Військова диктатура
Ця стаття може містити оригінальне дослідження. (липень 2014) |
Форми державної влади й політичні системи |
---|
Політичні режими |
Форми правління |
Соціально-економічні ідеології |
Ідеології громадських свобод |
Гео-культурні ідеології |
Структура влади |
Портал • Категорія |
Військо́ва диктату́ра — форма правління, за котрої владу формують насамперед представники Збройних сил. Спирається на військово-політичний режим і монопольне панування військових кіл. У державах з такою формою правління відсутні чи лише формально існують представницькі органи влади, а дію конституції та інших законодавчих актів скасовано або припинено. Влада, згідно законодавства, застосовує фізичний і моральний терор, масові репресії.
Такі режими встановлюються в умовах різкого загострення протиріч у суспільстві, нездатності правлячого режиму керувати суспільними процесами, погіршення матеріального становища більшості населення, втрати довіри до органів влади і закріплення у свідомості людей уявлень про рятівну роль «сильної руки».
Прикладами військових диктатур називають політичні режими в Латинській Америці XIX—XX ст. (Батисти на Кубі, Сомоси в Нікарагуа, Піночета в Чилі), а також Франко в Іспанії (1939—79), «чорних полковників» у Греції (1967—74). Військова диктатура разом з методами відкритого збройного насильства, розрахованого на залякування і знищення непокірних, використовує широкий спектр засобів пропаганди та соціальної демагогії, за допомогою яких суспільній та індивід, свідомості нав'язуються уявлення, що виправдовують військово-тоталітарний режим, створюють видимість його легітимності. Так, хунта «чорних полковників» у Греції свій репресивний «порядок» намагалася подати як державу «нової демократії», провела референдум щодо нової конституції (1968), «узаконивши» своє перебування при владі. Аналогічний псевдореферендум провів Августо Піночет (1980).
- В. Г. Круговая. «Черные полковники» в Греции. 1967—1974 гг. // «Новая и новейшая история» (Москва). — 2001. — № 3. — С. 64-80.(рос.)
- В. Б. Летельєр. Хунта й освіта [Чилі] (пер. з нім.) // «Всесвіт» (Київ). — 1976. — № 5. — Стор. 227—228.
- Лев Троцкий. Пилсудчина, фашизм и характер нашей эпохи // «Бюллетень оппозиции (большевиков-ленинцев)». — № 29-30 (сентябрь 1932).(рос.)
- Samuel E. Finer, The Man on Horseback: The Role of the Military in Politics, Transaction Publishers, 2002, 268 p.(англ.)
- Andre Gunder Frank, «Economic Genocide in Chile: Open Letter to Milton Friedman and Arnold Harberger», in Economic and Political Weekly, Vol. 11, No. 24 (12 June, 1976), pp. 880—888.(англ.)
- Edward Luttwak, Coup d'état: A Practical Handbook, Harvard University Press, 2016, 304 p.(англ.)
- Eric A. Nordlinger, Soldiers in Politics: Military Coups and Governments, Upper Saddle River NJ: Prentice-Hall, 1977, 224 p.(англ.)
- Mary Helen Spooner, Soldiers in a Narrow Land: The Pinochet Regime in Chile, Berkeley, Los Angeles and London: University of California Press, 1994, 322 p.(англ.)
- В. Смолянюк. Військова диктатура // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.106 ISBN 978-966-611-818-2.
- ВІЙСЬКОВА ДИКТАТУРА [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]//Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015.
- Кирилл Назаренко. Об адмирале Колчаке, белом движении и фашизме [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Роман Тиса. Українська ідеолоґія. Частина 2. Піночетофілія (2015) [Архівовано 26 червня 2019 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про політику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |