Цибуля ведмежа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Цибуля ведмежа
Illustration Allium ursinum1.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Monocots
Ряд: Asparagales
Родина: Цибулеві (Alliaceae)
Рід: Allium
Вид: Цибуля ведмежа
Біноміальна назва
Allium ursinum L.
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Allium ursinum
Commons-logo.svg Вікісховище: Allium ursinum
ITIS logo.jpg ITIS: 36329
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 99027

Цибу́ля ведме́жа, левурда (Allium ursinum) — багаторічна трав'яниста рослина родини Цибулевих з довгастою цибулиною, оточеною перетинчастою піхвою.

Зміст

[ред.] Опис

Квітки цибулі ведмежі.

Стебло прямостояче, негіллясте, циліндричне, зверху кутасте, тригранне, з двома прикореневими листками, голе. Вся рослина має часниковий запах. Листки коротші за стебло, довгастоеліптичні, довгочерешкові, з короткою піхвою; плоскі, гострі, цілокраї, обернені нижнім темно-зеленим боком вгору, черешки листків за довжиною майже дорівнюють листковим пластинкам.

Квітки в небагатоквіткових, зверху плоских зонтиках, а опадним покривалом з двох-трьох листочків, що за довжиною дорівнюють зонтику. Квітки правильні, оцвітина проста, шестичленна, роздільнопелюсткова, листочки оцвітини білі (9-12 мм завдовжки). Тичинок шість, маточка одна з верхньою зав'яззю.

Плід — коробочка з трьома глибокими рівчачками. однорічних

[ред.] Поширення

Росте в листяних і мішаних лісах. Тіньолюбна рослина.

Поширена на Поліссі, в Лісостепу, північно-східній частині Степу, в Карпатах.

Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Івано-Франківській, Закарпатській і Львівській областях. Запаси сировини незначні, потребує дбайливого використання і охорони.

[ред.] Охоронний статус

Занесено до Червоної книги Української РСР (1980) — II категорія. Причини зміни чисельності — збирання рослин як лікарської та харчової сировини, вирубування лісів.[1]

[ред.] Практичне використання

Лікарська, харчова, фітонцидна, медоносна рослина.

У науковій медицині використовують цибулини, які містять ефірні олії, глікозиди. Цибулини використовують для лікування жіночих хвороб, гнійних ран, трофічних виразок і пролежнів.

У народній медицині ведмежу цибулю використовують при порушенні травлення, проносі, відсутності апетиту, при катарах шлунку і кишечнику (особливо інфекційного походження), при гіпертонії, артеріосклерозі. При грипі діє як профілактичний засіб; має антицинготну і глистогінну дію. Зовнішньо застосовують для натирання болючих місць при ревматизмі.

Молоді листки містять вітамін С і вживаються в їжу навесні як овоч чи приправа до різних страв.

Як і всі види цибулі, ведмежа цибуля має фітонцидні властивості; пари розтертої цибулі вбивають хвороботворні бактерії і навіть туберкульозну паличку.

Всі види цибулі добре поїдаються тваринами, але ефірна олія з часниковим запахом, що міститься в рослинах, надає молочним продуктам неприємного присмаку, часникового запаху ї червонуватого забарвлення.

Цибуля ведмежа — добрий медонос, бджоли інтенсивно відвідують її квітки, збирають нектар.

[ред.] Джерела

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — Київ: «Урожай», 1979.

[ред.] Примітки

Commons
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:
Особисті інструменти