Вербицький Юрій Тарасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 22 січня 2022, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вербицький.
Юрій Тарасович Вербицький
Юрій Вербицький у горах Криму
Юрій Вербицький у горах Криму
Юрій Вербицький у горах Криму
Народився25 серпня 1963(1963-08-25)
Львів, Українська РСР
Помер22 січня 2014(2014-01-22) (50 років)
біля села Гнідин, Бориспільський район, Київська область, Україна
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Місце проживанняЛьвів, Україна
КраїнаСРСР СРСР, Україна Україна
Діяльністьсейсмолог
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
Галузьгеофізика, сейсмологія
ЗакладІнститут геофізики імені С. І. Субботіна НАН України
Науковий ступінькандидат фізико-математичних наук
Відомий завдяки:Небесна сотня
Дітидочка Уляна
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
загинув під час подій Євромайдану
CMNS: Вербицький Юрій Тарасович у Вікісховищі
Надгробок Вербицького на полі почесних поховань Личаківського цвинтару у Львові

Юрій Тарасович Вербицький (25 серпня 1963(19630825), Львів, УРСР — 21 або 22 січня 2014, біля с. Гнідин, Бориспільський район, Київська область, Україна) — Герой України[2], сейсмолог, кандидат наук. Син українського геофізика Тараса Вербицького, брат сейсмолога Сергія Вербицького (кандидат фізико-математичних наук).[3][4] Активіст Євромайдану. Був викрадений разом з Ігорем Луценком невідомими 21 січня 2014 року і вбитий після катувань[5].

Життєпис

Народився в родині геофізика Тараса Зиновійовича Вербицького та Тетяни Василівни Борачок. Мав старшого брата Сергія, 1958 року народження.

1985 року закінчив факультет геодезії Львівського політехнічного інституту. З 1994 року працював у відділі сейсмічності Карпатського регіону Інституту геофізики НАН України, Львів. У 2013 році захистив дисертацію на тему «Методичні та прикладні аспекти комплексного банку геофізичної інформації Карпатського регіону» і отримав науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук. Займався створенням апаратури і програмного забезпечення геофізичних і сейсмічних досліджень.

Захоплювався альпінізмом[6]; мав І розряд з альпінізму, долав маршрути найвищої категорії складності на Кавказі[7]. У 1988 році у Юрія народилась донька Уляна.

В середині січня 2014 року Юрій спеціально взяв відпустку на роботі та поїхав у Київ на Майдан[8].

Викрадення

21 січня 2014 року Юрія Вербицького разом з Ігорем Луценком викрали з приміщення офтальмологічного відділення Олександрівської лікарні у Києві. До лікарні з Будинку профспілок його привіз Ігор Луценко для надання медичної допомоги через травму ока[9]. За словами Луценка, викрадачів було десятеро, їх найняла Партія Регіонів, щоб чинити безлад в столиці під час Євромайдану. Викрадачі розшукували постраждалих протестувальників у київських лікарнях, щоб з ними жорстоко розправлятися. Ігор Луценко повідомив, що[10]

... нас із цим чоловіком, його звали Юрій, скрутили, побили і кинули до чорного мікроавтобуса, який на великій швидкості рушив у бік лісу. Там нас спочатку разом допитували з елементами насилля, а потім розтягнули по різних кінцях лісу і обробляли окремо. Я лише чув, що дуже сильно пресують цього Юрія. Чому його, а не мене? Бо він виявився зі Львова, а для цих людей, за їхніми ж словами, це особлива каста ворогів. Тому за нього взялися, так би мовити, найбільш охочі люди. Мною, порівняно з ним, практично не займалися. Все це тривало хвилин 40, годину. Потім нас знову погрузили в автобус і кудись відвезли з мішками на голові ...

За словами Луценка, викрадачі професійно займалися побиттям людей[10] і їх професійність у проведенні допитів свідчила про стиль міліціонерів[10].

Подібне викрадення намагалися вчинити міліціонери та «Беркут» і 22 січня 2014 р. під лікарнею швидкої допомоги в Києві, де вони чатували на поранених активістів, яких туди привозять швидкі[11]. Після прибуття журналістів до лікарні швидкої допомоги бандити швидко втекли на своїх автобусах без державних номерів.[11].

22 січня 2014 року, тіло Вербицького було знайдено на околицях с. Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур[12]. Брат Юрія упізнав його тіло у морзі м. Борисполя[13].

Зовнішні відеофайли
Похорон Юрія Вербицького

23 січня 2014 року Львівська міська рада надала родині загиблого усю необхідну допомогу з організації поховання[14].

Розслідування

22 серпня 2020 року в ДБР заявили, що завершили розслідування вбивства Вербицького, заарештувавши двох осіб, що підозрюються у злочині. Їм також інкримінуються щонайменше 6 інших звинувачень[15][16].

16 квітня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області засудив до 9 років позбавлення волі Олександра Волкова, як одного з викрадачів Луценка та визнав винним у викраденні та вбивстві Вербицького. За словами Луценка, в СІЗО по цій справі перебувало троє осіб, крім них, під судом один – очно, інших два – заочно. Також він наголосив, що більшість викрадачів, організаторів і спонсорів цього злочину, зараз переховуються в РФ[17]. 8 серпня того ж року суд не продовжив запобіжний захід підозрюванм у викраденні та катуванні активістів, відтак, Сергій Мисливий та Іван Новотний вийшли на свободу[18].

