Хімічна промисловість України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хімічна промисловість України. Кольорами позначено рівень розвитку хімічної промисловості у різних областях України від темнішого до світлішого: Дуже високий, високий, середній, низький.

Хімі́чна промисло́вість Украї́ни — хімічна промисловість в межах України.

Для свого розвитку має міцну сировинну базу: власне хімічну сировину (сірка, солі, фосфорити), відходи від інших галузей промисловості, а також нафту, вугілля, природний газ.

Історія[ред.ред. код]

До 1917[ред.ред. код]

Початки X. п. були покладені в Україні у 18 ст., коли розвинулося виробництво стрільного пороху. Правда, 1764 Московський сенат, боячися повстання козаків, наказав розмонтували всі порохові зав. в Україні, але 1777 їх відновили, і вже в 1790 — 95 pp. один лише зав. у Шостці покривав пол. попиту на порох всієї Рос. Імперії. Продукція пороху у невеликих кількостях була наладнана в ін. місцевостях України, у тому ч. й у Львові. Відома була в Україні також продукція салітри (амонієвої), але в 19 ст. вона зовсім занепала. До ранніх підприємств X. п. в Україні належить фабрика мідяного купоросу в Путивлі (1743).

Однією з старовинних галузей X. п. в Україні є виробництво лаків і барвників. Фарби й емалі виготовляли в Україні ще за Київ. Русі (11 — 12 вв.); спочатку виробництво базувалося на переробці сирих матеріалів та рослин, пізніше (з 14 ст.) почали вживати природні смоли і бітуми. Першими продуцентами фарб були в Україні ганчарі, а також монастирі (Михайлівський у Києві), у 14 — 18 вв. кустарі. Першими великими фірмами лакофарбової промсти був зав. в Одесі (з 1856), далі зав. у Харкові (1857), Києві (1860), Полтаві (зав. олов'яних білил, 1870); при кінці 19 ст. збудовано лакофарбові зав. у Львові п Харкові. 1910 — 14 лакофарбова промисловість була винятково добре розвиненою галуззю X. п. в Україні.

Як і в ін. галузях нар. господарства царської Росії, на поч. розвитку X. п. в Україні велику ролю відогравав закордонний капітал. Так, одним з перших пром. закладів хім. пром-сти був зав. Шульце в с. Іванівка на Харківщині (з 1843), що почав виробляти сірчану кислоту. Менші зав. були в Києві й на Чернігівщині.

До дуже давніх галузей X. п. України належить соляна промисловість. Лише в 1913 — 16 pp. почалася переробка солі калію в Калуші (Галичина). Цю переробку поширено після першої світової війни на Стебник, який у 1922 — 32-их pp. постачав для сіль. господарства зах. земель каїніт. Продукція соди почалася в Україні під кін. 19 ст. (див. Содова промисловість). У 1870-их pp. розвинулася коксохімічна промисловість.

Центром виробництва сірників з 1850-их pp. був Львів, згодом і Чернігівщина.

На початку 20 ст. почалася в Україні продукція кавчукових виробів; перший зав. з уваги на потреби війни збудовано в Києві. 1915 наладнано випуск деяких хім. речовин на зав. «Коксобензоль» у Донбасі, а 1916 — 17 побудовано зав. синтетичної азотової кислоти в Юзівці (тепер Донецьке) та на содовому зав. в Слов'янському. хім. фабрики побудовано також в Одесі (суперфосфатна, лакофарбова), Костянтинівці, Маріюполі (ультрамариновий зав.). Тоді ж вступив у дію зав. анілінових барвників у Рубіжній. Всі ці зав., значно поширені й розбудовані, працюють донині, а деякі з них (Рубіжанський, Донецький) належать до найбільших хім. заводів в Україні.

