Очікує на перевірку

Лесь Подерв'янський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Подерв'янський.
Лесь Подерв’янський
Лесь Подерв’янський у Маріуполі, 5 жовтня 2019
При народженніОлександр Сергійович Подерв’янський
Народження3 листопада 1952(1952-11-03) (71 рік)
Київ, Українська РСР,
СРСР СРСР
Національністьукраїнець
КраїнаУкраїна Україна
Жанрживопис, література
НавчанняНаціональна академія образотворчого мистецтва та архітектури (Київ)
Діяльністьхудожник, унаочнювач, драматург
НапрямокФігуративний символізм, пейзажі
ЧленНаціональна спілка художників України
МатиМіляєва Людмила Семенівна
Сайтmytets.com.ua
CMNS: Лесь Подерв'янський у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ле́сь Подерв'я́нський (повне ім'я Олекса́ндр Сергі́йович Подерв'я́нський[1]; нар. 3 листопада 1952, Київ) — український художник, представник Нової хвилі, письменник та драматург, передовсім відомий як автор сатиричних п'єс. Член Спілки художників України з 1980 року.

Почав писати перші п'єси наприкінці 1970-х рр. Має понад 50 п'єс власного написання. Участь у виставках бере з 1976. Картини зберігаються в Національному художньому музеї та багатьох приватних колекціях України, Росії, Німеччини, США, Швеції.

Біографія

Олександр Подерв'янський народився 3 листопада 1952 року в Києві[2]. Мати — Людмила Міляєва, мистецтвознавиця, збирачка старожитностей. Батько — Сергій Подерв'янський, художник, викладач у Київському художньому інституті. Дід, Семен Міляєв, також був художником[3].

1968 року закінчив Республіканську художню школу в Києві[4].

1976 року закінчив Київський художній інститут (спеціальність: станковий і монументальний живопис, графіка, театральний живопис)[2].

1977 — служив в армії. Там почав писати історії з вигаданими героями й істотами в листах до товаришів. За спогадами Подерв'янського, про його твори знали працівники КДБ і вважали їх смішними. Після армії цікавився карате, якого навчався від товариша-студента[3].

З 1980 року — Член союзу художників України. Його картини виставлялися в Росії, Узбекистані, пізніше в Канаді та США[2].

Літературні твори Подерв'янського з кінця 1980-х поширювалися підпільно[3]. В 2006 році видані в чотирьох томах[2].

Проживає на Бесарабці (раніше на Липках).

Лесь не любить соціальні мережі, його акаунт у Facebook ведеться кількома знайомими[виправити стиль][5].

Мистецька творчість

Найвідоміші[на чию думку?] виставки (персональні та групові)

Найвідоміші[на чию думку?] роботи у сценографії та нагороди за них

Картини зберігаються у таких колекціях

Літературна творчість

Характерні риси

Твори Подерв'янського написані суржиком із широким використанням лайливої лексики. Серед провідних тем — проблеми радянського та пострадянського суспільства: втрата індивідуальності (бажання «жити, як усі»), прагнення до хибних авторитетів, несамостійність (покладання вирішення негараздів на різноманітних суворих «вождів»), нехтування теперішнім задля примарного майбутнього, безальтернативність у радянському способі життя. Персонажі творів Подерв'янського вживають перекручені радянські цитати та мовні кліше, змінюють ненормативною лексикою слова Пушкіна, Лермонтова, Островського. У п'єсах автор іронізує над російськими філософськими доктринами вищості, богообранства Росії та СРСР[6]. Подерв'янський свідомо використовує словесний кіч для знущально-цинічної насмішки з радянської свідомості, інтелектуального убозтва, що приховується під демонстративно вдаваною маскою серйозності[7]. Його творча манера полягає у поєднанні постмодернізму, удаваного цинізму та карнавальної культури[3].

Персонажі Подерв'янського — це часто особи, чиї особисті якості суперечать їхнім словам або очікуваним ролям. Про піднесені на перший погляд речі говорять злодії, вбивці, дегенерати. Їхні дії ниці, а бажання вульгарні, що контрастує з виголошенням позитивних гасел, розмовами про краще майбутнє, вихвалянням сьогодення. Також персонажами бувають персонажі радянської літератури, кіно, фольклору, що постають у гротескному, приземленому образі. Часто їм даються короткі й несподівані характеристики (наприклад, Незнайка — «супермен-вікінг»)[6].

Автор описує радянські реалії («Цікаві досліди», «Утопія», «Дохуя масла»), життя богеми («Піздєц», «Місце встрєчі ізменіть ніззя, блядь!», «Сноби», «Нірвана…»), міжнаціональні конфлікти («Кацапи», «Гамлєт, або Феномен дацького кацапізму»…), абсурдність життя («Рух життя або Динамо», «Іржик») та ін.

