Плутон (карликова планета): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 319: Рядок 319:
| ссылка = http://adsabs.harvard.edu/abs/1991AJ....102.1528W
| ссылка = http://adsabs.harvard.edu/abs/1991AJ....102.1528W
}}</ref>. Орбіту Плутона можна передбачити на кілька мільйонів років як назад, так і вперед, але не більше. Механічний рух Плутона хаотичний і описується нелінійними рівняннями. Але щоб помітити цей хаос, необхідно спостерігати за ним досить довго. Є характерний час його розвитку, так званий [[час Ляпунова]], який для Плутона становить 10-20 млн років. Якщо виробляти спостереження протягом малих проміжків часу, буде здаватися, що рух регулярний (періодичний по еліптичній орбіті). Насправді ж орбіта з кожним періодом трохи зсувається, і за час Ляпунова зсувається настільки сильно, що слідів від первісної орбіти вже не залишається. Тому й моделювати рух дуже складно<ref name="sussman88" /><ref name="wisdom91" />.
}}</ref>. Орбіту Плутона можна передбачити на кілька мільйонів років як назад, так і вперед, але не більше. Механічний рух Плутона хаотичний і описується нелінійними рівняннями. Але щоб помітити цей хаос, необхідно спостерігати за ним досить довго. Є характерний час його розвитку, так званий [[час Ляпунова]], який для Плутона становить 10-20 млн років. Якщо виробляти спостереження протягом малих проміжків часу, буде здаватися, що рух регулярний (періодичний по еліптичній орбіті). Насправді ж орбіта з кожним періодом трохи зсувається, і за час Ляпунова зсувається настільки сильно, що слідів від первісної орбіти вже не залишається. Тому й моделювати рух дуже складно<ref name="sussman88" /><ref name="wisdom91" />.

== Орбіти Нептуна і Плутона ==
[[Файл: Pluto and Netune orbit ru1.gif | міні | ліворуч | Вид на орбіти Плутона (позначено червоним) і Нептуна (позначено блакитним) «зверху». Плутон періодично буває до Сонця ближче Нептуна. Затемнена ділянка орбіти показує, де орбіта Плутона нижче площини екліптики. Положення дано на квітень 2006]]
Плутон знаходиться з Нептуном в [[Орбітальний резонанс | орбітальному резонансі]] 3: 2 - на кожні три обороти Нептуна навколо Сонця доводиться два обороти Плутона, весь цикл займає 500 років. Здається, що Плутон повинен періодично сильно наближатися до Нептуна (адже проекція його орбіти перетинається з орбітою Нептуна).<ref name="huainn01">{{статья
| заглавие = The 1 : 1 Superresonance in Pluto’s Motion
| автор = X.-S. Wan, T.-Y. Huang, K. A. Innanen.
| ссылка = http://iop.org/EJ/abstract/1538-3881/121/2/1155/
| издание = The Astronomical Journal
| pages = 1155—1162
| год = 2001
}}</ref><ref>{{cite web
|title = Unmanned scientific exploration throughout the solar system
|author = Maxwell W. Hunter II.
|work = NASA Programs, Lockheed Missiles & Space Company
|url=http://www.springerlink.com/content/gr2261t06700624t/
|date = 2004
|accessdate = 2007-03-28
}}</ref><ref name="malhotra-9planets">{{cite web
| title = Pluto’s Orbit
| author = Renu Malhotra.
| url = http://nineplanets.org/plutodyn.html
| date = 1997
| accessdate = 2007-03-26
| archiveurl = http://www.webcitation.org/615UUVugv
| archivedate = 2011-08-21
}}</ref><ref>{{cite web
| url = http://nssdc.gsfc.nasa.gov/planetary/factsheet
| author = David R. Williams.
| title = Planetary Fact Sheet
| accessdate = 2007-03-31
| publisher = NASA
| archiveurl = http://www.webcitation.org/615UV5GuK
| archivedate = 2011-08-21
}}</ref>.

Парадокс полягає в тому, що Плутон іноді виявляється ближче до Урану. Причина цього - все той же резонанс. У кожному циклі, коли Плутон перший раз проходить [[перигелій]], Нептун виявляється в 50 ° позаду Плутона; коли Плутон вдруге проходитиме перигелій, Нептун зробить півтора обороту навколо Сонця і виявиться приблизно на тій же відстані що й минулого разу, але попереду Плутона; в той час, коли Нептун і Плутон опиняються на одній лінії з Сонцем і по один від нього бік, Плутон йде у [[афелій]].

Таким чином, Плутон не буває ближче 17 а. е. до Нептуна, а з Ураном можливі зближення до 11 а. е.

