Цибуля ведмежа
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Цибуля ведмежа | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
|
||||||||||||
|
|
||||||||||||
| Allium ursinum L. |
||||||||||||
|
|
||||||||||||
|
|
||||||||||||
|
Цибу́ля ведме́жа, левурда (Allium ursinum) — багаторічна трав'яниста рослина родини Цибулевих з довгастою цибулиною, оточеною перетинчастою піхвою.
Зміст |
[ред.] Опис
Стебло прямостояче, негіллясте, циліндричне, зверху кутасте, тригранне, з двома прикореневими листками, голе. Вся рослина має часниковий запах. Листки коротші за стебло, довгастоеліптичні, довгочерешкові, з короткою піхвою; плоскі, гострі, цілокраї, обернені нижнім темно-зеленим боком вгору, черешки листків за довжиною майже дорівнюють листковим пластинкам.
Квітки в небагатоквіткових, зверху плоских зонтиках, а опадним покривалом з двох-трьох листочків, що за довжиною дорівнюють зонтику. Квітки правильні, оцвітина проста, шестичленна, роздільнопелюсткова, листочки оцвітини білі (9-12 мм завдовжки). Тичинок шість, маточка одна з верхньою зав'яззю.
Плід — коробочка з трьома глибокими рівчачками. однорічних
[ред.] Поширення
Росте в листяних і мішаних лісах. Тіньолюбна рослина.
Поширена на Поліссі, в Лісостепу, північно-східній частині Степу, в Карпатах.
Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Івано-Франківській, Закарпатській і Львівській областях. Запаси сировини незначні, потребує дбайливого використання і охорони.
[ред.] Охоронний статус
Занесено до Червоної книги Української РСР (1980) — II категорія. Причини зміни чисельності — збирання рослин як лікарської та харчової сировини, вирубування лісів.[1]
[ред.] Практичне використання
 |
Зауважте, що Вікіпедія не дає медичних порад та не гарантує достовірності наданої інформації! |
Лікарська, харчова, фітонцидна, медоносна рослина.
У науковій медицині використовують цибулини, які містять ефірні олії, глікозиди. Цибулини використовують для лікування жіночих хвороб, гнійних ран, трофічних виразок і пролежнів.
У народній медицині ведмежу цибулю використовують при порушенні травлення, проносі, відсутності апетиту, при катарах шлунку і кишечнику (особливо інфекційного походження), при гіпертонії, артеріосклерозі. При грипі діє як профілактичний засіб; має антицинготну і глистогінну дію. Зовнішньо застосовують для натирання болючих місць при ревматизмі.
Молоді листки містять вітамін С і вживаються в їжу навесні як овоч чи приправа до різних страв.
Як і всі види цибулі, ведмежа цибуля має фітонцидні властивості; пари розтертої цибулі вбивають хвороботворні бактерії і навіть туберкульозну паличку.
Всі види цибулі добре поїдаються тваринами, але ефірна олія з часниковим запахом, що міститься в рослинах, надає молочним продуктам неприємного присмаку, часникового запаху ї червонуватого забарвлення.
Цибуля ведмежа — добрий медонос, бджоли інтенсивно відвідують її квітки, збирають нектар.
[ред.] Джерела
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — Київ: «Урожай», 1979.
