Коренеплоди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Буряк цукровий (Beta vulgaris saccharifera)

Коренеплодом називають видозмінений потовщений головний корінь, який при основі має вкорочений пагін та виконує функцію накопичення запасу поживних речовин.

У коренеплоду розрізняють голівку — вкорочену стеблову частину з листками; шийку — найтовстішу частину, яка утворилася за рахунок гіпокотилю; власне корінь, від якого відходять бічні корені. Отже, в утворенні коренеплоду частково бере також участь стеблова частина рослини.

Типи коренеплодів[ред.ред. код]

Розрізняють коренеплоди трьох типів: флоемного, ксилемного та бурякового (полікамбіального) типу.

  • У коренеплодів флоемного типу більшу частину займає паренхіма вторинної кори, де і в основному накопичуються запасні продукти (наприклад, морква).
  • У коренеплодів ксилемного типу основним місцем накопичення поживних речовин є паренхіма ксилеми (наприклад, ріпа).
  • Коренеплід буряка має певні особливості будови: він належить до так званого полікамбіального типу коренеплодів.

Коренепло́ди, рослини, які вирощують заради їхніх їстівних коренів (які можуть бути, а можуть і не бути справжніми коренями). Картопля — це найпоширеніший коренеплід у помірних широтах; основним тропічним коренеплодом є батат, маніока і ямс.

Вони займають друге місце за важливістю в харчуванні людини після зернових культур. У коренях міститься багато вуглеводів, але відсоток білків рідко перевищує 2%, відповідно, люди, основним харчуванням яких є коренеплоди, можуть страждати від нестачі протеїну.

Див. також[ред.ред. код]


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Джерела[ред.ред. код]

Гончаренко І. В. Будова рослинного організму. Морфологія та анатомія рослин. Навчальний посібник. — Суми: Університетська книга, 2004. — 200 с.