Очікує на перевірку

Червоненко Євген Альфредович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Євген Червоненко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червоненко Євген Альфредович
Червоненко Євген Альфредович
Червоненко Євген Альфредович
Міністр транспорту та зв'язку України
4 лютого 2005 — 28 вересня 2005
ПрезидентВіктор Ющенко
Прем'єр-міністрЮлія Тимошенко
ПопередникГеоргій Кірпа
НаступникВіктор Бондар
ПопередникАнатолій Головко (в.о.)
НаступникВалерій Черкаска (т.в.о.)
Народився20 грудня 1959(1959-12-20) (64 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Відомий якполітик, автогонщик
ГромадянствоСРСР СРСР→
Україна Україна
Національністьукраїнський єврей
Alma materНТУ ДП
Політична партіяНаша Україна
Релігіяюдаїзм
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
4-го скликання
Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» 14 травня 2002 — 17 березня 2005[1]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Червоненко.

Євге́н Альфре́дович Червоне́нко (нар. 20 грудня 1959(19591220), Дніпропетровськ, Українська РСР) — політик, колишній народний депутат, член партії «Наша Україна», Міністр транспорту та зв'язку (2005).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Дніпропетровську в родині гірничих інженерів-механіків. З червня 1967 по червень 1977 року — учень Дніпропетровської середньої школи № 23. Колишній однокласник Едуарда Шифріна.[2]

У вересні 1977 — червні 1982 року — студент механіко-машинобудівного факультету Дніпропетровського гірничого інституту.

У жовтні 1982 — травні 1985 року — інженер-конструктор Спеціального конструкторського відділу інституту «Гіпромашзбагачення» у Дніпропетровську.

У травні 1985 — квітні 1987 року — старший інструктор-методист зі спорту Дніпропетровського обласного спортивно-технічного клубу ДТСААФ. У травні 1987 — травні 1988 року — старший інструктор-методист з автоспорту Львівського обласного спортивно-технічного клубу ДТСААФ.

У 1986—1991 роках — професійний спортсмен, засновник першої в СРСР професійної автомобільної гоночної команди «Перебудова» (1987), чемпіон УРСР та Спартакіади УРСР (1983), майстер спорту СРСР, член збірної СРСР (1985), багаторазовий переможець і призер етапів Чемпіонату Європи, чемпіон СРСР, чемпіон Спартакіади народів СРСР (1988), майстер спорту СРСР міжнародного класу (1989), чемпіон СРСР з автоспорту (1991).

У червні 1988 — січні 1989 року — інженер бюро технічного контролю Львівського обласного виробничого об'єднання «Львівавтотехобслуговування».

У січні 1989 — квітні 1990 року — керівник спортивно-рекламного відділу кооперативу «Імпульс» у місті Львові. У квітні 1990 — березні 1991 року — спеціаліст з реклами прикладних видів спорту Науково-виробничого центру спільного радянсько-австрійського підприємства «Текоп». У квітні — травні 1991 року — начальник госпрозрахункового транспортного підрозділу Міжрегіонального творчого промислового об'єднання «Галичина» у Львові.

У травні 1991 — лютому 1993 року — директор Малого рекламно-виробничого підприємства «Транс-Ралі» у Львові.

У 1992 році створюється Спільне українсько-польське підприємство «Львів Ван Пур», одним із засновників разом стали сам Євген Червоненко, його рідний брат Ігор, польська фірма «Ван Пур», а також Микола Чугай та Віктор Погребінський. Воно випускало у Польщі та у Новому Роздолі (Львівська область) безалкогольні напої та пиво і горілку «Ван Пур» у фірмових банках. У лютому 1993 — червні 1997 року — президент Спільного українсько-польського підприємства «Львів Ван Пур» (з 1994 року — голова правління СП «Рогань Ван Пур»; з 1995 року — президент Промислової групи «Україна Ван Пур»).

У липні 1997 — липні 1998 року — консультант з ефективності підприємництва СП «Рогань Ван Пур» з виконанням обов'язків президента концерну «Орлан» у місті Києві. У липні 1998 — лютому 2000 року — консультант з ефективності підприємництва ЗАТ «Орлан-Беверіджиз» з виконанням обов'язків президента концерну «Орлан» у Києві.