Вартість всієї X. п. України на 1913 перевищувала 20 млн крб. золотом, що становило 10 % вартости X. п. Рос. Імперії. За видами хімікатів продукція України 1913 становила (в млн т):

  • Первинні хімікати:
    • кам'яновугільна смола = 38,6
    • 25%-ова амоніячна вода = 16,1
  • Вторинні продукти:
    • сірчанокислий амоній = 13,5
    • важкі мастила = 10,9
    • пек = 12,6

1917—1941[ред.ред. код]

Воєнні дії першої світової війни та революція 1917 поважно пошкодили підприємства X. п. в Україні. 1921 — 27-і pp. були добою реорганізації. У листопаді 1921 створено в Україні трест «хімвугілля», який перейменовано 1922 на «Південхімтрест» (кілька хім. фабрик України увійшли до всесоюзного тресту «Фосфатотук»). 1927 — 28 Україна давала 15,4 % всієї продукції X. п. СССР, вартістю на 56,5 млн золотих крб. 1928 створено Комітет хімізації при Раді нар. комісарів УССР; того ж р. продукція X. п. досягла рівня 1914. За першої п'ятирічки плановано вкласти в хім. промисловість УССР 320 — 340 млн крб. Наголос кладено на збільшення випуску мінеральних добрив для сіль. господарства і наладнання продукції хімікатів воєнного значення. Для цього побудовано ряд нових заводів: суперфосфатний у Костянтинівці, кіно-фотоплівки в Шостці, зав. «Харпластмас» у Харкові та зав. пластиків у Прилуці. З давніших значно поширено зав. в Донецькому, Одесі, Вінниці.

З посиленням централізації і ліквідацією системи Вищої Ради Народного Господарства (1932) укр. X. п. підпала під управу новоствореного всесоюзного Наркомату важкої пром-сти в Москві. До нових підприємств того часу належить Горлівський комбінат (синтетичний аміяк з коксового газу), Дніпропетровський галалітовий зав., лако-барвникові фабрики в Дніпропетровському і Гуляй-Полі, фабрика етеру в Києві, суриковий зав. у Кривому Розі (залізні піґменти) і перший в Україні зав. штучного віскозного шовку — «Київського».

З проектів 3 п'ятирічки (1938 — 42) здійснено лише деякі новобудови: азотнотуковий зав. у Дніпродзержинському, Слов'янський новосодовий зав. та перші цехи Лисичанського хімкомбінату. 1940 X. п. давала (в тис. т): мінеральних добрив — 1 012, сірчаної кислоти — 407, кальцинованої соди — 434, кавстичної соди — 64, калійних добрив — 82, лаків — 45, фарб і барвників — 8, синтетичного волокна — 1,6; у продукції суперфосфатів УССР здобула 1941 майже монопольне становище в СССР. 1939 з Всесоюзного Наркомату важкої пром-сти виділено окремий наркомат X. п., і йому передано найважливіші укр. підприємства т. зв. первинної хімії. Швидке зростання X. п. видно зі збільшення її основних фондів (у млн крб.): 1928 — 154, 1932 — 464, 1937 — 1270.

З 1944[ред.ред. код]

Війна 1941 — 45 знову зруйнувала X. п. її відбудова тривала довше, ніж ін. галузей пром-сти, бо рівночасно з відбудовою доцільно було модернізувати технологію виробництва, зокрема у видобутку сірчаної кислоти, кавстичної соди та калійних добрив. Довоєнний рівень у цих галузях досягнено щойно в 1952 — 56-их pp. Великий крок вперед зробила X. п. України щойно в 1955 — 70-их pp., коли планувальні органи республіки мали змогу дещо більше керувати її розбудовою. За ці pp. побудовано нові хім. підприємства: хім. реактивів у Шостці та Черкасах, бромовий зав. в Красноперекопському на Криму, хім. комбінат у Сумах, зав. у Львові, сірчаний хім.-гірничий комбінат у Роздолі, зав. фарб у Донецькому, зав. штучного волокна в Черкасах, Чернігові й Сокалі, шинний зав. у Дніпропетровському, хім.-металюргійний комбінат у Калуші, калійний комбінат у Стебнику, сірковий комбінат у Яворові. Рівночасно на існуючих хім. комбінатах Донбасу побудовано нові цехи, які опановували нові види продукції, передусім пластмас та композитів. Разом з тим частка України в X. п. всього СССР зросла з 10 % у 1913 до 21 % в 1940 і 23 % у 1970; у тому ч. продукція мінеральних добрив до 29 % СССР, сірки — 64 %, сірчаної кислоти — до 18 %, синтетичних барвників — до 32 %, соди кальциновинної — до 25 %, соди кавстичної — до 12 %, пластмас — до 25 %, отрутохімікатів — до 12 %, побутової хімії — до 33 %.