21 січня 2022 року заступник голови управління ДБР у справах Майдану Артем Яблонський в ході пресконференції «8-а річниця вбивства перших героїв Небесної Сотні і фактичний початок російської агресії» повідомив, що ДБР встановило першого вбитого активіста Майдану 2014 року. Експертизи підтвердили, що першою жертвою став Юрій Вербицький[19].

Вшанування пам'яті

  • 23 січня 2014 року в м. Тернополі з'явилась площа Героїв Євромайдану.
  • 24 січня 2014 року мешканці с. Гнідин на місці, де було знайдено тіло Юрія Вербицького, встановили хрест.
  • 6 березня 2014 року Гнідинська сільська рада Бориспільського району перейменувала провулок Леніна на вулицю Юрія Вербицького.
  • 15 травня 2014 року Львівська міська рада назвала сквер на вул. Коломийській, 15 іменем Юрія Вербицького.
  • 1 грудня 2014 року на фасаді львівської середньої загальноосвітньої школи № 27 на вулиці Свєнціцького, 15, де навчався Юрій Вербицький було відкрито меморіальну таблицю[20].
  • 19 червня 2015 року Львівська міська рада присвоїла його ім'я середній загальноосвітній школі № 27, де навчався Юрій Вербицький[21].
  • Львівський гірський клуб «Екстрем», членом якого був Юрій Вербицький, у рамках ініціативи «Герої України на вершинах світу» планує назвати іменем Юрія Вербицького безіменну вершину на теренах Східного Кавказу. Ініціативу львів'ян вже підтримали їхні грузинські колеги[22].
  • В листопаді 2015 року в львівській школі № 27 відкрито музей Юрія Вербицького[23].

Нагороди

Див. також

Примітки

  1. ↑ Загайська Р. Й. Вітер в долонях — Львів: 2017. — С. 40. — 416 с.
  2. ↑ а б Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  3. ↑ Д. В. Малицький, О. В. Кендзера, С. Т. Вербицький, Ю. Т. Вербицький. Пам'яті Тараса Зиновійовича Вербицького (до 75-річчя з дня народження)
  4. ↑ Сергій Тарасович Вербицький. Сайт ІГФ ім. С. І. Субботіна
  5. ↑ Юрий Вербицкий, которого выкрали вместе с Луценко, был убит после пыток. Брат опознал тело (рос.)
  6. ↑ Недаремна смерть Юрія Вербицького
  7. ↑ Через смерть Вербицького, який замерз насмерть після тортур, плачуть навіть чоловіки-альпіністи
  8. ↑ Сьогодні у Львові — день жалоби / Радіо Свобода, 23.01.2014
  9. ↑ Невідомі викрали активіста Ігоря Луценка Українська правда, 21 січня 2014
  10. ↑ а б в Катування у лісі та допити про Майдан: викрадення Ігоря Луценка Українська правда, 21 січня 2014 р.
  11. ↑ а б На поранених активістів під лікарнею чатували міліція і «Беркут» Українська правда, 22 січня 2014 р.
  12. ↑ У Бориспільському районі виявлено два трупи зі слідами тортур Українська правда, 22 січня 2014
  13. ↑ Вербицький, якого викрадали разом з Луценком, мертвий Українська правда, 22 січня 2014 р.
  14. ↑ ЗІК
  15. ↑ ДБР завершило розслідування у справі викрадення Луценка і вбивства Вербицького. РБК-Украина (рос.). Процитовано 22 серпня 2020.
  16. ↑ «Справи Майдану»: ДБР завершило розслідування вбивства Юрія Вербицького, а також викрадення і катування Ігоря Луценка | Державне бюро розслідувань. dbr.gov.ua (укр.). Процитовано 22 серпня 2020.
  17. ↑ Викрадення і катування Ігоря Луценка та Юрія Вербицького: суд дав 9 років за ґратами обвинуваченому Волкову. Радіо Свобода (укр.). 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  18. ↑ Справа викрадення та катування активістів Луценка і Вербицького: обвинувачені вийшли на свободу. 24 Канал (укр.). Процитовано 10 серпня 2021.
  19. ↑ Не Нігоян. ДБР назвало першого вбитого активіста Майдану. 21.01.2022, 18:37
  20. ↑ Юрій Вербицький вижив у страшній аварії в горах, щоб стати Героєм «Небесної Сотні». PRESS-центр (press-centr.com) (укр.). Процитовано 16 квітня 2021.
  21. ↑ Львовский горсовет присвоил имя похищенного и замученного бандитами во время Революции Достоинства героя Небесной Сотни Юрия Вербицкого его родной школе. ФОТО
  22. ↑ На честь Юрія Вербицького назвуть одну з вершин на Кавказі. УП. 30 січня 2014
  23. ↑ У Львові відкрили меморіальний музей загиблого під час протестів на Майдані Ю.Вербицького
  24. ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вербицький_Юрій_Тарасович&oldid=34370047