Операція «Боденплатте»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Операція «Боденплатте»Operation Bodenplatte
Західний фронт
Fw190D crashed1945.jpg
Німецький винищувач Fw 190, зі складу 10./JG 54 примушено посаджений біля аеродрому союзників поблизу Брюсселя, після потрапляння куріпки в повітряний радіатор літака. 1 січня 1945
Дата: 1 січня 1945
Місце: Бельгія, Нідерланди, Франція
Результат: тактичний успіх операції Люфтваффе[1][2][3]; провал загального замислу операції[4][5]
Сторони
Третій Рейх Третій Рейх Велика Британія Велика Британія
США США
Канада Канада
Нова Зеландія Нова Зеландія
Командувачі
Третій Рейх В.Крейпе
Третій Рейх Й.Шмід
Третій Рейх Д.Пельтц
Третій Рейх Г. Гендрік
Велика Британія А.Конінгам
США Х.Ванденберг
США Дж. Дулітл
Військові формування
Третій Рейх Люфтваффе
* 2-й винищувальний корпус
* 3-тя винищувальна дивізія
* 5-та винищувальна дивізія
Велика Британія Королівські ВПС
* 2-га армія тактичної авіації
США ВПС армії США
* 8-ма повітряна армія
* 9-та повітряна армія
Військові сили
875–1035 бойових літаків
Втрати
280 літаків збиті
69 пошкоджено
169 льотчиків загинуло або зникло безвісти
69 військовополонених
19 поранених
305 літаків знищено
190 пошкоджено[6]
Велика Британія 40 загиблих та 165 поранених
США н/д

Операція «Боденплатте» (нім. Unternehmen Bodenplatte) — повітряна наступальна операція військово-повітряних сил Третього Рейху з метою знищення літаків союзної авіації на аеродромах визволених країн Західної Європи та завоювання панування в повітрі в контексті застійної стадії битви в Арденнах.

Зміст[ред.ред. код]

Головною ціллю була спроба максимально утворити сприятливі умови для відновлення замисленого наступу німецької армії та Ваффен-СС на території Бельгії та Люксембургу. Спочатку операція планувалася на 16 грудня 1944 року, але була кілька разів відкладена через погані погодні умови. Початок масованого удару німецької авіації по ВПС союзників затягнувся аж до Нового року, в перший день, коли виявилися сприятливі умови для реалізації повітряного наступу.

Рівень таємності під час підготовки німців до операції був настільки високий, що не усі німецькі підрозділи сухопутних та військово-морських сил були проінформовані про запланований повітряний наступ, через що деякі підрозділи Люфтваффе зазнали втрат від дружнього вогню[7][8]. Британська розвідка, зокрема радіоперехоплення криптографів «Ultra» зафіксували значні зосередження та передислокацію німецьких військово-повітряних сил у регіоні, але своєчасно не дійшли до висновку з якою ціллю; коли стало ясно, операція була вже неминуча[9].

Новорічний напад був спрямований проти грізного повітряного контингенту об'єднаних Королівських ВПС і ВПС армії США — в основному проти винищувачів і винищувачів-бомбардувальників. Військові літаки британської 2-ї армії тактичної авіації та 9-ї повітряної армії США, були розташовані на 11 передових аеродромах у Бельгії, п'яти в Нідерландах і одному у Франції. Британці мали авіаційну групу No 83 у складі восьми крил (яка відповідно мала 14 ескадрилей «Спітфайер», 11 «Тайфунів» і п'ять «Темпест»), та авіаційну групу No 84 з шістьма крилами (22 ескадрильї в основному «Спітфайери» і «Тайфуни»). Ціллю також була авіаційна група No 2 з одним крилом середніх бомбардувальників B-25 «Мітчелл» і розвідувальним крилом літаків «Спітфайер», «Москито» та «Веллінгон». Американці мали десять винищувальних груп (дев'ять з Р-47 «Тандерболт», і один з P-51 «Мустанг» (зі складу 8-ї повітряної армії) і одна розвідувальна авіаційна група на F-5 «Лайтнінг».

Проведена німецькими Люфтваффе операція досягла значного тактичного успіху[10], саме завдяки раптовості, прихованості її підготовки та масованості завданих ударів. Але у цілому, запланована мета не була досягнута. Німці втратили багато власних бойових літаків, які не змогли відновити їх чисельність Водночас, союзники, що мали значні втрати від ударів німецької авіації по їх аеродромах та у повітряних боях, швидко перекрили свої втрати, зазнані в ході боїв, протягом тижня. Льотні екіпажі союзників мали невеликі втрати, тому що більшість втрат союзників складали порожні літаки, які стояли на майданчиках аеродромів на землі. Німці, однак, втратили багатьох своїх фахових пілотів-винищувачів, котрі вони не могли легко замінити[11].

Проаналізувавши результати повітряного наступу Люфтваффе, англо-американців дійшли висновку, що тільки 11 з 34 авіаційних груп супротивника здійснили удари по їх інфраструктурі вчасно та з елементами раптовості[11]. На їх думку, головна мета цієї операції досягнута не була — німці не змогли здобути панування в повітрі, навіть тимчасового. У той же час, німецькі наземні сили зазнавали великих втрат від ударів з повітря союзною авіацією.

Операція «Боденплатте» стала останньою масштабною стратегічною наступальною повітряною операцією Люфтваффе за часів Другої світової війни[12][13].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Виноски
Джерела
  1. Franks 1994, pp. 163–165.
  2. Zaloga 2004, p. 61.
  3. Girbig 1975, p. 114.
  4. Girbig 1975, p. 73.
  5. Prien & Stemmer 2002, p. 349.
  6. Manrho & Pütz 2004, p. 272.
  7. за даними 17 німецьких літаків було збито власною зенітною артилерією
  8. Manrho & Pütz 2004, pp.290-291.
  9. Girbig 1975, p. 74.
  10. Johnson 2000, p. 292.
  11. а б Caldwell 2007, p. 262.
  12. Caldwell, 1991, p. 311–312
  13. Franks 1994

Відео[ред.ред. код]