Очікує на перевірку

Червоненко Євген Альфредович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Червоненко Євген Альфредович
Червоненко Євген Альфредович
Червоненко Євген Альфредович
Міністр транспорту та зв'язку України
4 лютого 2005 — 28 вересня 2005
ПрезидентВіктор Ющенко
Прем'єр-міністрЮлія Тимошенко
ПопередникГеоргій Кірпа
НаступникВіктор Бондар
ПопередникАнатолій Головко (в.о.)
НаступникВалерій Черкаска (т.в.о.)

Народився20 грудня 1959(1959-12-20) (64 роки)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Відомий якполітик, автогонщик
ГромадянствоСРСР СРСР
Україна Україна
Національністьукраїнський єврей
Alma materНТУ ДП
Політична партіяНаша Україна
Релігіяюдаїзм
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
Україна Народний депутат України
4-го скликання
Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» 14 травня 2002 17 березня 2005[1]

Євге́н Альфре́дович Червоне́нко (нар. 20 грудня 1959(19591220), Дніпропетровськ, Українська РСР) — політик, колишній народний депутат, член партії «Наша Україна», Міністр транспорту та зв'язку (2005).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Дніпропетровську в родині гірничих інженерів-механіків. З червня 1967 по червень 1977 року — учень Дніпропетровської середньої школи № 23. Колишній однокласник Едуарда Шифріна.[2]

У вересні 1977 — червні 1982 року — студент механіко-машинобудівного факультету Дніпропетровського гірничого інституту.

У жовтні 1982 — травні 1985 року — інженер-конструктор Спеціального конструкторського відділу інституту «Гіпромашзбагачення» у Дніпропетровську.

У травні 1985 — квітні 1987 року — старший інструктор-методист зі спорту Дніпропетровського обласного спортивно-технічного клубу ДТСААФ. У травні 1987 — травні 1988 року — старший інструктор-методист з автоспорту Львівського обласного спортивно-технічного клубу ДТСААФ.

У 19861991 роках — професійний спортсмен, засновник першої в СРСР професійної автомобільної гоночної команди «Перебудова» (1987), чемпіон УРСР та Спартакіади УРСР (1983), майстер спорту СРСР, член збірної СРСР (1985), багаторазовий переможець і призер етапів Чемпіонату Європи, чемпіон СРСР, чемпіон Спартакіади народів СРСР (1988), майстер спорту СРСР міжнародного класу (1989), чемпіон СРСР з автоспорту (1991).

У червні 1988 — січні 1989 року — інженер бюро технічного контролю Львівського обласного виробничого об'єднання «Львівавтотехобслуговування».

У січні 1989 — квітні 1990 року — керівник спортивно-рекламного відділу кооперативу «Імпульс» у місті Львові. У квітні 1990 — березні 1991 року — спеціаліст з реклами прикладних видів спорту Науково-виробничого центру спільного радянсько-австрійського підприємства «Текоп». У квітні — травні 1991 року — начальник госпрозрахункового транспортного підрозділу Міжрегіонального творчого промислового об'єднання «Галичина» у Львові.

У травні 1991 — лютому 1993 року — директор Малого рекламно-виробничого підприємства «Транс-Ралі» у Львові.

У 1992 році створюється Спільне українсько-польське підприємство «Львів Ван Пур», одним із засновників разом стали сам Євген Червоненко, його рідний брат Ігор, польська фірма «Ван Пур», а також Микола Чугай та Віктор Погребінський. Воно випускало у Польщі та у Новому Роздолі (Львівська область) безалкогольні напої та пиво і горілку «Ван Пур» у фірмових банках. У лютому 1993 — червні 1997 року — президент Спільного українсько-польського підприємства «Львів Ван Пур» (з 1994 року — голова правління СП «Рогань Ван Пур»; з 1995 року — президент Промислової групи «Україна Ван Пур»).

У липні 1997 — липні 1998 року — консультант з ефективності підприємництва СП «Рогань Ван Пур» з виконанням обов'язків президента концерну «Орлан» у місті Києві. У липні 1998 — лютому 2000 року — консультант з ефективності підприємництва ЗАТ «Орлан-Беверіджиз» з виконанням обов'язків президента концерну «Орлан» у Києві.

У 1997 році увійшов до Ради працедавців і товаровиробників при президенті України, очолив Раду підприємців України. 1998 став радником президента Кучми. Співпрезидент Єврейської конфедерації України (квітень 1999 — листопад 2001); віце-президент, голова ради опікунів Всеукраїнського єврейського конгресу (з листопада 2001); віце-президент Євразійського єврейського конгресу (з квітня 2002).

