Тростянецький парк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тростянецький парк
ставок у парку

ставок у парку
50°28′20″ пн. ш. 34°55′35″ сх. д. / 50.47222° пн. ш. 34.92639° сх. д. / 50.47222; 34.92639Координати: 50°28′20″ пн. ш. 34°55′35″ сх. д. / 50.47222° пн. ш. 34.92639° сх. д. / 50.47222; 34.92639
Розташування: Україна Україна
Сумська область,
м. Тростянець
Найближче місто: Тростянець
Площа: 256 (253) га
Заснований: початок XIX століття
Керівна
організація:
ДП «Тростянецький лісгосп», Нескучанське л-во.
Тростянецький парк is located in Сумська область
Тростянецький парк
Тростянецький парк

Тростяне́цький парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні. Розташований в місті Тростянець, Сумської області.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Руїни «Гроту німф»

Площа парку 253 гектари[1] (за іншими даними — 256 га). Сучасний статус — з 1990 року. Перебуває у відання ДП «Тростянецький лісгосп», Нескучанське л-во.

Парк розташований на західній околиці міста Тростянець, в урочищі Нескучному (звідси його друга назва — Нескучанський парк, або заповідник). Основу Нескучного складає дібровий лісовий масив природнього походження. Композиційну вісь його складають три озера, які розташовані в руслі колишньої річки Тростинки (від неї й з'явилася назва міста). Загальна площа водойм — 18,4 га.[2]

У Нескучанському парку є «Грот Німф» і Краснотростянецька лісова науково-дослідна станція.

Рослинність парку[ред.ред. код]

На схилах Тростянецького парку ростуть представники 40 родин, тобто понад 100 видів, рослин: дуб, ясен, липа, клен, береза, ільмові породи тощо. Ближче до водойм висаджені біогрупи сосни (чорної, австрійської, звичайної, веймутової), ялини та модрини.

У парковому деревостані трапляються дуби, вік яких сягає 300—400 років, діаметр — 2 і більше метрів, а висота — близько 30 метрів.

Історія створення[ред.ред. код]

Згідно з даними Державного реєстру природно-заповідного фонду України, парк засновано на початку XIX століття нащадками Тимофія Васильовича Надаржинського, духівника царя Петра І. Від початку створення й до 1917 року парк змінив кількох господарів: Надаржинських, Корсакових, Голіциних. З 1874 року Нескучанська перлина належала цукрозаводчику Кенігу.

Озера, які складають неповторну композиційну картину парку, були створені штучно. Перші два — на початку XIX століття. Період народження третього — 1980-ті роки. Водойми виникли шляхом побудови дамб на річці Тростинка.

У 1809 році (за часів князя Голіцина) на територія Нескучанського парку виник мальовничий «Грот Німф». Він був побудований на честь 100-річчя перемоги російського війська під Полтавою. У споруді влаштовувалися театралізовані вистави, де танцювали німфи (звідки й назва) та сильфіди. Існує легенда, що «Грот Німф» є «воротами» в підземний хід, який сягає монастиря в Охтирці.

На північному узліссі Кеніг у 1923 році побудував дім, у якому сьогодні міститься офіс Краснотростянецького відділення Українського науково-дослідного інституту лісового господарства. Це — найстаріша науково-дослідна установа лісового профілю в Україні, побудована на базі Тростянецького лісгоспу. У 1960-ті роки навколо держлісгоспу було насаджено дендропарк.

Наукова та культурна спадщина[ред.ред. код]

Тростянецький парк-пам'ятка має велику естетичну, культурну й наукову цінність. Щороку там відбуваються пленери художників-пейзажистів, окремі роботи яких зберігаються в галереї маєтку Голіцина.

У Краснотростянецькому відділенні Українського науково-дослідного інституту лісового господарства починали свою наукову діяльність академіки А. Жуков, П. Погребняк, лісівник-дослідник П. Фальковський, лісівник-типолог П. Кожевніков. У Тростянецьких лісах проводили свої дослідження професори С. П'ятницький, Б. Шустов, Д. Лавриненко, П. Ізюмський та багато інших. Матеріали досліджень, забрані в тростянецьких лісах, займають значне місце в ряді монографій та капітальних робіт таких вчених: Г. Висоцького («О гидрологическом и метеорологическом влиянии лесов», 1949), М. Давидова («Чорна вільха Європейської частини СРСР», 1960 р.), В. Шумакова («Типы лесных культур и плодородие почв», 1963 р.), Д. Лавриненко («Взаимодействие древесных пород в различных типах леса», 1965 р.) та інших.

У 1864 році на території Тростянецького парку гостював композитор П. Чайковський, який був захоплений красою місцевої природи, про що писав у листі до своєї сестри. Тростянецькі смарагдові багатства бачив і український письменник А. Дімаров. Свої враження від побаченої краси він виклав у автобіографічному творі «Прожити й розповісти».[3]

Проблеми охорони дендропарку Тростянець[ред.ред. код]

Щорічно у парку різними видами рубок заготовлюється близько 400 м3 на площі близько 110 га, чим завдається істотний збиток біорізноманіттю[4].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Игнатенко В. А. Боры, дубравы, перелески / В. А. Игнатенко, А. Я. Прокопенко. — Сумы: Редакционно-издательский отдел, 1990. — 17 с.
  2. Журнал «Столица и усадьба» (№ 54, 15 марта, 1916 года, Петроград).
  3. Прожити й розповісти: Повість про сімдесят літ / Анатолій Дімаров, Ред. Григорій Карпенко. — К.: Дніпро, 1997. — 320 с.
  4. Скільки лісу рубається у дендропарках України

Посилання[ред.ред. код]