Бойчук Богдан Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богдан Миколайович Бойчук

Богдан Бойчук, 2006
Дата народження 11 жовтня 1927(1927-10-11)
Місце народження с. Бертники, Монастириський район, Тернопільська область
Дата смерті 10 лютого 2017(2017-02-10) (89 років)
Місце смерті м. Київ
Національність українець
Громадянство США
Мова творів українська
Рід діяльності поет, прозаїк, перекладач, літературний критик
Напрямок модернізм
Нагороди:
Міжнародна літературна премія імені Миколи Гоголя
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Богда́н Микола́йович Бойчу́к (нар. 11 жовтня 1927(19271011), с. Бертники Монастириського району Тернопільської області — † 10 лютого 2017Київпоет-модерніст, прозаїк, перекладач та літературний критик, член Нью-Йоркської групи, один з її засновників. Член ОУП «Слово» та НСПУ, лавреат Міжнародної літературної премії ім. Гоголя (1998) [1].

Життєпис[ред.ред. код]

У 1944 році відступаючі німці схопили його й забрали до Німеччини на примусові роботи. Після війни перебував у таборі переміщених осіб в місті Ашаффенбурґ, де й закінчив середню освіту в таборовій гімназії. В 1949 році переїхав до США і оселився в Нью-Йорку. Півроку після того відкрито в нього туберкульоз, що примусило його провести три роки в санаторії Stony Wold (у в горах на півночі штату Нью-Йорк). Саме там він глибше познайомився з літературою і почав писати вірші. В 1953 році, коли винайшли протитуберкульозні ліки, повернувся до Нью-Йорка, де 1957 закінчив студії з електроніки в Міському коледжі Нью-Йорка. Відтак працював інженером у цій ділянці до 1992 року.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Від початку 1950-х років Бойчук дуже активно включився в українське літературне життя. Його літературна діяльність не обмежується тільки поетичною творчістю. Він також пише і видає драматичні твори, прозу, переклади з англійської, іспанської й російської мов на українську, і з української — на англійську. Проявляє себе й на полі літературознавчої критики, опублікувавши широку низку статей, рецензій, передмов. Слід також підкреслити його палку активність невтомного співукладача й співредактора двох поважних антологій української поезії, автора мемуарів тощо.

Бойчук — один із співзасновників Нью-Йоркської Групи, був співредактором річника цієї ж групи «Нові Поезії» (1959—1971), ініціатором і головним редактором нью-йорксько — київського літературно-мистецького квартальника «Світо-Вид» (1990—1999). Також у 1961—1973 працював літературним редактором при місячнику «Сучасність» (Мюнхен). Він — член Національної спілки письменників України. Богдан Бойчук проживав у Ґлен-Спеї (США) і в Київі.

У жовтні 1997 виступав на творчому вечорі в ТДПУ. 27 листопада 2014 виступав на творчому вечорі в Національному музеї літератури України. Восени 2016 читав свої вірші в театрі Леся Курбаса у Львові.

У 2016 році у Львові вийшов фільм Олександра Фразе-Фразенка «Акваріум в морі. Історія Нью-Йоркської групи поетів). Бойчук брав участь у його презентації [2].

Заповідав поховати себе на Високому Замку у Львові [3].

Особливості поетики Богдана Бойчука[ред.ред. код]

Богдан Бойчук — тонкий майстер художнього слова з трагічним світосприйманням. Він рішуче пішов на експеримент, відмовляючись від традиційного віршування, від упорядкованої метричної поетики. Митець заявив: «Кожний поет входить у літературу, щоб відкинути усталені норми й накидати свої». Утвердження себе йшло й через неприйняття життєвої філософії, відкидання політичних гасел старшого покоління. Бойчук утверджував недекларативну й нетенденційну поезію, проголошуючи самоцінність лірики, її естетичну самостійність, позбавлену ідеологічних кліше. Він сприйняв філософію екзистенціалістів, сучасних йому модерних течій, став творцем нового поетичного бачення у ХХ ст. Митець бачить жорстокість життя, невблаганну ходу долі, нездоланність суперечностей між особою та історією. 

