Гримич Віль Григорович
Віль Григо́рович Гри́мич | |
---|---|
Народився | 7 червня 1925 Москва |
Помер | 2 жовтня 2016 (91 рік) Київ |
Поховання | Байкове кладовище |
Діяльність | перекладач |
Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] |
У шлюбі з | Галина Гримич |
Діти | Марина Гримич, Святослав Гримич |
Нагороди | |
Віль Григо́рович Гри́мич (7 червня 1925, Москва — 2 жовтня 2016, Київ) — український перекладач та літературознавець. Заслужений працівник культури України. Учасник німецько-радянської війни, капітан військової служби.
Народився 7 червня 1925 р. у м. Москві.
Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та аспірантуру.
Учасник німецько-радянської війни у складі 719-го легкого артилерійського полку та 2-го Білоруського фронту, капітан військової служби. Нагороджений орденами та медалями.
Член-кореспондент Словенської Академії наук і мистецтв. Автор багатьох статей, есе в періодиці й книжках про іншомовні літератури, міжлітературні взаємини, зарубіжну україніку й шевченкіану.
Помер 2 жовтня 2016 року на 92-му році життя в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33). На будинку по вул. Олеся Гончара, 52 відкрито меморіальну дошку.
Дружина — літературознавиця Галина Гримич (нар. 1938). Донька — письменниця, доктор історичних наук Марина Гримич (нар. 1961). Зять — політик та дипломат Ігор Осташ (нар. 1959).
- зі словацької: Р. Яшика, Л. Мнячка;
- з чеської: Йозефа Несвадби, Павла Гануша, Мірко Пашека;
- з узбецької: Гафура Гуляма, Ульмаса Умарбекова;
- поетичні книжки з татарської: Джавада Тарджеманова, Муси Джаліля;
- зі словенської: Франце Прешерна, Антона Інголича, Цирила Космача, Тоне Селішкара, Леопольда Суходольчана;
- з естонської: Владіміра Беекмана, А. Сійга;
- з кримськотатарської: Окрушина сонця. Антологія (у співавторстві),
- драматичні твори з іспанської: Лопе де Вега;
- з німецької: Фрідріха Дюрренматта, Танкреда Дорста;
- з італійської: Джуліо Скарніччі та Ренцо Тарабузі;
- з французької: Робера Тома;
- з англійської: П. Шиффера;
- із сербської: Бранислава Нушича;
- з російської: Антона Чехова.
- 1945 — орден Червоної Зірки
- 1946 — медаль «За визволення Варшави»
- 1946 — медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- 1985 — орден Вітчизняної Війни I ступеня
- 1993 — премія імені Максима Рильського — за талановиті інтерпретації творів багатьох митців слов'янського світу: Ц. Космача, А. Інголича, Б. Нушича, Й. Несвадби, Р. Яшика, М. Пашека
- 2001 — Орден «За заслуги» ІІІ ступеня[1]
- заслужений працівник культури України
- Волинський К. П. Гримич Віль Григорович [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.
- Твори Віля Гримича [Архівовано 10 липня 2017 у Wayback Machine.] на Chtyvo.org.ua
- Народились 7 червня
- Народились 1925
- Померли 2 жовтня
- Померли 2016
- Випускники філологічного факультету Київського університету
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «За визволення Варшави»
- Заслужені працівники культури України
- Лауреати премії імені Максима Рильського
- Українські перекладачі
- Словацько-українські перекладачі
- Уродженці Москви
- Померли в Києві
- Українські шевченкознавці
- Українські поліглоти
- Німецько-українські перекладачі
- Англійсько-українські перекладачі
- Французько-українські перекладачі
- Італійсько-українські перекладачі
- Сербсько-українські перекладачі
- Чесько-українські перекладачі
- Естонсько-українські перекладачі
- Російсько-українські перекладачі
- Кримськотатарсько-українські перекладачі
- Іспансько-українські перекладачі
- Поховані на Байковому кладовищі
- Українці в Другій світовій війні
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Учасники Другої світової війни
- Капітани (СРСР)