Очікує на перевірку

Військова диктатура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Форми державної влади й політичні системи
Політичні режими
Форми правління
Соціально-економічні ідеології
Ідеології громадських свобод
Гео-культурні ідеології
Структура влади
Портал ПорталКатегорія Категорія

Військо́ва диктату́ра  — форма правління, за котрої владу формують насамперед представники Збройних сил. Спирається на військово-політичний режим і монопольне панування військових кіл. У державах з такою формою правління відсутні чи лише формально існують представницькі органи влади, а дію конституції та інших законодавчих актів скасовано або припинено. Влада, згідно законодавства, застосовує фізичний і моральний терор, масові репресії.

Такі режими встановлюються в умовах різкого загострення протиріч у суспільстві, нездатності правлячого режиму керувати суспільними процесами, погіршення матеріального становища більшості населення, втрати довіри до органів влади і закріплення у свідомості людей уявлень про рятівну роль «сильної руки».

Прикладами військових диктатур називають політичні режими в Латинській Америці XIX—XX ст. (Батисти на Кубі, Сомоси в Нікарагуа, Піночета в Чилі), а також Франко в Іспанії (1939—79), «чорних полковників» у Греції (1967—74). Військова диктатура разом з методами відкритого збройного насильства, розрахованого на залякування і знищення непокірних, використовує широкий спектр засобів пропаганди та соціальної демагогії, за допомогою яких суспільній та індивід, свідомості нав'язуються уявлення, що виправдовують військово-тоталітарний режим, створюють видимість його легітимності. Так, хунта «чорних полковників» у Греції свій репресивний «порядок» намагалася подати як державу «нової демократії», провела референдум щодо нової конституції (1968), «узаконивши» своє перебування при владі. Аналогічний псевдореферендум провів Августо Піночет (1980).

Сучасна військова диктатура

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • В. Г. Круговая. «Черные полковники» в Греции. 1967—1974 гг. // «Новая и новейшая история» (Москва). — 2001. — № 3. — С. 64-80.(рос.)
  • В. Б. Летельєр. Хунта й освіта [Чилі] (пер. з нім.) // «Всесвіт» (Київ). — 1976. — № 5. — Стор. 227—228.
  • Лев Троцкий. Пилсудчина, фашизм и характер нашей эпохи // «Бюллетень оппозиции (большевиков-ленинцев)». — № 29-30 (сентябрь 1932).(рос.)
  • Samuel E. Finer, The Man on Horseback: The Role of the Military in Politics, Transaction Publishers, 2002, 268 p.(англ.)
  • Andre Gunder Frank, «Economic Genocide in Chile: Open Letter to Milton Friedman and Arnold Harberger», in Economic and Political Weekly, Vol. 11, No. 24 (12 June, 1976), pp. 880—888.(англ.)
  • Edward Luttwak, Coup d'état: A Practical Handbook, Harvard University Press, 2016, 304 p.(англ.)
  • Eric A. Nordlinger, Soldiers in Politics: Military Coups and Governments, Upper Saddle River NJ: Prentice-Hall, 1977, 224 p.(англ.)
  • Mary Helen Spooner, Soldiers in a Narrow Land: The Pinochet Regime in Chile, Berkeley, Los Angeles and London: University of California Press, 1994, 322 p.(англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • В. Смолянюк. Військова диктатура // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.106 ISBN 978-966-611-818-2.

Посилання

[ред. | ред. код]