Рукола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рукола
Сорт Аргула
Сорт Аргула
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Eruca
Вид: Рукола
Біноміальна назва
Eruca sativa
(Miller) Thell.
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 29727
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Eruca sativa

Ру́кола, руге́тта (Eruca sativa (Miller) Thell., застаріла назва Brassica eruca L.) — однорічна рослина родини капустяних, яка поширена на території країн Середземного моря від Марокко та східної частини Португалії до Йордану та Туреччини.

Морфологія[ред.ред. код]

Eruca February 2008-1.jpg

Рукола  або ерука, гулявник — це однорічна рослина, висотою 20-100 см. Листя має одну кінцеву частку та 4-10 бокових часток. Квітки руколи розміром 2-4 см, розташовані у вигляді хреста, що притаманне для квітів родини Brassicaceae. Пелюстки кремово-білого кольору з фіолетовими прожилками, тичинка жовтого кольору. Після розкриття квітки чашолисток невдовзі опадає.

Rocket Salad, Arugula, Roquette, Rucola, Rugula (Eruca vesicaria subsp. sativa).jpg

Плід руколи має вигляд стручка з продовгуватим носиком загальною довжиною 12-35 мм. В плоді міститься декілька насінин.

Етимологія[ред.ред. код]

Ерука має багато місцевих назв, наприклад, Садова ракета, Ракета, Ерука, Ракетний салат, Аругула англійською, рукола, рукетта, ругола та ругетта італійською, Ракета французською, Рокка грецькою.

Майже всі ці назви походять від латинського слова eruca, яким називалась невстановлена рослина із сімейства Brassicaceae. Можливо, це був один із сортів капусти.

Вирощування[ред.ред. код]

Росте на сухій та розпушеній землі.

Вегетативний цикл цієї рослини дуже короткий. Від висадки насіння в сиру землю, яке проводиться навесні, до збору врожаю проходить декілька тижнів. Росте гарно як на сонці, так і в затінку, проте має бути захищена від сильного вітру. В ідеальних кліматичних умовах рослина може розводитись навіть взимку. Руколу можна вирощувати і в контейнерах.

Споживчі та екологічні властивості[ред.ред. код]

Рукола має терапевтичні властивості: антицинготна, вітамінізуюча, сприяє нормальному травленню.

Листя руколи споживають личинки деяких видів лускокрилих (метеликів).

Використання[ред.ред. код]

Листя руколи використовують в їжу. В ній міститься дуже багато вітаміну C, йоду та заліза. Вона росте як на культивованих площах, так і в дикому вигляді (selvatico). На берегах Середземного моря її вирощували вже за часів Римської імперії. Вже тоді люди вважали, що рукола — це афродизіак. До 1900-х років руколу переважно збирали в дикому вигляді — її масова культивація не велась. Наука також майже не цікавилась руколою.

На даний час вирощується в різних місцях, особливо багато — в Венето, Італія та на півдні півострова. Рукола прижилася в місцях з достатньо суворим порівняно з середземноморським кліматом, наприклад, в Північній Європі та Північній Америці.

Має пряний та гострий смак. В основному використовують для салатів, а також як овочевий додаток до м'ясних, рибних страв та паст. Смакує як додаток до бутербродів. В прибережній Словенії (особливо в Копері) руколу додають до сирного чебурека. В Італії часто використовують для приготування піци. Також застосовується як інгредієнт песто на додаток до базиліку (або як його заміна).

Салат з використанням листя руколи.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

лат.