Орбітальний резонанс між Плутоном і Нептуном дуже стабільний і зберігається мільйони років<ref name="sp-345">{{cite web|author=Hannes Alfvén, Gustaf Arrhenius.|url=http://history.nasa.gov/SP-345/ch8.htm|title=SP-345 Evolution of the Solar System|date=1976|accessdate=2007-03-28|archiveurl=http://www.webcitation.org/615UVWuLl|archivedate=2011-08-21}}</ref>. Даже если бы орбита Плутона лежала в плоскости эклиптики, столкновение было бы невозможно<ref name="malhotra-9planets" />.

Стабільна взаємозалежність орбіт свідчить проти гіпотези, що Плутон був супутником Нептуна і покинув його систему. Однак виникає питання: якщо Плутон ніколи не проходив близько від Нептуна, то звідки міг виникнути резонанс у карликової планети, набагато менш масивної, ніж, наприклад, Місяць? Одна з теорій припускає, що якщо Плутон спочатку не був в резонансі з Нептуном, то він, ймовірно, час від часу зближувався з ним набагато сильніше, і ці зближення за мільярди років впливали на Плутон, змінивши його орбіту і перетворивши його в спостережувану нині картину.


== Супутники ==
== Супутники ==

Версія за 14:52, 24 серпня 2014

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Плутон.
Плутон 
Зображення Плутона,
побудоване шляхом спостереження із Землі
змін блиску Плутона під
час затемнення його супутником Хароном,
приблизно в дійсному кольорі
і з максимально доступним розділенням
Відкриття[1]
Відкривач Клайд Томбо
Місце відкриття Ловеллівська обсерваторія
Дата відкриття 18 лютого 1930
Позначення
Названа на честь Плутон
Категорія малої планети карликова планета,
пояс Койпера
Орбітальні характеристики[2]
Велика піввісь 5 874 000 000 км
39,264 а. е.
Перигелій 4 437 000 000 км
29,657 а. е.
Афелій 7 311 000 000 км
48,871 а. о.
Ексцентриситет 0,24880766
Орбітальний період 248,09 років
14 164,4 сонячних діб Плутона
Середня орбітальна швидкість 4,666 км/с
Середня аномалія 14,86012204°
Нахил орбіти 17,14175° до екліптики
11,88° до екватора Сонця
Довгота висхідного вузла 110,30347°
Аргумент перицентру 113,76329°
Супутники 5
Фізичні характеристики
Середній радіус 1 153 ± 10 км
0,18 Землі
Маса (1,305 ± 0,007)× 1022 кг
0,00218 маси Землі
0,178 маси Місяця
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,658 м/с²
0,067 g
Друга космічна швидкість 1,229 км/с
Період обертання −6,387 230 діб
6 днів 9 год 17 хв 36 с
Екваторіальна швидкість обертання 47,18 км/год
Нахил осі 119,591 ± 0.014° (до орбіти)
Пряме піднесення північного полюса 133,046 ± 0,014°
Схилення північного полюса −6,145 ± 0,014°
Альбедо 0,49 (Бонд)
0,66 (геом.) (змінення в 35 %)
Видима зоряна величина до 13,65 (средня 15,1)
Атмосфера[3]
Тиск на поверхні 0,30 Па (літній максимум)
Склад азот, метан
CMNS: Плутон у Вікісховищі

Плуто́н (134340 Pluto)— одна з найбільших відомих (поряд з Ерідою) карликових планет Сонячної системи, транснептуновий об'єкт (ТНО) і десяте по масі (без урахування супутників) небесне тіло, що обертається навколо Сонця[4][5][6].Спочатку Плутон класифікувався як класична планета, однак зараз він вважається карликовою планетою і одним з найбільших об'єктів (можливо, найбільшим) в поясі Койпера[7]

Як і більшість об'єктів в поясі Койпера, Плутон складається в основному з гірських порід і льоду і він відносно малий: його маса менше маси Місяця в п'ять разів, а обсяг - в три рази. У орбіти Плутона великий ексцентриситет (ексцентричність орбіти) і великий нахил відносно площини екліптики.

Через ексцентричність орбіти Плутон то наближається до Сонця на відстань 29,6 (4,4 ​​млрд км), опиняючись до нього ближче Нептуна, то віддаляється на 49,3 а. е. (7,4 млрд км). Плутон і його найбільший супутник Харон часто розглядаються в якості подвійної планети, оскільки баріцентр їх системи знаходиться поза обох об'єктів[8].Міжнародний астрономічний союз (МАС) заявив про намір дати формальне визначення для подвійних карликових планет, а до цього моменту Харон класифікується як супутник Плутона[9].

