теорії витоку з лабораторії, але відмовився надати їх на запит.[110][209] У той час засоби масової інформації не робили різниці між випадковим витоком природного вірусу в лабораторії та теоріями змови про походження біологічної зброї. У онлайн-дискусіях різні теорії, включно з теорією витоку з лабораторії, були об'єднані, щоб сформувати більш масштабні безпідставні теорії змови.[194] У травні 2020 року ведучий «Fox News» Такер Карлсон звинуватив Ентоні Фаучі в тому, що він «фінансував створення COVID» через експерименти з посилення функції в Уханьському інституті вірусології.[113] Посилаючись на есе наукового письменника Ніколаса Вейда, Карлсон стверджував, що Фаучі керував дослідженнями, щоб зробити віруси кажанів більш заразними для людей.[135] Facebook прийняв політику видалення обговорення теорії лабораторного витоку як дезінформації; соцмережа скасувала цю заборону через рік, у травні 2021 року.[31][210][211]

У повідомленні BBC China зазначено, що 14 лютого 2020 року керівник Китаю Сі Цзіньпін запропонував включити біобезпеку в закон; наступного дня були введені нові заходи щодо «посилення нагляду за лабораторіями», особливо тими, що працюють з вірусами.[191][192] У квітні 2020 року «The Guardian» повідомила, що Китай вжив заходів для жорсткого регулювання внутрішніх досліджень джерела спалаху, намагаючись контролювати наратив навколо його походження та сприяти припущенням, що епідемія розпочалася за межами країни.[212] У травні 2020 року державні засоби масової інформації Китаю оприлюднили заяви вчених, які заперечують твердження про те, що ринок морепродуктів та інститут вірусології були можливими місцями походження, включаючи коментарі директора Китайського центру контролю та профілактики захворювань Гао Фу.[213]

У Сполучених Штатах антикитайська дезінформація поширювалася в соціальних мережах, включаючи безпідставні заяви про біологічну зброю, підживлювала агресивну риторику щодо людей азійського походження[214] та залякування вчених.[36] Деякі вчені хвилювалися, що їхні слова будуть неправильно витлумачені та використані для підтримки расистської риторики.[207] У листі, опублікованому в Science, низка вчених, у тому числі Ральф Барік, стверджували, що гіпотеза випадкового лабораторного витоку не була достатньо досліджена та залишається ймовірною, та вимагає більшої ясності та додаткових даних.[215] Їх лист був розкритикований деякими вірусологами та експертами з охорони здоров'я, які заявили, що «ворожий» і «розділяючий» фокус на уханьський інститут не підтверджується доказами[23], і може навпаки змусити китайських вчених і владу ділитися даними не більше, а менше.[36]

Низка членів китайського уряду висунули теорію протидії змові, стверджуючи, що SARS-CoV-2 виник на військовій базі США у Форт-Детріку.[216][217] Ця теорія мало підтримується. Вважається, що вимоги Китаю розслідувати можливе виникнення пандемії з американських лабораторій відволікають увагу від Уханя.[218]

Ефект замороження[ред. | ред. код]

За словами Пола Текера (що пише для «British Medical Journal»), деякі вчені та репортери заявили, що "об'єктивний розгляд походження COVID-19 пішов не так на початку пандемії, оскільки дослідники, яким було надано фінансування для вивчення вірусів із пандемічним потенціалом, запустили кампанію, яка позначала гіпотезу витоку з лабораторії як «теорію змови».[31] У лютому 2020 року в журналі «The Lancet» було опубліковано лист, авторами якого є 27 вчених, зокрема Пітер Дашак, який описав деякі ідеї про альтернативне походження вірусу як «теорії змови».[219] Філіппа Ленцос сказала, що в результаті деякі вчені «зімкнули ряди», побоюючись за свою кар'єру та гранти.[31] Джеймі Метцл розкритикував цей лист за «наукову пропаганду та хуліганство»[220], а Кетрін Ебан — як «ефект замороження» для наукових досліджень та наукового співтовариства, натякаючи, що вчені, які «підтримують теорію витоку з лабораторії… виконують роботу теоретиків змови».[221][110]

На початку 2020 року низка вчених, зокрема Джеремі Фаррар, Крістіан Андерсен і Роберт Гаррі, надіслали електронні листи Ентоні Фаучі із запитаннями щодо теорії витоку з лабораторії та підозрами, що деякі факти її підтверджують.[222][223] На той час директор Національного інституту охорони здоров'я Френсіс Коллінз був стурбований тим, що обговорення такої можливості може зашкодити «міжнародній гармонії».[224] Після відкриття подібних вірусів у природі, додаткових досліджень геному та наявності більшої кількості геномних послідовностей з перших днів пандемії ці вчені публічно заявили, що підтримують зоонозну теорію як найбільш імовірне пояснення.[225][226][10][227]

Деякі журналісти та вчені заявили, що вони відхиляли або уникали обговорення теорії витоку з лабораторії протягом першого року пандемії внаслідок поляризації після прийняття Дональдом Трампом теорії витоку з лабораторії.[207][206][228][229] Голова Ради керуючих Американської академії мікробіології Артуро Касаделл сказав, що він (як і багато інших) раніше недооцінював гіпотезу витоку з лабораторії «головним чином тому, що тоді [на початку пандемії] була заснована на ідеї навмисно створеного вірусу». Однак у травні 2021 року це було «давнім занепокоєнням» у наукових колах, і він відчув «більшу відкритість» до цього.[230]

До осені 2022 року більшість вчених були переконані, спираючись на наявні докази, що пандемія, швидше за все, почалася внаслідок природного зоонозу.[3][10][12] Вважається, що найбільш вірогідним природним резервуаром є кажани з можливим проміжним хазяїном (наприклад, пальмові цивети[231][232], норки[233][232], або панголіни[234][235], перш ніж перейти на людину.[236][237] У березні 2023 року Джеймс Елвайн та його колеги стверджували, що продовження формулювання гіпотези лабораторного витоку такої ж вірогідної, як і природного поширення, спричинило неправильне спрямування наукових зусиль, що могло поставити під загрозу прогрес у підготовці до майбутніх пандемій.[39]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Pekar, Jonathan (26 липня 2022). The molecular epidemiology of multiple zoonotic origins of SARS-CoV-2. Science. 377 (6609): 960—966. Bibcode:2022Sci...377..960P. doi:10.1126/science.abp8337. PMC 9348752. PMID 35881005. (англ.)
  2. ↑ Zimmer, Carl; Mueller, Benjamin (26 лютого 2022). New Research Points to Wuhan Market as Pandemic Origin. The New York Times. Процитовано 13 June 2023. (англ.)
  3. ↑ а б в г д е ж Jiang, Xiaowei; Wang, Ruoqi (25 серпня 2022). Wildlife trade is likely the source of SARS-CoV-2. Science. 377 (6609): 925—926. Bibcode:2022Sci...377..925J. doi:10.1126/science.add8384. PMID 36007033. Процитовано 20 листопада 2022.
  4. ↑ Alkhovsky, S; Lenshin, S; Romashin, A; Vishnevskaya, T; Vyshemirsky, O; Bulycheva, Y; Lvov, D; Gitelman, A (9 січня 2022). SARS-like Coronaviruses in Horseshoe Bats (Rhinolophus spp.) in Russia, 2020. Viruses. 14 (1): 113. doi:10.3390/v14010113. PMC 8779456. PMID 35062318.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  5. ↑ Frazzini, Sara; Amadori, Massimo; Turin, Lauretta; Riva, Federica (7 жовтня 2022). SARS CoV-2 infections in animals, two years into the pandemic. Archives of Virology. 167 (12): 2503—2517. doi:10.1007/s00705-022-05609-1. PMC 9543933. PMID 36207554.
  6. ↑ Fenollar, Florence; Mediannikov, Oleg; Maurin, Max; Devaux, Christian; Colson, Philippe; Levasseur, Anthony; Fournier, Pierre-Edouard; Raoult, Didier (1 April 2021). Mink, SARS-CoV-2, and the Human-Animal Interface. Frontiers in Microbiology. Frontiers Media SA. 12: 663815. doi:10.3389/fmicb.2021.663815. ISSN 1664-302X. PMC 8047314. PMID 33868218.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  7. ↑ Zhao, Jie; Cui, Wei; Tian, Bao-ping (2020). The Potential Intermediate Hosts for SARS-CoV-2. Frontiers in Microbiology. 11: 580137. doi:10.3389/fmicb.2020.580137. ISSN 1664-302X. PMC 7554366. PMID 33101254.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  8. ↑ Qiu, Xinyu; Liu, Yi; Sha, Ailong (28 September 2022). SARS‐CoV‐2 and natural infection in animals. Journal of Medical Virology. 95 (1): jmv.28147. doi:10.1002/jmv.28147. PMC 9538246. PMID 36121159. (англ.)
  9. ↑ Gupta, SK; Minocha, R; Thapa, PJ; Srivastava, M; Dandekar, T (14 August 2022). Role of the Pangolin in Origin of SARS-CoV-2: An Evolutionary Perspective. International Journal of Molecular Sciences. 23 (16): 9115. doi:10.3390/ijms23169115. PMC 9408936. PMID 36012377.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  10. ↑ а б в г д е ж и Holmes EC, Goldstein SA, Rasmussen AL, Robertson DL, Crits-Christoph A, Wertheim JO, Anthony SJ, Barclay WS, Boni MF, Doherty PC, Farrar J, Geoghegan JL, Jiang X, Leibowitz JL, Neil SJ, Skern T, Weiss SR, Worobey M, Andersen KG, Garry RF, Rambaut A (September 2021). The origins of SARS-CoV-2: A critical review. Cell (Review). 184 (19): 4848—4856. doi:10.1016/j.cell.2021.08.017. PMC 8373617. PMID 34480864. (англ.)