Вірші автора знамениті тим, що відтворюють внутрішній світ людини, котра пережила чи переживає історичну катастрофу, світ ліричного героя, який зумів вистояти, піднятися над здійсненням, вибудувати, хоча б у поезії, цілісність світу на залишених попелищах. Будучи за своїм світосприйманням екзистенціалістом, Б.Бойчук таким поняттям, як смерть, страждання, трагізм, надає універсального значення. Але розгубленості, меланхолії, пасивності у його ліриці немає — тут панує невгамовна енергія, спрага пізнання життя у всіх його виявах, багатогамності. На його погляд, особа має завжди залишатись собою. Її буття — це самотнє «Я», де вона знаходить свою суверенність, яку вона бачить у спогадах («Так мало споминів, замало, щоб забути…»).

У ліриці Бойчука світ мінливий, багатий. Особливе місце у ньому посідає кохання. Інтимна лірика поета — не просто поезія про закоханих і їх почуття. У вчинках і думках героя виявляються симпатії й антипатії душі, його світорозуміння, моральні принципи. Почуття ці несуть у собі цілий розбурханий і величний всесвіт, наповнений неповторною атмосферою. Цикл «Про жінку й пору жовтіння» хоч і має традиційні образи «карих очей», «світанку», але виконаний в іншій тональності, ніж українські народні пісні. У поезії «Час зустрічі у полі» митець вкладає в уста ліричного героя такі роздуми й зізнання, що свідчать не так про невгамовну пристрасть, уподобання й закоханість, як історію людського серця, історію духу, прагнення збагнути й віднайти себе. Пори кохання не можна зупинити і зробити реальну мить абсолютною, бо між двома людьми така велика відстань, як між ніччю і світанком, коли спливає ціле життя. 

Особливе місце у творчому доробку Богдана Бойчука посідає п'єса «Голод». Вона присвячена трагічній сторінці історії українського народу — голодомору 1933 р. Драматург плідно навчався у таких французьких митців, як М.Бютор, А.Роб-Грійє, а особливо у С.Беккета, чиї драматичні твори переклав по-українськи. Як і автор п'єси «Чекаючи на Годо», український драматург використовує скупий стиль і пантоміму. У «Голоді» дію відкриває пантомімно-балетне дійство, а надає творові трагічності у полі розп'ята фігура Христа, біля котрої і зображуються голодні Мужчина і Жінка з малою дитиною на руках. Драматург досягає великої емоційної сили завдяки майстерно побудованому діалогу: зовні він неначе простий. Це розмови про хліб і ні про що, але вони моторошно діють на читача й глядача. Таку саме роль відіграє скрупульозна фіксація рухів, нанизування дії. Голодна Україна тут асоціюється з розп'ятим Христом, скривавлена й умираюча у своєму одинокому трагізмі. Символом влади, злої демонічної сили є «Ті, що у мундирах», які знущаються над українськими селянами, б'ють, убивають голодом, стріляють. Тут йде суперечка про людяність і нелюдяність, добро і зло, життя і смерть. Тут кожен має довести собі, що він людина і навіть за таких умов не втрачає людського у собі, готова на співчуття і самопожертву в ім'я іншого.

На творі Б.Бойчука помітний вплив філософії Жана Поля Сартра, автора знаменитого трактату «Екзистенціалізм — це гуманізм». Перегук чітко простежується на образі Мужчини: «Людина — це воля». Так само у такому річищі йде бунт розуму проти релігії. Якщо немає Бога, то все дозволено. Цим керуються «Ті, що в мундирах», свідомо прирікши на голодну смерть селян. Для них не існує ніяких моральних цінностей. Вони навіть дітей, цей цвіт життя, гублять. Навіщо жити? Навіщо солдати повісили чоловіка Жінки, а село спалили? Навіщо існувати? «Пощо, пощо? Щоб лизати тим у мундирах руки за кусок хліба? Щоб бути „щасливими“ в їхньому раю? Це божевілля!» — вигукує парубок. У стилі поетики експресіонізму драматург показує своїх героїв у момент кризи і катастрофи. А тому їх вчинки і переживання набувають характеру бурхливого та судомного. Слово стає криком душі, стогін — зойком. На голови катів сиплються прокляття, звучать голосіння по убитих, замордованих. Церковний спів перемежовується з молитвою Жінки і колисковою піснею. Сутичка людини і доби виступає як нерозв'язаний конфлікт. Проте Бойчук — це великий гуманіст нашого століття. Він вірить у життя і людину. На запитання Мужчини, чому навчала Жінка-вчителька у школі дітей, вона відповіла: «Я вчила любити». Любов має перемогти зло — таке узагальнення несе образ Жінки, яка назвалась Марією.