У Плутона маються також чотири менших супутника - Нікта і Гідра, які були відкриті в 2005[10], Кербер, відкритий 28 червня 2011 року[11][12] і Стікс, виявлений 7 липня 2012[13].

З дня свого відкриття в 1930 і до 2006 Плутон вважався дев'ятою планетою Сонячної системи. Однак наприкінці XX і початку XXI століття в зовнішній частині Сонячної системи було відкрито безліч об'єктів. Серед них примітні Квавар, Седна і особливо Еріда, яка на 27% масивніше Плутона[14].24 серпня 2006 МАС вперше дала визначення терміну «планета». Плутон не попадав під це визначення, і МАС зарахувала його до нової категорії карликових планет разом з Ерідою і Церерою[15].Після перекласифікації Плутон був доданий до списку малих планет і отримав номер 134340 по каталогу Центру малих планет(ЦМП)[16][17].Деякі вчені продовжують вважати, що Плутон повинен бути перекласифікований назад в планету[18].

На честь Плутона був названий хімічний елемент плутоній[19].




Параметри планети

Комп'ютерна модель поверхні Плутона з атмосферною імлою, Хароном і Сонцем на небі
Орбіта та екліптика Плутона

Плутон рухається навколо Сонця еліптичною орбітою зі значним ексцентриситетом, рівним 0,25, що перевершує навіть ексцентриситет орбіти Меркурія (0,206). Велика піввісь орбіти Плутона (середня відстань від Сонця) становить 39,439 а.о. або приблизно 5,8 млрд км. Площина орбіти нахилена до екліптики під кутом 17,2°. Одне обертання Плутона навколо Сонця триває 248,1 земних років.

Екваторіальний радіус Плутона (1500 км) приблизно вчетверо, а його маса (близько 1,31·1022 кг) у 500 разів менша від маси Землі[20]. Для густини утворюються розрахункові значення порядку 0,17 г/см3. Існує гіпотеза, що Плутон, подібно низці супутників планет-гігантів, складається переважно з замерзлих летких речовин. Висловлювалися також припущення на підставі даних спектрального аналізу, що поверхня Плутона утворена прошарком метанового льоду.

У 1978 році з'явилося сенсаційне повідомлення: на фотографії, отриманій Дж. Крісті за допомогою 155-сантиметрового телескопа, зображення Плутона виглядало подовженим, тобто мало невеличкий виступ. Це дало підставу стверджувати, що в Плутона є досить близько розташований від нього супутник. Цей висновок пізніше одержав підтвердження на знімках із космічних апаратів. Супутник, названий Хароном (відповідно до грецької міфології, таким було ім'я перевізника душ у царство Плутона Аїд через річку Стикс), має значну масу (близько 1/30 маси планети), знаходиться на відстані усього близько 20 000 км від центру Плутона й обертається навколо нього з періодом 6,4 земної доби, рівним періоду обертання самої планети. Таким чином, Плутон і Харон обертаються як ціле, і тому вони часто розглядаються як єдина подвійна система, що дозволяє уточнити значення мас і густин. Ще одна подія, пов'язана з життям системи Плутон-Харон, це — запуск космічного апарата «Нові обрії» (англ. New Horisons) у січні 2006 року. За розрахунками цей космічний апарат досягне Плутона в 2017 році і планується, що він сфотографує цю подвійну систему, передасть знімки на Землю і полетить далі у пояс Койпера, можливо, досліджувати інші малі планети Сонячної системи.

Нова сенсація. 31 жовтня 2005 року International Astronomical Union Circular (IAUC) офіційно повідомив про відкриття за допомогою телескопа Габбл другого і третього супутників планети. Його текст у форматі pdf можна переглянути на сайті Гарвардського Університету. Також надається фото цих двох супутників отримане за допомогою телескопа Габбл.

Плутон помітно відрізняється від усіх далеких від Сонця планет. І за розмірами, і за багатьма іншими параметрами він скоріше схожий на захоплений у Сонячну систему астероїд (або систему з двох астероїдів).

Плутон розташований приблизно у 40 разів далі від Сонця, ніж Земля, тому, природно, потік сонячної променистої енергії на цій планеті в понад півтори тисячі разів слабший, ніж на Землі. Проте це не означає, що Плутон укритий вічною імлою: Сонце на його небокраї виглядає більш яскравим, ніж Місяць для мешканців Землі. Але, звичайно, температура на планеті, до якої світло від Сонця йде понад п'ять годин, низька — її середнє значення близько 43° К.

