Рокитнівський район
| Рокитнівський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
| |||||
| Колишній район на карті Рівненська область | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна
| ||||
| Область: | Рівненська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 5625000000 | ||||
| Утворений: | 1940 | ||||
| Ліквідований: | 17 липня 2020 | ||||
| Населення: | ▲ 57 932 (на 1.01.2019) | ||||
| Площа: | 2350 км² | ||||
| Густота: | 22,8 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-3635 | ||||
| Поштові індекси: | 34200—34276 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | смт Рокитне | ||||
| Селищні ради: | 2 | ||||
| Сільські ради: | 14 | ||||
| Смт: | 2 | ||||
| Села: | 37 | ||||
| Селища: | Рокитне, Томашгород | ||||
| |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Кінчур Анатолій Андрійович | ||||
| Голова РДА: | Мініч Віктор Григорович[1] | ||||
| Вебсторінка: | Рокитнівський район Рокитнівська РДА Рокитнівська райрада | ||||
| Адреса: | 34200, Рівненська обл., Рокитнівський р-н, смт. Рокитне, вул. Незалежності, 13 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Роки́тнівський райо́н — колишній[2] район на північному сході Рівненської області України. Рокитнівський район найбільший за площею район Рівненської області, а також входить у десяток найбільших районів України. Районним центром Рокитнівського району є селище міського типу Рокитне (до 1922 року — Охотникове). Залізнична станція Рокитне-Волинське. Через селище протікає річка Бунів.
Географія[ред. | ред. код]
Район розташований у східній частині Рівненської області, у західній частині правобережного Полісся і займає територію 2,4 тис. км² (12 % від загальної території області). Відстань до обласного центру міста Рівне — 133 км. Район межує із 4 сусідніми районами Рівненської області: Дубровицьким, Березнівським, Сарненським та Олевським районом Житомирської області. За адміністративно-територіальним поділом район включає 40 населених пунктів: 2 селища міського типу та 38 сільських населених пункти.
| Дубровицький район |  Білорусь
|
|
| Сарненський район | 
|
Житомирська область (Олевський район) |
| Березнівський район | Житомирська область (Новоград-Волинський район) |
Рельєф[ред. | ред. код]
Район лежить у межах Рокитнівської рівнини, яка перетинається річками Льва і Ствига та їх притоками і є частиною Поліської низовини. Тут поширені мореннозандрові і денудаційні форми рельєфу.
Цей тип рельєфу утворився при взаємодії основних морфоструктур: Українського щита, Волино-Подільської плити, Поліської морфоструктури і Турівської депресії з екзогенними факторами, серед яких визначальним є діяльність материкових льодовиків і талих льодовикових вод. Рівнинний характер рельєфу і незначний ухил поверхні зумовлюють повільну течію у річках і недостатню дренацію поверхневих та підземних вод, що спричиняє надмірне зволоження і заболочення території.
Корисні копалини[ред. | ред. код]
Корисні копалини головно будівельні матеріали, численні родовища гранітів та кварцових діоритів, розробляються родовища габро. Значними є запаси дрібних кварцових пісків, глини, каоліну та торфу.
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат району помірно континентальний з теплим вологим літом і порівняно м'якою зимою. Основними кліматоутворючими факторами є сонячна радіація, що особливо ефективна в теплий період року, атмосферна циркуляція, що переважає в холодний період, і характер земної поверхні. Великий вплив на клімат регіону мають континентальні повітряні маси, що формуються над рівнинами Євразії, а також океанічні повітряні маси з Атлантичного океану і арктичних морів.
Середня температура повітря становить 6,6…6,8 °С. Найтеплішим місяцем є липень — +18,5 °C, найхолоднішим — січень — −4,4…-5,6 °С. Середньорічна кількість опадів досягає 600…700 мм. Вегетаційний період починається з квітня і триває по листопад.
Рослинність[ред. | ред. код]
Рокитнівський район — один із найвологіших на Поліссі. М'яку і коротку зиму змінює затяжне і спекотне літо, тут випадає достатня, інколи надмірна кількість опадів, необхідних для багатьох порід дерев і чагарників: сосни звичайної, ялини європейської, дуба черешчатого, вільхи чорної, берези повислої, осини, горобини звичайної, азалії понтійської та інших, великі запаси ягідників журавлини, зокрема рідкісного виду — журавлини дрібноплідної.
Природоохоронні об'єкти[ред. | ред. код]
Район унікальний казковою природою і мальовничими краєвидами. В районі є 32 природно-заповідних об'єкти, загальна площа яких становить 25 % заповідного фонду області. Найвідоміші серед них: державний заповідник «Сира Погоня», цінний унікальним верховим болотом і державна пам'ятка природи «Юзефінська Дача», де росте 1300-літній дуб — одне з найстаріших дерев України, дендропарк Рокитнівського ДЛГ, Осницьке водосховище.
Природні заповідники[ред. | ред. код]
Рівненський (частина).
Ботанічні заказники[ред. | ред. код]
Білинський, Більський, Глиннівський, Грабунський, Єльнівський, Залавський, Карпилівський, Мушнянський, Плавський.