Драматург осуджує тоталітарний режим, показуючи страхіття його злочину перед людством. Але п'єса не є песимістичною. Фінал її несе життєствердну ноту. Хоча Мужчина помирає, але він дарує маленькій дитині життя. У житті є віра — дитина має вижити і нести естафету роду далі. Людство незнищенне, як незнищенним є добро, яке перемагає зло.

Складні філософські проблеми буття, болі доби, трагедія народу відбилися у творах Б.Бойчука. Як ніхто з митців другої половини XX ст., він найгостріше відчув збіднення, навіть занепад людського й людяності в навколишньому світі. І відчай поета з цього приводу дуже людяний і зрозумілий нам. Але не розпач і відбиття страждання людини визначають пафос його творчості.

Пафос творчості Бойчука — гуманістичний захист людини, стоїцизм, увага до інтенсивного духовного життя особи. Це талановитий митець-гуманіст нашої доби.

Доробок[ред.ред. код]

Поезія[ред.ред. код]

  • «Час болю» (В-во «Слово», Нью-Йорк, 1957);
  • «Спомини любови» (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1963);
  • «Вірші для Мехіко», поема (В-во Нью-Йоркської Групи, Мюнхен, 1964);
  • «Мандрівка тіл» (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1967);
  • «Подорож з учителем», поема (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1976);
  • «Вірші, вибрані й передостанні» (В-во «Сучасність», Нью-Йорк, 1983);
  • «Memories of Love» (В-во «Sheep Meadow Press», Riverdale, 1989), вибрані поезії англійською мовою в перекладі американських поетів Дейвіда Іґнатова і Марка Радмена, співперекладач;
  • «Третя осінь» (В-во «Дніпро», Київ, 1991);
  • «Miłość w trzech odsłonach i inne wiersze» (В-во «Ksiaznica Podolska im. Łukasza Górnickiego», Бялисток, 2001), переклали на польську мову Ян Леоньчук і Тадей Карабович;
  • «Reintruparea in suflet» (В-во «Mustang», Бухарест, Румунія, 2002) — вибрані поезії, переклав в румунську мову і видав Степан Ткачук;
  • «Стихотворения избранные и предпоследние» (Краснодар, Росія, 2002) — вибрані поезії, переклав в російську мову і видав Аркадій Слуцький;
  • «Вірші кохання й молитви» (В-во «Факт», Київ, 2002);
  • «Київські екслібриси» (В-во «Факт», Київ, 2006);
  • «Зібрані твори. Том 1» (В-во «Факт», Київ, 2007);
  • «Зібрані твори. Том 2» (В-во «Факт», Київ, 2007);
  • «Skazane kochać», українська, польська — на польську переклав Тадей Карабович (Wydawnictwo «Ukraińskiego Zaułka Literackiego», Люблін, 2007);
  • «Із збірки „Повизбируване з пам'яті“» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 271-273, 2012);
  • «Кляса без вісти», поема в прозі (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 278-279-280, 2013);
  • «Кляса без вісти», поема в прозі, тримовне видання — українська, англійська, польська (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2014);
  • «Небесна сотня», ораторія (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 302-303-304, 2015).

