Maybach

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Maybach
Maybach-Manufaktur
Тип Підрозділ концерну Daimler AG Mercedes-Benz Cars
Заснування 1909
Засновник(и) Вільгельм Майбах
Закриття (ліквідація) 2012
Причина закриття Низькі продажі
Штаб-квартира Німеччина Німеччина, Штутгарт
Ключові особи Карл Майбах
Фердинанд фон Цепелін
Галузь Автомобілебудування
Продукція Легкові автомобілі класу люкс
Власник(и) Daimler AG
Сайт Офіційний сайт компанії

Maybach (Майбах) — з 1909 року німецький виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в Штутгарті. У 1927 році компанію купує фірма Imperia-Excelsior. У 2012 році компанія припинила виробництво автомобілів.

Історія[ред.ред. код]

Вільгельм Майбах[ред.ред. код]

Вільгель Майбах народився в 1846м році, він був другим з 5ти синів теслі. Коли йому було 8 померла його мати, а ще через 2 роки і батько. Вільгельм разом з братами потрапив в комуну "Verrein zum Brudeкhaus" (товариство братства), яку очолював колишній вікарій Густав Вернер. У цій комуні було підприємство - Bruderhaus Maschinenfabrik, в якому сироти навчалися інженерному мистецтву, проте справи йшли не дуже успішно (у фінансовому плані). І в 1863м році на підприємство прибув 29 річний Готліб Даймлер, який повинен реорганізувати підприємство, що б то стало приносити прибуток. Витративши 6 років життя на цю суміш капіталізму і соціалізму (в комуні всі були рівні, ну хто народився під час СРСР знають що це таке :)) Даймлер махнув рукою на цю справу і покинув цю фабрику, зробивши вибір на користь фірми Maschinenbau Gesellschaft Karlsruhe, він покликав з собою молодого талановитого Майбаха, з яким познайомився в 1865м, Майбах як раз в цей час навчався креслярською науці. У 1872м році Даймлер і Майбах переходять працювати у фірму Deutz Gasmotorenfabrik AG, в якій вже працює Ніколаус Аугуст Отто. Отто працював над ідеєю 4х тактного двигуна внутрішнього згоряння, однак подивившись його креслення Майбах знайшов помилки і виправив їх, в принципі втіливши в життя цей проект, ми не знайдемо імені Майбаха в патенті № DRP532 за 1876й року, там значиться тільки ім'я Отто.

У 1882м році Даймлер, у якого були дуже напружені стосунки з Отто, йде з фірми, слідом за ним його "прийомний син" Майбах. Даймлер пропонує знаходиться в глибокій депресії Майбаху розробити разом легкий, високооборотистий двигун. За договором розробкою займався Вільгельм, а керував проектом Даймлер. Через рік був готовий перший зразок, який розвивав небачені 600 об / хв, він був запатентований в 1885м році, в тому ж році Майбах патентує Суперчарджер (або компресор, кому як більше подобається). Так само в 1885м (листопаді) з'явився перший мотоцикл з дерев'яною рамою "Reitwagen".

Зберегти Альбом

Reitwagen

Мотоцикл мав 2х швидкісну коробку передач, і міг розвивати 12км / год. За кермом сидів перший байкер у світі - Вільгельм Майбах. Навесні 1886 Даймлер замовляє екіпаж типу "American" у каретної фірми Wimph & Sohn, парочка встановлює на нього двигун внутрішнього згоряння, але не встигають стати піонерами, тому їх всього на кілька місяців випереджає інший талановитий німець, якого всі знають - Карл Бенц, головна відмінність у кількості коліс у екіпажа, у Бенца був 3х колісний авто.

Зберегти Альбом

Motorkutsche У 1889м році виготовляється V2 мотор, з розвалом циліндрів в 17 градусів, об'ємом в 600 кубів він розвивав 1.5л / с. Майбах встановлює два таких мотора на квадроцикли, які виставляються на Паризькій виставці, де ця техніка робить фурор.

Зберегти Альбом

Daimler Stahlradwagen

Тільки у Франції за рік за ліцензією випускають понад 200 моторів, Арманд Пежо і фірма Панар ет Лавассор почали масово випускати свої екіпажі моторами за ліцензією Даймлера. 28 листопада 1890 КБ в якому працювало вже 23 співробітника було реорганізовано в компанію Daimler-Motoren-Gesellschaft, головними акціонерами та фінансистами стали зброярі: виробник пороху - Макс Дуттенхофер і виробник патронів для цього пороху - Вільгельм Лоренц. Однак Майбах не отримує місце головного інженера, а всього лише місце менеджера з продажу патентів належали Даймлеру, не дивлячись на те, що це були винаходи Майбаха. У 1891м Майбах йде з компанії, тому на його місце ставлять Густава Візохера.

