Диня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Диня
Melon.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Гарбузоцвіті (Cucurbitales)
Родина: Cucurbitaceae
Рід: Cucumis
Вид: Диня
Біноміальна назва
Cucumis melo
L.

Диня посівна, диня звичайна (Melo sativus)  — однорічна трав'яниста шорстко-опушена рослина родини гарбузових.

Стебло невиразногранчасте, повзуче, до 3 м завдовжки. Листки чергові, округло-серцеві, п'ятилопатеві, зубчасті, 6—20 см завдовжки. Зверху шорсткі, знизу покриті жалкими волосинками.

Квітки одностатеві, рідше — двостатеві; тичинкові — на коротких ніжках, зібрані негустими пазушними пучками; маточкові — одиничні. Віночок колесоподібний, п'ятироздільний, ясножовтий.

Плід ягодоподібний (несправжня ягода), багатонасінний, зеленуватий або жовтуватий, кулястий, овальний або видовжений. Цвіте у липні — серпні. Плодоносить у серпні — вересні.

Поширення[ред.ред. код]

Батьківщиною вважається Африка і Ост-Індія. Перша згадка (лат. pepones) зустрічається в Біблії. На наших теренах диня почала поширюватися з XVI ст. Хороша диня має солодкий, майже медовий смак.

Уродженка тропічної та субтропічної Африки, диня з давніх часів підкорювала серця гурманів. Ще в давнину дикорослу диню поціновували за її смак. Відомо, що в Єгипті плоди дині приносили в дар богам, а у Вавилоні їм приписували божественну властивість зберігати в собі Світло.

Потім землероби Північної Індії та Середньої Азії почали вирощувати культурні сорти дині. Поступово ця баштанних культур завоювала всю Середню та Малу Азію і схід аж до Китаю. В Європу і Росію диню завезли тільки в середні XVI століття.

Цей ароматний і яскравий плід прийшовся до вподоби королям, і вони стали вишуканими ласощами при дворі. В Франції диню вирощували на Версальським городі, а Росії за царя Олексія Михайловича — в теплицях під Москвою.

В Україні широко вирощують, переважно в південних районах країни.

Дині на Поділлі

Позитивний вплив на організм[ред.ред. код]

М'якуш дині містить багато заліза, калію, кальцію, магнію, вітамінів групи В, С і А, каротин і пектини. Завдяки їм, диня є засобом профілактики серцево-судинних захворювань, знижує рівень холестерину в крові і запобігає розвитку атеросклерозу, заспокоює нервову систему, нормалізує роботу кишечнику, а також виводить токсини.

Диня містить багато клітковини та вважається важким продуктом.[1]

Сировина[ред.ред. код]

З лікувальною метою використовують плоди. Вживають плоди свіжими; про запас в'ялять, сушать, переробляють на цукати, варення, джеми, маринади тощо. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Плоди містять органічні кислоти, цукри (16—18%), пектинові речовини, вітаміни (Е, С, В6, В2, каротин, нікотинову, пантотенову та фолієву кислоти), клітковину, азотисті й мінеральні речовини.

Фармакологічні властивості і використання[ред.ред. код]

Висушене насіння дині

Плід дині посівної використовують як помірно послаблювальний, сечогінний та жовчогінний засіб при захворюваннях сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи і жовчних шляхів, при порушенні обміну речовин (подагра, нирковокам'яна хвороба тощо), при геморої, хворобах горла й хронічному кашлі та від глистів.

Ніжна клітковина посилює перистальтику кишок і сприяє виведенню холестерину. Завдяки наявності в дині великої кількості фолієвої кислоти, її корисно вживати при малокрів'ї, захворюваннях печінки та при атеросклерозі. Надмірне вживання дині спричинює болі в животі, пронос.

З косметичною метою сік дині посівної використовують для видалення пігментних плям, вугрів та ряботиння.

Застосування[ред.ред. код]

У сорті зеленого чаю Sencha Berry-Melon додано медову диню у засушеному вигляді, разом з малиною.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]