Диня

Диня посівна, диня звичайна (лат. Melo sativus)  — однорічна трав'яниста шорстко- опушена рослина родини гарбузових.

Стебло невиразногранчасте, лазяче, до 3 м завдовжки. Листки чергові, округло-серцевидні, п'ятилопатеві, зубчасті, б—20 см завдовжки. Квітки одностатеві, рідше — двостатеві; тичинкові — на коротких ніжках, зібрані негустими пазушними пучками; маточкові — одиничні. Віночок колесовидний, п'ятироздільний, ясножовтий. Плід ягодоподібний (несправжня ягода), багатонасінний, зеленуватий або жовтуватий, кулястий, овальний або видовжений. Цвіте у липні — серпні. Плодоносить у серпні — вересні.

Поширення

Батьківщиною вважається Африка і Ост-Індія. Перша згадка (лат. pepones) зустрічається в Біблії. На наших теренах диня почала поширюватися з XVI ст. Хороша диня має солодкий, майже медовий смак.

Уроженка тропічної та субтропічної Африки, диня з давніх часів підкорювала серця гурманів. Ще в давності дикорослу диню по достоїнству оцінили за її смак. Відомо, що плоди дині приносили в Єгипті в дар богам, а у Вавилоні їм приписували божественну властивість зберігати в собі Світло.

Потім землероби Північної Індії та Середньої Азії почали вирощувати культурні сорти дині. Поступово ця баштанних культур завоювала всю Середню та Малу Азію і схід аж до Китаю. В Європу і Росію диню завезли тільки в середні XVI століття.

Цей ароматний і яскравий плід прийшовся до вподоби королям, і вони стали вишуканими ласощами при дворі. У Франції диню вирощували на Версальським городі, а Росії при царі Олексій Михайлович — в теплицях під Москвою.

На Україні широко вирощують, переважно в південних районах країни.

Дині на Поділлі

Позитивний вплив на організм

М'якоть дині містить багато заліза, калію, кальцію, магнію, вітамінів групи В, С і А, каротин і пектини. Завдяки їм, диня є засобом профілактики серцево-судинних захворювань, знижує рівень холестерину в крові і запобігає розвитку атеросклерозу, заспокоює нервову систему, нормалізує роботу кишечника, а також виводить токсини.

Диня містить багато клітковини і вважається важким продуктом. Диня у медицині

Сировина

З лікувальною метою використовують плоди. Вживають плоди свіжими; про запас в'ялять, сушать, переробляють на цукати, варення, джеми, маринади тощо. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Плоди містять органічні кислоти, цукри (16—18 % ), пектинові речовини, вітаміни (Е, С, В₆, В₂, каротин, нікотинову, пантотенову та фолієву кислоти), клітковину, азотисті й мінеральні речовини.

Фармакологічні властивості і використання

Плід дині посівної використовують як помірно послаблюючий, сечогінний та жовчогінний засіб при захворюваннях сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи і жовчних шляхів, при порушенні обміну речовин (подагра, нирковокам'яна хвороба тощо), при геморої, хворобах горла й хронічному кашлі та від глистів. Ніжна клітковина посилює перистальтику кишок і сприяє виведенню холестерину. Завдяки наявності в дині великої кількості фолієвої кислоти її корисно вживати при малокрів'ї, захворюваннях печінки та при атеросклерозі. Надмірне вживання дині спричинює болі в животі, пронос.

З косметичною метою сік дині посівної використовують для видалення пігментних плям, вугрів та ряботиння.

Застосування

В сорті зеленого чаю Sencha Berry-Melon додана медова диня у засушеному вигляді разом з малиною.

Посилання

• Iceek Blog

Ціни на диню. Ринок Шувар, Львівська область.

Джерела

• Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відповідальний редактор А. М. Гродзінський. — К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 с. ISBN 5-88500-055-7

Див. також

Канталуп