1В18

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1В18 «Клен-1»
Загальні дані
класифікація Машина управління вогнем артилерії
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
роки виробництва 1970
роки експлуатації 1975 —1995
основні країни-оператори СРСР СРСР
війни Війна в Афганістані
Конфлікти на пострадянському просторі
Перша російсько‐чеченська війна
Основні параметри
бойова маса, т 10,3
екіпаж, осіб 5
довжина, мм 7 220
ширина, мм 2 825
висота, мм 2 690
кліренс, мм 475
база, мм БТР-60ПБ
Броня
тип броні сталева, катана, протикульова
Озброєння
приціли 1Д11, ДВ, ВОП, ПАБ-2А
додаткове озброєння 7,62-мм кулемет ПКМ
боєкомплект (2) 600
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна
підвіска незалежна торсіонна
колісна формула 8×8
швидкість по шосе, км/год. 80
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 9..10 на плаву
запас ходу по шосе, км 500
питома потужність, к.с./т 17,47
питомий тиск на ґрунт, кг/см2 0,5..2,5
допустимий нахил 25°
подоланний підйом, ° 30°
подоланна стінка, м 0,6
подоланний рів, м 2
засоби зв'язку Р-123М

Машина управління вогнем артилерії 1В18 «Клен-1» — радянська машина управління командира артилерійської батареї призначена для забезпечення стрільби наземної артилерії вдень і вночі.

Призначення[ред. | ред. код]

Машина управління вогнем артилерії 1В18 «Клен-1» розроблялася на початку 1970-х років на базі колісного бронетранспортеру БТР-60ПБ і призначалася для забезпечення артилерійських підрозділів польової артилерії типу батарея для управління вогнем. Для виконання визначених функцій машина оснащувалась спеціальних устаткуванням та обладнанням, частина якої розміщувалась у поворотній башті, з якої видалили все озброєння.

На машині залишили тільки один кулемет ПКМ з боєкомплектом у 600 набоїв, для ведення вогню з особистої зброї екіпажу призначалися чотири амбразури. 1В18 мав апаратуру топоприв'язки 1T121-1, артилерійську бусоль ПАБ-2А, артилерійський квантовий далекомір ДАК-1, нічний прилад спостереження ННП-21, прилад керування вогнем ПУО-9М, візири ДВ та ВОП та інше устаткування.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Ленский А. Г., Цыбин М. М. Советские сухопутные войска в последний год Союза ССР. — С.-Пб.: B&K, 2001. — С. 27, 28. — 294 с. — ISBN 5-93414-063-9 (рос.)
  • В. А. Иванов, Ю. Б. Горовой. Устройство и эксплуатация артиллерийского вооружения российской армии. Учебное пособие. — Тамбов: Издательство ТГТУ, 2005. — 260 с. — 100 экз.

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ГОСТ 8.417-2002

Див. також[ред. | ред. код]