1988 року Дж. Елліот виявив атмосферу Плутона — при проходженні планети на тлі зірки остання зникала не різко, а поступово. Така динаміка вказує, що планета оточена газовою оболонкою. В атмосфері Плутона у газоподібному стані може залишатися лише неон (легкіші гази через малу силу тяжіння з атмосфери вивітрюються). Діоксид вуглецю, метан і аміак тверднуть навіть за максимальної для цієї планети температури. В атмосфері Плутона можуть бути й незначні домішки аргону, і ще в менших кількостях азоту. Тиск на поверхні Плутона за наявними теоретичними оцінками становить менше 0,1 атмосфери.

Дані про магнітне поле Плутона наразі відсутні, проте за теорією бароелектричного ефекту його магнітний момент на порядок нижчий за земний. Приливні взаємодії Плутона і Харона повинні призводити й до виникнення електричного поля.

Відкриття планети

Відкриття планети Нептун і уточнення параметрів її орбіти дозволило в десятки разів зменшити розбіжності між розрахунковими значеннями і результатами спостережень (так звані нев'язки) у орбіті Урану. Проте цілком усунути, точніше, звести ці нев'язки до рівня, який би визначався тільки обмеженою точністю елементів орбіти і помилками спостережень, усе ще не вдавалося.

Першим звернув на це увагу в 1848 американський астроном Б. Пірс, а в 1874 інший астроном, С. Ньюком, приступив до побудови нової теорії орбіти Урану, що враховувала б впливи на цю планету з боку Юпітера, Сатурна і Нептуна. Обговорювалося і питання про можливий вплив транснептунової планети.

До цього ж питання звернувся в 1879 у книзі «Популярна астрономія» і французький астроном К. Фламаріон, що спирався на аналіз орбіт трьох комет. Він пророкував існування великої планети, що рухається по орбіті в 43 рази більшого радіуса ніж у Землі, і здійнює повний оберт навколо Сонця за 330 років.

Проте в більшій, ніж цим дослідженням, мірі, відкриття дев'ятої планети відбулось завдяки П. Ловеллу. У 1915 він опублікував «Трактат про транснептунову планету», в якому відображені (майже без нагадування про авторство) результати величезної проробленої ним роботи. Здійснені Ловеллом задовго до 1915 обчислення стали причиною початих ще в 1905 пошуків «планети Х», як він її називав. Після того, як у 1916 Ловела не стало, робота було продовжено. Ретельне опрацювання фотографічних платівок із зображенням тих ділянок зоряного неба, де передбачалося знайти нову планету, проте, успіху тоді не принесла. (Згодом, коли Плутон уже був відкритий, знімки повторно були оброблені у 1919, і на них таки виявилися чотири дуже слабких і тому не помічених раніше зображення цієї планети).

На початку 1929 у Ловеллівську обсерваторію надійшов 32,5-сантиметровий об'єктив із фокусною відстанню 169 см, що значно поліпшило можливості виявлення шуканого об'єкта. Спостереження почалися 1 квітня, а перші дослідження платівок — у вересні 1929. Зйомка області Водолія продовжувалася місяць за місяцем з просуванням у східному напрямку через сузір'я Риб, Овна і Тільця. Звичайно інтервал між зйомками був дві доби, проте між першим знімком області Близнюків (21 січня 1930) і наступним пройшло на чотири дня більше. Коли знімки були оброблені, 18 лютого 1930 астроном-аматор, що проводив їхнє дослідження, К. Томбо зміг переконатися, що відкрита нова планета. По її переміщенню протягом чотирьох днів було встановлено, що об'єкт розташований за орбітою Нептуна. Побоювання, що об'єкт швидко переміститься, тобто є якимось незвичним астероїдом або кометою, розсіялися, коли підтвердилося, що він незмінно виявляється на перевирахованому місці.

12 березня 1930 директором Ловеллівської обсерваторії В. М. Слайфером була послана телеграма: «Систематичні багаторічні пошуки, що доповнюють дослідження Ловелла по транснептунової планеті, призвели до виявлення об'єкта, що протягом семи тижнів мав швидкість руху і траєкторію, що узгоджуються з даними транснептунового тіла…».

Цікаво, що оголошення про відкриття нової планети збіглося з днем народження Ловелла і з 149 річницею відкриття Урану В. Гершелем.

Нова планета мала жовтуватий колір, що помітно відрізняється від блакитнуватого кольору Нептуна. На честь грецького бога пітьми, спроможного ставати невидимим, її назвали Плутоном. У якості символу планети дуже вдало був обраний знак, складений із латинських букв P і L, що збігаються з монограмою ініціалів П. Ловелла.