Популярність

Спочатку твори Подерв'янського були відомі лише вузькому колу його друзів, яким він їх іноді читав. Наприкінці 1980-х аудіозаписи цих творів стали підпільно поширюватися на касетах. Конвертовані у формат MP3, вони розповсюдились по інтернету. Пізніше п'єси почали видавати у вигляді книжок[8]. Шанувальники Подерв'янського дали йому прізвисько Митець[3].

У 2010 році кандидатура Леся Подерв'янського перемогла в опитуванні, хто з відомих українських діячів буде озвучувати назви станцій київсього метро. Подерв'янський попри це відмовився від озвучування[3].

З 2011 року п'єси Подерв'янського почали активно ставити на сцені. Серед них епічна трагедія «Павлік Морозов» і вистава «Сни Васіліси Єгоровни», яка складається з 7-и п'єс[8].

Театральні постановки

16 квітня 2011 року епічна трагедія «Павлік Морозов», написана 1993 року, була поставлена на сцені київського кінотеатру «Кінопанорама»[9][10]. Режисер-постановник — Андрій Крітенко (Штутгарт, Німеччина)[11].

З 16 по 20 квітня 2012 у київському «Кристал-холі» відбулись прем'єрні покази вистави «Сни Васіліси Єгоровни»[12][13]. Вистава складається з семи п'єс Подерв'янського: «Васіліса Єгоровна і мужичкі», «П'ять хвилин на роздуми», «Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, б…», «Діана», «Нірвана, або Альзо шпрех Заратустра», «Остановісь, мгновєніє, ти прекрасно» та «Король Літр». Режисер-постановник — Андрій Крітенко.

П'єси

  • Блєск і ніщета підарасів
  • Бур'ян
  • Васіліса Єгоровна та мужичкі
  • Восточна мозаїка
  • Гамлєт, або Феномен датського кацапізму
  • Герой нашого часу
  • Данко
  • День колгоспника
  • Діана
  • Дохтори
  • Дохуя масла
  • Жан Маре та його друзі
  • Йоги
  • Йоко і самураї
  • Іржик
  • Казка про Рєпку, або Хулі не ясно?
  • Кам'яний довбойоб
  • Кацапи
  • Кривенька качечка. Телесценарій
  • Король Літр
  • Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!
  • Множення в умі, або Плинність часу
  • Нірвана, або Альзо Шпрех Заратустра
  • Остановісь, мгновєньє, ти прєкрасно!
  • П'ять хвилин на роздуми
  • Павлік Морозов. Епічна трагедія[14]
  • Пацавата історія
  • Піздєц
  • Рух життя, або Динамо
  • Свобода
  • Сказ
  • Сноби
  • Тріасовий період, або Пригоди хтивих павіанів Борі і Жори
  • Утопія
  • Хвороба Івасика
  • Хуйня
  • Цікаві досліди

Оповідання та статті

  • Блуждающие звёзды
  • Буратино
  • Знамёна самураев (17.11.2005)
  • Жопы филинов как техника получения свободы
  • Вулкан, Венера, Вакх
  • Медведь, мать-старушка и кленовый лист
  • «Подя, заходь, бо проп'ю гроші. Федір»
  • «Потерянний край, ілі Зов мічти»

Бібліографія

  • Герой нашого часу: П'єси. — Львів: Кальварія, 2000 (2-ге вид. — 2001). — 165 с. — ISBN 966-70-9266-6. — ISBN 978-966-70-9266-5.
  • Павлік Морозов / Худож.-ілюстратор Д. В. Скляр. — Харків: Фоліо, 2005. — 128 с. — (Сафарі). — ISBN 966-03-3211-4.
  • Гамлєт. — Харків: Фоліо, 2006. — 128 с. — ISBN 978-966-03-5334-3.
  • Герой нашого часу. — Харків: Фоліо, 2006. — 384 с.
  • Король Літр. — Харків: Фоліо, 2006. — 128 с. — ISBN 966-03-3321-8.
  • Множення в умі, або Плинність часу: Збірка / Худож.-оформлювач С. І. Правдюк. — Харків: Фоліо, 2007. — 528 с. — (Сафарі). — ISBN 978-966-03-3805-0. — Тираж 3000 прим.
  • Герой нашого часу / Худ. Анастасія Подерев'янська. — Харків: Фоліо, 2010. — 64 с. — ISBN 978-966-03-5355-8.
  • Король Літр / Худ. Анастасія Подерев'янська. — Харків: Фоліо, 2010. — 64 с. — ISBN 978-966-03-5337-4.
  • Множення в умі, або Плинність часу / Худ. Анастасія Подерев'янська. — Харків: Фоліо, 2010. — 64 с. — ISBN 978-966-03-5336-7.
  • Павлік Морозов / Худ. Анастасія Подерев'янська. — Харків: Фоліо, 2010. — 64 с. — ISBN 978-966-03-5334-3.
  • Рух життя, або Динамо / Худ. Анастасія Подерев'янська. — Харків: Фоліо, 2010. — 64 с. — ISBN 978-966-03-5335-0.
  • Африка, сни (найповніше зібрання творів). — К: Наш Формат, 2015. — 360 с. — ISBN 978-617-7279-03-6.
  • Таинственный Амбал. Роман. — Київ: ФО-П Вольф Ю. В., 2017. — 160 с. — ISBN 978-966-97617-6-7
  • Фаскінейшен оф зе івнінг. — Київ: Наш Формат, 2019. — 432 с. — ISBN 978-617-7730-79-7 (паперове видання); ISBN 978-617-7730-80-3 (електронне видання).