У 1997 році увійшов до Ради працедавців і товаровиробників при президенті України, очолив Раду підприємців України. 1998 став радником президента Кучми. Співпрезидент Єврейської конфедерації України (квітень 1999 — листопад 2001); віце-президент, голова ради опікунів Всеукраїнського єврейського конгресу (з листопада 2001); віце-президент Євразійського єврейського конгресу (з квітня 2002).

У лютому — червні 2000 року — голова правління Державної акціонерної компанії по матеріальних резервах України[3]. У червні 2000 — жовтні 2001 року — голова Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України[4].

У листопаді 2001 — лютому 2002 року — консультант з організації бізнесу концерну «Орлан» у Києві, займався виробництвом безалкогольних напоїв і вантажними перевезеннями.

З 2002 по 2005 рік — народний депутат України 4-го скликання від блоку В. Ющенка. Секретар Комітету Верховної Ради з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку[5]. Опоненти Червоненка стверджують, що він громадянин Ізраїлю, через що він мало не позбувся українського громадянства і місця у Верховній Раді. Євген оголосив голодування, вимагаючи дотримання своїх прав.

Під час виборів Червоненко очолив охорону Віктора Ющенка. Один із спонсорів і скарбник виборчої кампанії колишнього Президента.

У 2004 команда Ющенка неодноразово заявляла, що виборча кампанія Януковича фінансується за рахунок транспортників, а в організації незаконних фінансових потоків звинувачували особисто міністра транспорту Георгія Кірпу. 27 грудня, на наступний, після перемоги Ющенка день, Кірпа покінчив життя самогубством.

З 4 лютого по 28 вересня 2005 — міністр транспорту і зв'язку України в уряді Тимошенко[6][7].

Новий міністр негайно заявив, що його відомство розриває всі сумнівні договори з орендарями і субпідрядниками і укладатиме нові. До кінця року це дозволить подвоїти відрахування міністерства до бюджету. Червоненко попросив першого заступника Володимира Корнієнка повернути до бюджету 400 тис. доларів за квартиру, куплену йому міністерством.

З 8 грудня 2005 по 24 грудня 2007 року — голова Запорізької обласної державної адміністрації[8][9]. Червоненко ще до призначення 2005-го головою Запорізької ОДА був відомий тісними зв'язками з власниками Запоріжсталі Едуардом Шифріним та Алексом Шнайдером.

24 грудня 2007 року звільнений з посади голови Запорізької облдержадміністрації і того ж дня рішенням уряду призначений головою Агентства з питань підготовки та проведення Євро-2012[10]. Кабінет Міністрів 19 листопада 2008 ухвалив рішення щодо ліквідації Національного агентства з Євро-2012[11].

З 28 листопада 2008 по березень 2011 року — 1-й заступник голови Київської міської державної адміністрації.

У березні — травні 2011 року — начальник департаменту авіації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій.

Президент Автомобільної федерації України ФАУ (2005—2011).

Був одним із головних спікерів мисливців, які в 2018 році вимагали скасувати рішення про внесення лося європейського до Червоної книги[12]. Мисливці не домоглись свого, і Верховний Суд визнав необхідність охорони рідкісної тварини та залишив лося європейського у Червоній книзі.

Кандидат у народні депутати від виборчого округу № 134 (Малиновський район, місто Одеса). Безпартійний[13].

Цитати з приводу російської агресії

[ред. | ред. код]

Запитання Радіо «Свобода»: Що ви думаєте з того приводу, коли нам сьогодні кажуть багато євреїв у Ізраїлі, вихідців з України, про те, чому ми церемонимося з сепаратистами, озброєними нападами самозванців на державні установи, вбивствами ними цивільних людей, чому так мляво ведемо з ними боротьбу? І додають, що Ізраїль у даному випадку вже давно знищив би ракетами, власною зброєю, цих озброєних людей та обурюються нашою нездатністю в даній ситуації?

Тут є два фактори. Перший – це абсолютна корозія моралі в державних структурах України, я про цей термін казав ще з часів Кучми. Вона, як ракова пухлина, призвела до того, що в силових органах немає патріотизму. Вони вважали лише, що «кришувати» й займатися рекетом – це їхня головна справа. По-друге, це нерішучість керівництва із-за своєї тимчасовості, чи просто нездатності йти на вчинки, за які треба відповідати. І, на жаль, не потрібні зараз люди, які можуть робити вчинки і відповідати за них.[14]

Контраверсії

[ред. | ред. код]