Проза[ред.ред. код]

  • «Дві жінки Альберта», роман (В-во «Факт», Київ, 2002);
  • «Спомини в біографії», мемуари (В-во «Факт», Київ, 2003);
  • «Три романи» («Краєвиди підглядника», «Аліпій II і його наречена», «Життя з Алісою поза дзеркалом»), романи ((В-во «Факт», Київ, 2004);
  • «Над сакральним озером», роман ((В-во «Факт», Київ, 2006);
  • «Розанна з Нивок», роман (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2011);
  • «Мої феміністки. Щоденності схибнутого поета», повісті (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2011);
  • «Мітологія Карпат. Гуцульська зрада: Поезії, Роман» (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2012);
  • «Паноптикум ДіПі: трилогія», роман (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2013);
  • «Над сакральним озером. Кохання поза світанком», дилогія, роман (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2014);
  • «Прощання в Парижі», повісті, ораторія (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2016).

Літературознавчі твори[ред.ред. код]

  • «Координати», антологія сучасної української поезії на Заході, в двох томах, співупорядник і співредактор із Богданом Т. Рубчаком (В-во «Сучасність», Нью-Йорк — Мюнхен, 1969);
  • «Театр-Студія Йосипа Гірняка й Олімпії Добровольської» — студія, упорядник (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1975);
  • «Зібрані твори Олекси Стефановича», упорядник (В-во «Євшан-Зілля», Торонто, 1975).
  • «Зібрані твори Богдана Кравцева», упорядник (В-во Нью-Йоркської Групи, том 1 — Нью-Йорк, 1978; том 2 — Нью-Йорк, 1980; том 3 — Київ, 1994);
  • «Спомини» Йосипа Гірняка, упорядник (В-во «Сучасність», Нью-Йорк — Мюнхен, 1982); «Поза традиції»,
  • антологія української модерної поезії в діяспорі, упорядник (В-во Канадського Інституту Українських Студій, Київ — Торонто — Едмонтон — Оттава, 1993).

Переклади[ред.ред. код]

  • «Платеро і я», Хуан Рамон Хіменес, переклад з іспанської (В-во «На горі», Штутґарт — Нью-Йорк, 1968);
  • «Чекаючи на Ґодо», Семюел Беккет, переклад з англійської (В-во «Сучасність», Мюнхен, 1972); [1]
  • «Поезії», Стенлі Кюніц, переклади з англійської Богдана Бойчука і Вольфрама Бургардта (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 2, 1974);
  • «В сусідній клітці», Марк Рудмен, вибрані поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 6, 1974);
  • «Земля тверда», Дейвід Іґнатов, вибрані поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 3, 1976);
  • «Композиції в чорному і білому», Ката Полліт, вибрані поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 6, 1976);
  • «Із збірки „Вінок цей, небезпека“», Стенлі Кюніц, поезії, переклади з англійської Богдана Бойчука і Юрія Тарнавського (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 9, 1977);
  • «Поезії», добірка, Роберт Лоуелл, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 1, 1978);
  • «Вінок цей небезпека», Стенлі Кюніц, вибрані поезії, переклад з англійської, упорядник (В-во «Сучасність», Нью-Йорк, 1977);