Майбах починає сам проектувати і патентувати винаходи, проте його фінансового підтримує його покровитель - Готліб Даймлер. У 1892м компанію залишає "Даймлер Моторен Гезельшафт" покидає і сам Даймлер, тому його інтереси розходяться з фінансистами. Даймлер і Майбах починають разом працювати на новими проектами, при цьому Даймлер знімає цілий цех для їх експериментів, які не проходять даром. Вони разом розробляють двигун серії Фенікс, конструкцію вантажівок і легкових автомобілів, стільниковий радіатор, 2х жіклерной карбюратор і т.д, однак патентується все це тепер від імені Майбаха.

У 1895м році Даймлер йде на примирення з босами фірми, він обіцяє повернутися за умови, що місце головного інженера буде взятий Майбах. 8 травня вони повертаються в компанію. Незабаром Майбах на прохання одного багатого клієнта фірми - Єлінек, підданого Австро-Угорщини, який живе в Ніцці, допрацьовує для нього модель Daimler Model N, форсувавши мотор з 6ти сил до 7.5л / с.

Однак і цього було мало любителю швидкості, тоді Майбах проектує в 1899м році 23х сильний 4х циліндровий автомобіль з переднім розташуванням двигуна.

Зберегти Альбом

Daimler 23PS

Єлінек залишився дуже задоволеним, він запропонував Майбаху відкрити свою справу в Парижі на гроші Вандербільда і Ротшильда. Він пропонував укласти з ним 10 річний контракт і гарантував 100 000 франків щорічного платні плюс дохід з прибутку, проте не дивлячись ні на які вмовляння Майбах відмовився покидати своє нажите місце, і Німеччину в тому числі. Незабаром Майбаху судилося пережити удари долі - 6 березня 1900 помирає його давній покровитель, Готліб Даймлер, а ще через 2 тижні його друг Вільгельм Бауер не впоравшись з керуванням 23х сильної машини врізається у скелю, під час гонок з підйому на пагорб - La Turbie , і гине. 2 квітня 1900 Єлінек укладає контракт з фірмою, що стає головним збувальником продукції. Він наполягає на тому, що б Майбах сконструював більш безпечну машину, ніж Фёнікс-Даймлер, на якому розбився Бауер. У 1901м році з'являється низький і довгий автомобіль, який отримав назву "Мерседес" на ім'я дочки головного дилера фірми - Єлінек (ну ви всі знаєте цю історію).

Зберегти Альбом

Mercedes 35PS

Цей автомобіль завойовує перше місце в перегонах По, які проходять у Франції, і Майбаха з цього моменту стали називати - "Король конструкторів". У 1903м році помирає голова фірми Дуттенхофер, і головою стає Лоренц, з яким у Майбаха були дуже погані відносини, через нього він і залишав фірму 12 років тому. Не дивлячись на конфлікти, тим не менш Майбах будує чудові 4х циліндрові автомобілі Mercedes 90PS в 1903-1904х роках, а в 1906м і перший 6ти циліндровий автомобіль фірми - 75PS. Терпіння Майбаха скінчилося 1 квітня 1907, він залишає фірму якій він присвятив майже 25 років життя.

Всі очікували, що Майбах відкриє свою фірму з виробництва автомобілів, проте в 1908м Вільгельм Майбах пропонує допомогу свого старого друга - графу Фердинанду фот Цепеліну, той тільки заснував компанію Luftschiffbau Zeppelin GmbH, з виробництва дирижаблів, а тут його дирижабль LZ-4 зазнав аварії через -за неполадки двигуна. Майбах починає конструювати двигуни для "Цепелін".

Заснування компанії[ред.ред. код]

23 березні 1909 граф вирішує створити дочірнє підприємство своєї компанії, яка б займалася конкретно двигунами, так з'являється фірма Luftfahrzeug-Motorenbau GmbH, однак технічним директором стає Вільгельм Майбах, а його 30 річний син - Карл Майбах, сам Вільгельм не дивлячись, на свій вік був головним конструктором фірми.