Сімейне життя

Цікаві факти

Політичні погляди

Підтримав Петра Порошенка на виборах 31 березня 2019 р., вважаючи, що президент відповідає лише за міжнародне становище і армію[18][19]. Президентство Володимира Зеленського оцінив як «жарт долі»[20].

Примітки

  1. ↑ Часто можна побачити помилкове написання прізвища «Подерев'янський», «Піддеревлянський», «Подеревлянський» тощо.
  2. ↑ а б в г Лесь Подерв'янський. Біографія // Новинар. Архів оригіналу за 1 лютого 2011. Процитовано 10 березня 2010.
  3. ↑ а б в г д е Всупереч усьому. Хроніка життя та національного суїциду очима Леся Подерв'янського. project.liga.net. Процитовано 22 квітня 2024.
  4. ↑ Сьогодні своє 70-річчя святкує Лесь Подерв‘янський. Межа. Новини України. 3 листопада 2022. Процитовано 22 квітня 2024.
  5. ↑ skrypin.ua (23 листопада 2016), 16+ | ЛЕСЬ ПОДЕРВ'ЯНСЬКИЙ, архів оригіналу за 28 вересня 2020, процитовано 29 листопада 2016
  6. ↑ а б Юрчук, О. (2013). "Голоси" українського літературного андеграунду. Житомирські літературознавчі студії. Т. 7. с. 92—101.
  7. ↑ Поліщук, Олена (2009). "Стьоб" українській сьогочасній літературі. Т. 11. с. 68—74.
  8. ↑ а б Читай українською: ТОП-3 найкращих творів Леся Подерев'янського. lifestyle.segodnya.ua. 11 липня 2022. Процитовано 22 квітня 2024.
  9. ↑ Арсен Цимбалюк. Подерв'янський підкорив велику сцену Павліком Морозовим // УНІАН, 17.04.2011[недоступне посилання з липня 2019]
  10. ↑ Ъ.Украина-Газета - Эпос и Танатос. archive.is. 5 серпня 2012. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 19 січня 2021.
  11. ↑ Прем’єра «Павлік Морозов» Леся Подрев’янського :: Teatre :: современный театр в Украине. teatre.com.ua. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 19 січня 2021.
  12. ↑ «Сни Васіліси Єгоровни»: сім п’єс – один біс. tyzhden.ua (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 19 січня 2021.
  13. ↑ Сергей Васильев. Благим матом // «Ъ.Украина», 18.04.2012. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 6 травня 2012.
  14. ↑ Лесь Белей. Павлік Гламуров [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] // Український тиждень
  15. ↑ художник-живописець
  16. ↑ «Ініціатором розлучення була я» // Газета по-українськи, № 292, 23.01.2007
  17. ↑ Лесь Подерв'янський: самурай і расп...яй. tyzhden.ua (англ.). Архів оригіналу за 13 грудня 2011. Процитовано 19 січня 2021.
  18. ↑ Лесь Подерв'янський підтримав Порошенка й пояснив, чому. Цензурно (ВІДЕО). texty.org.ua (укр.). Процитовано 2 лютого 2021.
  19. ↑ «Солідарність»(інформбюлетень)лютий 2019, ст.3 правий кут знизу
  20. ↑ Подерв'янський — про президентство Зеленського: думає, "нафіга він туди поперся" — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 6 лютого 2023. Процитовано 22 квітня 2024.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лесь Подерв'янський
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лесь Подерв'янський
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лесь_Подерв%27янський&oldid=43050750