  11. ↑ а б в г д е ж Gorski, David (31 травня 2021). The origin of SARS-CoV-2, revisited. Science-Based Medicine. Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 19 липня 2021. (англ.)
  12. ↑ а б в Holmes, Edward C. (14 August 2022). The COVID lab leak theory is dead. Here's how we know the virus came from a Wuhan market. The Conversation (англ.). Процитовано 4 September 2022.
  13. ↑ а б в COVID-19 lab leak theory ends with a whimper, not a bang. Sydney Morning Herald. 27 червня 2023. (англ.)
  14. ↑ а б в г д е ж Lewandowsky S, Jacobs PH, Neil S (2023). Chapter 2: Leak or Leap? Evidence and Cognition Surrounding the Origins of the SARS-CoV-2 Virus. У Butter M, Knight P (ред.). Covid Conspiracy Theories in Global Perspective. Taylor & Francis. с. 26—39. doi:10.4324/9781003330769-2. ISBN 9781032359434. (англ.)
  15. ↑ а б в г Garry, Robert F. (10 листопада 2022). The evidence remains clear: SARS-CoV-2 emerged via the wildlife trade. Proceedings of the National Academy of Sciences. 119 (47): e2214427119. Bibcode:2022PNAS..11914427G. doi:10.1073/pnas.2214427119. ISSN 0027-8424. PMC 9704731. PMID 36355862. (англ.)
  16. ↑ а б в Frutos, Roger; Pliez, Olivier; Gavotte, Laurent; Devaux, Christian A. (травень 2022). There is no 'origin' to SARS-CoV-2. Environmental Research. 207: 112173. Bibcode:2022ER....207k2173F. doi:10.1016/j.envres.2021.112173. ISSN 0013-9351. PMC 8493644. PMID 34626592. (англ.)
  17. ↑ Maxmen, Amy; Mallapaty, Smriti (8 червня 2021). The COVID lab-leak hypothesis: what scientists do and don't know. Nature. 594 (7863): 313—315. Bibcode:2021Natur.594..313M. doi:10.1038/d41586-021-01529-3. PMID 34108722. (англ.)
  18. ↑ а б в Dyer, Owen (27 липня 2021). Covid-19: China stymies investigation into pandemic's origins. BMJ. 374: n1890. doi:10.1136/bmj.n1890. PMID 34315713. n1890. (англ.)
  19. ↑ а б Perng W, Dhaliwal SK (травень 2022). Anti-Asian Racism and COVID-19: How It Started, How It Is Going, and What We Can Do. Epidemiology. 33 (3): 379—382. doi:10.1097/EDE.0000000000001458. PMC 8983612. PMID 34954709. (англ.)
  20. ↑ а б Baker, Nicholson (4 січня 2021). The Lab-Leak Hypothesis. New York Intelligencer. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 20 липня 2021. (англ.)
  21. ↑ а б в г д Jacobsen, Rowan (29 червня 2021). Inside the risky bat-virus engineering that links America to Wuhan. MIT Technology Review. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021. (англ.)
  22. ↑ Krishnaswamy, S.; Govindarajan, T. R. (16 липня 2021). The controversy being created about the origins of the virus that causes COVID-19. Frontline (англ.). Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 30 липня 2021. (англ.)
  23. ↑ а б в г д е ж Kasprak, Alex (16 липня 2021). The 'Occam's Razor Argument' Has Not Shifted in Favor of a COVID Lab Leak. Snopes. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 24 липня 2021. (англ.)
  24. ↑ а б в г Hakim, Mohamad S. (14 липня 2021). SARS‐CoV‐2, Covid‐19, and the debunking of conspiracy theories. Reviews in Medical Virology. 31 (6): e2222. doi:10.1002/rmv.2222. PMC 7995093. PMID 33586302. (англ.)
  25. ↑ а б в Kessler, Glen (25 травня 2021). Timeline: How the Wuhan lab-leak theory suddenly became credible. The Washington Post. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021. (англ.)
  26. ↑ а б Bandeira, Luiza; Aleksejeva, Nika; Knight, Tessa; Le Roux, Jean. WEAPONIZED: HOW RUMORS ABOUT COVID-19'S ORIGINS LED TO A NARRATIVE ARMS RACE (PDF). The Atlantic Council. Архів (PDF) оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 17 січня 2022. (англ.)
  27. ↑ Wallace-Wells, Benjamin (27 травня 2021). The Sudden Rise of the Coronavirus Lab-Leak Theory. The New Yorker. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 17 січня 2022. (англ.)
  28. ↑ Ruwitch, John (31 березня 2021). Theory That COVID Came From A Chinese Lab Takes On New Life In Wake Of WHO Report. NPR (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 17 січня 2022.
  29. ↑ а б в г д е ж и Frutos, Roger; Gavotte, Laurent; Devaux, Christian A. (березень 2021). Understanding the origin of COVID-19 requires to change the paradigm on zoonotic emergence from the spillover to the circulation model. Infection, Genetics and Evolution. 95: 104812. doi:10.1016/j.meegid.2021.104812. PMC 7969828. PMID 33744401. (англ.)
  30. ↑ Covid origin: Why the Wuhan lab-leak theory is being taken seriously. BBC News. 27 травня 2021. Архів оригіналу за 30 червня 2021. Процитовано 16 січня 2022. (англ.)
  31. ↑ а б в г д Thacker, Paul D. (8 липня 2021). The covid-19 lab leak hypothesis: Did the media fall victim to a misinformation campaign?. BMJ. 374: n1656. doi:10.1136/bmj.n1656. PMID 34244293. (англ.)
  32. ↑ а б Miller, John; Nebehay, Stephanie (31 березня 2021). Data withheld from WHO team probing COVID-19 origins in China: Tedros. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2021. Процитовано 31 липня 2021.
  33. ↑ Moritsugu, Ken (22 липня 2021). China rebuffs WHO's terms for further COVID-19 origins study. Associated Press (англ.). Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  34. ↑ а б в Mallapaty, Smriti (15 квітня 2021). After the WHO report: what's next in the search for COVID's origins. Nature. 592 (7854): 337—338. Bibcode:2021Natur.592..337M. doi:10.1038/d41586-021-00877-4. PMID 33790440. (англ.)
  35. ↑ Zimmer, Carl; Gorman, James; Mueller, Benjamin (27 травня 2021). Scientists Don't Want to Ignore the 'Lab Leak' Theory, Despite No New Evidence. The New York Times. Архів оригіналу за 1 червня 2021. Процитовано 18 липня 2021. (англ.)
  36. ↑ а б в г д е Maxmen, Amy (3 червня 2021). Divisive COVID 'lab leak' debate prompts dire warnings from researchers. Nature. 594 (7861): 15—16. Bibcode:2021Natur.594...15M. doi:10.1038/d41586-021-01383-3. PMID 34045757. (англ.)
  37. ↑ Jacobsen, Rowan (13 травня 2021). Top researchers are calling for a real investigation into the origin of covid-19. MIT Technology Review (англ.). Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021. (англ.)
  38. ↑ Maxmen, Amy (27 лютого 2022). Wuhan market was epicentre of pandemic's start, studies suggest. Nature (англ.). 603 (7899): 15—16. Bibcode:2022Natur.603...15M. doi:10.1038/d41586-022-00584-8. PMID 35228730. (англ.)
  39. ↑ а б Alwine JC, Casadevall A, Enquist LW, Goodrum FD, Imperiale MJ (березень 2023). A critical analysis of the evidence for the SARS-CoV-2 origin hypotheses. mSphere. 8 (2): e0036523. doi:10.1128/msphere.00119-23. PMC 10117112. PMID 36897078. (англ.)
  40. ↑ а б Jones, Kate E.; Patel, Nikkita G.; Levy, Marc A.; Storeygard, Adam; Balk, Deborah; Gittleman, John L.; Daszak, Peter (лютий 2008). Global trends in emerging infectious diseases. Nature. 451 (7181): 990—993. Bibcode:2008Natur.451..990J. doi:10.1038/nature06536. PMC 5960580. PMID 18288193. (англ.)
  41. ↑ а б в Haider, Najmul; Rothman-Ostrow, Peregrine; Osman, Abdinasir Yusuf та ін. (26 листопада 2020). COVID-19—Zoonosis or Emerging Infectious Disease?. Frontiers in Public Health. 8: 596944. doi:10.3389/fpubh.2020.596944. PMC 7725765. PMID 33324602.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  42. ↑ O'Keeffe, J.; Freeman, S.; Nicol, A. (21 березня 2021). The Basics of SARS-CoV-2 Transmission. Vancouver: National Collaborating Centre for Environmental Health (NCCEH). ISBN 978-1-988234-54-0. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021. (англ.)
  43. ↑ а б Cohen, J. (січень 2020). Wuhan seafood market may not be source of novel virus spreading globally. Science. doi:10.1126/science.abb0611. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 20 липня 2021. (англ.)