У лютому — червні 2000 року — голова правління Державної акціонерної компанії по матеріальних резервах України[3]. У червні 2000 — жовтні 2001 року — голова Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України[4].

У листопаді 2001 — лютому 2002 року — консультант з організації бізнесу концерну «Орлан» у Києві, займався виробництвом безалкогольних напоїв і вантажними перевезеннями.

З 2002 по 2005 рік — народний депутат України 4-го скликання від блоку В. Ющенка. Секретар Комітету Верховної Ради з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку[5]. Опоненти Червоненка стверджують, що він громадянин Ізраїлю, через що він мало не позбувся українського громадянства і місця у Верховній Раді. Євген оголосив голодування, вимагаючи дотримання своїх прав.

Під час виборів Червоненко очолив охорону Віктора Ющенка. Один із спонсорів і скарбник виборчої кампанії колишнього Президента.

У 2004 команда Ющенка неодноразово заявляла, що виборча кампанія Януковича фінансується за рахунок транспортників, а в організації незаконних фінансових потоків звинувачували особисто міністра транспорту Георгія Кірпу. 27 грудня, на наступний, після перемоги Ющенка день, Кірпа покінчив життя самогубством.

З 4 лютого по 28 вересня 2005 — міністр транспорту і зв'язку України в уряді Тимошенко[6][7].

Новий міністр негайно заявив, що його відомство розриває всі сумнівні договори з орендарями і субпідрядниками і укладатиме нові. До кінця року це дозволить подвоїти відрахування міністерства до бюджету. Червоненко попросив першого заступника Володимира Корнієнка повернути до бюджету 400 тис. доларів за квартиру, куплену йому міністерством.

З 8 грудня 2005 по 24 грудня 2007 року — голова Запорізької обласної державної адміністрації[8][9]. Червоненко ще до призначення 2005-го головою Запорізької ОДА був відомий тісними зв'язками з власниками Запоріжсталі Едуардом Шифріним та Алексом Шнайдером.

24 грудня 2007 року звільнений з посади голови Запорізької облдержадміністрації і того ж дня рішенням уряду призначений головою Агентства з питань підготовки та проведення Євро-2012[10]. Кабінет Міністрів 19 листопада 2008 ухвалив рішення щодо ліквідації Національного агентства з Євро-2012[11].

З 28 листопада 2008 по березень 2011 року — 1-й заступник голови Київської міської державної адміністрації.

У березні — травні 2011 року — начальник департаменту авіації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій.

Президент Автомобільної федерації України ФАУ (2005—2011).

Був одним із головних спікерів мисливців, які в 2018 році вимагали скасувати рішення про внесення лося європейського до Червоної книги[12]. Мисливці не домоглись свого, і Верховний Суд визнав необхідність охорони рідкісної тварини та залишив лося європейського у Червоній книзі.

Кандидат у народні депутати від виборчого округу № 134 (Малиновський район, місто Одеса). Безпартійний[13].

Цитати з приводу російської агресії

[ред. | ред. код]

Запитання Радіо «Свобода»: Що ви думаєте з того приводу, коли нам сьогодні кажуть багато євреїв у Ізраїлі, вихідців з України, про те, чому ми церемонимося з сепаратистами, озброєними нападами самозванців на державні установи, вбивствами ними цивільних людей, чому так мляво ведемо з ними боротьбу? І додають, що Ізраїль у даному випадку вже давно знищив би ракетами, власною зброєю, цих озброєних людей та обурюються нашою нездатністю в даній ситуації?

Тут є два фактори. Перший – це абсолютна корозія моралі в державних структурах України, я про цей термін казав ще з часів Кучми. Вона, як ракова пухлина, призвела до того, що в силових органах немає патріотизму. Вони вважали лише, що «кришувати» й займатися рекетом – це їхня головна справа. По-друге, це нерішучість керівництва із-за своєї тимчасовості, чи просто нездатності йти на вчинки, за які треба відповідати. І, на жаль, не потрібні зараз люди, які можуть робити вчинки і відповідати за них.[14]

Контраверсії

[ред. | ред. код]

У грудні 2016 після невдалого результату в конкурсних випробовуваннях на посаду голови Одеської облдержадміністрації заявив рос. «Пусть горит эта страна уже огнем и все. Я себе заработаю».[15][16]

