Цибуля ведмежа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цибуля ведмежа

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ:	Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Однодольні (Liliopsida)
Порядок:	Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина:	Цибулеві (Alliaceae)
Рід:	Цибуля (Allium)
Вид:	Цибуля ведмежа

Біноміальна назва

Allium ursinum L.

Посилання

Вікісховище:	Allium ursinum
ITIS:	36329
NCBI:	99027
Віківиди:	Allium ursinum

Цибу́ля ведме́жа (Allium ursinum), інші назви левурда, леверда, дикий часник, черемша — багаторічна трав'яниста рослина родини Цибулевих з довгастою цибулиною, оточеною перетинчастою піхвою.

[ред.] Опис

Квітки цибулі ведмежі.

Стебло прямостояче, негіллясте, циліндричне, зверху кутасте, тригранне, з двома прикореневими листками, голе. Вся рослина має часниковий запах. Листки коротші за стебло, довгастоеліптичні, довгочерешкові, з короткою піхвою; плоскі, гострі, цілокраї, обернені нижнім темно-зеленим боком вгору, черешки листків за довжиною майже дорівнюють листковим пластинкам. Довгасто-ланцетна пластинка листка, шириною в 3 - 5 сантиметрів, поступово звужується в черешок. Ця ознака відрізняє ведмежу цибулю від цибулі звичайної з дудчастим листям - пір'ям.

Квітки в небагатоквіткових, зверху плоских зонтиках, а опадним покривалом з двох-трьох листочків, що за довжиною дорівнюють зонтику. Квітки правильні, оцвітина проста, шестичленна, роздільнопелюсткова, листочки оцвітини білі (9-12 мм завдовжки). Тичинок шість, маточка одна з верхньою зав'яззю.

Плід — коробочка з трьома глибокими рівчачками. однорічних

Ведмежа цибуля цікаво розмножується. Перед дозріванням насінин стебло виростає в довжину і потім падає на землю. Випавші з плодів насінини розносяться мурахами^[1].

[ред.] Поширення

Росте в листяних і мішаних лісах. Тіньолюбна рослина.

Поширена на Поліссі, в Лісостепу, північно-східній частині Степу, в Карпатах.

Промислова заготівля можлива у Хмельницькій, Вінницькій, Івано-Франківській, Закарпатській і Львівській областях. Запаси сировини незначні, потребує дбайливого використання і охорони.

Квітки цибулі ведмежої

Черемша в снігу (Шотландія)

[ред.] Охоронний статус

Занесено до Червоної книги Української РСР (1980) — II категорія. Причини зміни чисельності — збирання рослин як лікарської та харчової сировини, вирубування лісів.^[2]

[ред.] Практичне використання

Лікарська, харчова, фітонцидна, медоносна рослина.

У науковій медицині використовують цибулини, які містять ефірні олії, глікозиди. Цибулини використовують для лікування жіночих хвороб, гнійних ран, трофічних виразок і пролежнів.

У народній медицині ведмежу цибулю використовують при порушенні травлення, проносі, відсутності апетиту, при катарах шлунку і кишечнику (особливо інфекційного походження), при гіпертонії, артеріосклерозі. При грипі діє як профілактичний засіб; має антицинготну і глистогінну дію. Зовнішньо застосовують для натирання болючих місць при ревматизмі.

Молоді листки містять вітамін С і вживаються в їжу навесні як овоч чи приправа до різних страв.

Цибулю заготовлять і про запас, заквашуючи розрубаною на дрібні шматочки в банках і діжках, як капусту, або засушуючи^[1]. Для засушування листя ріжуть на шматочки в 1 сантиметр довжиною, а цибулини - на чотири частини або на кружечки^[1].

Черемша в Сибіру є важливим продуктом харчування: з черемші варять щі, печуть пироги з черемшовою начинкою; її заготовлюють на зиму в квашеному вигляді^[1].

Черемшу з тайги вивозять возами на базари^[1]. З 1 гектара черемшових заростей можна зібрати до 12 тонн зеленої цибулі^[1].

Як і всі види цибулі, ведмежа цибуля має фітонцидні властивості; пари розтертої цибулі вбивають хвороботворні бактерії і навіть туберкульозну паличку.

Всі види цибулі добре поїдаються тваринами, але ефірна олія з часниковим запахом, що міститься в рослинах, надає молочним продуктам неприємного присмаку, часникового запаху ї червонуватого забарвлення.

Цибуля ведмежа — добрий медонос, бджоли інтенсивно відвідують її квітки, збирають нектар.