Значення X. п. зросло ще більше в 1970 — 80-их pp., коли побудовано нові зав. синтетичного волокна в Житомирі, тонкої органічної синтези в Івано-Франківському, новий шинний комбінат у Білій Церкві, зав. азотних добрив у Рівному, зав. двоокису титану в Криму, фабрику капролактаму на Сіверодонецькому комбінаті й ін.

Випуск синтетичних волокон в Україні (в тис. т):

1950 1965 1970 1981
хімічні волокна 2,9 43,9 65,3 164,3
у тому ч.:
штучні волокна і нитки 2,9 20,3 23,3 61,1
синтетичні волокна і нитки 23,6 41,9 103,2
штапельне волокно 2,2 7,0 15,9

Випуск штучного волокна в УССР становив 1975 19 % продукції СССР, віскозних ниток — 37 %. Виріб штапельного волокна і цельофану розпочато в 1974 — 80-их pp. Продукція пластмас, синтетичних смол та склопластиків наладнана в Україні відносно задовільно; тут працює бл. 30 великих фабрик, побудованих переважно після 1950. Випуск карбомідних смол становив 1970 — 47 000 т, алькідних смол — 14 400 т, кремнієвих органічних сполук — 3 660 т.

У зв'язку зі збільшенням видобутку сірки в зах. обл. України змінилася структура вихідної сировини для виробу сірчаної кислоти (на 1975 у % до всієї сировини; в дужках — 1960): колчедан — 48,9 (66,9), елементарна сірка — 37,1 (16,8), похідні гази — 14,0 (16,3). Також у структурі вихідної сировини для виробу азотових хімікатів відбулися великі зміни: збільшення природного газу коштом коксового: 1965 коксовий газ становив 50,7 % вихідної сировини, природний газ — 49,3 %; відповідні числа на 1975: 23,9 % і 76,1 %.

Однією з найголовніших ділянок хімічної промисловості в Україні є мінеральні добрива. Продукцію (в тис. т) видно з таблиці:

1965 1970 1975 1981
Всі добрива 7312 11541 18265 21146
у тому ч.:
фосфатні 2 777 3 761 6 302 7 844
азотні 3905 6810 10840 12513
калійні 630 959 1096 759

Наладнано також випуск метилового спирту, ацетальдегіду, винної (оцтової) кислоти, вініль-ацетатів, нітрону та різних емульсій, потрібних для виробу субститутів для одягу (штучна шкіра, штучні хутра, покриття для сидінь в автомобілях тощо). У секторі лаків і фарб введено в дію цехи, які почали продукувати прозорі лаки для покриття дерев'яних меблів, цехи, що продукують похідні алкідних смол; збільшено виробництво мумій та залізного сурика, ультрамаринових сполук. Бл. пол. продукції укр. лакофарбникової продукції вивозиться за межі УССР, у тому ч. до багатьох ін. країн. У ділянці гербицидів укр. X. п. перейшла в 1970-их pp. на випуск безпечніших з екологічного та гігієнічного погляду й ефективніших продуктів (етеросульфонат, дихоральмочовина, трихлорацетат натрію, кельтан та ін.). Але продукція препаратів ДДТ та ДНОК все ще становить поважну частину гербицидів.

Частка укр. X. п. в продукції всього СССР на 1965 рік становила— 70 %: всі мінеральні добрива — 21, сірчана кислота — 18, сода кальцинована — 64, отрутохімікати — 12, вироби побутової хімії (пластмаси, волокна й ін.) — 33. Зміна відбулася ще в тому, що в 1960-их pp. переважала в укр. X. п. первинна (велика) хімія, а в 70-их pp. різко підвищилася частка виробів вторинної хімії. Особливо гальмує зростання X. п. в Україні потреба скорочувати випуск тих хімікатів і синтетичних матеріалів, що виробляються на базі переробки нафти, а також вугілля.