Карл був не менш обдарованим, ніж його батько. Після університету він проходив практику у фірмі Daimler-Motoren-Gesellschaft, після перейшов в Maschinenfabrik Esslingen, потім в берлінську Loewe & Co. Після він вирішив зайнятися своєю освітою, і спочатку навчався в Оксфорді, потім у французькій Лозанні. У 1906м році він почав працювати конструктором у Франції, в Societe d'Atelier de Construction.

У 1912м році фірма переїжджає з Біссінген в Фридрихсхафен, попутно змінюється назва фірми на Motorenbau GmbH, по 20 відсотків підприємства належало батькові і синові. Фірма поставляла потужні двигуни дирижаблям і катерам німецької армії, коли почалася Перша світова війна, то підприємство запрацювало повним ходом, не справляючись замовленнями ліцензії на авіаційні двигуни були передані і фірмі BMW.

Тим болючіше вдарило по фірмі висновок Версальського мирного договору між воюючими країнами. По ньому Німеччині заборонялося виробляти військову продукцію, а відповідно фірма позбулася своїх основних замовлень. У травні 1918 року фірма була перейменована в Maybach-Motorenbau GmbH, тепер Карл очолює фірму, і шукає шляхи порятунку компанії. Він починає проектувати дизельні двигуни для поїздів. Залишилося не затребуваними авіаційні мотори стали встановлювати на шасі автомобілів, як наприклад у вчорашній статті про Metallurgique, або ось цей спеціально побудований 23х літровий автомобіль для встановлення рекорду швидкості, який був встановлена в 1912м, проте так і не був побитий, тому ця машина після 160км / ч ставала просто не керованою, так що швидше ці машини можна порівняти з дрегстер, ніж з автомобілями які ставлять рекорди по максималці.

Зберегти Альбом

Maybach Zpezial Rennwagen Однак у Карла в голові крутяться думки і про серійних автомобілях. У 1919м році в якості експерименту він будує автомобіль на шасі фірми "Daimler GmbH", на машину встановлюють 6ти циліндровий двигун, який складався з 3х блоків по 2 циліндра, він розвивав 46сіл. Машина отримала назву W1 Testwagen. Передбачається, що машина отримала індекс W в честь імені Вільгельма Майбаха, який вже відійшов від справ, але ще давав іноді консультації своєму синові.

Зберегти Альбом

Maybach W1 Testwagen

Цей автомобіль був проведений в єдиному екземплярі, і служив ходовим прототипом. У 1920м році Карл конструює 6ти циліндровий 5.7л мотор, з двома свічками запалювання, мотор розвивав 72л / с і призначався для поставок голландській фірмі Trompenburg, яка випускає автомобілі марки Spyker. Однак голландці планували закупити спочатку 1000 моторів серії W2, проте викупили за різними джерелами всього від 150 до 225 моторів, я вже писав про цю угоду в розділі про "Спайкер"

Тоді, що б врятувати становище справ Карл йде на наступний крок - він вирішує виробляти власні автомобілі. У вересні 1921 року на Берлінському автошоу був показаний передсерійний Maybach W3 22 / 70PS. До Карла підходили злостивці і запитували, чи не планує фірма випадком виробляти народні автомобілі, на що Карл відповідав, що ні, фірма планує продавати найдорожчі автомобілі на ринку.

Зберегти Альбом

Maybach W3 22 / 70PS Limousine І машина дійсно дивувала відвідувачів. Карл Майбах вважав, що джентльменові або леді не варто знімати руки з керма під час їзди на автомобілі, і з цього всі необхідні функції приводилися в дію ногами: стартер заводив машину з педалі на підлозі, коробка передач була 2х ступінчастою планетарної і була вбудована в картер маховика, перша передача була звичайною, друга - гірська, обидві активувалися педалями на підлозі, так само окремої педаллю активувався задній хід. Серед інших ласощів - гальма всіх коліс, вентилятор мотора включався автоматично по досягненню критичної температури (це сьогодні звичайна фішка), коробчата рама, до речі спорядженого шасі великої машини без кузова важило півтори тонни. Як і всі виробники шикарних автомобілів Карл Майбах поставляв своїм замовникам тільки шасі, а кузова можна було замовити у фірм Auer, Josef Neuss, Franz Papler & Sohn або як в більшості випадків у фірми Spohn. Як розумієте, що б купити таку машину треба було повний візок грошей, в буквальному сенсі слова, тому тоді в Вейсмарской Німеччині була сильна інфляція. Але тим не менше, пробувши у виробництві до 1928 року їх зуміли продати цілих 305 штук.