Загальнозоологічні заказники[ред. | ред. код]
Масевицький, Урочище «Старики», Осницький.
Лісові заказники[ред. | ред. код]
Ботанічні пам'ятки природи[ред. | ред. код]
Урочище «Нетреба» (загальнодержавного значення), Юзефинська Дача (загальнодержавного значення).
Комплексні пам'ятки природи[ред. | ред. код]
Заповідні урочища[ред. | ред. код]
Відпочинок, Діброва, Еталонні соснові насадження, Закопища, Лісонасіннева ділянка соснового лісу, Мушнянське, Острівні дубові насадження, Печорки, Природні соснові насадження, Самити, Соловейки, Ствига, Франкове.
Історія[ред. | ред. код]
Уперше поселення Рокитне згадується в описі маєтностей українських магнатів середини XVI століття. З часу заснування і аж до 1922 року селище було відоме як Охотникове. Походження цієї назви насамперед пов'язували з іменем власника земель. Новий етап розвитку селища розпочався у 1888 році, коли бельгієць Розенберг викупив невелику ділянку з кварцовими пісками на околиці с. Рокитне. Ці піски придатні для скловаріння, а тому тут були всі необхідні умови розпочати, нехай і примітивне, виробництво гути. Це стало поштовхом для швидкого розвитку селища, і у 1898 році було засновано склозавод і укладено договір про постачання посуду головному управлінню державної винної монополії. У 1900 році прокладено залізницю Київ—Ковель. Колія проходила через селище, і таким чином з'явилася залізнична станція «Рокитне», що позитивно позначилося на розвитку промисловості краю. За Ризьким мирним договором, у 1921 році Охотникове відійшло до Польщі. Через рік селище перейменували на Рокитне, а залізнична станція дістала назву Рокитне-Волинське.
У вересні 1939 року Рокитне в складі Західної України було приєднане до УРСР, а згодом, у січні 1940 р., стало районним центром.
За даними районного відділу МДБ станом на квітень 1948 року з району було виселено 173 родини «бандпосібників» і націоналістів[3]. У 1950 році почалася нова кампанія з виключення з колгоспів «бандпосібницьких» родин, станом на 20 червня 1950 року в Рокитнівському районі було виключено 29 родин (такі виключені родини надалі підлягали виселенню за межі УРСР)[3].
Населення[ред. | ред. код]
Населення району на 1 квітня 2013 року становило 54 557 осіб, в тому числі: міського населення — 18 %, сільського — 82 %. Рокитнівський район є одним з небагатьох районів України, які протягом останніх десятиліть мали стабільне зростання населення.
Динаміка чисельності населення Рокитнівського району:
Рокитнівський район має найвищу в Україні народжуваність — 25,8 на 1000 осіб у 2012 році і порівняно низьку смертність (11,1 у 2012 році). Природний приріст у Рокитнівському районі є одним з найвищих в Україні і у 2012 році становив +14,7 осіб на 1000 осіб (в Україні −3,1). У 2012 році народжуваність перевищувала смертність на 796 осіб (у 2008 — на 569).[4]. Для району характерний міграційний відтік населення, який у 2009 році склав 216 осіб (у 2008—221), що становить близько 30 — 40 % від природного приросту.[5]
На кінець 1945 року з Польщі до Рокитнівського району за планом мали переселити 3332 особи.[6]
Національний склад[ред. | ред. код]
Особливістю Рокитнівського району є і його національний склад, який характеризується найвищою в Україні часткою білорусів серед населення. За переписом 2001 року білоруси становили 15,4 % населення району (у 1989 — 20,0 %) і зосереджувались переважно у північній частині району, яка межує з Білоруссю. Найбільше білорусів проживає у селах Біловіж, Блажове, Вежиця, Єльне, Мушні, Купель, Хміль, Грабунь, Познань, Кам'яне, Будки-Кам'янські, Переходичі, Старе Село.[7]
Більшість населення району 83,6 % складали українці. Українці переважають у центральній та південній частині району. Росіяни (0,4 %) та поляки (0,4 %) проживають переважно у селищах району — Рокитному та Томашгороді.[8]
Динаміка національного складу населення Рокитнівського району за даними переписів, %[9][10]:
| 1959 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|
| українці | 78,1 | 78,2 | 83,6 |
| білоруси | 17,5 | 20,0 | 15,4 |
| росіяни | 2,1 | 1,0 | 0,4 |
| поляки | 1,8 | 0,7 | 0,4 |
Рідна мова населення за даними перепису 2001 р.[11]
- українська — 99,30 %
- російська — 0,43 %
- білоруська — 0,19 %[12]
- польська — 0,03 %
Мовний склад району станом на 2001 р.:
| українська | російська | білоруська | польська | |
|---|---|---|---|---|
| Рокитнівський район | 99,3 | 0,4 | 0,2 | 0,0 |
| смт. Рокитне | 98,3 | 1,5 | 0,1 | 0,0 |
| смт. Томашгород | 98,0 | 1,2 | 0,1 | 0,6 |
| Біловізька с-да | 99,7 | 0,3 | - | - |
| Березівська с-да | 99,5 | 0,3 | 0,1 | - |
| Блажівська с-да | 99,9 | 0,1 | - | - |
| Борівська с-да | 99,7 | 0,2 | 0,0 | - |
| Вежицька с-да | 99,8 | 0,1 | 0,2 | - |
| Глиннівська с-да | 98,7 | 0,2 | 1,0 | - |
| Кам'янська с-да | 99,3 | 0,3 | 0,4 | - |
| Карпилівська с-да | 99,8 | 0,1 | 0,1 | - |
| Кисорицька с-да | 99,7 | 0,2 | 0,0 | - |
| Масевицька с-да | 99,6 | 0,3 | - | - |
| Рокитнівська с-да | 99,8 | 0,2 | 0,0 | - |