X. п. належить до малотрудомістких ділянок важкої промисловости. Вона потребує коштовного устаткування, значної кількости джерел енергії, великої кількости хім. первинної і допоміжної сировини, але порівняно невеликого ч. робітників, зате з великим відсотком фахівців високої кваліфікації. На кінець 1973 укр. X. п. затруднювала 19 170 спеціалістів з вищою та 36 000 з середньою спеціальною освітою, тобто 6,4 % і 4,5 % всіх затруднених у промисловості України. Питома вага X. п. в продукції всієї промисловості УССР становить на 1975 — 80-і pp. незмінно 6,3 % (за вартістю продукції в оптових цінах 1975); частка виробів X. п. в структурі предметів споживання — 2,4 % всіх пром. товарів широкого вжитку.

Продукція хімічної промисловості України
Види продукції (в тис. т) 1913 1928 1940 1945 1950 1960 1970 1980
Мінеральні добрива 36 57 1012 136 1536 3853 11541 19739
Сірчана кислота 45 72 407 72 395 1311 2223 4507
Кальцинована сода 113 167 413 122 531 773 871 1077
Каустична сода 36 39 78 8 41 104 218 396,4
Лаки та фарби 10 55 93 205 400 1 100
Хімічне волокно 1,6 2,9 14,2 65,3 161,2
Отрутохімікати для сільського господарства 7,0 34,6 84,4

Основні галузі хімічної промисловості[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Більшість підприємств хімічної промисловості зосереджено у трьох районах: Придніпров'ї, Донбасі, Прикарпатті, тому ці райони найбільше екологічно забруднені. Зокрема, основними виробниками хімічної продукції в Україні є холдингова група OSTCHEM, до складу якої входять Черкаський «Азот», Концерн «Стирол» (Горлівка), Сєвєродонецький «Азот» та «Рівнеазот». Також великими виробниками хімічної продукції є Київхімволокно, Алчевський коксохімічний завод, Вінницяпобутхім, Дзержинський фенольний завод тощо.

Власність активів[ред.ред. код]

На початку 2011 Дмитро Фірташ придбав ВАТ «Азот» у харківського олігарха Олександра Ярославського. Вартість заводу не розголошується, однак відомо, що Ярославський прагнув отримати за «Азот» $800 млн і залишився задоволений результатом угоди. Дмитро Фірташ та пов'язані з ним структури зосередили у своїх руках виробництво 100 % селітри в Україні, 80 % карбаміду та 75 % аміаку.

Дмитро Фірташ — власник холдингу OSTCHEM (входить до складу фінансово-промислової групи «Group DF»), що об'єднує групу хімічних підприємств, які виробляють мінеральні добрива, органічні кислоти, діоксид титану, кальциновану соду, рідкий азот та інші хімічні продукти, контролює 4 з 6 українських виробництв азотних добрив. Фірташ впевнений, що консолідація українського хімпрому — це єдиний засіб для галузі бути конкурентною у світі[1]. Зокрема, модернізація та консолідація підприємств хімічної промисловості дала змогу збільшити обсяги виробництва та вивести хімпром України на новий міжнародний рівень[2][3][4]. В даний час, OSTCHEM забезпечує 2,5 % світового споживання ІАС і 1,4 % світового споживання КАС.

Головний інвестор у хімічну промисловість України Дмитро Фірташ впевнений, що успіх України на глобальному титановому ринку залежить від того, наскільки швидко буде створений титановий холдинг[5]. Дмитро Фірташ:

« Я абсолютно не сумніваюся, що чим швидше буде створений вертикально-інтегрований титановий холдинг, тим краще для України  »


Поза зоною його впливу залишилися ВАТ «ДніпроАЗОТ», яким володіє Ігор Коломойський та Одеський припортовий завод (знаходиться у державній власності)[6].

Примітки[ред.ред. код]