У 1926м році Майбах готує потужнішу 7ми літрову версію. 120ті сильний мотор встановлюють на колишні шасі, машина отримує назву W5 27 / 120PS, ця машина випускалася до 1928 року, коли інженери вирішили оснастити машину планетарним двошвидкісним редуктором автомобілі, в результаті машина отримала вже 4 передачі, плюс задня, такі машини отримали приставку SG (Schnellgang - швидка передача). Багато клієнтів просили встановити такі і на свої до цього випущені автомобілі. W5 протримався на конвеєрі до 1929 року, всього зійшло зі стапелів 248 таких автомобілів.

Зберегти Альбом

цей Maybach W5 SG 27 / 120PS Pullman-Limousine належав особистому лікарю співака Карузо - Фоглера. Ця машина 1926 року, на яку в 1928м році встановили 2х швидкісний редуктор є найстарішим зі збережених Майбахів 1929й рік приніс і радощі й прикрощі. У 1929м році головною подією спочатку стала поява 12 циліндрової моделі - Maybach Type 12. Машина оснащувалася новим шасі, на який був змонтований 7л двигун V12, який видавав 150л / с, головка двигуна була виготовлена з алюмінієвих сплавів. Коробка передач була 3х ступінчастою, але в редуктор був 2х швидкісним, що укупі давало 6 передніх передач і 2 задні. Коробка передач управлялася за допомогою вакууму, водій вибирав передачу з підрульових важелів, відпускав педаль газу, система врубать передачу і можна було далі тиснути гашетку газу. Машина змінила зняту з виробництва W5 SG.

Однак кінець року був затьмарений: 27 грудня Вільгельм Майбах застудився і організм 83х річного старого не зміг чинити опір і через 2 дні він помер від ускладнень викликаних пневмонією.

Тим часом Карл вирішує відновити виробництво 6ти циліндрових автомобілів, і починається виробництво серії W6, яка оснащується колишньої 7ми літрової рядної 6кой потужністю 120л / с, однак встановлених на нових шасі, а так само яка комплектується коробкою передач від 12 циліндрової машини.

Зберегти Альбом

Maybach W6 SG Kabriolet Влітку 1930го Карл Майбах вирішує перейменувати 12ти циліндричну модель в DS7 Zeppelin, де букви DS означають Doppel-Sechs (подвійна шістка), цифра 7 - обсяг мотора, ну а "Цепелін" на честь кругосвітньої подорожі Гуго Еккенера на дирижаблі LZ-127 "Graf Zeppelin ", на якому було встановлено 5 двигунів виготовлених фірмою" Maybach ".

Зберегти Альбом

Maybach DS7 Zeppelin Zweitürige Kabriolet Spohn Автомобіль устатковувався одометром, спідометром, покажчиком рівня палива (135л між іншим), годинником з 8ми денним заводом, датчик температури охолоджуючої рідини, датчик тиску масла, вакуумметр для сервоприводу гальм, пуском стартера з кнопки, чотирма вбудованими домкратами і невеликим компресором для накачування шин. Не дивлячись на те, що машина могла досягати 3х тонн (для управління нею потрібні були права водія вантажної машини), деякі варіанти розвивали швидкість в 170км / год.

Після перейменування 12ти циліндрової моделі на її базі з'явилася ще одна 6ти циліндрична модель, яка отримала назву DSH - Doppel-Sechs-Halbe (половина двічі шість). Вона оснащувалася рядної 6кой об'ємом 5.2л і потужністю 130л / с. Передбачалося, що ця найдешевша машина буде користуватися підвищеним попитом, але в підсумку все виявилося навпаки, основним замовником цієї машини стали гос.структури, наприклад Йоахім фон Ріббентроп їздив на такій машині.

Зберегти Альбом

Maybach DSH Pullman-Limousine

У підсумку DSH, який випускали до 1938 було випущено 34шт а W6, який проводився до 1936 року були продані в кількості 90 примірників. У 1931м році з'являється подовжений варіант W6 і DS7, заодно публіці показується 8 літрова нова модель - DS8, яка розвиває 200л / с.

Зберегти Альбом

Maybach DS8 Kabriolet

Чи треба говорити, що ця машина була найдорожчою німецької машиною, заткнувши за пояс Мерседес-Бенц, однак при цьому машина була в 3 рази дешевше Bugatti Type 41 Royale, яка коштувала 100 тисяч рейсхмарок. Влітку 1932 фірма шокувала відвідувачів виставки в Берліні, на якій був виставлений, так званий "стрімкий" Цепелін, люди звикли бачити солідні машини в манірному вигляді, а тут постав перед очима "спортивний" здоровенний лімузин.

