Фобос (супутник)
Відкриття | |
---|---|
Відкривач | Асаф Голл |
Місце відкриття | Військово-морська обсерваторія США |
Дата відкриття | 18 серпня 1877 |
Названа на честь | Фоб |
Орбітальні характеристики | |
Велика піввісь | 9376 км[1] |
Ексцентриситет | 0,0151[1][2] |
Орбітальний період |
0,318910 діб[2] 7 годин 39 хвилин 14 секунд |
Середня орбітальна швидкість | 2,138 км/с |
Нахил орбіти |
1,093° (до екватора Марса) 0,046° (до локальної площини Лапласа) 26,04° (до екліптики) |
Є супутником | Марса |
Фізичні характеристики | |
Розміри | 26,8 км × 22,4 км × 18,4 км[2] |
Середній радіус | 11,1±0,15 км[3] |
Площа поверхні | 1548,30 км²[1] |
Об'єм | 5729 км³[1] |
Маса | 1,0659× 1016 кг[1] |
Середня густина | 1,872±0,076 г/см³[3] |
Прискорення вільного падіння на поверхні | 0,0057 м/с²[1] |
Друга космічна швидкість | 11 м/с[1] |
Період обертання | синхронний |
Нахил осі | 0° |
Альбедо | 0,071 ± 0,012[3] |
Температура | ≈233 K |
Фобос у Вікісховищі |
Фобос (дав.-гр. φόβος — «страх») — один з двох супутників Марса.
Відкриття
Супутники Марса намагався виявити ще англійський королівський астроном Вільям Гершель 1783 року, але безрезультатно. В 1862 і 1864 роках їх шукав директор обсерваторії Копенгагенського університету[en] Генріх Луї д'Аррест з допомогою 10-дюймового (25-сантиметрового) телескопа-рефрактора, але також не зміг їх виявити[4].
Фобос — внутрішній супутник — відкритий американським астрономом Асафом Голлом 17 серпня 1877 року[5]. Спостереження виконувалися у військово-морській обсерваторії[en] у Вашингтоні, тому, якщо привести місцевий сонячний час[ru] до грінвіцького, то офіційна дата відкриття — це 18 серпня 1877 року.
Супутник названий на честь давньогрецького бога Фобоса, супутника бога війни Ареса. Імена для супутників Марса запропонував Генрі Джордж Мадан[en] 1877 року, він їх взяв із «Іліади» Гомера. Остаточно вибір на користь пропозиції Мадана Голл зробив 7 лютого 1878 року[6].
Загальна характеристика
Фобос обертається на середній відстані 2,77 радіуса Марса від центра планети (9400 км), що у 40 разів менше, ніж відстань від Землі до Місяця. Перицентр становить 9235,6 км, апоцентр — 9518,8 км. Він робить один оберт за 7 год 39 хв 14 с, що у три рази швидше обертання Марса навколо власної осі. В результаті, на марсіанському небі Фобос сходить на заході і заходить на сході.
Фобос обертається навколо своєї осі з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди повернутий до планети одним і тим самим боком. Його орбіта розташовується всередині межі Роша для «рідкого» супутника, однак припливні сили не розривають супутник, оскільки він має рихлу структуру і його орбіта наразі лежить поза межею Роша для «твердого» супутника. Однак через таке розташування орбіти неможливо створити штучний супутник Фобоса[7].
Припливна дія Марса поступово уповільнює його рух, і зрештою призведе до падіння Фобоса на Марс або руйнування з утворенням планетарного кільця[8].
Розміри Фобоса становлять 26,8×22,4×18,4 км, його поверхня всіяна кратерами, найбільший з яких — Стікні — має діаметр близько 9 км. З кратером пов'язана мережа розломів і тріщин.