  44. ↑ Eschner, K. (28 січня 2020). We're still not sure where the Wuhan coronavirus really came from. Popular Science. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
  45. ↑ а б Andersen, K. G.; Rambaut, A.; Lipkin, W. I.; Holmes, E. C.; Garry, R. F. (квітня 2020). The proximal origin of SARS-CoV-2. Nature Medicine. 26 (4): 450—452. doi:10.1038/s41591-020-0820-9. PMC 7095063. PMID 32284615. (англ.)
  46. ↑ а б в г WHO-convened global study of origins of SARS-CoV-2: China Part (PDF) (Звіт). World Health Organization. 6 квітня 2021. с. 7—10. Архів (PDF) оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 4 серпня 2021. (англ.)
  47. ↑ Lu, R.; Zhao, X.; Li, J.; Niu, P.; Yang, B.; Wu, H. та ін. (лютий 2020). Genomic characterisation and epidemiology of 2019 novel coronavirus: implications for virus origins and receptor binding. The Lancet. 395 (10224): 565—574. doi:10.1016/S0140-6736(20)30251-8. PMC 7159086. PMID 32007145. (англ.)
  48. ↑ а б Cyranoski, D. (березень 2020). Mystery deepens over animal source of coronavirus. Nature. 579 (7797): 18—19. Bibcode:2020Natur.579...18C. doi:10.1038/d41586-020-00548-w. PMID 32127703. (англ.)
  49. ↑ а б Zhou, P.; Yang, X. L.; Wang, X. G.; Hu, B.; Zhang, L.; Zhang, W. та ін. (березень 2020). A pneumonia outbreak associated with a new coronavirus of probable bat origin. Nature. 579 (7798): 270—273. Bibcode:2020Natur.579..270Z. doi:10.1038/s41586-020-2012-7. PMC 7095418. PMID 32015507. (англ.)
  50. ↑ Bat coronavirus isolate RaTG13, complete genome. Genebank. National Center for Biotechnology Information. 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 5 березня 2020. (англ.)
  51. ↑ Liu, Ping; Jiang, Jing-Zhe; Wan, Xiu-Feng; Hua, Yan; Li, Linmiao; Zhou, Jiabin; Wang, Xiaohu; Hou, Fanghui; Chen, Jing; Zou, Jiejian; Chen, Jinping (14 May 2020). Are pangolins the intermediate host of the 2019 novel coronavirus (SARS-CoV-2)?. PLOS Pathogens. 16 (5): e1008421. doi:10.1371/journal.ppat.1008421. PMC 7224457. PMID 32407364.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  52. ↑ Mallapaty, Smriti (24 вересня 2021). Closest known relatives of virus behind COVID-19 found in Laos. Nature. 597 (7878): 603. Bibcode:2021Natur.597..603M. doi:10.1038/d41586-021-02596-2. PMID 34561634. (англ.)
  53. ↑ Zhou, Peng; Yang, Xing-Lou; Wang, Xian-Guang; Hu, Ben; Zhang, Lei; Zhang, Wei; Si, Hao-Rui; Zhu, Yan; Li, Bei; Huang, Chao-Lin; Chen, Hui-Dong (December 2020). Addendum: A pneumonia outbreak associated with a new coronavirus of probable bat origin. Nature. 588 (7836): E6. Bibcode:2020Natur.588E...6Z. doi:10.1038/s41586-020-2951-z. PMC 9744119. PMID 33199918. (англ.)
  54. ↑ Zhou, Hong; Ji, Jingkai; Chen, Xing; Bi, Yuhai; Li, Juan; Wang, Qihui та ін. (червень 2021). Identification of novel bat coronaviruses sheds light on the evolutionary origins of SARS-CoV-2 and related viruses. Cell Host & Microbe. 29 (7): 1031—1033. doi:10.1016/j.cell.2021.06.008. PMC 8188299. PMID 34147139. (англ.)
  55. ↑ Singh, Devika; Yi, Soojin V. (квітень 2021). On the origin and evolution of SARS-CoV-2. Experimental & Molecular Medicine (англ.). Seoul. 53 (4): 537—547. doi:10.1038/s12276-021-00604-z. ISSN 1226-3613. PMC 8050477. PMID 33864026.
  56. ↑ Zhu, Zhenglin; Meng, Kaiwen; Meng, Geng (грудень 2020). Genomic recombination events may reveal the evolution of coronavirus and the origin of SARS-CoV-2. Scientific Reports. 10 (1): 21617. Bibcode:2020NatSR..1021617Z. doi:10.1038/s41598-020-78703-6. PMC 7728743. PMID 33303849. (англ.)
  57. ↑ Goraichuk, Iryna V.; Arefiev, Vasiliy; Stegniy, Borys T.; Gerilovych, Anton P. (вересень 2021). Zoonotic and Reverse Zoonotic Transmissibility of SARS-CoV-2. Virus Research. 302: 198473. doi:10.1016/j.virusres.2021.198473. PMC 8188804. PMID 34118360. (англ.)
  58. ↑ MacLean, Oscar A.; Lytras, Spyros; Weaver, Steven; Singer, Joshua B.; Boni, Maciej F.; Lemey, Philippe; Kosakovsky Pond, Sergei L.; Robertson, David L. (12 березня 2021). Natural selection in the evolution of SARS-CoV-2 in bats created a generalist virus and highly capable human pathogen. PLOS Biology. 19 (3): e3001115. doi:10.1371/journal.pbio.3001115. PMC 7990310. PMID 33711012.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  59. ↑ Kumar, Sudhir; Tao, Qiqing; Weaver, Steven; Sanderford, Maxwell; Caraballo-Ortiz, Marcos A; Sharma, Sudip; Pond, Sergei L K; Miura, Sayaka (4 травня 2021). An Evolutionary Portrait of the Progenitor SARS-CoV-2 and Its Dominant Offshoots in COVID-19 Pandemic. Molecular Biology and Evolution. 38 (8): 3046—3059. doi:10.1093/molbev/msab118. PMC 8135569. PMID 33942847. (англ.)
  60. ↑ Pekar, Jonathan; Worobey, Michael; Moshiri, Niema; Scheffler, Konrad; Wertheim, Joel O. (23 квітня 2021). Timing the SARS-CoV-2 index case in Hubei province. Science. 372 (6540): 412—417. Bibcode:2021Sci...372..412P. doi:10.1126/science.abf8003. PMC 8139421. PMID 33737402.
  61. ↑ To, Kelvin Kai-Wang; Sridhar, Siddharth; Chiu, Kelvin Hei-Yeung; Hung, Derek Ling-Lung; Li, Xin; Hung, Ivan Fan-Ngai; Tam, Anthony Raymond та ін. (22 березня 2021). Lessons learned 1 year after SARS-CoV-2 emergence leading to COVID-19 pandemic. Emerging Microbes & Infections. Shanghai / London. 10 (1): 507—535. doi:10.1080/22221751.2021.1898291. PMC 8006950. PMID 33666147. (англ.)
  62. ↑ Huang, C.; Wang, Y.; Li, X.; Ren, L.; Zhao, J.; Hu, Y. та ін. (лютий 2020). Clinical features of patients infected with 2019 novel coronavirus in Wuhan, China. The Lancet. 395 (10223): 497—506. doi:10.1016/S0140-6736(20)30183-5. PMC 7159299. PMID 31986264. (англ.)
  63. ↑ Chen, N.; Zhou, M.; Dong, X.; Qu, J.; Gong, F.; Han, Y. та ін. (лютий 2020). Epidemiological and clinical characteristics of 99 cases of 2019 novel coronavirus pneumonia in Wuhan, China: a descriptive study. The Lancet. 395 (10223): 507—513. doi:10.1016/S0140-6736(20)30211-7. PMC 7135076. PMID 32007143. (англ.)
  64. ↑ а б в Pekar JE, Magee A, Parker E, Moshiri N, Izhikevich K, Havens JL, Gangavarapu K, Malpica Serrano LM, Crits-Christoph A, Matteson NL, Zeller M, Levy JI, Wang JC, Hughes S, Lee J, Park H, Park MS, Ching Zi Yan K, Lin RT, Mat Isa MN, Noor YM, Vasylyeva TI, Garry RF, Holmes EC, Rambaut A, Suchard MA, Andersen KG, Worobey M, Wertheim JO (серпень 2022). The molecular epidemiology of multiple zoonotic origins of SARS-CoV-2. Science. 377 (6609): 960—966. Bibcode:2022Sci...377..960P. doi:10.1126/science.abp8337. PMC 9348752. PMID 35881005. (англ.)
  65. ↑ Xiao, Xiao; Newman, Chris; Buesching, Christina D.; Macdonald, David W.; Zhou, Zhao-Min (7 червня 2021). Animal sales from Wuhan wet markets immediately prior to the COVID-19 pandemic. Scientific Reports. 11 (1): 11898. Bibcode:2021NatSR..1111898X. doi:10.1038/s41598-021-91470-2. PMC 8184983. PMID 34099828. (англ.)
  66. ↑ Li, Wendong; Shi, Zhengli; Yu, Meng; Ren, Wuze; Smith, Craig; Epstein, Jonathan H; Wang, Hanzhong та ін. (28 жовтня 2005). Bats Are Natural Reservoirs of SARS-Like Coronaviruses. Science. 310 (5748): 676—679. Bibcode:2005Sci...310..676L. doi:10.1126/science.1118391. PMID 16195424. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 23 липня 2020. (англ.)
