Огірок звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Огірок
Огіркові плоди, листя та цвіт
Огіркові плоди, листя та цвіт
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Гарбузоцвіті (Cucurbitales)
Родина: Гарбузові
Рід: Огірок Cucumis
Вид: Огірок звичайний Cucumis sativus
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cucumis sativus

Огірок звичайний — вид одомашнених овочів з родини гарбузових. Огірок є об'єктом тепличного сільського господарства.

Огірок з'явився в культурі понад 6 тис. років тому. Батьківщина цього виду — тропічні і субтропічні райони Індії і Китаю, де він досі росте в природних умовах. Згадані в Біблії як овоч Єгипту (Числа 11:5).

Відомо, що у 200 році до н. е. огірки були завезені з Персії до Китаю.

Плоди диких огірків дрібні і неїстівні через вміст гірких речовин — кукурбітацинів.

Деякі факти[ред.ред. код]

Огірок — індійська ліана

Огірки відомі як овочева рослина біля шести тисяч років.

Батьківщина огірка — північно-західна Індія.

Плід огірка, як і гарбуза, — гарбузина. В Індії дикі огірки ростуть у лісі, обвиваючи дерева, як ліани. Огірками обплетені паркани в селах. При густій посадці батогакультурних огірків піднімаються нагору, чіпляючись за підставлені для них підпірки.

Огірок, зображений на фресках Давнього Єгипту та у грецьких храмах, дозволяє судити про досить поважний його вік.

У Китаї і Японії землевласники знімають урожай цих овочів три рази на рік. Вони спочатку вирощують огірки в ящиках на дахах, а потім висаджують на добре вдобрену землю городу й підв'язують до колів. Зі шпалер звисають величезні плоди огірків довжиною 1,5 м. Цей сорт китайських огірків культивують тепер у Європі в теплицях.

Віддавна огірки є улюбленою овочевою рослиною на Русі. У розповсюдженому в XVIII столітті посібнику із землеробства читаємо: «Понеже в Росії… огірки краще інших європейських місць ростуть, то тут про їх багато й описувати не потрібне».

Петро I видав указ про створення спеціального господарства з вирощування огірків. Було це в XVII столітті, але на столах простих людей огірок уже не був екзотичним продуктом. Мандрівники із Західної Європи відзначали, що огірки на Русі розводяться в неймовірній кількості й не могли зрозуміти, чому це вони ростуть у нас краще, ніж у Європі.

Цікавий той факт, що всіма улюблені солоні огірочки підвищують чоловічу потенцію. В огірках міститься велика кількість натрію, без якого життя на землі практично неможливе. Крім того, у них є хлор, який має відбілювальну дію, відбілює весь травний тракт. Клітковина, що міститься в солоних огірках, сприяє загоєнню мікротравм, поліпшує циркуляцію судин.

Доведено, що регулярне вживання в їжу цього чудо-продукту швидко відновлює сили після різних стресів.

Ось, що писали про огірки у «Лєчебнику» триста років тому:

«Вода, у якій огірки варені, якщо її прийняти, спрагу гасить, а якщо до того додаєш мазь, складену із соку свороборинного цвіту (шипшини або троянди) із цукром за всіма правилами, тоді цей засіб прохід рухає (підсилює роботу кишечника)».

Огіркові рекорди занесені навіть у книгу Гіннеса. Так найдовший огірок — 1,83 м вирощений в Угорщині й відноситься до китайського різновиду огірків. У приміщенні вдалося виростити огірок вагою більше 6 кг, а на повітрі ненабагато менше — 3,7 кг.

У часи, коли огірки були великою рідкістю, турецький султан Магомет ІІ, жорстокий і жадібний, одного разу наказав розрізати животи своїм семи підлеглим, щоб довідатися, хто з них з'їв один із присланих йому в подарунок огірків.

Плоди огірка мають досить коштовні смакові, дієтичні й лікувальні якості.

Що незвичайно, він єдиний з овочів, плоди якого ми їмо в зеленому виді, недозрілому.

Огірок найдієтичніший з усіх дієтичних продуктів. Він на 95-98% складається з води, отже, містить мінімум калорій. Але і відсотки, що залишилися, недаремні — огірок є джерелом цінних лужних солей, які здатні уповільнювати процеси старіння і утворення каменів в нирках і печінці. За це огірок називають санітаром організму.

Огірки, всупереч поширеній думці, збуджують апетит і збільшують кислотність шлункового соку — тому ними не можна захоплюватися людям, які страждають гастритом з підвищеною кислотністю, а також виразковою хворобою. У огірках містяться корисні і легкозасвоювані сполуки йоду: учені вважають, що регулярне вживання огірків в їжу покращує роботу щитовидної залози, серця і судин. Огірки містять багато клітковини — тому відмінно покращують перистальтику кишківника, а також очищають від зайвого холестерину стінки судин. Огірок містить цукор, білок, вітаміни В1 і В2, вітамін С, каротин, хлорофіл, фолієву кислоту, калій, фосфор, залізо, натрій, магній, хлор, марганець, цинк, мідь, хром і навіть срібло. Завдяки великому вмісту калію огірки відмінно «ганяють» зайву рідину, знімають набряки, знижують артеріальний тиск, мають легкий послаблюючий ефект. Сік огірка попереджає перехід вуглеводів в жири і зупиняє відкладення солей. Завдяки низькій калорійності, огірок — ідеальний продукт для тих, хто бажає позбавитися від зайвої ваги.

Щоб схуднути за допомогою «огіркового харчування», ви можете сісти на спеціальну огіркову дієту, просто додавати огірковий салат в кожен прийом їжі, або їсти огірковий суп.

Див. також[ред.ред. код]