| Сновидовицька с-да | 99,6 | 0,3 | - | - |
| Старосільська с-да | 99,3 | 0,2 | 0,4 | - |
| Томашгородська с-да | 99,9 | - | 0,0 | - |
Вікова і статева структура[ред. | ред. код]
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[13]:
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 25 387 | 7457 | 4526 | 7428 | 3967 | 1943 | 66 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 26 537 | 7066 | 4497 | 6589 | 4654 | 3560 | 171 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Економіка[ред. | ред. код]
Основний напрям економіки регіону — аграрний, у районі діють 19 підприємств сільського господарства. Також працює 8 промислових підприємств, продукцією яких переважно є будматеріали, добре розвинуте лісництво.
Транспорт[ред. | ред. код]
Територією району проходить автошлях М07 E373.
Політика[ред. | ред. код]
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Рокитнівського району були створені 43 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 70,15 % (проголосували 25 617 із 36 520 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 37,40 % (9 580 виборців); Юлія Тимошенко — 28,02 % (7 178 виборців), Олег Ляшко — 16,36 % (4 192 виборців), Сергій Тігіпко — 4,56 % (1 167 виборців), Анатолій Гриценко — 3,14 % (804 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,79 %.[14]
Пам'ятки[ред. | ред. код]
У Рокитнівському районі Рівненської області нараховується 21 пам'яток історії.
Персоналії[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Берташ Василь Михайлович — український політик, Заслужений будівельник України.
- Дарованець Олександр Ярославович — кандидат історичних наук.
- Наливайко Степан Іванович — сходознавець-індолог, перекладач, член Національної спілки письменників України.
- Попок Руслана Володимирівна — Заслужений працівник культури України, художній керівник народного аматорського театру мініатюр Рокитнівського районного будинку культури.
- Сич Олександр Максимович — український політик, кандидат історичних наук.
- Сулковський Павло Гнатович — Народний депутат України IV, V та VI скликань.
Перебували на території району[ред. | ред. код]
- Тарас Бульба-Боровець (1908—1981) — діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА «Поліська Січ».
- Василевська Ванда Львівна (1905—1964) — польська та радянська письменниця, громадська діячка.
- Дем'янчук Григорій Семенович (1936—2001) — український журналіст, краєзнавець, письменник, Заслужений журналіст України.
- Охріменко Григорій Васильович (нар. 1950) — відомий український археолог, дослідник праісторії історичної Волині та Волинського Полісся.
- Прищепа Богдан Анатолійович (нар. 1957) — український археолог і громадський діяч.
- Толпа Станіслав (1901—1996) — польський вчений-ботанік, професор.
- Тутковський Павло Аполлонович (1858—1930) — український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української та Білоруської академій наук і Наукового товариства імені Шевченка.
- Тютюнник Юрій Йосипович (1891—1930) — український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.
- Чубинський Павло Платонович (1839—1884) — український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Розпорядження Президента України від 12 жовтня 2020 року № 490/2020-рп «Про звільнення В.Мініча з посади голови Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області»
- ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
- ↑ а б Із криниці печалі. — Рівне : Азалія, 1996. — Т. 3. — С. 9—10, 15. — (Реабілітовані історією)
- ↑ Природний рух населення Рівненської області у 2009 році[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Міграція населення Рівненської області у 2009 році[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Збірник праць кафедри української преси. — Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2000. — Т. 3. — С. 182.
- ↑ Білоруська Україна. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 3 вересня 2010.
- ↑ Результати перепису населення 2001 року. Національний склад [Архівовано 25 січня 2010 у Wayback Machine.].
- ↑ Кабузан В. М. Украинцы в мире динамика численности и расселения. 20-е годы XVIII века — 1989 год. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 25 травня 2019.
- ↑ http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/rivne/
- ↑ Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
- ↑ Незважаючи на те, що білоруське населення розмовляє діалектом, ближчим до білоруської мови, на переписах 1959 і 2001 р. білоруську мову назвали рідною дуже невелика частка білорусів, переважно вихідці з Білорусі, тоді як майже всі місцеві білоруси декларували рідною українську.
- ↑ Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Рівненська область (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком...2001].
- ↑ ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 13 березня 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рокитнівський район |
|
| ||||||||