  67. ↑ Coronavirus: Was US money used to fund risky research in China?. BBC News (англ.). 2 серпня 2021. Архів оригіналу за 7 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
  68. ↑ а б в г Kessler, Glen (18 травня 2021). Analysis - Fact-checking the Paul-Fauci flap over Wuhan lab funding. The Washington Post. Архів оригіналу за 6 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021. (англ.)
  69. ↑ Menachery, Vineet D.; Yount, Boyd L.; Debbink, Kari; Agnihothram, Sudhakar; Gralinski, Lisa E.; Plante, Jessica A.; Graham, Rachel L.; Scobey, Trevor; Ge, Xing-Yi; Donaldson, Eric F.; Randell, Scott H. (9 листопада 2015). A SARS-like cluster of circulating bat coronaviruses shows potential for human emergence. Nature Medicine (англ.). 21 (12): 1508—1513. doi:10.1038/nm.3985. PMC 4797993. PMID 26552008.
  70. ↑ а б Rasmussen AL (січень 2021). On the origins of SARS-CoV-2. Nature Medicine. 27 (1): 9. doi:10.1038/s41591-020-01205-5. PMID 33442004. (англ.)
  71. ↑ Reply to Science Magazine (PDF). sciencemag.org: 9. Архів (PDF) оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 12 листопада 2020. (англ.)
  72. ↑ Stacey, Kiran (28 травня 2021). Covid-19 Lab-Leak Theory Puts Wuhan Research in Spotlight. Financial Times. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021. (англ.)
  73. ↑ Cortez, Michelle Fay (27 червня 2021). The Last—And Only—Foreign Scientist in the Wuhan Lab Speaks Out. Bloomberg News. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 3 серпня 2021. (англ.)
  74. ↑ Yu, Wen-Bin; Tang, Guang-Da; Zhang, Li; T. Corlett, Richard (2020). Decoding the evolution and transmissions of the novel pneumonia coronavirus (SARS-CoV-2 / HCoV-19) using whole genomic data. Zoological Research. Kunming, Yunnan. 41 (3): 247—257. doi:10.24272/j.issn.2095-8137.2020.022. PMC 7231477. PMID 32351056. (англ.)
  75. ↑ Knapton, Sarah (22 лютого 2022). Wuhan lab leak believed 'behind closed doors' to be likeliest origin of Covid, expert says. The Telegraph. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022. (англ.)
  76. ↑ Artika, I. Made; Ma'roef, Chairin Nisa (травень 2017). Laboratory biosafety for handling emerging viruses. Asian Pacific Journal of Tropical Biomedicine. Hong Kong. 7 (5): 483—491. doi:10.1016/j.apjtb.2017.01.020. PMC 7103938. PMID 32289025. (англ.)
  77. ↑ Infections caught in laboratories are surprisingly common. The Economist. 24 серпня 2021. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022. (англ.)
  78. ↑ Cyranoski, David (1 лютого 2017). Inside the Chinese lab poised to study world's most dangerous pathogens. Nature. 542 (7642): 399—400. Bibcode:2017Natur.542..399C. doi:10.1038/nature.2017.21487. PMID 28230144. (англ.)
  79. ↑ Parry, J. (2004). Breaches of safety regulations are probable cause of recent SARS outbreak, WHO says. World Health Organization. 328 (7450): 1222. doi:10.1136/bmj.328.7450.1222-b. PMC 416634. PMID 15155496. (англ.)
  80. ↑ Guidelines for Safe Work Practices in Human and Animal Medical Diagnostic Laboratories. www.cdc.gov. MMWR CDC. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022. (англ.)
  81. ↑ Begley, Sharon. U.S. Lifts Moratorium on Funding Controversial, High-Risk Virus Research. Scientific American (англ.). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  82. ↑ Willman, David; Muller, Madison (26 серпня 2021). A science in the shadows. Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  83. ↑ Outbreak Deja Vu: Rumor, Conspiracies, Folklore Link Disease Narratives. www.wbur.org (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 11 березня 2022.
  84. ↑ Leonard, Marie-Jeanne; Philippe, Frederick L. (2021). Conspiracy Theories: A Public Health Concern and How to Address It. Frontiers in Psychology. 12: 682931. doi:10.3389/fpsyg.2021.682931. PMC 8355498. PMID 34393910.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  85. ↑ Gorski DH (1 серпня 2022). The rise and fall of the lab leak hypothesis for the origin of SARS-CoV-2. Science-Based Medicine. (англ.)
  86. ↑ Li Y, Nicholson HL (лютий 2021). When "model minorities" become "yellow peril"-Othering and the racialization of Asian Americans in the COVID-19 pandemic. Sociol Compass. 15 (2): e12849. doi:10.1111/soc4.12849. PMC 7995194. PMID 33786062. (англ.)
  87. ↑ Cooper F, Dolezal L, Rose A. Chapter 3: Coughing while Asian: Shame and Racialized Bodies. COVID-19 and Shame – Political Emotions and Public Health in the UK. Bloomsbury. ISBN 9781350283404. (англ.)
  88. ↑ Birchall C, Knight P (2023). Chapter 24: A Perfect Storm – Covid-19 Conspiracy Theories in the United States. У Butter M, Knight P (ред.). Covid Conspiracy Theories in Global Perspective. Taylor & Francis. с. 335—350. doi:10.4324/9781003330769-2. ISBN 9781032359434. (англ.)
  89. ↑ McKie, Robin (22 серпня 2021). The Wuhan lab leak theory is more about politics than science. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  90. ↑ Former CDC director believes coronavirus came from lab in China. CNN Video. 26 березня 2021. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 2 серпня 2021. (англ.)
  91. ↑ Goldstein, Stephen (5 квітня 2021). Op-Ed: Why Redfield Is Wrong on SARS-CoV-2 Origins. MedPage Today (англ.). Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021. (англ.)
  92. ↑ а б Maxmen, Amy (8 квітня 2021). WHO report into COVID pandemic origins zeroes in on animal markets, not labs. Nature. 592 (7853): 173—174. Bibcode:2021Natur.592..173M. doi:10.1038/d41586-021-00865-8. PMID 33785930. (англ.)
  93. ↑ Huang, Yanzhong (31 березня 2021). What the WHO Investigation Reveals About the Origins of COVID-19 — And About the Vulnerabilities of the System Protecting Global Health. Foreign Affairs. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021. (англ.)
  94. ↑ WHO Director-General's remarks at the Member State Briefing on the report of the international team studying the origins of SARS-CoV-2. World Health Organization. 30 березня 2021. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 31 липня 2021. (англ.)
  95. ↑ WHO scientist puts COVID lab leak theory back under spotlight. Al Jazeera (англ.). 13 серпня 2021. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021. (англ.)
  96. ↑ Gan, Nectar (31 березня 2021). 14 countries and WHO chief accuse China of withholding data from coronavirus investigation. CNN. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 31 березня 2021. (англ.)
  97. ↑ Following report, WHO chief calls for deeper probe into lab-leak theory on Covid-19 origins. France 24 (англ.). 30 березня 2021. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  98. ↑ Cohen, Jon (17 липня 2021). With call for 'raw data' and lab audits, WHO chief pressures China on pandemic origin probe. Science. doi:10.1126/science.abl4763. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 1 серпня 2021. (англ.)
  99. ↑ Cohen, Jon (17 липня 2021). With call for 'raw data' and lab audits, WHO chief pressures China on pandemic origin probe. Science. doi:10.1126/science.abl4763. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 1 серпня 2021. (англ.)
  100. ↑ China slams WHO plan to audit Wuhan lab in study of Covid-19 origins. France 24 (англ.). 22 червня 2021. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
  101. ↑ Buckley, Chris (22 липня 2021). China denounces the W.H.O.'s call for another look at the Wuhan lab as 'shocking' and 'arrogant.'. The New York Times. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 23 липня 2021. (англ.)
  102. ↑ Covid: China rejects WHO plan for second phase of virus origin probe. BBC News. 23 липня 2021. Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 6 серпня 2021. (англ.)
  103. ↑ а б WHO 'open' to probing 'new evidence' of COVID-19 lab leak origin theory, accepts 'key pieces of data' still missing. CBS News. Associated Press. 10 червня 2022. Архів оригіналу за 11 червня 2022. Процитовано 19 червня 2022. (англ.)
  104. ↑ а б Cohen, Jon. From 'open-minded' to 'underwhelming,' mixed reactions greet latest COVID-19 origin report. www.science.org (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
  105. ↑ Mallapaty S (лютий 2023). WHO abandons plans for crucial second phase of COVID-origins investigation. Nature. doi:10.1038/d41586-023-00283-y. PMID 36788278. (англ.)
  106. ↑ а б в Kormann, Carolyn (12 жовтня 2021). The Mysterious Case of the COVID-19 Lab-Leak Theory. The New Yorker. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. (англ.)
  107. ↑ Kannan, Ramya (6 червня 2021). Online group digs deeper into coronavirus leak theory. The Hindu. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 8 червня 2021. (англ.)