Відкриття Плутона було зустрінуте з ентузіазмом астрономами, хоча з'явилися і скептичні висловлення. На думку ряду дослідників відкриття Плутона явилося навіть деякою мірою випадковим, тому що його маса недостатня, щоб зробити помітний вплив на рух Урану.

Багато проблем, що стосуються Плутона, одержали розв'язання тільки на якісно новому етапі досліджень, пов'язаному з появою космічних апаратів.

Так, в процесі досліджень, лише в 1988 році було виявлено, що Плутон має власну атмосферу.

Назва

Право дати назву новому небесному тілу належало обсерваторії Лоуелла. Томбо порадив Слайфер зробити це якомога швидше, поки їх не випередили[21].Варіанти назви почали надходити з усього світу. Констанція Лоуелл, вдова Лоуелла, запропонувала спочатку «Зевс», потім ім'я свого чоловіка - «Персіваль», а потім і зовсім власне ім'я. Всі подібні пропозиції були проігноровані[22].

Ім'я «Плутон» першою запропонувала Венеція Берні, одинадцятирічна школярка з Оксфорду[23][24].

Венеція цікавилася не тільки астрономією, але і класичної міфологією, і вирішила, що це ім'я - давньоримський варіант імені грецького бога підземного царства - підходить для такого, ймовірно, темного і холодного світу. Вона запропонувала цю назву в розмові зі своїм дідом Фолконер Мейдан [ФолконеромМейданом], що працював в Бодліанській бібліотеці в Оксфордському університеті - Мейдан прочитав про відкриття планети в «Таймс»і за сніданком розповів про це внучці. Її пропозицію він передав професору Тернер, Герберт [ГербертуТернеру], який телеграфував його колегам в США[25].

Офіційно об'єкт отримав ім'я 24 березня 1930 року[26]. Кожен член обсерваторії Лоуелла міг проголосувати за коротким списком з трьох варіантів: «Мінерва» (хоча так вже був названий один з астероїдів), «Кронос» (це ім'я виявилося непопулярним, будучи запропонованим Томасом Джефферсоном Джексоном Сі - астрономом з поганою репутацією) і «Плутон». Останній із запропонованих отримав всі голоси[27].Ім'я було опубліковано 1 травня 1930року[24]. Після цього Фолконер Мейдан вручив Венеції 5 фунтів стерлінгів в якості нагороди[24].Астрономічним символом Плутона є монограма з букв P і L (♇), які також є ініціалами імені П. Лоуелла[23][28]. Астрологічний символ Плутона нагадує символ Нептуна (), з тією різницею, що на місці середнього зубця в тризубці коло ().

В китайському, японському, корейському і в'єтнамському мовах назва Плутона перекладається як «Зірка підземного царя» (冥王星)[29][30] - цей варіант запропонував в 1930 році японський астроном Хоей Нодзірі[31]. У багатьох інших мовах використовується транслітерація «Pluto» (в російській мові - «Плутон»); проте в деяких індоарійських мовах може використовуватися ім'я бога Яма (наприклад, Ямдев в гуджараті) - стража пекла в буддизмі і в індуїстській міфологіїref name="lingui" />.

Пошук "Планети Ікс"

Персіваль Ловелл

Відразу після відкриття Плутона його тьмяність, а також відсутність у нього помітного планетного диска, викликали сумніви в тому, що він є лоуеловською «Планетою X». Всю середину XX століття оцінка маси Плутона постійно переглядалася в бік зменшення. Відкриття в 1978 Харона - супутника Плутона - вперше дозволило виміряти його масу. Ця маса, рівна приблизно 0,2% маси Землі, виявилася занадто мала, щоб бути причиною невідповідностей в орбіті Урана.

Наступні пошуки альтернативної Планети X, особливо що проводяться Шаблон:Не переведено[32],не увінчалися успіхом. Під час проходження « Вояджера-2» близько Нептуна в 1989 були отримані дані, за якими загальна маса Нептуна була переглянута у бік зменшення на 0,5%. В 1993 Майлс Стендіш (англ. Myles Standish) використав ці дані для перерахування гравітаційного впливу Нептуна на Уран. В результаті зникли невідповідності в орбіті Урана, а з ними і потреба в Планеті X[33].На сьогоднішній день переважна більшість астрономів згідна з тим, що лоуелловська Планета X не існує. У 1915 році Лоуелл передбачив положення Планети X, яке було досить близько до фактичному стану Плутона на той момент; проте англійський математик і астроном Ернест Браун прийшов до висновку, що це було випадковим збігом, і дана точка зору нині загальноприйнята[34].

