Огірок звичайний

Огірок звичайний — вид одомашнених овочів з родини гарбузових. Огірок є об'єктом тепличного сільського господарства.

Огірок з'явився в культурі більше 6 тис. років тому. Батьківщина цього виду — тропічні і субтропічні райони Індії і Китаю, де він досі росте в природних умовах. Згадані в Біблії як овоч Єгипту (Числа 11:5).

Відомо, що у 200 році до н. е. огірки були завезені з Персії до Китаю.

Плоди диких огірків дрібні і неїстівні через вміст гірких речовин — кукурбітацинів.

Деякі факти

Огірок – індійська ліана

Огірки відомі як овочева рослина біля шести тисяч років.

Батьківщина огірка - північно-західна Індія.

Плід огірка, як і гарбуза, - гарбузина. В Індії дикі огірки ростуть у лісі, обвиваючи дерева, як ліани. Огірками обплетені паркани в селах. При густій посадці батогакультурних огірків піднімаються нагору, чіпляючись за підставлені для них підпірки.

Огірок зображений на фресках Давнього Єгипту та у грецьких храмах, дозволяє судити про досить поважний його вік.

У Китаї і Японії землевласники знімають урожай цих овочів три рази на рік. Вони спочатку вирощують огірки в ящиках на дахах, а потім висаджують на добре вдобрену землю городу й підв'язують до колів. Зі шпалер звисають величезні плоди огірків в 1,5 м довжиною. Цей сорт китайських огірків культивують тепер у Європі в теплицях.

Віддавна огірки є улюбленою овочевою рослиною на Русі. У розповсюдженому в ХVIII столітті посібнику із землеробства читаємо: "Понеже в Росії... огірки краще інших європейських місць ростуть, то тут про їх багато й описувати не потрібне".

Петро Перший найвищим велінням видав указ про створення спеціального господарства по вирощуванню огірків. Було це в XVII столітті, але на столах простих людей огірок уже не був екзотичним продуктом. Мандрівники із Західної Європи відзначали, що огірки на Русі розводяться в неймовірній кількості й не могли зрозуміти, чому це вони ростуть у нас краще, ніж у Європі.

Цікавий той факт, що всіма улюблені солоні огірочки підвищують чоловічу потенцію. В огірках міститься велика кількість натрію, без якого життя на землі практично неможливе. Крім того, у них є хлор, що, володіючи відбілюючою дією, відбілює весь травний тракт. Клітковина, що міститься в солоних огірках, сприяє загоєнню мікротравм, поліпшує циркуляцію судин.

Доведено, що регулярне вживання в їжу цього чудо-продукту швидко відновлює сили після різних стресів.

Ось, що писали про огірки у «Лєчебнику» триста років тому:

„Вода, у якій огірки варені, якщо її прийняти, спрагу гасить, а якщо до того додаєш мазь, складену із соку свороборинного цвіту (шипшини або троянди) із цукром за всіма правилами, тоді цей засіб прохід рухає (підсилює роботу кишечника)".

Огіркові рекорди занесені навіть у книгу Гіннеса. Так найдовший огірок - 1,83 м вирощений в Угорщині й відноситься до китайського різновиду огірків. У приміщенні вдалося виростити огірок вагою більше 6 кг, а на повітрі ненабагато менше - 3,7 кг.

У старий час, коли огірки були великою рідкістю, турецький султан Магомет Другий, жорстокий і жадібний, одного разу наказав розрізати животи своїм семи підлеглим, щоб довідатися, хто з них з'їв один із присланих йому в подарунок огірків.

Плоди огірка мають досить коштовні смакові, дієтичні й лікувальні якості.

Що незвичайно, він єдиний з овочів, плоди якого ми їмо в зеленому виді, недоспілому. Історія появи огірка на нашому столі сама по собі дуже цікава.

Див. також

• Огірок партенокарпічний
• Ківано