  • «Square of Angels» (Площа янголів), Богдан Ігор Антонич, вибрані поезії на англійську мову, співперекладач і упорядник (В-во «Ardis», Ann Arbor, 1977);
  • «Orchard Lamps» (Світильники саду), Іван Драч, вибрані поезії на англійську мову, співредактор і співперекладач (В-во «Sheep Meadow Press», Riverdale, 1978);
  • «Із збірки „Палячи порожні гнізда“», Ґреґорі Орр, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 9, 1978);
  • «Із збірки „Топчу темряву“», Дейвід Іґнатов, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 2, 1979);
  • «Із збірки „Чашка Адама“», Стенлі Мосс, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 7-8, 1981);
  • «Із збірки „Розповіді про наші життя“», Марк Стренд, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 3, 1982);
  • «Здивований гість», Дейвід Іґнатов, вибрані поезії, переклад з англійської, упорядник (В-во «Сучасність», Нью-Йорк, 1982);
  • «My Sister, Life and Other Poems» (Сестро моя, життя), Борис Пастернак, вибрані поезії на англійську мову, співперекладач (В-во «Ardis», Ann Arbor, 1983);
  • «Велфлітський кит», Стенлі Кюніц, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 1-2, 1983);
  • «3 книжки „Дерево подорожнього“», Вільям Джей Сміт, поезії, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 5, 1983);
  • «Шість віршів», Пол Пайнс, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 9, 1985);
  • «Марність та інші звірята», Френк Мургавс (Frank Moorhouse), оповідання, переклад з англійської (журнал «Сучасність», Мюнхен, число 9, 1986);
  • «Творець відображень», Стенлі Кюніц, вибрані поезії, переклад з англійської, упорядник і перекладач (В-во «Факт», Київ, 2003);
  • «Ми прийшли говорити про ніщо», Єжи Плютовіч, вибрані поезії, переклад з польської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 173, 2004);
  • «Поезії», Стенлі Баркан, переклад з англійської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 175, 2004);
  • «Вибрані вірші», Аркадій Слуцький, переклад з російської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 177, 2004);
  • «Наповнюю пам'ять сходом сонця», Ян Леоньчук, переклад з польської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 185, 2005);
  • «Прово», Марк Радмен, вибрані поезії, переклад з англійської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 187, 2005);
  • «Поезії», Стенлі Мосс, переклад з англійської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 189, 2005);
  • «Скільки воєн?», Стах Лучків, вибрані поезії, переклад з англійської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 191, 2005);
  • «Це проминання всіх ясних речей», Едвард Каммінґс, вибрані поезії, переклад з англійської, упорядник і перекладач (В-во «Факт», Київ, 2005);
  • «Речі тут», Стах Лучків, переклад з англійської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 208-209, 2007);
  • «Музика на узгір'ї», Ерик Островскі, вибрані поезії, переклад з польської (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 234-235, 2009);
  • «Трамвай „Жадання“», Теннессі Вільямс, переклад з англійської (журнал «Всесвіт», Київ, № 9-10, 2012).