Хронологія подій

  • 1906 - 1916 роки. Американський астроном Персіваль Лоуелл передбачив існування 9-й планети, називаючи її Планета-Х.
  • 18 лютого 1930. Клайд Томбо відкрив дев'яту планету Сонячної системи.
  • 13 березня 1930. Клайд Томбо оголосив про відкриття ним дев'ятої планети Сонячної системи.
  • 24 березня 1930. Новій планеті присвоєно назву Плутон.
  • 24 серпня 2006. Плутон перестав вважатися звичайною планетою Сонячної системи і переведений в розряд карликових планет.
  • Серпня 2113. Плутон вперше з моменту його відкриття досягне афелію.
  • 2178. Плутон вперше з моменту його відкриття завершить повний оборот навколо Сонця.

Орбіта

Плутон щодо інших планет
Орбіта Плутона і екліптика

Орбіта Плутона значно відрізняється від орбіт планет Сонячної системи. Вона сильно нахилена відносно екліптики (більш ніж на 17 °) і сильно ексцентрична (еліптично). Орбіти всіх планет (крім Меркурія) Сонячної системи близькі до кругових і становлять невеликий кут з площиною екліптики. Середня відстань Плутона від Сонця становить 5913000000 км, або 39,53 а. е., але через великий ексцентриситет орбіти (0,249) це змінюється від 4,425 в перигелії до 7375000000 км в афелії (29,6-49,3 а.е.). Світло проходить відстань від Сонця до Плутона, відповідно, за 241 хвилину в перигелії і 402 хвилини в афелії. На 8 хвилин менше потрібно радіохвилям, щоб пройти відстань від Землі до космічного апарату, що знаходиться поруч з Плутоном, при протистоянні. Великий ексцентриситет орбіти призводить до того, що частина її проходить від Сонця ближче, ніж Нептун. Останній раз такий стан Плутон обіймав з 7 лютого 1979 по 11 лютого 1999 року. Детальні обчислення показують, що до цього Плутон займав таке положення з 11 липня 1735 по 15 вересня 1749 року, причому всього 14 років, тоді як з 30 квітня 1483 по 23 липня 1503 він перебував у такому положенні 20 років. Через великий нахил орбіти Плутона до площини екліптики, орбіти Плутона і Нептуна не перетинаються. Проходячи перигелій, Плутон знаходиться на 10 а. е. над площиною екліптики. До того ж, період обертання Плутона дорівнює 247,69 року, і Плутон робить два оберти за той час, поки Нептун робить три. В результаті Плутон і Нептун ніколи не зближуються менш ніж на 17 а. е[35][36]. Орбіту Плутона можна передбачити на кілька мільйонів років як назад, так і вперед, але не більше. Механічний рух Плутона хаотичний і описується нелінійними рівняннями. Але щоб помітити цей хаос, необхідно спостерігати за ним досить довго. Є характерний час його розвитку, так званий час Ляпунова, який для Плутона становить 10-20 млн років. Якщо виробляти спостереження протягом малих проміжків часу, буде здаватися, що рух регулярний (періодичний по еліптичній орбіті). Насправді ж орбіта з кожним періодом трохи зсувається, і за час Ляпунова зсувається настільки сильно, що слідів від первісної орбіти вже не залишається. Тому й моделювати рух дуже складно[35][36].

Орбіти Нептуна і Плутона

Вид на орбіти Плутона (позначено червоним) і Нептуна (позначено блакитним) «зверху». Плутон періодично буває до Сонця ближче Нептуна. Затемнена ділянка орбіти показує, де орбіта Плутона нижче площини екліптики. Положення дано на квітень 2006

Плутон знаходиться з Нептуном в орбітальному резонансі 3: 2 - на кожні три обороти Нептуна навколо Сонця доводиться два обороти Плутона, весь цикл займає 500 років. Здається, що Плутон повинен періодично сильно наближатися до Нептуна (адже проекція його орбіти перетинається з орбітою Нептуна).[37][38][39][40].

Парадокс полягає в тому, що Плутон іноді виявляється ближче до Урану. Причина цього - все той же резонанс. У кожному циклі, коли Плутон перший раз проходить перигелій, Нептун виявляється в 50 ° позаду Плутона; коли Плутон вдруге проходитиме перигелій, Нептун зробить півтора обороту навколо Сонця і виявиться приблизно на тій же відстані що й минулого разу, але попереду Плутона; в той час, коли Нептун і Плутон опиняються на одній лінії з Сонцем і по один від нього бік, Плутон йде у афелій.