У грудні 2016 після невдалого результату в конкурсних випробовуваннях на посаду голови Одеської облдержадміністрації заявив рос. «Пусть горит эта страна уже огнем и все. Я себе заработаю».[15][16]

За свідченням письменника Юрія Винничука, «Євген Червоненко» у 2017 році «в своєму антиукраїнстві переходить усі межі».[17]. Так, 16 червня 2017 на каналі ZIK він говорив (наводимо у викладенні Юрія Винничука), що чекає від українізації «вимірювання розмірів черепа і Бабин Яр», що він має «великі досягнення на економічному фронті завдяки зв'язкам з Рашкою» тощо.[17]

Нагороди, звання

[ред. | ред. код]

Заслужений майстер спорту України з автомобільного спорту (2019)[18]. Нагороджений орденами «За заслуги» III ст. (14.06.1997), II ст. (21.08.1999)[19], І ст. (20.12.2004)[20], орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009)[21], шведським орденом «Полярна зірка» (.03.1999), польським орденом «За заслуги» (.06.1999). Державний службовець 1-го рангу (.02.2006)[22]. Згідно наказу №52 ГУР МОУ від 20.06.2022 отримав звання підполковника.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2005 року № 2482-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Червоненка Є.А.»
  2. ↑ (рос.) Шифрин Эдуард. ДОСЬЕ: Персональный сайт Сергея Руденко [Архівовано 21 листопада 2011 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2000 року № 194 «Про призначення Червоненка Є.А. головою правління Державної акціонерної компанії по матеріальних резервах».
  4. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2001 року № 1280 «Про звільнення Червоненка Є.А. з посади голови Державного агентства з управління державним матеріальним резервом».
  5. ↑ Народний депутат України IV скликання. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  6. ↑ Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 160/2005 «Про призначення Є. Червоненка Міністром транспорту та зв'язку України»
  7. ↑ Указ Президента України від 28 вересня 2005 року № 1395/2005 «Про звільнення Є. Червоненка з посади Міністра транспорту та зв'язку України»
  8. ↑ Указ Президента України від 8 грудня 2005 року № 1714/2005 «Про призначення Є. Червоненка головою Запорізької обласної державної адміністрації»
  9. ↑ Указ Президента України від 24 грудня 2007 року № 1249/2007 «Про звільнення Є. Червоненка з посади голови Запорізької обласної державної адміністрації»
  10. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року № 1189-р «Про призначення Червоненка Є.А. Головою Національного агентства України з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу».
  11. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 2-р «Про звільнення Червоненка Є.А. з посади Голови Національного агентства України з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу».
  12. ↑ В Україні дозволили вбивати лося з Червоної книги: в мережі показали ініціатора. Суспільство (укр.). Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
  13. ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 29 червня 2019.
  14. ↑ Інтерв'ю Василю Зигалову [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.], Радіо «Свобода», 18.05.2014
  15. ↑ Хай ця країна горить вогнем: Червоненко розлютився, що не стане губернатором. Українська правда. 21 грудня 2016. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017.
  16. ↑ Червоненко: пусть эта страна горит огнем, я еще заработаю (російською) . РИА Новости Украина. 21.12.2016. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017.
  17. ↑ а б Юрій Винничук (18 Червня 2017 16:43). Антиукраїнська пропаганда повинна отримувати гостру і фахову відповідь. glavcom.ua/columns. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 12 лютого 2018.
  18. ↑ Мінмолоді присвоїло Євгену Червоненку звання «Заслужений майстер спорту України» [Архівовано 21 червня 2019 у Wayback Machine.] 112.ua (20.06.2019)
  19. ↑ Указ Президента України від 21 серпня 1999 року № 1051/99 «Про відзначення нагородами України з нагоди 8-ї річниці незалежності України»
  20. ↑ Указ Президента України від 20 грудня 2004 року № 1506/2004 «Про нагородження Є. Червоненка орденом "За заслуги"»
  21. ↑ Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  22. ↑ Указ Президента України від 20 лютого 2006 року № 147/2006 «Про присвоєння Є. Червоненку рангу державного службовця»

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник:
Георгій Кірпа 		2-й Міністр транспорту та зв'язку України
лютий — вересень 2005 		Наступник:
Віктор Бондар
Попередник:
Головко Анатолій Іванович (в.о.) 		Голова Запорізької облдержадміністрації
8.12.2005-24.12.2007 		Наступник:
Черкаска Валерій Володимирович (т.в.о.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Червоненко_Євген_Альфредович&oldid=41128009