Мистецтвознавчі монографії[ред.ред. код]

  • «Христя Оленська, олії, біжутерія, скульптури», упорядник (В-во «Анна», Київ — Нью-Йорк, 2002);
  • «Аркадія Оленська-Петришин, олійні твори, офорти», упорядник (В-во «Анна», Київ — Нью-Йорк, 2003).

Літературно-критичні статті[ред.ред. код]

  • «Людина, що стоїть збоку» («Українська літературна газета», число 9, Мюнхен, 1957);
  • «Вбивство у соборі» (про переклад Ю. Тарнавським однойменної п'єси Т. С. Еліота для видавництва «На горі») (журнал «Сучасність», число 2, Мюнхен, 1964);
  • «Два поети» (про І. Драча та В. Симоненка) (журнал «Сучасність», число 4, Мюнхен, 1965);
  • «Як і пощо народилася Нью-Йоркська Група» (журнал «Терем», число 2, Детройт, 1966);
  • «Дві книги Антонича, без третьої» (журнал «Сучасність», число 11, Мюнхен, 1967);
  • «Тільки про різне інше» (журнал «Сучасність», число 7, Мюнхен, 1969);
  • «Навіщо про те згадую?» (журнал «Сучасність», число 1, Мюнхен, 1970);
  • «Про релятивну абсолютність і навпаки» (журнал «Сучасність», число 5, Мюнхен, 1970);
  • «„Летюче віконце“ Василя Голобородька»/ про збірку поезій цього автора/ (журнал «Сучасність», число 6, Мюнхен, 1971);
  • «Поезії про ніщо та інші поезії на ту саму тему» (журнал «Сучасність», число 7-8, Мюнхен, 1971);
  • «Про неповний погляд на літературну ситуацію на Україні, про нестрункість хребтів та про не перспективи в майбутнє» (журнал «Сучасність», число 2, Мюнхен, 1975);
  • «Йосип Гірняк і Олімпія Добровольська» (журнал «Сучасність», число 4, Мюнхен, 1975);
  • «Гостиняк — впевнений господар свого буденного світу», про збірку Степана Гостиняка «Вірші», (журнал «Сучасність», число 5, Мюнхен, 1975);
  • «Думки про Глосарій Богдана Кравцева» (журнал «Сучасність», число 1, Мюнхен, 1976);
  • «Це небезпечний шлях», про поезію Стенлі Кюніца (журнал «Сучасність», число 9, Мюнхен, 1977);
  • «Декілька думок про Нью-Йоркську Групу і декілька задніх думок» (журнал «Сучасність», число 1, Мюнхен, 1979);
  • «Два штрихи», Олекса Стефанович, Празька група (журнал «Сучасність», число 1, Мюнхен, 1980);
  • «Марципани і витребеньки Бабая», про збірку поезій Богдана Нижанківського (журнал «Сучасність», число 6, Мюнхен, 1984);
  • «Остання розмова з Богданом Нижанківським», провів Богдан Бойчук (журнал «Сучасність», число 5, Мюнхен, 1986);
  • «Топографічний огляд творчості Вадима Лесича» (журнал «Світо-Вид», число 1, Київ — Нью-Йорк, 1991);
  • «Від великої до гарної брехні (до статті Миколи Рябчука „А своєї дастьбі“ („Сучасність“, ч. 7, 1993))», (журнал «Сучасність», число 12, Київ, 1993);
  • «Три блондинки і смерть», про однойменний роман Юрія Тарнавського (журнал «Сучасність», число 7-8, Київ, 1994);
  • «Раїса в країні чудес», рецензія на збірку поезій Р. Лиші «Трисвіт» (журнал «Світо-Вид», число 3, Київ — Нью-Йорк, 1996);
  • «Рання поезія Василя Барки» (журнал «Світо-Вид», число 4, Київ — Нью-Йорк, 1998);
  • «Фантасмагоричний портрет Емми Андієвської» (журнал «Слово і час», число 1, Київ, 2000);
  • «Затемнена сторона місяця» (журнал «Критика», Київ, № 36, 2000);
  • «Про літературну історіософію та бешкетування в літературі» (журнал «Критика», Київ, № 53, 2002);
  • «Розмисли про поета у повітрі» (журнал «Сучасність», число 3, Київ, 2003);
  • «„Перелом“ Юрія Андруховича» (про роман «Дванадцять обручів») (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 12, 2003);
  • «Земний кінематограф Сергій Жадан» (про збірку поезій «Історія культури початку століття») (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 170, 2004);
  • «Емма Андієвська (вступ до добірки віршів Андієвської в антології „Координати“, т. ІІ, „Сучасність“(Мюнхен), 1969: 361-70)», у спів-авторстві з Богданом Т. Рубчаком (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 174, 2004);
  • «Дещо про деяких молодих» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 179-181, 2004);
  • «Троїсті музиканти (Жадан — Карпа — Андрухович)» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 183, 2005);
  • «Навідування неприсутньої присутности. Частина перша (про поезію Віктора Кордуна)» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 194, 2006);
  • «Навідування неприсутньої присутности. Частина друга (про поезію Валерія Іллі)» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 196, 2006);
  • «Навідування неприсутньої присутности. Частина третя (про поезію Романа Бабовала)» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 198, 2006);
  • «Біблія наскрізь власна (передмова до поезій Остапа Лапського)» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 199, 2006);
  • «Розуміти незрозуміле (про поезію Володимира Кашки)» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 201, 2006);
  • «Канон із переламаним хребтом» (журнал «Критика», Київ, № 132-133, 2008);
  • «Несучасна польська поезія» (про антологію перекладів Вадима Лесича) (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 218-219, 2008);
  • «Нью-йоркська група у перспективі часу» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 222-223, 2008);
  • «Валерій Ілля — поет із розширеними очима (23.06.1939 — 27.07.2005)» (журнал «Сучасність», Київ, вересень, 2009);
  • «Невивчений український модернізм» (журнал «Критика», Київ, № 147-148, 2010);
  • «Світ див Раїси Лиші. Думки на маргінесі книги „Зірнула зірниця“» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 258-259, 2011)

Театр[ред.ред. код]