Таким чином, Плутон не буває ближче 17 а. е. до Нептуна, а з Ураном можливі зближення до 11 а. е.

Орбітальний резонанс між Плутоном і Нептуном дуже стабільний і зберігається мільйони років[41]. Даже если бы орбита Плутона лежала в плоскости эклиптики, столкновение было бы невозможно[39].

Стабільна взаємозалежність орбіт свідчить проти гіпотези, що Плутон був супутником Нептуна і покинув його систему. Однак виникає питання: якщо Плутон ніколи не проходив близько від Нептуна, то звідки міг виникнути резонанс у карликової планети, набагато менш масивної, ніж, наприклад, Місяць? Одна з теорій припускає, що якщо Плутон спочатку не був в резонансі з Нептуном, то він, ймовірно, час від часу зближувався з ним набагато сильніше, і ці зближення за мільярди років впливали на Плутон, змінивши його орбіту і перетворивши його в спостережувану нині картину.

Супутники

  1. Харон
  2. Гідра
  3. Нікта
  4. S/2011 P 1
  5. S/2012 P 1

Плутон та плутоїди

Міжнародний астрономічний союз позбавив Плутон статусу планети в 2006 році. До того часу були виявлені десятки об'єктів, що також обертаються навколо Сонця, і розмір яких значно перевершує розмір Плутона. Щоб не зараховувати їх всіх до планет, астрономи вирішили залишити в Сонячній системі вісім «справжніх» планет, а Плутон вважати карликовою планетою. Влітку 2008 на з'їзді в Осло Міжнародний астрономічний союз Плутон вирішено віднести до категорії плутоїдів (англ. plutoid) [42].

Плутоїдами вирішено називати небесні тіла, що обертаються навколо сонця по орбіті, радіус якої більше радіуса орбіти Нептуна, маса яких достатня, щоб гравітаційні сили надавали їм майже сферичну форму, та які не розчищають простір навколо своєї орбіти (тобто, навколо них обертається велика кількість дрібних об'єктів).

Крім Плутона, до плутоїдів були віднесені Макемаке та Ерида, що розташовані далі від Сонця, ніж колишня дев'ята планета Сонячної системи.

Цікаві факти

У березні 2009 року сенат штату Іллінойс прийняв рішення, що Плутон буде вважатися в штаті планетою, а день 13 березня буде в штаті днем Плутона [43][44][45].