За свідченням письменника Юрія Винничука, «Євген Червоненко» у 2017 році «в своєму антиукраїнстві переходить усі межі».[17]. Так, 16 червня 2017 на каналі ZIK він говорив (наводимо у викладенні Юрія Винничука), що чекає від українізації «вимірювання розмірів черепа і Бабин Яр», що він має «великі досягнення на економічному фронті завдяки зв'язкам з Рашкою» тощо.[17]

Нагороди, звання

[ред. | ред. код]

Заслужений майстер спорту України з автомобільного спорту (2019)[18]. Нагороджений орденами «За заслуги» III ст. (14.06.1997), II ст. (21.08.1999)[19], І ст. (20.12.2004)[20], орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2009)[21], шведським орденом «Полярна зірка» (.03.1999), польським орденом «За заслуги» (.06.1999). Державний службовець 1-го рангу (.02.2006)[22]. Згідно наказу №52 ГУР МОУ від 20.06.2022 отримав звання підполковника.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Постанова Верховної Ради України від 17 березня 2005 року № 2482-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Червоненка Є.А.»
  2. (рос.) Шифрин Эдуард. ДОСЬЕ: Персональный сайт Сергея Руденко [Архівовано 21 листопада 2011 у Wayback Machine.]
  3. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2000 року № 194 «Про призначення Червоненка Є.А. головою правління Державної акціонерної компанії по матеріальних резервах».
  4. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2001 року № 1280 «Про звільнення Червоненка Є.А. з посади голови Державного агентства з управління державним матеріальним резервом».
  5. Народний депутат України IV скликання. Архів оригіналу за 21 червня 2019. Процитовано 21 червня 2019.
  6. Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 160/2005 «Про призначення Є. Червоненка Міністром транспорту та зв'язку України»
  7. Указ Президента України від 28 вересня 2005 року № 1395/2005 «Про звільнення Є. Червоненка з посади Міністра транспорту та зв'язку України»
  8. Указ Президента України від 8 грудня 2005 року № 1714/2005 «Про призначення Є. Червоненка головою Запорізької обласної державної адміністрації»
  9. Указ Президента України від 24 грудня 2007 року № 1249/2007 «Про звільнення Є. Червоненка з посади голови Запорізької обласної державної адміністрації»
  10. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року № 1189-р «Про призначення Червоненка Є.А. Головою Національного агентства України з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу».
  11. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 2-р «Про звільнення Червоненка Є.А. з посади Голови Національного агентства України з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу».
  12. В Україні дозволили вбивати лося з Червоної книги: в мережі показали ініціатора. Суспільство (укр.). Архів оригіналу за 29 листопада 2018. Процитовано 29 листопада 2018.
  13. Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 29 червня 2019.
  14. Інтерв'ю Василю Зигалову [Архівовано 19 травня 2014 у Wayback Machine.], Радіо «Свобода», 18.05.2014
  15. Хай ця країна горить вогнем: Червоненко розлютився, що не стане губернатором. Українська правда. 21 грудня 2016. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017.
  16. Червоненко: пусть эта страна горит огнем, я еще заработаю (російською) . РИА Новости Украина. 21.12.2016. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017.
  17. а б Юрій Винничук (18 Червня 2017 16:43). Антиукраїнська пропаганда повинна отримувати гостру і фахову відповідь. glavcom.ua/columns. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 12 лютого 2018.
  18. Мінмолоді присвоїло Євгену Червоненку звання «Заслужений майстер спорту України» [Архівовано 21 червня 2019 у Wayback Machine.] 112.ua (20.06.2019)
  19. Указ Президента України від 21 серпня 1999 року № 1051/99 «Про відзначення нагородами України з нагоди 8-ї річниці незалежності України»
  20. Указ Президента України від 20 грудня 2004 року № 1506/2004 «Про нагородження Є. Червоненка орденом "За заслуги"»
  21. Указ Президента України від 16 січня 2009 року № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  22. Указ Президента України від 20 лютого 2006 року № 147/2006 «Про присвоєння Є. Червоненку рангу державного службовця»

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник:
Георгій Кірпа
2-й Міністр транспорту та зв'язку України
лютий — вересень 2005
Наступник:
Віктор Бондар
Попередник:
Головко Анатолій Іванович (в.о.)
Голова Запорізької облдержадміністрації
8.12.2005-24.12.2007
Наступник:
Черкаска Валерій Володимирович (т.в.о.)