Бойків Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Васильович Бойків
Володимир Бойків
ПрізвиськоШкелик
ПсевдоVolodymyr Bojkiv
Народився5 лютого 1955(1955-02-05)
Львів, Українська РСР
Помер19 лютого 2014(2014-02-19) (59 років)
Київ, Україна
·три вогнепальні поранення — кулі поцілили у печінку й селезінку, хребет та голову.
ПохованняЛьвів
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанняКиїв, Україна
Діяльністьпідприємець
Відомий завдякиактивіст Євромайдану
Alma materЛьвівська політехніка
Конфесіяправославний
У шлюбі зНаталія Бойків
ДітиАндрій, Олександр, Захар (12 р.)
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойків.
Могила Володимира Бойківа на 67 полі Личаківського цвинтаря у Львові

Бойків Володимир Васильович (5 лютого 1955, Львів, Українська РСР — 19 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану, Герой України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Володимир Бойків народився і виріс у Львові, закінчив Львівську політехніку. Працював будівельником, згодом став керівником будівельної фірми.

Володимир мав два захоплення — політику і футбол. Був безпартійним. У 2000 році сім'я Володимира переїхала до Києва.

На Майдані

[ред. | ред. код]

18 лютого 2014 року пан Володимир вирушив на Майдан. Незадовго до цього він переніс інсульт і дружина Наталя просила його лишитись удома. На що Володимир уже телефоном відповів: «Наталко, я тут біля водометів, біля вулиці Грушевського, я тут повинен бут» Після цього зв'язок обірвався.

Зовнішні відеофайли
Відеорепортаж з похорону Володимира Васильовича Бойківа

Дружина шукала Володимира лікарнями й моргами. Через помилку тіло Володимира в одному з моргів їй не показали, тому пошуки тривали доти, доки активісти інтернет-спільноти «Євромайдан SOS» не виклали в мережі фото невпізнаних тіл. Знайомі зателефонували Наталі й повідомили звістку.

У Володимира Бойківа залишився старий батько і троє синів — дорослі Андрій, Олександр та Захар 2001 року народження.

Володимир Бойків отримав три вогнепальні поранення, одне з них — у голову.

Похований Володимир Бойків на Алеї Героїв Личаківського цвинтаря у Львові.

Батько

[ред. | ред. код]

Батько Володимира Василь Петрович Бойків (помер у 2016 у віці 90 років) — боєць дивізії «Галичина».

У 1943 зголосився до дивізії «Галичина». Вишкіл проходив у Гайделяґері та Нойгаммері. У січні 1944 р. у складі почесної сотні брав участь у похороні віце-губернатора Отто Бауера у Львові. Василь Бойків був учасником бойової групи Баєрсдорфа[1].

Зі званням старшого стрільця (Oberschütze) служив писарем у 12 сотні 29 полку. Василь Бойків воював під Бродами, де важкопораненим потрапив до полону. За освітою архітектор, пан Василь був головним конструктором при будівництві дивізійного цвинтаря у селі Червоне (Ляцьке)[1].

Останні роки, після кількох інсультів, пан Василь не виходив з хати[1].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Пішов з життя боєць дивізії "Галичина". Новини на Gazeta.ua. 01 серпня 2016. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 6 серпня 2016.
  2. ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  3. ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні [Архівовано 6 липня 2015 у Archive.is] // ТСН, 5 липня 2015

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бойків_Володимир_Васильович&oldid=41397207