  • «Дві драми», п'єси (В-во Нью-Йоркської Групи, Нью-Йорк, 1968);
  • «Між „Живим театром“ і Ґротовським» (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1970);
  • «Пітер Брук і його „Сон літньої ночі“» (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1971);
  • «Регіт», п'єса (журнал «Сучасність», число 12, Мюнхен, 1972);
  • «коротка розмова телефоном (мала п'єса без великих літер)», п'єса (журнал «Сучасність», число 3, Мюнхен, 1980);
  • «Другий цікавий лист», про нью-йоркські вистави Тадеуша Кантора, Джозефа Чайкіна та Бото Штравса, творчість Марка Ротка (журнал «Сучасність», число 7-8, Мюнхен, 1980);
  • «Четвертий цікавий лист», про виставу Вєльополє Тадеуша Кантора (журнал «Сучасність», число 6, Мюнхен, 1982)
  • «„Живий театр“ — далекі і близькі рефлексії» (журнал «Сучасність», число 7-8, Мюнхен, 1984);
  • «Варіації Семюеля Беккета в темній симфонії ніщоти» (журнал «Сучасність», число 11, Мюнхен, 1984);
  • «Міні-фестиваль п'єс Шепарда в „Ля МаМа“» (журнал «Сучасність», число 5, Мюнхен, 1985);
  • «Попіл» — парафраза «Попелюшки»(про постановку п'єси «Попіл» Я. Ґловацького Нью-йоркським публічним театром)(журнал «Сучасність», число 4, Мюнхен, 1985);
  • «„Пільоболюс“ — від біологічної скульптурности до містерійности»(журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1985);
  • «Ступаючи на американські театральні помости», про Вірляну Ткач, (журнал «Сучасність», число 2, Мюнхен, 1986);
  • «Театральні маратони» (журнал «Світо-Вид», число 2, Київ — Нью-Йорк, 1993);
  • «Два міста — два театри — два світи» (журнал «Світо-Вид», число 2, Київ — Нью-Йорк,1996);
  • «Коротка розмова (одноактівка на одного актора)» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 93-94, 1998);
  • «П'ять актів двотисячного року (драматичний монтаж)» (журнал «Кур'єр Кривбасу», Кривий Ріг, № 117, 1999);
  • «Дні перед: смертю, деструкцією і Детройт III» Роберта Вілсона" (журнал «Світо-Вид», число 4, Київ — Нью-Йорк, 1999);
  • «Голод» (у збірці «Голодомор. Дві п'єси.») (В-во «Смолоскип», Київ, 2008);
  • «Добрані п'єси» (Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2013).

Балет[ред.ред. код]

  • «Балет Вірського в Нью-Йорку» (журнал «Сучасність», число 6, Мюнхен, 1962);
  • «Відбуті і невідбуті зустрічі з Павлом Вірським» (журнал «Сучасність», число 9, Мюнхен, 1980);
  • «Вуппертальський театр танцю Піни Бауш» (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1984);
  • «Пільоболюс» — від біологічної скульптурности до містерійности" (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1985);
  • «Балету Пола Тейлера — 35» (журнал «Світо-Вид», число 3, Київ — Нью-Йорк, 1990);
  • «Марта Ґрегем відійшла у всечасся» (журнал «Світо-Вид», число 2, Київ — Нью-Йорк, 1992.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ільницький М. (ЕСУ), Мельничук Б. Бойчук Богдан Миколайович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 159. — ISBN 966-528-197-6.
  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
  • Маркусь Д. Бойчук Богдан // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 72-73.
  • Моренець В. Богдан Бойчук // Слово і час. — 1997. — № 10. — С. 32-33.
  • Ревакович М. Крізь іншу призму (Про феномен і поезію Нью-Йоркської групи) // Півстоліття напівтиші: Антологія поезії Нью-Йоркської групи / упоряд М. Ревакович. — К.: Факт, 2005. — С. 17-40.
  • Ткачук М. Богдан Бойчук. — Т., 1994.
  • Ткачук М. П. У річищі гуманізму (Богдан Бойчук) // Інтерпретації: Літературно-критичні статті, творчі портрети українських поетів XX століття. — Тернопіль, 1999. — С. 99-122.
  • Скорина Л. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — С. 163—8.

Посилання[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]