  108. ↑ Zhou P, Yang XL, Wang XG, Hu B, Zhang L, Zhang W, Si HR, Zhu Y, Li B, Huang CL, Chen HD, Chen J, Luo Y, Guo H, Jiang RD, Liu MQ, Chen Y, Shen XR, Wang X, Zheng XS, Zhao K, Chen QJ, Deng F, Liu LL, Yan B, Zhan FX, Wang YY, Xiao GF, Shi ZL (березень 2020). A pneumonia outbreak associated with a new coronavirus of probable bat origin. Nature. 579 (7798): 270—273. Bibcode:2020Natur.579..270Z. doi:10.1038/s41586-020-2012-7. PMC 7095418. PMID 32015507. (англ.)
  109. ↑ а б Zhou P, Yang XL, Wang XG, Hu B, Zhang L, Zhang W, Si HR, Zhu Y, Li B, Huang CL, Chen HD, Chen J, Luo Y, Guo H, Jiang RD, Liu MQ, Chen Y, Shen XR, Wang X, Zheng XS, Zhao K, Chen QJ, Deng F, Liu LL, Yan B, Zhan FX, Wang YY, Xiao GF, Shi ZL (грудень 2020). Addendum: A pneumonia outbreak associated with a new coronavirus of probable bat origin. Nature (Erratun). 588 (7836): E6. Bibcode:2020Natur.588E...6Z. doi:10.1038/s41586-020-2951-z. PMC 9744119. PMID 33199918. (англ.)
  110. ↑ а б в г д е Eban, Katherine (3 червня 2021). The Lab-Leak Theory: Inside the Fight to Uncover COVID-19's Origins. Vanity Fair. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 19 липня 2021. (англ.)
  111. ↑ Frutos, Roger; Javelle, Emilie; Barberot, Celine; Gavotte, Laurent; Tissot-Dupont, Herve; Devaux, Christian A. (березень 2022). Origin of COVID-19: Dismissing the Mojiang mine theory and the laboratory accident narrative. Environmental Research. 204 (Pt B): 112141. Bibcode:2022ER....204k2141F. doi:10.1016/j.envres.2021.112141. ISSN 0013-9351. PMC 8490156. PMID 34597664. (англ.)
  112. ↑ Thakur N, Das S, Kumar S, Maurya VK, Dhama K, Paweska JT, Abdel-Moneim AS, Jain A, Tripathi AK, Puri B, Saxena SK (грудень 2022). Tracing the origin of Severe acute respiratory syndrome coronavirus-2 (SARS-CoV-2): A systematic review and narrative synthesis. J Med Virol. 94 (12): 5766—5779. doi:10.1002/jmv.28060. PMC 9538017. PMID 35945190. (англ.)
  113. ↑ а б в г Robertson L (21 травня 2021). The Wuhan Lab and the Gain-of-Function Disagreement. FactCheck.org. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021. (англ.)
  114. ↑ а б Bryant CC (25 June 2021). How risky is 'gain of function' research? Congress scrutinizes China. The Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 6 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021. (англ.)
  115. ↑ John Cohen (31 липня 2021). Wuhan coronavirus hunter Shi Zhengli speaks out. Science. 369 (6503): 487—488. doi:10.1126/science.369.6503.487. PMID 32732399. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021. (англ.)
  116. ↑ а б в г Wu, Yiran; Zhao, Suwen (січень 2021). Furin cleavage sites naturally occur in coronaviruses. Stem Cell Research. 50: 102115. doi:10.1016/j.scr.2020.102115. PMC 7836551. PMID 33340798. (англ.)
  117. ↑ Gu, Haogao; Chu, Daniel K W; Peiris, Malik; Poon, Leo L M (14 травня 2020). Multivariate analyses of codon usage of SARS-CoV-2 and other betacoronaviruses. Virus Evolution. 6 (1): veaa032. doi:10.1093/ve/veaa032. ISSN 2057-1577. PMC 7223271. PMID 32431949. (англ.)
  118. ↑ а б Krieg, Arthur M.; Yi, Ae-Kyung; Matson, Sara; Waldschmidt, Thomas J.; Bishop, Gail A.; Teasdale, Rebecca; Koretzky, Gary A.; Klinman, Dennis M. (квітень 1995). CpG motifs in bacterial DNA trigger direct B-cell activation. Nature. 374 (6522): 546—549. Bibcode:1995Natur.374..546K. doi:10.1038/374546a0. PMID 7700380. (англ.)
  119. ↑ The CGG CGG genetic sequence and furin cleavage sites also exist in naturally-occurring viruses; these features aren't evidence of genetic manipulation. Health Feedback. 6 травня 2022. Процитовано 6 березня 2023. (англ.)
  120. ↑ а б Grehan, Keith; Kingston, Natalie (22 червня 2021). COVID lab-leak theory: 'rare' genetic sequence doesn't mean the virus was engineered. The Conversation (англ.). Процитовано 6 березня 2023.
  121. ↑ Hou, Wei (грудень 2020). Characterization of codon usage pattern in SARS-CoV-2. Virology Journal. 17 (1): 138. doi:10.1186/s12985-020-01395-x. PMC 7487440. PMID 32928234.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  122. ↑ а б Holmes, Edward C.; Goldstein, Stephen A.; Rasmussen, Angela L.; Robertson, David L.; Crits-Christoph, Alexander; Wertheim, Joel O.; Anthony, Simon J.; Barclay, Wendy S.; Boni, Maciej F.; Doherty, Peter C.; Farrar, Jeremy; Geoghegan, Jemma L.; Jiang, Xiaowei; Leibowitz, Julian L.; Neil, Stuart J.D.; Skern, Tim; Weiss, Susan R.; Worobey, Michael; Andersen, Kristian G.; Garry, Robert F.; Rambaut, Andrew (вересень 2021). The origins of SARS-CoV-2: A critical review. Cell. 184 (19): 4848—4856. doi:10.1016/j.cell.2021.08.017. PMC 8373617. PMID 34480864. (англ.)
  123. ↑ Fan, Yi; Zhao, Kai; Shi, Zheng-Li; Zhou, Peng (2 березня 2019). Bat Coronaviruses in China. Viruses. 11 (3): 210. doi:10.3390/v11030210. PMC 6466186. PMID 30832341.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  124. ↑ а б Whittaker, Gary R (жовтень 2021). SARS-CoV-2 spike and its adaptable furin cleavage site. The Lancet Microbe. 2 (10): e488—e489. doi:10.1016/S2666-5247(21)00174-9. PMC 8346238. PMID 34396356. (англ.)
  125. ↑ Ruiz-Aravena, Manuel; McKee, Clifton; Gamble, Amandine; Lunn, Tamika; Morris, Aaron; Snedden, Celine E.; Yinda, Claude Kwe; Port, Julia R.; Buchholz, David W.; Yeo, Yao Yu; Faust, Christina; Jax, Elinor; Dee, Lauren; Jones, Devin N.; Kessler, Maureen K.; Falvo, Caylee; Crowley, Daniel; Bharti, Nita; Brook, Cara E.; Aguilar, Hector C.; Peel, Alison J.; Restif, Olivier; Schountz, Tony; Parrish, Colin R.; Gurley, Emily S.; Lloyd-Smith, James O.; Hudson, Peter J.; Munster, Vincent J.; Plowright, Raina K. (травень 2022). Ecology, evolution and spillover of coronaviruses from bats. Nature Reviews Microbiology (англ.). 20 (5): 299—314. doi:10.1038/s41579-021-00652-2. ISSN 1740-1534. PMC 8603903. PMID 34799704.
  126. ↑ Wang, Wen; Tian, Jun-Hua; Chen, Xiao; Hu, Rui-Xue; Lin, Xian-Dan; Pei, Yuan-Yuan; Lv, Jia-Xin; Zheng, Jiao-Jiao; Dai, Fa-Hui; Song, Zhi-Gang; Chen, Yan-Mei; Zhang, Yong-Zhen (29 June 2022). Coronaviruses in wild animals sampled in and around Wuhan at the beginning of COVID-19 emergence. Virus Evolution. 8 (1): veac046. doi:10.1093/ve/veac046. PMC 9214087. PMID 35769892. (англ.)
  127. ↑ а б Holmes, Edward C.; Goldstein, Stephen A.; Rasmussen, Angela L.; Robertson, David L.; Crits-Christoph, Alexander; Wertheim, Joel O.; Anthony, Simon J.; Barclay, Wendy S.; Boni, Maciej F.; Doherty, Peter C.; Farrar, Jeremy; Geoghegan, Jemma L.; Jiang, Xiaowei; Leibowitz, Julian L.; Neil, Stuart J.D.; Skern, Tim; Weiss, Susan R.; Worobey, Michael; Andersen, Kristian G.; Garry, Robert F.; Rambaut, Andrew (вересень 2021). The origins of SARS-CoV-2: A critical review. Cell. 184 (19): 4848—4856. doi:10.1016/j.cell.2021.08.017. PMC 8373617. PMID 34480864. (англ.)
  128. ↑ Federman, Daniel Engber, Adam (25 вересня 2021). The Lab-Leak Debate Just Got Even Messier. The Atlantic (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. (англ.)
  129. ↑ Scientists Square Off Over Covid, Wuhan, and Peter Daszak. Undark Magazine. 24 листопада 2021. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021. (англ.)
  130. ↑ Zimmer, Carl; Mueller, Benjamin (21 жовтня 2021). Bat Research Group Failed to Submit Virus Studies Promptly, N.I.H. Says. The New York Times. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. (англ.)