Виноски

  1. ↑ ...
  2. ↑ ...
  3. ↑ ...
  4. ↑ Редкое затмение поссорило Плутон с плутоидом. Мембрана. Архів оригіналу за 24 січня 2012.
  5. ↑ Former 'tenth planet' may be smaller than Pluto. New Scientist (англ.). 8 ноября 2010. Архів оригіналу за 24 січня 2012.
  6. ↑ Эрида оказалась не больше Плутона
  7. ↑ Еріда, конкуруюча з Плутоном за розміром, знаходиться в розсіяному диску. Якщо не вважати цю область частиною пояса Койпера, то Плутон стає в ньому найбільшим об'єктом.
  8. ↑ C. B. Olkin, L. H. Wasserman, O. G. Franz. The mass ratio of Charon to Pluto from Hubble Space Telescope astrometry with the fine guidance sensors // Icarus : журнал. — июль 2003. — Vol. 164, № 1. — P. 254—259. — DOI:10.1016/S0019-1035(03)00136-2. DOI:10.1016/S0019-1035(03)00136-2
  9. ↑ O. Gingerich. (2006). The Path to Defining Planets. Архів оригіналу (PDF) за 21 серпня 2011. Процитовано 13 марта 2007. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  10. ↑ B. Sicardy, W. Beisker et al. Observing Two Pluto Stellar Approaches In 2006: Results On Pluto’s Atmosphere And Detection Of Hydra // Bulletin of the American Astronomical Society. — September 2006. — Vol. 38. — P. 542.
  11. ↑ «Хаббл» случайно нашел новый спутник Плутона. Lenta.ru. 20 июля 2011. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 20 липня 2011.
  12. ↑ NASA’s Hubble Discovers Another Moon Around Pluto (англ.). NASA. 20 июля 2011. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 20 липня 2011.
  13. ↑ Hubble Spots Fifth Pluto Moon — Science News
  14. ↑ Astronomers Measure Mass of Largest Dwarf Planet. HubbleSite. 14 June 2007. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 28 сентября 2008.
  15. ↑ A. Akwagyiram. (2 августа 2005). Farewell Pluto?. BBC. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 28 сентября 2008.
  16. ↑ T. B. Spahr. (7 сентября 2006). Editorial Notice. Minor Planet Electronic Circular 2006-R19. Minor Planet Center. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 28 сентября 2008.
  17. ↑ D. Shiga. (7 сентября 2006). Pluto added to official «minor planet» list. New Scientist. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 28 сентября 2008.
  18. ↑ Richard Gray. (10 августа 2008). Pluto should get back planet status, say astronomers. The Telegraph. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 28 августа 2008.
  19. ↑ {{{Заголовок}}}. — Т. 2. — 50000 прим.
  20. ↑ Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.)
  21. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою pluto guide не вказано текст
  22. ↑ B. Mager. The Search Continues. Pluto: The Discovery of Planet X. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 27 сентября 2008.
  23. ↑ а б Гребеников Е. А., Рябов Ю. А. {{{Заголовок}}}. — 100 000 прим.
  24. ↑ а б в The girl who named a planet. BBC. 13 January 2006. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 27 сентября 2008.
  25. ↑ K. M. Claxton. The Planet «Pluto» : [арх. 3 січня 2009] // Parents' Union School Diamond Jubilee Magazine : журнал. — 1891—1951 (Ambleside: PUS, 1951). — P. 30—32.
  26. ↑ The Trans-Neptunian Body: Decision to call it Pluto // The Times. — 27 May 1930. — С. 15.
  27. ↑ K. Croswell. {{{Заголовок}}}. — P. 54—55.
  28. ↑ NASA’s Solar System Exploration: Multimedia: Gallery: Pluto’s Symbol. NASA. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 25 марта 2007.
  29. ↑ Planetary Linguistics. Архів оригіналу за 17 грудня 2007. Процитовано 12 июня 2007. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=unknown-host (довідка)
  30. ↑ Uranus, Neptune, and Pluto in Chinese, Japanese, and Vietnamese. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 24 мая 2008.
  31. ↑ Steve Renshaw, Saori Ihara. (2000). A Tribute to Houei Nojiri. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 12 июня 2007.
  32. ↑ Seidelmann P. K., Harrington R. S. Planet X — The current status // Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy : журнал. — Springer Netherlands, March 1987. — Vol. 43, № 1—4. — P. 55—68. — ISSN 1572-9478. — DOI:10.1007/BF01234554. ISSN 0923-2958 (Print), ISSN 1572-9478 (Online)
  33. ↑ K. Croswell. Hopes Fade in hunt for Planet X // New Scientist. — 30 January 1993. — P. 18.
  34. ↑ History I: The Lowell Observatory in 20th century Astronomy. 106th Annual Meeting. History Sessions (англ.). The Astronomical Society of the Pacific. 28 June 1994. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 28 сентября 2008.
  35. ↑ а б Gerald Jay Sussman, Jack Wisdom. Numerical evidence that the motion of Pluto is chaotic // Science. — 1988. — P. 433—437.
  36. ↑ а б Jack Wisdom, Matthew Holman. Symplectic maps for the n-body problem // Astronomical Journal. — 1991. — P. 1528—1538.
  37. ↑ X.-S. Wan, T.-Y. Huang, K. A. Innanen. The 1 : 1 Superresonance in Pluto’s Motion // The Astronomical Journal. — 2001. — P. 1155—1162.
  38. ↑ Maxwell W. Hunter II. (2004). Unmanned scientific exploration throughout the solar system. NASA Programs, Lockheed Missiles & Space Company. Процитовано 28 березня 2007.
  39. ↑ а б Renu Malhotra. (1997). Pluto’s Orbit. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 26 березня 2007.
  40. ↑ David R. Williams. Planetary Fact Sheet. NASA. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 31 березня 2007.
  41. ↑ Hannes Alfvén, Gustaf Arrhenius. (1976). SP-345 Evolution of the Solar System. Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 28 березня 2007.
  42. ↑ http://www.space.com/scienceastronomy/080611-plutoid-planets.html
  43. ↑ Illinois declares Pluto is still a planet Guardian
  44. ↑ Штат Иллинойс признал Плутон планетой Лента.ру
  45. ↑ SENAT RESOLUTION

Джерела


Список за збільшенням відстані планети від Сонця та супутника від карликової планети. Тимчасові назви виділені курсивом.
Можливі претенденти на статус карликової планети (10): Орк · Іксіон · Гуя · Варуна · 2002 TX300 · Квавар · 2002 AW197 · 2002 TC302 · 1996 TL66 · Седна
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (Вересень 2009)

Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA Шаблон:Link FA

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Плутон_(карликова_планета)&oldid=14711261