Зберегти Альбом

Maybach DS8 Stromlinien-Limousine Spohn

Обтічний кузов дозволяв важкого лімузину розвивати на 10-15км / год більше, ніж машині з класичним дизайном, досягаючи 165км / ч, витрата же був приблизно на 25% нижче, ніж у класичних авто, які споживали в середньому 28л / 100км. Запасні колеса ховалися в нішах вбудованих в передні крила, так само були приховані валізи, які розташовувалися в закритих полицях вбудованих в задню стінку. Серію DS7 / DS8 випускали до 1939 року, обидві моделі були продані в кількості 183 штук, з них DS8 його - 25 примірників, тому машина коштувала як кілька десятків Opel Kadet. У 1935м році Карл вирішує випустити серію машин, яка б конкурувала з Хорьху да Мерседесами середнього класу. У підсумку з'являється модель з незалежною підвіскою всіх коліс і мотором об'ємом всього 3.4л, машини називалася SW35 (SW від Schwingachswagen - хитні осі). При скромному об'ємі мотора цей автомобіль видавав 140л / с, що було більше, ніж у 8ми циліндрових Хорьх 951 або Мерседеса 540К (компресор у Мерса міг бути задіяний дуже короткий час). Прем'єра цього автомобіля так само пройшла під знаком - Stromlinen, кузов автомобіля був підготовлений Полем Яраем, фахівцем в галузі аеродинаміки

Зберегти Альбом

Maybach SW35 Stromlinien-Coupe Paul Jaray

Однак 35ка випускалася рівно рік і звичайно в класичному вигляді, хоча є дані, що було побудовано два "штомлінена" для оперної співачки і якогось боксера. Зберегти Альбом

Maybach SW35 Limousine Spohn

B 1936м на ці шасі встановили більший мотор об'ємом в 3.8л, правда потужність залишилася колишньою - 140л / с. Зберегти Альбом

Maybach SW38 Kabriolet Spohn

Ця досить масова машина випускалася до 1939 року, коли її змінив варіант з такою ж потужністю, але вже збільшений в об'ємі до 4.2л, відповідно машина отримала індекс SW42. У підсумку було було продано 707 автомобілів моделі SW35 / 38 і 133 - SW42, які випускалися до 1941 року, ці машини в перші роки другої світової війни випускалися переважно для бонз Третього Рейху, 42й Майбах був у Йозефа Геббельса, у генерала фон Бломберга (начальник генерального штабу), і у рейхсміністра транспорту - Дорпмюллера. У 1938м році на шасі SW38 на замовлення фірми Fulda був побудований обтічний автомобіль, кузов побудувала фірма Dörr & Schreck, автомобіль міг розвивати швидкість в 200 км / год (базова машина обмежувалася 140км / ч) і "Фулда" тестувала гуму підходящу для цих швидкостей, проте експеримент був припинений через війни, що почалася, і не дивлячись на те, що машина вціліла під час бомбардувань, вона була розбита кимсь із офіцерів під час покатушок.

Що стосовно серійного виробництва, то як я сказав воно зупинилося в 1941м році, під час війни фірма випускала двигуни для німецьких такий "Тигр" і "Пантера". Завод сильно постраждав в ході бомбардувань 1944 року, а після капітуляції Німеччини доктор Карл Майбах був заарештований і інтернований у Францію, де спокутував свої "гріхи", допомагаючи проектувати конструкції французьким інженерам.

Після війни фірма відновила виробництво двигунів, в основному для суден, вантажівок марки Horch (випускаються речі в радянській зоні окупації) та інших потреб. Карл Майбах розумів, що час дорогих машин пройшло, проте тим не менш, машини які були досить прогресивні технічно 15 років тому, не були відсталими і в новий час, так що на шасі довоєнних автомобілів вижили після війни кузовні фірми стали встановлювати сучасні кузова.