  131. ↑ Holmes, Edward C.; Goldstein, Stephen A.; Rasmussen, Angela L.; Robertson, David L.; Crits-Christoph, Alexander; Wertheim, Joel O.; Anthony, Simon J.; Barclay, Wendy S.; Boni, Maciej F.; Doherty, Peter C.; Farrar, Jeremy; Geoghegan, Jemma L.; Jiang, Xiaowei; Leibowitz, Julian L.; Neil, Stuart J.D.; Skern, Tim; Weiss, Susan R.; Worobey, Michael; Andersen, Kristian G.; Garry, Robert F.; Rambaut, Andrew (вересень 2021). The origins of SARS-CoV-2: A critical review. Cell. 184 (19): 4848—4856. doi:10.1016/j.cell.2021.08.017. PMC 8373617. PMID 34480864. (англ.)
  132. ↑ Zimmer, Carl; Gorman, James (20 June 2021). Fight Over Covid's Origins Renews Debate on Risks of Lab Work. The New York Times. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021. (англ.)
  133. ↑ Smith, Michael (18 червня 2021). Conspiracy, cover-up or distraction: the lab leak theory is back. Australian Financial Review (англ.). Sydney. Архів оригіналу за 13 липня 2021. (англ.)
  134. ↑ Evans, Nicholas G. (26 August 2020). Human Infection Challenge Studies: a Test for the Social Value Criterion of Research Ethics. mSphere. 5 (4). doi:10.1128/mSphere.00669-20. PMC 7364225. PMID 32669462. (англ.)
  135. ↑ а б Dapcevich M (20 травня 2021). Did Fauci Fund 'Gain of Function' Research, Thereby Causing COVID-19 Pandemic?. Snopes. Архів оригіналу за 8 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021. (англ.)
  136. ↑ In Major Shift, NIH Admits Funding Risky Virus Research in Wuhan. Vanity Fair (англ.). 22 жовтня 2021. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021. (англ.)
  137. ↑ Was NIH-funded work on MERS virus in China too risky? Science examines the controversy. www.science.org (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021. (англ.)
  138. ↑ NIH says grantee failed to report experiment in Wuhan that created a bat virus that made mice sicker. www.science.org (англ.). Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021. (англ.)
  139. ↑ а б в Mueller, Benjamin; Zimmer, Carl (27 жовтня 2022). G.O.P. Senator's Report on Covid Origins Suggests Lab Leak, but Offers Little New Evidence. The New York Times. Процитовано 29 жовтня 2022. (англ.)
  140. ↑ Senate GOP report argues lab-leak theory is most likely origin of covid. The Washington Post (англ.). ISSN 0190-8286. Процитовано 29 жовтня 2022.
  141. ↑ The Origins of COVID-19: an investigation of the Wuhan Institute of Virology (PDF). Washington D.C.: Michael T. McCaul/U.S. House Foreign Affairs Committee. 2021. Архів (PDF) оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. (англ.)
  142. ↑ The world needs a proper investigation into how covid-19 started. The Economist. 21 серпня 2021. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021. (англ.)
  143. ↑ Weixel, Nathaniel (28 жовтня 2022). Senate GOP report on COVID origin suggests lab leak is 'most likely'. The Hill (англ.). Процитовано 29 жовтня 2022.
  144. ↑ Eban, Katherine; Kao, Jeff (28 жовтня 2022). COVID-19 Origins: Investigating a 'Complex and Grave Situation' Inside a Wuhan Lab. ProPublica (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
  145. ↑ Kao, Jeff; Eban, Katherine (28 жовтня 2022). COVID-19 Origins: Investigating a 'Complex and Grave Situation' Inside a Wuhan Lab. Vanity Fair. Процитовано 28 лютого 2023. (англ.)
  146. ↑ Tani, Max (31 жовтня 2022). ProPublica scrambles to check translation in COVID origin story. www.semafor.com (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
  147. ↑ Paun, Carmen; Zeller, Shawn; Reader, Ruth; Leonard, Ben; Scullion, Grace (4 листопада 2022). Cross-examining the lab-leak theorists. POLITICO (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
  148. ↑ Cohen J (28 жовтня 2022). Republican Senate staff tout lab-leak theory of the pandemic's origin. Science. (англ.)
  149. ↑ Sasha Pezenik, Josh Margolin, Kaitlyn Morris, and Terry Moran (18 квітня 2023). New report from Senate Republicans doubles down on COVID lab leak theory. ABC news. Процитовано 20 квітня 2023. (англ.)
  150. ↑ Rofer C (3 березня 2023). Lab-Leak Intelligence Reports Aren't Scientific Conclusions. Scientific American. (англ.)
  151. ↑ Nakashima, Ellen; Achenbach, Joel (27 серпня 2021). U.S. spy agencies rule out possibility the coronavirus was created as a bioweapon, say origin will stay unknown without China's help. The Washington Post. Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021. (англ.)
  152. ↑ Merchant, Nomaan (27 серпня 2021). US intelligence still divided on origins of coronavirus. Associated Press (англ.). Архів оригіналу за 29 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021. (англ.)
  153. ↑ Cohen, Jon (27 серпня 2021). COVID-19's origins still uncertain, U.S. intelligence agencies conclude. Science (англ.). doi:10.1126/science.abm1388. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 29 серпня 2021.
  154. ↑ Barnes, Julian E. (29 жовтня 2021). Origin of Virus May Remain Murky, U.S. Intelligence Agencies Say. The New York Times (англ.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021. (англ.)
  155. ↑ Brown, Larisa (30 травня 2021). Covid: Wuhan lab leak is 'feasible', say British spies. The Sunday Times. Архів оригіналу за 19 лютий 2022. Процитовано 19 лютого 2022. (англ.)
  156. ↑ Gordon, Michael R.; Strobel, Warren P. (26 лютого 2023). Lab Leak Most Likely Origin of Covid-19 Pandemic, Energy Department Now Says. The Wall Street Journal (англ.). Процитовано 26 лютого 2023.
  157. ↑ а б Mueller, Julia (26 лютого 2023). National security adviser: No 'definitive answer' on COVID lab leak. The Hill. Процитовано 26 лютого 2023. (англ.)
  158. ↑ Barnes, Julian E. (26 лютого 2023). Lab Leak Most Likely Caused Pandemic, Energy Dept. Says. The New York Times. Процитовано 27 лютого 2023. (англ.)
  159. ↑ How to make sense of intelligence leaks. The Economist (The Economist explains). 9 березня 2023. (англ.)
  160. ↑ Kaur, Anumita; Diamond, Dan (28 лютого 2023). FBI director says covid-19 'most likely' originated from lab incident. Washington Post. Процитовано 1 березня 2023. (англ.)
  161. ↑ FBI chief Christopher Wray says China lab leak most likely. BBC News. 1 березня 2023. Процитовано 5 червня 2023. (англ.)
  162. ↑ LeBlanc, Paul (27 лютого 2023). New assessment on the origins of Covid-19 adds to the confusion. CNN (англ.). Процитовано 27 лютого 2023.
  163. ↑ Smith, David (28 лютого 2023). 'It's just gotten crazy': how the origins of Covid became a toxic US political debate. The Guardian. (англ.)
  164. ↑ Duff, Meg (28 лютого 2023). It's Not Case Closed on the Lab-Leak Theory. Slate. Процитовано 28 лютого 2023. (англ.)
  165. ↑ Bettelheim, Adriel; Owens, Caitlin; Reed, Tina (27 лютого 2023). New COVID lab leak assessment reignites furor over pandemic origins. Axios (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
  166. ↑ Whitcomb, Dan (24 червня 2023). No direct evidence COVID started in Wuhan lab, US intelligence report says. Reuters (англ.). Процитовано 25 червня 2023.
  167. ↑ Intelligence report says US split on Covid-19 origins. BBC News. 24 червня 2023. Процитовано 25 червня 2023. (англ.)
  168. ↑ а б Merchant, Nomaan (23 червня 2023). US intelligence report on COVID-19 origins rejects some points raised by lab leak theory proponents. ABC News. Процитовано 24 червня 2023. (англ.)
  169. ↑ Scientists slam Indian study that fueled coronavirus rumors. Nikkei Asia. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022. (англ.)
  170. ↑ Quick retraction of a faulty coronavirus paper was a good moment for science. STAT. 3 лютого 2020. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022. (англ.)
  171. ↑ French Nobel prize winner: 'Covid-19 was made in lab'. The Connexion (англ.). Monaco. 18 квітня 2020. Архів оригіналу за 26 квітня 2020. Процитовано 1 вересня 2021.
  172. ↑ Le coronavirus, fabriqué à partir du virus du sida ? La thèse très contestée du professeur Montagnier. Le Monde (фр.). 17 квітня 2020. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
  173. ↑ Xiao, Chuan; Li, Xiaojun; Liu, Shuying; Sang, Yongming; Gao, Shou-Jiang; Gao, Feng (14 February 2020). HIV-1 did not contribute to the 2019-nCoV genome. Emerging Microbes & Infections. Shanghai / London. 9 (1): 378—381. doi:10.1080/22221751.2020.1727299. PMC 7033698. PMID 32056509. (англ.)
  174. ↑ Liu, Shan-Lu; Saif, Linda J.; Weiss, Susan R.; Su, Lishan (26 лютого 2020). No credible evidence supporting claims of the laboratory engineering of SARS-CoV-2. Emerging Microbes & Infections. Shanghai / London. 9 (1): 505—507. doi:10.1080/22221751.2020.1733440. PMC 7054935. PMID 32102621. (англ.)
