Михайло Кричевський
| Михайло-Станіслав Кричевський | |
|---|---|
 | |
| Народився | невід. |
| Помер |
3 серпня 1649[1][2][3] Лоєв, Q117595123?, Речицький повіт, Російська імперія |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Титул | шляхтич |
| Військове звання | ротмістр, полковник |
| Рід | Кричевські |
 | |
Миха́йло (Станісла́в) Криче́вський (Кречо́вський) гербу власного (р. н. невід. — † 3 серпня 1649[4]) — військовий діяч, з 1643 року полковник Чигиринського полку i Київського полку (1648) реєстрових козаків, наказний гетьман українського козацтва.
Короткий життєпис
Народився в берестейській шляхетській католицькій родині Кричевських гербу власного. Родина мала руське походження, але полонізувалась на межі XVI—XVII ст.[5] Здобув добру освіту, крім польської, володів також німецькою, французькою та латинською мовами. Завдяки вмінням та знанням військової справи був улюбленцем коронного гетьмана Станіслава Конєцпольского. 1627 року під час польсько-шведської війни очолював хоругву.
Кар'єра
Може бути тим Кречовським — товаришем коругви князя Захарія Четвертинського, — який був поранений у битвах проти повсталих козаків від травня до серпня 1638 року. Правдоподібно, брав участь у виборах короля Владислава IV. У жовтні 1643 року коронний гетьман Станіслав Конєцпольский призначив його полковником Чигиринського полку реєстрових козаків замість Яна Закшевского (Івана Закревського), усунутого через зловживання щодо підвладних.[5] Допомагав у 1644 році боротися з татарами в Охматівській битві. У 1647 році:
- взяв заарештованого Богдана Хмельницького на поруки і випустив його на волю. Став кумом сотника Чигиринського полку Б. Хмельницького.
- у жовтні брав участь у виправі Алєксандера Конєцпольского на татар.[5]
1648 року приєднався до Хмельницького під Жовтими Водами, потім потрапив у полон у Корсунській битві.[6] Прийняв православне віросповідання та ім'я Михайло (доти він був Станіславом). Брав участь у Пилявецькій битві, військовому поході в Галичину, облозі Замостя, у переможних боях проти загонів С. Лянцкоронського та Я. Вишневецького.
Командував 30-тисячним козацьким військом, якому гетьман доручив відбити напад Януша Радзивілла в 1649 року на Україну. Тяжко поранений у битві під Лоєвом з вояками литовського гетьмана Януша Радзивілла, Кричевський був узятий у полон, де помер (за версією Вєслава Маєвского, незважаючи на допомогу лікарів[4]).
За даними історика Панаса Феденка:
- куля потрапила йому під праве око і застрягла у шиї, друга рана була у правому боці
- домігся від козаків, щоб його залишили помирати у таборі, передчуваючи смерть, тут і був знайдений «радзивіллівцями»
- Януш Радзивілл дав розпорядження:
- придворному художнику намалювати посмертний портрет М. Кричевського
- насипати над «вождем непокірних козаків» найвищу серед загиблих під Лоєвом повстанців могилу і поставити хрест
- був одруженим із Зоєю (відомостей про неї поки немає).[7]
У літературі
- головний герой історичного роману Панаса Феденка «Гетьманів кум»;
- персонаж роману Генрика Сєнкєвіча «Вогнем і мечем»;
- «Полковник Кричевський» — повість Андрія Чайковського.
Див. також
Примітки
- ↑ а б Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ а б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ а б Majewski W. Krzyczewski (Krzeczowski) Stanisław (Michał)… — S. 554.
- ↑ а б в Majewski W. Krzyczewski (Krzeczowski) Stanisław (Michał)… — S. 553.
- ↑ Мицик Ю. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 195. — ISBN 5-203-01639-9.
- ↑ Феденко П. Гетьманів кум… — С. 177—183.
Джерела та література
- Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини. Чигиринський полк // Гілея: науковий вісник: Збірник наукових праць, вип. 35. — К. : Всеукраїнська громадська організація Українська академія наук, 2010.
- Степанков В. С. Кричевський Станіслав-Михайло // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 400. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Степанков В. С. Михайло (Станіслав) Кричевський // Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети. — К., 1998. — Т. 1. — С. 181.
- Сушинський Б. Козацькі вожді України. Історія України в образах її вождів та полководців XV—XIX ст. — Одеса, 2006.
- Чайковський А. Перед зривом. Полковник Кричевський. — Львів, 1992.
- Феденко П. Гетьманів кум // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 18—183. — ISBN 5-319-01072-9.
- Majewski W. Krzyczewski (Krzeczowski) Stanisław (Michał), (zm. 1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XV/4., zeszyt 67. — S. 553—554. (пол.)
Посилання
- Кричевський Михайло-Станіслав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 769-770. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