Зберегти Альбом

Maybach SW38 Kabriolet Spohn 1938 з кузовом 1948

Було побудовано з десяток нових кузовів, замовив собі новий кузов на старому шасі і сам Карл Майбах, було це в 1957м році. Зберегти Альбом

Maybach SW42 Limousine Ponton Spohn Ще в 1952м році фірма Daimler-Benz AG почала потихеньку скуповувати акції компанії Maybach-Motorenbau GmbH, в 1960м році помирає Карл Майбах, і його компаньйон, який стояв біля керма компанії з 1949 року, Жан Ребель продає контрольний пакет акцій Daimler-Benz AG, а фірма перейменована в Maybach Mercedes-Benz Motorenbau GmbH, Ребель стає членом правління реорганізованої компанії, в 1969м році компанію знову реорганізували і перейменували в Motoren- und Turbinen-Union Friedrichshafen GmbH, ця компанія існує і сьогодні. А ось для народження свого нового дітища концерн Chrysler-Daimler AG повинен був заснувати нову компанію, яку назвали Maybach-Manufaktur, яка і стала випускати улюбленицю китайських мільйонерів - Maybach S57 і S62 їх модифікації, але я про них писати чесно кажучи нічого і не хочу , хоча в 2013 року і ця компанія стане надбанням історії!

Що стосується справжніх Майбахів, що не були побудовані на базі масових "мерседесів", то їх було побудовано за 20 років всього близько 1750 примірників, багато було втрачено під час війни, а деякі були заколкожени і після здані на чер.мет вже в СРСР, в результаті збереглося до наших днів менше 10% з випущених автомобілів, а саме 152 штуки

Зберегти Альбом

Maybach DS8 Pullmann-Limousine

Сучасний Майбах[ред.ред. код]

Подвійна назва автомобіля Mercedes-Benz Maybach склалася не випадково. Це і традиційна перевага «автомобілів з трипроменевою зіркою», і данина пошани генієві автомобільного дизайну Вільгельму Майбаху, який розробив перші автомобілі Daimler і чиє ім'я носив найшикарніший лімузин Німеччини 1930-х років, — легендарний Maybach.

Сучасний Maybach існує в двох варіантах — стандартний Maybach 57 завдовжки 5,72 м і подовжений до 6,16 м Maybach 62. Обидві моделі оснащено двигуном Maybach Type 12 (405 кВт/550 к.с.), який управляється мікрокомп'ютером і зроблений із сплавів алюмінію і магнію. Робочий об'єм — 5,5 л, обертальний момент 900 Нм. Автомобіль обладнаний всією мислимою електронікою і просто всіяний технічними новинками. Красиві форми, розкішний дизайн, Maybach з гідністю відстоює марку люксового автомобіля. Вартість Maybach в базовій комплектації: 472 000 євро за Maybach 57, 679 000 євро за Maybach 62, і за Maybach 62 S landaulet доведеться викласти близько 728 000 євро (ціни приведені на 07.10.2009 р.). Maybach — це ексклюзив, попит на такі машини в благополучні роки завжди випереджає пропозицію. Проте, у зв'язку з кризою, продажі різко впали і в 2012 році компанія була ліквідована через низькі продажі авто.

Maybach 57S

[ред.ред. код]

Продажі[ред.ред. код]

Після 2002 року було продано понад 2000 автомобілів цієї марки, більше половини продажів прийшлося на США.

Рік Продажі в США
2003[1] 166
2004 244
2005[2] 152
2006 146
2007[3] 156
2008 119
2009[4] 66
2010[5] 63

Ціни[ред.ред. код]

Ціни на автомобілі Майбах у 2009 році.

Галерея[ред.ред. код]

Список автомобілів Maybach[ред.ред. код]

До 1945 року[ред.ред. код]

Двигуни[ред.ред. код]

Після 2002 року[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Wilhelm Treue, Stefan Zima: Hochleistungsmotoren. Karl Maybach und sein Werk. VDI, Düsseldorf 1992, ISBN 3-18-400905-X (Reihe Klassiker der Technik)
  • Paul Schmalenbach: Die deutschen Marine-Luftschiffe. Koehler, Herford 1977, ISBN 3-7822-0130-2
  • Harry Niemann, Max-Gerrit von Pein (Hrsg.): Mythos Maybach. 4. Auflage. Motorbuch, Stuttgart 2002, ISBN 3-613-02275-3
  • Harry Niemann: Karl Maybach seine Motoren und Automobile. Motorbuch, Stuttgart 2004, ISBN 3-613-02457-8
  • Gerhard Mirsching: Maybach-Karosserien aus Ravensburg. Gessler, Friedrichshafen 2001, ISBN 3-86136-064-0
  • Hans-Jürgen Reuß: 100 Jahre MTU Friedrichshafen. Ein Jahrhundert Antriebstechnik zu Wasser, zu Lande und in der Luft. In: Hansa, International Maritime Journal, Heft 3/2009, S. 40–45. Schiffahrts-Verlag »Hansa« C. Schroedter, Hamburg 2009, ISSN 0017-7504

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]