  175. ↑ а б Hao, Pei; Zhong, Wu; Song, Shiyang; Fan, Shiyong; Li, Xuan (1 січня 2020). Is SARS-CoV-2 originated from laboratory? A rebuttal to the claim of formation via laboratory recombination. Emerging Microbes & Infections. 9 (1): 545—547. doi:10.1080/22221751.2020.1738279. PMC 7144200. PMID 32148173. (англ.)
  176. ↑ ENSERINK, MARTIN (8 травня 2022). Fact-checking Judy Mikovits, the controversial virologist attacking Anthony Fauci in a viral conspiracy video. www.science.org (англ.).
  177. ↑ а б Koyama, Takahiko; Lauring, Adam; Gallo, Robert Charles; Reitz, Marvin (24 вересня 2020), Reviews of 'Unusual Features of the SARS-CoV-2 Genome Suggesting Sophisticated Laboratory Modification Rather Than Natural Evolution and Delineation of Its Probable Synthetic Route', Biological and Chemical Sciences, Rapid Reviews Infectious Diseases, Rapid Reviews: Covid-19, MIT Press, ISSN 2692-4072, архів оригіналу за 8 жовтня 2020 (англ.)
  178. ↑ а б Warmbrod, Kelsey Lane; West, Rachel M.; Connell, Nancy D.; Gronvall, Gigi Kwik (21 вересня 2020). In Response: Yan et al Preprint—Examinations of the Origin of SARS-CoV-2 (PDF) (Звіт). Johns Hopkins Center for Health Security. Архів (PDF) оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 26 вересня 2020. (англ.)
  179. ↑ Qin, Amy; Wang, Vivian; Hakim, Danny (20 листопада 2020). How Steve Bannon and a Chinese Billionaire Created a Right-Wing Coronavirus Media Sensation. The New York Times. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 23 січня 2022. (англ.)
  180. ↑ Gustaf Kilander (16 вересня 2022). Lancet report claiming Covid could have come from US lab prompts anger. The Independent. (англ.)
  181. ↑ Oreskes, Naomi (1 вересня 2021). The Lab-Leak Theory of COVID's Origin Is Not Totally Irrational. Scientific American. Архів оригіналу за 17 серпня 2021. (англ.)
  182. ↑ Barry S (2021). Big Thunder, Little Rain: The Yellow Peril Framing of the Pandemic Campaign Against China. Chinese Journal of International Law. Oxford University Press (OUP). 20 (2): 395—424. doi:10.1093/chinesejil/jmab023. ISSN 1540-1650. PMC 8500121. (англ.)
  183. ↑ Smith, Alexander (10 червня 2022). WHO makes U-turn, urging further investigation on 'lab leak' theory in new Covid report. NBC News (англ.). Архів оригіналу за 10 червня 2022. Процитовано 10 червня 2022.
  184. ↑ China calls COVID 'lab leak' theory a lie after WHO report (англ.). CP24. Associated Press. 10 червня 2022. Процитовано 10 червня 2022.
  185. ↑ Gao, George; Liu, William; Liu, Peipei; Lei, Wenwen; Jia, Zhiyuan; He, Xiaozhou; Liu, Lin-Lin; Shi, Weifeng; Tan, Yun; Zou, Shumei; Zhao, Xiang; Wong, Gary; Wang, Ji; Wang, Feng; Wang, Gang; Qin, Kun; Gao, Rongbao; Zhang, Jie; Li, Min; Xiao, Wenling; Guo, Yuanyuan; Xu, Ziqian; Zhao, Yingze; Song, Jingdong; Zhang, JIng; Zhen, Wei; Zhou, Wenting; Ye, Beiwei; Song, Juan; Yang, Mengjie; Zhou, Weimin; Bi, Yuhai; Cai, Kun; Wang, Dayan; Tan, Wenjie; Han, Jun; Xu, Wenbo; Wu, Guizhen (25 лютого 2022), Surveillance of SARS-CoV-2 in the environment and animal samples of the Huanan Seafood Market, Research Square Platform LLC, doi:10.21203/rs.3.rs-1370392/v1 (англ.)
  186. ↑ Courtier-Orgogozo, Virginie; de Ribera, Francisco A. (листопад 2022). SARS-CoV-2 infection at the Huanan seafood market. Environmental Research. 214 (Pt 1): 113702. Bibcode:2022ER....214k3702C. doi:10.1016/j.envres.2022.113702. ISSN 0013-9351. PMC 9220909. PMID 35752330.
  187. ↑ da Silva, Severino Jefferson Ribeiro; do Nascimento, Jessica Catarine Frutuoso; Germano Mendes, Renata Pessôa; Guarines, Klarissa Miranda; Targino Alves da Silva, Caroline; da Silva, Poliana Gomes; de Magalhães, Jurandy Júnior Ferraz; Vigar, Justin R. J.; Silva-Júnior, Abelardo; Kohl, Alain; Pardee, Keith; Pena, Lindomar (8 серпня 2022). Two Years into the COVID-19 Pandemic: Lessons Learned. ACS Infectious Diseases. 8 (9): 1758—1814. doi:10.1021/acsinfecdis.2c00204. ISSN 2373-8227. PMC 9380879. PMID 35940589. (англ.)
  188. ↑ Balloux, François; Tan, Cedric; Swadling, Leo; Richard, Damien; Jenner, Charlotte; Maini, Mala; van Dorp, Lucy (1 січня 2022). The past, current and future epidemiological dynamic of SARS-CoV-2. Oxford Open Immunology. 3 (1): iqac003. doi:10.1093/oxfimm/iqac003. PMC 9278178. PMID 35872966. (англ.)
  189. ↑ Mannix L (2 August 2022). 'The siren has sounded': Scientists pinpoint COVID's origin. Sydney Morning Herald. (англ.)
  190. ↑ Cohen, Jon (31 січня 2020). Mining coronavirus genomes for clues to the outbreak's origins. Science. doi:10.1126/science.abb1256. (англ.)
  191. ↑ а б Dújiā | shízhènglì huíyīng zhíyí zhuānjiā yì zhì rènwéi xīnguān bìngdú fēi rénzào. Caixin (кит.). Beijing. 5 лютого 2020. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 20 липня 2021.
  192. ↑ а б Xīnguān yìqíng: Wǔhàn yǐ zhī zuìzǎo quèzhěn bìnglì wèi 'yī míng 70 duō suì nǎo gěng huànzhě'. BBC News 中文 (кит.). 18 лютого 2020. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 20 липня 2021.
  193. ↑ Stolberg, Sheryl Gay (8 лютого 2023). N.I.H. Leader Rebuts Covid Lab Leak Theory at House Hearing. The New York Times. Архів оригіналу за 9 лютого 2023. Процитовано 11 лютого 2023. (англ.)
  194. ↑ а б в г д Knight, Peter (21 червня 2021). COVID-19: Why lab-leak theory is back despite little new evidence. The Conversation. Melbourne. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021. (англ.)
  195. ↑ Hinshaw, Michael R. Gordon, Warren P. Strobel and Drew (23 травня 2021). Intelligence on Sick Staff at Wuhan Lab Fuels Debate on Covid-19 Origin. Wall Street Journal (англ.). Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021. (англ.)
  196. ↑ First Covid-19 case happened in November, China government records show - report. The Guardian (англ.). 13 березня 2020. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 26 липня 2021. (англ.)
  197. ↑ Ma, Josephine (13 березня 2020). Coronavirus: China's First Confirmed Covid-19 Case Traced Back to November 17. South China Morning Post. Hong Kong. Архів оригіналу за 13 березня 2020. Процитовано 19 листопада 2021. (англ.)
  198. ↑ Beaumont, Peter (27 травня 2021). Did Covid come from a Wuhan lab? What we know so far. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021.
  199. ↑ Katie Bo Lillis (29 жовтня 2021). US Intelligence community releases full declassified report that does not determine origin of Covid-19. CNN. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021. (англ.)
  200. ↑ Spence, Madeleine. The rise and fall of British virus hunter Peter Daszak. The Times (англ.). Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021. (англ.)
  201. ↑ Εditors of The Lancet (June 2021). Addendum: competing interests and the origins of SARS-CoV-2. The Lancet. 397 (10293): 2449—2450. doi:10.1016/S0140-6736(21)01377-5. PMC 8215723. (англ.)
  202. ↑ Ryan, Jackson (15 квітня 2021). How the coronavirus origin story is being rewritten by a guerrilla Twitter group. CNET. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021. (англ.)
  203. ↑ Ollstein, Alice Miranda (9 липня 2021). POLITICO-Harvard poll: Most Americans believe Covid leaked from lab. Politico (англ.). Процитовано 13 вересня 2022.
  204. ↑ How the covid lab leak became the American public's predominant theory. The Washington Post. (англ.)
  205. ↑ Silva HM (червень 2021). The xenophobia virus and the COVID-19 pandemic. Ethique Sante. 18 (2): 102—106. doi:10.1016/j.etiqe.2021.03.002. PMC 9760352. PMID 36568643. (англ.)
  206. ↑ а б Stanage, Niall (25 травня 2021). The Memo: Media face hard questions on Trump, Wuhan lab. The Hill. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021. (англ.)