Походження Фобоса
Гіпотези походження марсіанських супутників, як і раніше, суперечливі. Фобос і Деймос мають багато спільного з астероїдами C-типу: їх спектр, альбедо і густина в цілому характерні для C або D-типу[en] астероїдів. Так, за старою гіпотезою Фобос, як і Деймос — це астероїди, що утворилися близько 4,5 мільярдів років тому в головному поясі астероїдів, які, поступово переміщуючись з зовнішньої його частини у бік Сонця, зрештою стали супутниками Марса[9].
Але сучасний точний аналіз даних з європейського апарату Марс-експрес показав суттєву відмінність спектру Фобоса від спектру астероїдів головного поясу. За новою гіпотезою, Фобос — об'єкт другого покоління Сонячної Системи, тобто об'єкт, що не утворився одночасно з Марсом, а виник на навколомарсіанській орбіті[10]. Можливо, в минулому Марс пережив зіткнення з великим тілом, які в часи молодості Сонячної системи зустрічалися часто, викинувши на орбіту величезну масу порід Марса. Частина цієї речовини згодом зібралася на орбіті у вигляді супутників.
Кратер Стікні на Фобосі
Кратер Стікні (англ. Stickney) — найбільший метеоритний кратер на Фобосі. Діаметр кратера становить близько 9 км, таким чином він займає значну частину поверхні Фобоса. Названий на честь Хлої Анджеліни Стікні Голл[en], дружини американського астронома Асафа Голла[11], який відкрив обидва супутники Марса 1877 року.
Дослідження Фобоса
1988 року було запущено дві автоматичні міжпланетні станції «Фобос» для дослідження Марса і його супутників. Один з апаратів було втрачено через 2 місяці після запуску, інший успішно досяг Марса і встиг виконати частину дослідницької програми до того, як контакт із ним було втрачено.
Експедиція на Фобос в межах програми Російського космічного агентства «Фобос-Ґрунт» 2011 року зазнала невдачі ще на орбіті Землі.
Див. також
- Деймос — інший супутник Марса
- «Фобос» — серія радянських автоматичних станцій, що досліджували супутники Марса.
Примітки
- ↑ а б в г д е ж Mars: Moons: Phobos. NASA Solar System Exploration. 30 вересня 2003. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 2 грудня 2013. (англ.)
- ↑ а б в Сурдин, 2012, с. 401.
- ↑ а б в Planetary Satellite Physical Parameters. JPL (Solar System Dynamics). 13 липня 2006. Процитовано 29 січня 2008. (англ.)
- ↑ Силкин, 1982, с. 15.
- ↑ Спутники Марса (рос.)
- ↑ Hall A (1878). Names of the Satellites of Mars. Astronomische Nachrichten. 92 (2187): 47—48. Bibcode:1878AN.....92...47K. (англ.)
- ↑ Козенко А., Левитан Е. О Фобосе до «Фобоса» // Наука и жизнь. — 1988. — № 3. — С. 152—155. (рос.)
- ↑ У Марса появится сатурнианское кольцо: Космос: Наука и техника: Lenta.ru (рос.)
- ↑ Close Inspection for Phobos, ESA. (англ.)
- ↑ Европейский разведчик поведал о рождении Фобоса в катастрофе // membrana.ru (рос.)
- ↑ Blue, Jennifer. Phobos Nomenclature: Crater. Gazetteer of Planetary Nomenclature. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 24 липня 2009.
Література
- Силкин Б. И. В мире множества лун. — М. : Наука, 1982. — 208 с. — 150000 прим. (рос.)
- Сурдин В. Г. Большая энциклопедия астрономии. — М. : Эксмо, 2012. — 480 с. — ISBN 978-5-699-57087-4. (рос.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фобос |
- Phobos Profile. NASA's Solar System Exploration site. Архів оригіналу за 24 червня 2014. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Nathan Bridges (9 квітня 2008). HiRISE Phobos. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- USGS Phobos nomenclature. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Flight around Phobos (movie). Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Animation of Phobos. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Scale of Phobos. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Mars Express view of Phobos. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
- Phobos cartography. MIIGAiK Extraterrestrial Laboratory. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 30 листопада 2016. (англ.)
|
|