Мюнхенський метрополітен (нім.U-Bahn München) — разом із Мюнхенською міською електричкою є основою громадського транспорту в Мюнхені. Метро в цьому місті було відкрито 19 жовтня 1971 року, станом на сьогодні довжина мережі становить 103,1 км з 96 станціями[1]. Густота станцій на 1000 мешканців є однією з найвищих у світі. Завдяки стовідсотковій оснащеності станцій ліфтами, траволаторами і ескалаторами, а також продуманою системою пересадок мюнхенське метро вважають одним із найзручніших у Європі. Мюнхенське метро обслуговує фірма «Мюнхенське транспортне товариство» (MVG), що входить в тарифне об'єднання «Мюнхенський траспортний і тарифний союз» (MVV).
Перші плани з будівництва метрополітену в місті з'явилися у 1905 році, але не знайшли підтримки ні у влади міста, ні у мешканців. Вдруге до ідеї повернулися у 1928 році, планом передбачалося замінити трамваї в центрі міста підземними лініями метро. Реалізації цього проєкту перешкодила економічна криза у Німеччині кінця 20-х. Діло дійшло до будівництва у 1938 році, 22 травня проведена урочиста церемонія початку будівництва. Через дефіцит ресурсів під час війни будівництво було припинене у 1941 році, недобудований тунель (ділянка «Sendlinger Tor»—«Goetheplatz») пізніше слугував мешканцям бомбосховищем під час авіаударів.
Вкотре до проєкту повернулися вже на початку 1960-х, планувалося побудувати систему швидкісних трамваїв з підземними ділянками в центрі міста. Через економію коштів передбачалося використання вагонів трамвайного типу, та будівництво станцій з можливістю в майбутньому переробки їх під потреби класичного метрополітену. У 1963 році проєкт був затверджений міською радою, будівництво почалося 1 лютого 1965 року. Аналіз транспортних потоків, проведений влітку того ж року, довів, що система швидкісного трамваю не впорається з перевезенням постійно зростаючої кількості пасажирів. Це змусило міську раду 16 червня 1965 року остаточно затвердити будівництво в місті класичного метрополітену. Початкова ділянка «Kieferngarten»—«Goetheplatz» лінії U6, відкрита у 1971 році, складалася з 13 станцій та 12 км.
Особливістю Мюнхенського метрополітену є спільне використання ділянок в центрі міста різними лініями.
Лінії U1 та U2 спільно використовують ділянку «Hauptbahnhof»—«Kolumbusplatz» з 4 станцій.
Лінії U3 та U6 спільно використовують ділянку «Implerstraße»—«Münchner Freiheit» з 9 станцій.
Лінії U4 та U5 спільно використовують ділянку «Max-Weber-Platz»—«Westendstraße» з 9 станцій.
Лінія U2 спільно використовує станцію «Innsbrucker Ring» з U5, та станцію «Scheidplatz» з U3.
Лінії U7 та U8 не мають жодної власної станції, використовують виключно спільні станції з другими лініями.
Станції
Переважна більшість станцій в місті підземна. Наземних станцій лише 6, ділянка «Garching-Hochbrück»—«Studentenstadt» з п'яти станцій на лінії U6 та станція «Neuperlach Süd» на лінії U5.
Рухомий склад
У Мюнхені експлуатується 3 типи вагонів. Із них складають 2-вагонні (нім.Kurzzug), 4-вагонні (нім.Vollzug) та 6-вагонні потяги (нім.Langzug).
Вагони типу А вироблялися протягом 1967—1983 рр. на заводах MAN, O&K[de], Rathberger[de] та WMD●. Довжина двовагоного потягу — 12000 мм. Ширина — 2900 мм; висота — 3550 мм.
Метрополітен працює з 4:00 до 1:00, у п'ятницю та суботу до 2:00.
Інтервал руху на лініях: 5 хвилин в годину пік, 10 хвилин в поза пікові години та 20 хвилин після опівночі. Відповідно на спільно використуємих ділянка інтервал буде вдвічі меншій.
Галерея
Станція «Марієнплац»
Платформа станції «Friedenheimer Straße»
Платформа станції «Moosach»
Платформа станції «Innsbrucker Ring»
Платформа станції «Westfriedhof Munich»
Вагон типу А у 6-вагонному складі на станції Фрайманн (Freimann) лінії U6
Вагон типу B на станції Фрайманн (Freimann) лінії U6
Вагон типу C на станції Нойперлах Зюд (Neuperlach Süd) лінії U5
Мапа
Станції мюнхенського метрополітену
Примітки
↑ абЗгідно з офіційним джерелом — 100, однак там сполучні та станції пересадок рахуються двічі. Якщо рахувати всі станцію один раз, їхня кількість буде 96.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: U-Bahn München