  207. ↑ а б в Chow, Denise (16 червня 2021). The science around the lab leak theory hasn't changed. But here's why some scientists have. NBC News (англ.). Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
  208. ↑ Stein, Jeff; Leonnig, Carol D.; Dawsey, Josh; Shih, Gerry (30 квітня 2020). U.S. officials crafting retaliatory actions against China over coronavirus as President Trump fumes. The Washington Post. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 19 липня 2021. (англ.)
  209. ↑ Singh, Maanvi; Davidson, Helen; Borger, Julian (1 травня 2020). Trump claims to have evidence coronavirus started in Chinese lab but offers no details. The Guardian. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 18 липня 2021. (англ.)
  210. ↑ Lima, Christiano (26 травня 2021). Facebook no longer treating 'man-made' Covid as a crackpot idea. Politico (англ.). Архів оригіналу за 26 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
  211. ↑ Hern, Alex (27 травня 2021). Facebook lifts ban on posts claiming Covid-19 was man-made. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 5 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
  212. ↑ Kirchgaessner, Stephanie; Graham-Harrison, Emma; Lily, Kuo (11 квітня 2020). China clamping down on coronavirus research, deleted pages suggest. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 11 квітня 2020. Процитовано 29 липня 2021. (англ.)
  213. ↑ Areddy, James T. (26 травня 2020). China Rules Out Animal Market and Lab as Coronavirus Origin. Wall Street Journal. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 29 травня 2020. (англ.)
  214. ↑ Alba, Davey (19 березня 2021). How Anti-Asian Activity Online Set the Stage for Real-world Violence. The New York Times. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021. (англ.)
  215. ↑ Bloom, Jesse D.; Chan, Yujia Alina; Baric, Ralph S.; Bjorkman, Pamela J.; Cobey, Sarah; Deverman, Benjamin E.; Fisman, David N.; Gupta, Ravindra; Iwasaki, Akiko; Lipsitch, Marc; Medzhitov, Ruslan; Neher, Richard A.; Nielsen, Rasmus; Patterson, Nick; Stearns, Tim; Nimwegen, Erik van; Worobey, Michael; Relman, David A. (14 травня 2021). Investigate the origins of COVID-19. Science. 372 (6543): 694. Bibcode:2021Sci...372..694B. doi:10.1126/science.abj0016. ISSN 0036-8075. PMC 9520851. PMID 33986172. (англ.)
  216. ↑ Gan, Nectar; Yeung, Jessie (28 травня 2021). China counters Biden's Covid probe with a US military base conspiracy theory. CNN. Архів оригіналу за 28 червня 2022. Процитовано 28 червня 2022. (англ.)
  217. ↑ Buckley, Chris (22 липня 2021). China denounces the W.H.O.'s call for another look at the Wuhan lab as 'shocking' and 'arrogant.'. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 24 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021. (англ.)
  218. ↑ Schafer, Bret (9 липня 2021). China Fires Back at Biden with Conspiracy Theories About Maryland Lab. Foreign Policy. Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 26 липня 2021. (англ.)
  219. ↑ Thacker, Paul D (1 жовтня 2021). Covid-19: Lancet investigation into origin of pandemic shuts down over bias risk. BMJ. 375: n2414. doi:10.1136/bmj.n2414. PMID 34598923. (англ.)
  220. ↑ Lonas, Lexi (9 червня 2021). WHO adviser accuses COVID-19 lab-leak theory critics of 'thuggery'. The Hill (англ.). Архів оригіналу за 24 червня 2021.
  221. ↑ Did COVID-19 Leak From A Lab? A Reporter Investigates — And Finds Roadblocks. National Public Radio (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 19 червня 2021. (англ.)
  222. ↑ Hibbett, Maia; Grim, Ryan (12 січня 2022). House Republicans Release Text of Redacted Fauci Emails on Covid Origins. The Intercept. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. (англ.)
  223. ↑ Dilanian, Ken; Perrette, Amy; Chow, Denise (4 червня 2021). Fauci's emails don't prove a Wuhan conspiracy, but raise further questions. NBC News (англ.). Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022.
  224. ↑ Sarah Knapton (11 січня 2022). Scientists believed Covid leaked from Wuhan lab - but feared debate could hurt 'international harmony'. The Telegraph. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022. (англ.)
  225. ↑ Gorman, James; Zimmer, Carl (14 червня 2021). Scientist Opens Up About His Early Email to Fauci on Virus Origins. The New York Times. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 15 січня 2022. (англ.)
  226. ↑ New Data Leads To Rethinking (Once More) Where The Pandemic Actually Began. www.wbur.org (англ.). Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022. (англ.)
  227. ↑ Spike: The Virus v the People review – Sage scientist's revelatory Covid memoir. The Guardian (англ.). 25 червня 2021. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022. (англ.)
  228. ↑ Elliott, Philip. How Distrust of Donald Trump Muddled the COVID-19 'Lab Leak' Debate. Time. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021. (англ.)
  229. ↑ Folmer, Kaitlyn; Salzman, Sony; Pezenik, Sasha; Abdelmalek, Mark; Bruggeman, Lucien (14 червня 2021). Nature-based or lab leak? Unraveling the debate over the origins of COVID-19. ABC News. Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 20 червня 2021. (англ.)
  230. ↑ Casadevall, Arturo; Weiss, Susan R.; Imperiale, Michael J. (31 серпня 2021). Can Science Help Resolve the Controversy on the Origins of the SARS-CoV-2 Pandemic?. mBio. 12 (4): e0194821. doi:10.1128/mBio.01948-21. PMC 8406229. PMID 34334001. (англ.)
  231. ↑ Yuan, Shu; Jiang, Si-Cong; Li, Zi-Lin (9 червня 2020). Analysis of Possible Intermediate Hosts of the New Coronavirus SARS-CoV-2. Frontiers in Veterinary Science. 7: 379. doi:10.3389/fvets.2020.00379. PMC 7297130. PMID 32582786.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  232. ↑ а б Zhou, Peng; Shi, Zheng-Li (8 січня 2021). SARS-CoV-2 spillover events. Science. 371 (6525): 120—122. Bibcode:2021Sci...371..120Z. doi:10.1126/science.abf6097. ISSN 0036-8075. PMID 33414206. (англ.)
  233. ↑ Oude Munnink, Bas B.; Sikkema, Reina S.; Nieuwenhuijse, David F.; Molenaar, Robert Jan; Munger, Emmanuelle; Molenkamp, Richard; van der Spek, Arco; Tolsma, Paulien; Rietveld, Ariene; Brouwer, Miranda; Bouwmeester-Vincken, Noortje; Harders, Frank; Hakze-van der Honing, Renate; Wegdam-Blans, Marjolein C. A.; Bouwstra, Ruth J.; GeurtsvanKessel, Corine; van der Eijk, Annemiek A.; Velkers, Francisca C.; Smit, Lidwien A. M.; Stegeman, Arjan; van der Poel, Wim H. M.; Koopmans, Marion P. G. (8 січня 2021). Transmission of SARS-CoV-2 on mink farms between humans and mink and back to humans. Science. 371 (6525): 172—177. Bibcode:2021Sci...371..172O. doi:10.1126/science.abe5901. ISSN 0036-8075. PMC 7857398. PMID 33172935. (англ.)
  234. ↑ Singh, Devika; Yi, Soojin V. (квітень 2021). On the origin and evolution of SARS-CoV-2. Experimental & Molecular Medicine. 53 (4): 537—547. doi:10.1038/s12276-021-00604-z. ISSN 1226-3613. PMC 8050477. PMID 33864026. (англ.)
  235. ↑ Wrobel, Antoni G.; Benton, Donald J.; Xu, Pengqi; Calder, Lesley J.; Borg, Annabel; Roustan, Chloë; Martin, Stephen R.; Rosenthal, Peter B.; Skehel, John J.; Gamblin, Steven J. (5 лютого 2021). Structure and binding properties of Pangolin-CoV spike glycoprotein inform the evolution of SARS-CoV-2. Nature Communications. 12 (1): 837. Bibcode:2021NatCo..12..837W. doi:10.1038/s41467-021-21006-9. PMC 7864994. PMID 33547281. (англ.)
  236. ↑ Perlman, Stanley; Peiris, Malik (15 лютого 2023). Coronavirus research: knowledge gaps and research priorities. Nature Reviews Microbiology. 21 (3): 125—126. doi:10.1038/s41579-022-00837-3. ISSN 1740-1526. PMID 36792727. (англ.)
  237. ↑ Keusch, Gerald T.; Amuasi, John H.; Anderson, Danielle E.; Daszak, Peter; Eckerle, Isabella; Field, Hume; Koopmans, Marion; Lam, Sai Kit; Das Neves, Carlos G.; Peiris, Malik; Perlman, Stanley; Wacharapluesadee, Supaporn; Yadana, Su; Saif, Linda (18 жовтня 2022). Pandemic origins and a One Health approach to preparedness and prevention: Solutions based on SARS-CoV-2 and other RNA viruses. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). 119 (42): e2202871119. Bibcode:2022PNAS..11902871K. doi:10.1073/pnas.2202871119. ISSN 0027-8424. PMC 9586299. PMID 36215506.

Посилання[ред. | ред. код]

Хронологія
Штами
Вплив
Події
Установи
Лікарні та готелі
Організації
Особи
Медичні працівники
Науковці
Посадові особи
ВООЗ
Країни
Інші
Померли
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теорія_лабораторного_витоку_COVID-19&oldid=41327701